19 група      Дистанційне навчання  2022-2023 н.р.

Вітаю ! На даній сторінці блогу розміщені матеріали для самостійного опрацювання.

24.04.2023  Українська мова

Урок 65

Тема Правила ведення суперечки. Аргументи й докази.

 

"Як би добре ти не говорив, якщо ти говориш занадто багато, то в кінці кінців станеш говорити дурниці..." (А. Дюма)

 

 Прочитайте афоризм. Поясніть його зміст.

У суперечці народжується істина (Сократ).

 

«Правила ведення суперечки».

Мистецтво суперечки відомо здавна. Грецький філософ Зенон називав суперечку з метою переконання опонента тактикою розгорнутої долоні, а суперечку заради перемоги — тактикою стиснутого кулака.

Культура ведення суперечки виявляється в тому, щоб не вести полеміку з людиною, яка не компетентна у цьому питанні, і тоді, коли це недоцільно. Мистецтво вести суперечку ґрунтується на трьох простих правилах:

• розпитувати свого опонента;

• вести з ним бесіду;

• уважно вислуховувати його докази.

Вступаючи в суперечку, людина повинна знати, що її переконання можуть бути помилковими. Тому важливіше не доводити свою правоту, а уважно вислуховувати й аналізувати докази опонента.

Якщо під час монологу Вашого співрозмовника він торкнувся питання, яке Вам необхідно уточнити, Ви можете перервати його промову, коротко перерахувати свої докази або попросити його дещо Вам пояснити. Після того, як Ви висловитесь, слід нагадати опоненту, про що він говорив до того, як Ви його перебили.

Мистецтво вести суперечку полягає також і в умінні вибирати правильний тон дискусії. Інтонація голосу під час полеміки може бути різною: рішучої, ніжною, впевненою, м’якою. Але при цьому вона не повинна ображати Вашого опонента, принижувати його.

Перед тим як вступити в суперечку, необхідно точно визначити тему полеміки, її сенс і мету. Якщо знехтувати цим правилом, Ви витратите час даремно. Перш ніж почати сперечатися, корисно буде уточнити поняття, про які буде вестися мова у полеміці. Дотримання цього правила дозволяє уникати безглуздих ситуацій, коли суперечка виникає через те, що двоє по-різному розуміють значення одного і того ж слова.

Необхідно також усвідомлювати, що суперечка — це спосіб пошуку істини, а не можливість виплеснути негативні емоції на свого супротивника. Тому Ви повинні чітко визначати для себе, з якими доказами суперника Ви згодні, з якими — ні, і які викликають у Вас сумнів.

Вести суперечку слід ввічливо і стримано. Це покаже, що Ви вихована людина. Крім того, обґрунтовувати свою точку зору переконливіше за допомогою знань і логіки, а не за допомогою жестикуляції і буйства емоцій.

Якщо в ході суперечки було доведено, що Ваша думка помилкова, Вам необхідно визнати свою поразку.

Якщо в ході полеміки була доведена слушність Вашої думки, Ви повинні поводитися гідно, не демонструвати гордість і радість перемоги. Не знижуйте самооцінку свого опонента і не змушуйте його злитися чи ображатися.

На закінчення полеміки підбийте підсумки та оголосіть висновки, до яких Ви дійшли разом.

 ЦІКАВО!!!

 Дайте відповіді на запитання тесту (відповідайте «так» або «ні») і з’ясуйте, чи вмієте ви сперечатися.

Тест «Чи вмієте ви сперечатися?»

1.Чи часто Ви сперечаєтесь із друзями, знайомими? (Так — 2, ні — 0)

2.Чи буває так, що в суперечці Ви перестрибуєте з однієї теми на іншу? (Так -2, ні- 0).

3.Чи доводилося Вам піднімати голос у суперечці? (Так — 2, ні — 0).

   4.  Чи часто Ваші співбесідники йдуть ображеними? (Так — 2, ні — 0).

    5.Чи легко Вам вдається підшукувати слова в гарячій суперечці? (Так — 2, ні — 0).

     6.Чи буває так, що Ви сперечаєтеся про речі, у яких некомпетентні? (Так — 2, ні — 0).

    7. Чи вважаєте Ви, що в суперечці обов’язково отримати перемогу? (Так- 2, ні — 0).

   8.  Чи буває так, що в суперечці Ви переходите «на особистість»? (Так — 2, ні — 0).

     9.Чи будете Ви доводити тезу, яку неможливо довести (наприклад, який фрукт смачніший)? (Так — 2, ні — 0).

    10.Перед Вами — явно збуджена людина, яка несе нісенітниці. Чи вступите Ви з нею в суперечку? (Так — 2, ні — 0).

   11.Чи видозмінюєте Ви свою поведінку в суперечці у зв’язку з тією чи тією реакцією свідків суперечки? (Так — 0, ні — 1).

     12.Чи буває так, що в кінці суперечки Ви не можете пригадати, через що вона почалася? (Так — 2, ні — 0).

       13.Чи перебиваєте Ви свого співбесідника в суперечці? (Так — 2, ні — 0).

   14.  Чи виражаєте Ви свою згоду зі співбесідником в категоричній формі? (Так — 2, ні — 0).

      15.Чи кажуть Вам «з тобою говорити даремно», «тебе не перепреш», «з тобою важко говорити» і т. д.? (Так — 2, ні — 0).

      16. Чи буває, що Ви, не погоджуючись із якимись доводами опонента, перестаєте його слухати і починаєте підшукувати заперечення? (Так — 2, ні — 0).

        17.Чи було таке, що Ви відчували почуття ніяковості за людину, яка програла в  суперечці, свідком якої Ви стали? (Так — 0, ні — 2).

      18. Якщо Ви відчули в суперечці, що Ви не праві, чи можете Ви визнати це? (Так — 0, ні — 2).

        19. Тема явно не варта суперечки, але Вас провокують прийняти в ній участь. Чи будете Ви сперечатися? (Так — 2, ні — 0).

             20.Чи вступаєте Ви в суперечки з незнайомими людьми на вулиці, у транспорті, магазині? (Так — 2, ні — 0).

Результат

Менше 8 балів. Ви прагнете уникати суперечок, а якщо все ж таки доводиться відстоювати свої погляди, то робите це спокійно, не ображаючи співбесідника. Ви — коректний та приємний співбесідник.

9-12 балів. Ви не ухиляєтеся від суперечок, але прагнете сперечатися за принциповими питаннями, оскільки не завжди контролюєте свою мову та поведінку. Потім нерідко каєтеся у своїх репліках… Витриманості та коректності в полеміці Вам не вистачає.

30-38 балів. Ви постійно вступаєте в суперечки, не відрізняючи головного від другорядного. Вас не хвилює істина, Ваша мета — отримати в суперечці перемогу, довести, що саме Ваші погляди правильні. Ви — небажаний опонент для більшості людей. Потрібно менше сперечатися.

 

ПОТРІБНО і ЕТИЧНО !!!

 Прочитайте матеріал і з’ясуйте, яких правил слід дотримуватись під час суперечок?

Культура ведення полеміки виявляється в тому, щоб не вести полеміку з людиною, яка некомпетентна в цьому питанні, і тоді, коли це недоцільно, (наприклад, якщо політичне запитання, поставлене слухачем, цікавить тільки його одного). В останньому випадку ліпше подякувати слухачеві за висловлену думку і продовжити розмову з ним наодинці. Не варто сперечатися з несуттєвої для справи проблеми. Нарешті трапляються люди, суперечка з якими гірше зубного болю. Це особи, упевнені в тому, що можуть існувати тільки дві думки: їхня власна і неправильна. Не всі здатні зрозуміти і прийняти іншу позицію.

Є і поціновувачі словесних поєдинків, для яких перемога в суперечці —самоціль, і охочі працювати на публіку.

Приречена на невдачу суперечка з людиною, яка настроєна проти опонента як особистості.

Украй важко переконати партнера, якщо він зацікавлений у протилежному висновкові.

Неабияке значення для проведення суперечки і прийняття рішень має обстановка ведення суперечки: чи підходить місце, чи достатньо часу для обговорення питання, чи немає знервування й напруги в сторін, що сперечаються. Тому, якщо з’ясувалось, що співрозмовник має протилежну думку, перш ніж починати полеміку, слід запитати в себе самого таке:

1.     Що станеться, якщо партнер залишиться при своїй думці?

2.     Чи хочу я обговорити питання, чи неодмінно довести свою правоту?

3.     А може, не маю рації я?

4.     Чи дозволяють обставини вести полеміку?

5.     Чи готовий я до суперечки? Достатньо я компетентний у цьому питанні, щоб обґрунтувати власну думку і спростувати протилежну? Чи володію собою, чи доброзичливо ставлюся до партнера,щоб гідно вести полеміку?

6.     Чи достатньо я знаю свого співрозмовника, щоб сперечатися з ним: зможу я дібрати ті докази, які на нього вплинуть?

7.     Чи немає у партнера особистої зацікавленості в тому, що він стверджує? Розпочинати полеміку можна, лише добре продумавши її доцільність і зваживши свої шанси на успіх.

Відомий філософ Сократ — один із засновників Школи Риторичної Грамоти, ввів для своїх учнів спеціальні уроки, які назвав Уроками Еристики, тобто уроками справедливої, чесної суперечки. А проходили такі дискусії у формі діалогу.

Були виділені основні правила ведення такого діалогу-суперечки:

1) Не сперечайся через дрібниці, без причини.

2) Пам’ятай завжди, про що сперечаєшся — предмет суперечки.

3) Май завжди під час суперечки приклади і докази.

4) Проводь суперечку достойно: будь спокійним, ввічливим, поважай чужу думку.

Під аргументацією розуміється процес наведення доказів, пояснень, прикладів для обґрунтування будь-якої думки перед слухачами або співрозмовником.

Теза — це головна думка виступу, головне твердження оратора, яке він намагається обґрунтувати, довести.

Аргументи — це докази, що наводяться в підтримку тези: факти, приклади, затвердження, пояснення, все, що може підтвердити тезу.

Від тези до аргументів можна поставити питання Чому?, а аргументи відповідають: Тому, що.

Аргументи бувають двох типів: «за» (за свою тезу) і «проти» (проти чужої тези).

Аргументи «за» повинні бути:

□ правдивими, спиратися на джерела і авторитети

□ доступними, зрозумілими, у системі.

Можна виділити ряд типових аргументів, які вважаються сильними в більшості випадків. До таких аргументів зазвичай відносять ті, що відображають об’єктивну реальність.

Аргументи «проти» повинні бути переконливими:

□ наукові аксіоми;

□ положення законів та офіційних документів;

□ закони природи;

□ висновки експертів;

□ посилання на визнані авторитети;

□ цитати з авторитетних джерел;

□ свідчення очевидців;

□ статистичні данні.

Оптимальне число аргументів — 3.

Правила ефективної аргументації:

□ Звертайтеся до фактів і прикладів, що викликають емоції, а не до самих емоцій.

□ Не зловживайте логічним тиском.

□ Звертайтеся до життєво важливим для слухачів фактів («це допоможе вам зберегти здоров’я»).

□ Персоніфікуйте свої ідеї (перетворюйте обговорення ідей в обговорення людей). У логіці такий аргумент називається «аргумент до людини». Відволікайтеся у викладі від основної теми, дайте можливість слухачам трохи розслабитися.

□ Використовуйте парадоксальні аргументи. Гельвецій писав: «…бувають люди, яких треба приголомшити, щоб переконати». Такий спосіб частіше зустрічається в рекламі.

□ Демонструйте деяку перевагу над слухачами (показуйте свою освіченість, цитуйте відомих художників слова, помірно використовуйте іноземні слова і терміни). Цей аргумент називають «аргумент до невігластва».

□ Будьте лаконічні.

□ Використовуйте цифри.

□ Використовуйте гумор.

Повторимо !!

У структурі аргументації розрізняють тезу та аргументи.

Теза — це положення, яке необхідно обґрунтувати.

Аргументи — це твердження, за допомогою яких обґрунтовується теза.

Класичним прикладом аргументації може стати вислів, відомий ще з часів середньовіччя: «Усі люди смертні. Сократ — людина. Отже, Сократ є смертним». Перші два висловлювання, що складають цю аргументацію, будуть аргументами, а третє — тезою.

У цьому прикладі неважко було знайти аргументи і тезу, тому що аргументація була представлена, по-перше, у повному вигляді, по-друге, невеликим текстом.

Запам’ятайте правило: якщо ви хочете зрозуміти співрозмовника, розкритикувати його точку зору, виявити помилки, побудувати обґрунтоване спростування його позиції, перш за все, треба відновити аргументацію супротивника у повному вигляді, тобто з’ясувати аргументи і тезу.

 Дуже цікавий текст !

     Одного разу до Сократа прийшов молодий чоловік за порадою. Його цікавило питання: «Чи слід йому вже одружуватися?». Сократ подивився на нього і відповів: «Одружишся ти чи не одружишся, все одно каятимешся!» Довго розмірковував молодий чоловік, щоб з’ясувати, що мав на увазі Сократ. Давайте  спробуємо разом із ним відновити аргументацію давньогрецького філософа у повному вигляді, тобто з’ясуємо усі його аргументи і тезу. Але перш ніж ви приступите до роботи, запам’ятайте: не намагайтеся, наводити свої власні думки щодо одруження. Пам’ятайте, нас цікавить лише точка зору Сократа.

Правильна відповідь, ось така вона виявляється ! Повна  аргументація Сократа має такий вигляд: «Якщо ти одружишся, то каятимешся. Якщо ти не одружишся, то все одно каятимешся. Ти  одружишся  чи не одружишся. Отже, ти каятимешся». Перші три висловлювання — аргументи, четверте висловлювання — теза.

 Алгоритм правил ведення суперечки

1. Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви впевнені, що думка співрозмовника дійсно суперечить вашій.

2. Спочатку наводьте тільки сильні докази, а потім слабкі.

3. Спростовуйте фактами, показом того, що теза протилежної сторони не випливає з аргументів, що висунута опонентом теза не доведена. Можна показати хибність висловленої думки чи аргументів, спираючись на те, що висновки, які випливають із них, суперечать дійсності. Не наполягайте на запереченні доказів опонента, якщо вони зрозумілі й очевидні.

4. Стежте за тим, щоб у ваших міркуваннях не було логічних помилок.

5. У процесі суперечки намагайтеся переконати опонента, пам’ятаючи, що повага до чужих переконань, це не тільки поваги до особистості, але й ознака розвиненого розуму.

6. Умійте зберігати спокій і володіти собою.

Домашнє завдання для кожного особисто !!

1.-Чи хотіли б ви додати ще один із них, виходячи із власного досвіду? Який саме?

-  Що ви можете сказати про власні ораторські навички та риси гарного співрозмовника?

 2.Доберіть аргументи на підтвердження тези «Необхідно жити в гармонії з суспільством».

24.04.2023  Українська мова

Урок 64

Тема : Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки.

 

Інтелектуальна розминка

 Прочитайте афоризми. Поясніть їхній зміст. Що об’єднує їх?

«Людські суперечки нескінченні не тому, що неможливо знайти істину, а тому, що в суперечці шукають не істину, а самоствердження» (Буддійська мудрість).

«Не дозволяйте маленькій суперечці зруйнувати велику дружбу» (Далай Лама).

               Суперечку можна визначити як процес обміну протилежними думками.

Будь-яка суперечка передбачає зіткнення думок або позицій. Кожна сторона активно відстоює свою власну точку зору і намагається розкритикувати точку зору супротивника. Якщо немає такого зіткнення думок, то немає і самого спору, а є якась інша форма комунікації. Так, наприклад, проповідь, молитва, лекція, доповідь не є суперечками. Якщо аргументація з приводу якогось питання спрямована на людей, які нейтрально або позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав вважати цю комунікативну ситуацію суперечкою.

 

      Отже, суперечка - це комунікативна ситуація, де наявне активне ставлення до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці.

 

Обов'язковими учасниками суперечки є пропонент, опонент і аудиторія.

Пропонент- це той, хто висуває, обстоює деяку тезу. Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані і поставлені на обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи іншого питання.

Опонент- другий обов'язковий учасник суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Але може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі.

Аудиторія - третій, колективний суб'єкт суперечки. Це не пасивна маса людей, а колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу питання, що обговорюється. Вона є основним об'єктом аргументативного впливу в спорі.

Можна виділити декілька класифікацій суперечок. По-перше, суперечка за формою може бути дискусією, полемікою, диспутом або дебатами.

Дискусія (від лат. (dіscussiо - дослідження, розгляд) - це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні й порівнянні різних точок зору, у знаходженні правильного рішення спірного питання. Дискусію можна також кваліфікувати як своєрідний спосіб пізнання. Вона дозволяє краще зрозуміти те, що не є достатньо чітким і зрозумілим. Навіть якщо учасники дискусії не приходять до спільного висновку, все ж таки взаєморозуміння між протилежними сторонами посилюється. Безпосередня мета дискусії - це досягнення консенсусу між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється. У зв'язку з цим застосування некоректних прийомів, спрямованих на обдурювання співрозмовника, в такій суперечці заборонене. У протилежному випадку дискусія може припинитися і виникне конфліктна ситуація.

Унікальним прикладом такого виду суперечки є дискусія, яка відбулася між двома видатними фізиками Н. Бором та А. Ейнштейном. Ця дискусія тривала протягом декількох десятиліть. Вони сперечалися і усно, і письмово, і на відстані, і при зустрічі. Іноді суперечка була по-академічному строгою, а інколи була схожою на вибух.

Причина дискусії полягала в обговоренні проблематики квантової механіки, із створенням якої значно змінилися погляди фізиків на оточуючий світ. Дискусія викликала значний інтерес серед науковців: за нею уважно слідкували, в ній брали участь найвидатніші вчені - соратники Бора й Ейнштейна. Відомий голландський фізик Пауль Еренфест був «секундантом» суперечки. Він допомагав організовувати зустрічі між сперечальниками, вів їхнє листування, стимулював до активних дій.

У цій дискусії не було переможців. Ніхто нікого не переконав. Кожний з учасників залишився на своїй позиції.

А. Ейнштейн помер раніше Н. Бора на сім років. Однак Бор до останнього продовжував подумки сперечатися зі своїм опонентом. Саме про це свідчить одна цікава подробиця його життя. Останній малюнок, який Бор зробив на дошці в кабінеті за день до смерті, відтворював ейнштейнівський «ящик з фотоном», розмірковувати з приводу якого Бор, мабуть, ще продовжував.

Хоча до спільної думки два найвидатніших фізики нашого століття так і не дійшли, однак їх дискусія була напрочуд плодовитою. Вона не зводилася до фіксування різних точок зору. Вчені спільно намагалися знайти істину, тому метою їхньої дискусії було не знищення, а, навпаки, збагачення один одного. В результаті уточнювалися їхні позиції, виправлялися неправильні визначення, будувалися нові аргументації. Вчені не були ворогами, вони з великою повагою ставилися один до одного, про що свідчать численні факти. Так, в одному із листів А. Ейнштейн, звертаючись до свого опонента, пише: «Дорогий, якщо не сказати любий, Боре!». У приватній бесіді в Москві Бор говорив: «Ейнштейн був не тільки генієм, а й прекрасною і дуже доброю людиною. Його посмішка ще й зараз перед моїми очима».

Полеміка (від грецьк. роlemikos - ворожий, войовничий) - це суперечка, в якій є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і думок. У зв'язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання своєї точки зору і спростування протилежної.

Із цього визначення випливає суттєва різниця між полемікою, з одного боку, та дискусією - з іншого. Якщо Учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні Думки, намагаються дійти консенсусу, якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки зовсім інша. Тут потрібно отримати перемогу над супротивником, відстояти і захистити свою власну позицію. Прийоми, які застосовуються в полеміці, повинні бути коректними, однак у практиці сучасної комунікації в подібного типу суперечках часто застосовуються також некоректні прийоми.

Диспут (від лат. disputо - досліджую, сперечаюсь) та дебати (від франц. dеbate- сперечатися) як види суперечки в літературі часто розглядаються як схожі поняття.

Відмітні ознаки диспуту такі:

• Диспут - це завжди публічна суперечка.

Предметом диспуту як публічного спору виступає наукове або суспільно важливе питання.

• Організаційні форми диспуту можуть бути різноманітними: обговорення дисертації, публічний захист тез тощо.

• На відміну від дискусії диспут не тільки з'ясовує підстави, а й виявляє позиції сперечальників. Нерідко останнє в диспуті стає головним.

Дебати- це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях тощо. Мета дебатів - визначення ставлення учасників обговорення до спільних для всіх тез виступу.

Окрім наведеної вище класифікації суперечок існують також інші. Так, залежно від мети розрізняють: суперечку заради істини, суперечку заради переконання, суперечку заради перемоги і суперечку заради суперечки.

Суперечки також можна розрізняти за кількістю осіб, що беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою виділяють три види спорів: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це гак званий внутрішній спір), суперечка-діалог (сперечаються дві особи) та суперечка-полілог (спір ведеться кількома особами).

У свою чергу, суперечка-полілог може бути масовою (усі присутні беруть участь у спорі) і груповою (спірне питання вирішує окрема група осіб у присутності всіх учасників).

І, нарешті, за способом ведення боротьби думок суперечки поділяють на усні та письмові. Усна форма спору передбачає безпосереднє спілкування конкретних осіб. Такі суперечки, як правило, обмежені за часом і замкнені в просторі: проводяться на конференціях, засіданнях, заняттях тощо.

Письмова форма суперечки передбачає опосередковане спілкування учасників спору. Такі суперечки триваліші за часом, порівняно з усними.

ДОМАШНЄ З  АВДАННЯ!!!!

1.     Робота з текстом

 Прочитайте текст. Визначте його тему й основну думку. Про який урок говорить Дейл Карнегі?

                  

                   ЯК ЗАВОЮВАТИ ДРУЗІВ І ВПЛИВАТИ НА ЛЮДЕЙ

Невдовзі після закінчення війни (йдеться про першу світову війну) одного вечора в Лондоні я отримав урок, якому немає ціни.

Moю увагу тоді, як журналіста, сильно приваблювала особистість сера Pocca Сміта. Під час війни сер Pocc, австралійський льотчик-acc, воював у Палестині, a незабаром, після проголошення миру, він здивував увесь світ, облетівши половину земної кулі за тридцять днів. Ha такий подвиг тоді ніхто навіть не замахувався. Цей політ викликав тоді колосальну сенсацію. Уряд Австралії нагородив його п’ятдесятьма тисячами доларів, король Англії подарував йому лицарське звання, і деякий час про нього говорили більше, ніж про кого-небудь іншого під англійським державним прапором.

У той вечір я був запрошений на банкет, влаштований на честь сера Pocca. Під час обіду пан, що сидів поруч зі мною, розповів кумедну історію, суть якої ґрунтувалася на цитаті: «Існує божество, яке надає форму нашим намірам, обтісуючи їх згідно з нашими бажаннями». Оповідач згадав, що цитату взято з Біблії. Він помилявся. Я знав це. Я знав це абсолютно твердо. У цьому не могло бути ніякого сумніву. І ось, щоб дати відчути свою значущість і продемонструвати свою перевагу, я взяв на себе роль непрошеного й небажаного цензора та виправив його. Він став наполягати. Що? Шекспір? Цього не може бути! Абсурд! Це цитата з Біблії. І він переконаний у цьому.

Оповідач сидів праворуч від мене, a зліва сидів мій старий друг. У свій час він присвятив декілька років вивченню Шекспіра. Ми запропонували йому розв’язати нашу суперечку. Містер Гемонд вислухав нас, потім наступив мені під столом на ногу і сказав: «Дейл, ти помиляєшся. Джентльмен має цілковиту рацію. Це — з Біблії».

Коли ми поверталися з ним додому в той вечір, я запитав його: «Френк, ти ж знаєш, що ця цитата із Шекспіра». «Зрозуміло,— відповів він,— «Гамлет», акт 5-й, сцена 2-га. Але ми були з тобою в гостях з урочистого приводу, мій дорогий Дейл. Навіщо доводити чоловіку, що він помиляється? Чи ти здобудеш його прихильність таким чином? Чому не дати йому можливість урятувати свою репутацію? Адже він не питав твоєї думки. Він не хотів знати її. Навіщо ж з ним сперечатися? Послухай моєї поради — завжди уникай гострих кутів».

Людини, яка сказала ці слова, тепер уже немає в живих, але урок, наданий мені, продовжує приносити плоди.

Цей урок був мені вкрай необхідний, тому що я був завзятим сперечальником. У юності я сперечався зі своїм братом буквально про все, що тільки існує під Чумацьким шляхом. Коли я вступив до коледжу, то став вивчати логіку й способи аргументації та брати участь у змаганнях, хто кого переможе в дискусіях. Кажуть, що люди, які народилися в Міссурі, словам не вірять. Так от, я й народився там, і мені потрібні були очевидні докази, щоб перевірити будь-що. Пізніше в Нью-Йорку я вивчив теорію полеміки, і одного разу, повинен зізнатися, мав намір навіть написати книгу з цього питання.

З того часу я став добрим слухачем і сам брав участь у тисячах суперечок і мав можливість оцінити їхні результати. Ha цій підставі дійшов висновку, що існує тільки один спосіб у нашому світі домогтися найкращого результату в суперечці — це уникнути її.

Тому правило ПЕРШЕ говорить:

«ЄДИНИЙ СПОСІБ ДОСЯГТИ КРАЩОГО РЕЗУЛЬТАТУ B СУПЕРЕЧЦІ — це ухилитися від суперечки» (Дейл Карнегі).

 

Проблемно-пошукове завдання

2.-  Знайдіть серед тверджень такі, де є привід для суперечки.

□ Мовний режим у ліцеї .

□ Куріння шкодить здоров’ю.

□ Телебачення та Інтернет скоро повністю замінять книги та газети.

□ Взимку випадає сніг.

□ Дівчата завжди краще навчаються за хлопців.

□ Комп’ютерні ігри сприяють покращенню навчання та інтелектуальному розвитку.

3.Ситуативне завдання

- Уявіть ситуацію: вам доручили виступити на ток-шоу з метою доведення своєї думки, позиції, ставлення до обговорюваних проблем громадянської відповідальності. Яким видом суперечки ви скористаєтеся в такому випадку? Чому? Про які проблеми будете говорити?

 

4. Творче завдання. Уявіть, що вам запропонували бути ведучими телепередачі «Говорить Україна», де ваші ровесники, запрошені в телестудію, обговорюють складні, суперечливі питання: про здоров’я, відповідальність, екологію. На наступний урок придумайте свою тему для дискусії і запитання до неї.

 

21.04.2023  Українська мова

Урок 63

Тема : Контрольна робота з теми «Морфологічна норма»: тестування

 

І варіант

  1. Морфологічну помилку допущено в рядку:

 А  запобігаймо грубим помилкам

 Б  збережіть природу чистою

 В  ходімо на нову виставку

 Г  давайте жити дружно

Д   допомогти Бучак Любославі Йосипівні

2. У якому рядку всі слова є іменниками спільного роду:

А  листоноша, учитель, директор

Б  староста, задавака, сирота

В  професор, колега, суддя

Г  незнайко, плакса, степ

Д  нероба, незграба, вельможа

3. Лише форму множини мають обидва іменники рядка:

А  дебати, кеглі

Б  надра, бенкети

В  іменини, землі

Г  ворота, радощі

Д  штани,суперечки

4.  До першої відміни належать усі іменники варіанта:

А  ясла, кума, площа, межа

Б  староста, хлоп’я, вулик,  кузня

В  сестра, воєвода, суддя, верба

Г  кенгуреня, душа, дорога, ріка

Д жага, Лука, чебуречна, миля

5.  Прочитайте фрагмент поезії.

                             З того часу в Україні жито зеленіє;

                             Не чуть плачу, ні гармати, тільки вітер віє,

                             Нагинає верби в гаї, а тирсу на полі…

Укажіть, скільки в цьому фрагменті іменників твердої групи:

А4   

Б5 

В 7  

Г8    

Д10

6. Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку:

А  кравець, буревій, рядок

Б  кисень, Київ, предмет

В  вечір, січень, портрет

Г  жаль, іменник, струмок

Д  жир, хліб, електровоз

 7. Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку:

А  сюжет, хокей, ставок

Б  вогонь, завод, конфлікт

В  хор, бальзам, мільйон

Г  барвінок, дощ, гараж

Д  тиждень, рік, палац

8. Форму кличного відмінка утворено НЕПРАВИЛЬНО в рядку:

А  Іване

Б  Іванко

В  Степане

Г  Руслано

Д  Саве

9. У яких іменниках у формі орудного відмінка однини подовжуються м’які приголосні:

А  заполоч, блакить, височінь

Б  нехворощ, фальш, суміш

В  повість, любов, річ

Г  мати, гордість, північ

Д  радість, ніч, розкіш

10. Установіть відповідність між іменниками та родами, до яких вони належать:

     1) чоловічий                     А Тбілісі, дівчисько, кашне, око

     2) жіночий                        Б  Карпати, листоноша, денді, колега

     3) середній                        В  сирота, забіяка, роззява, задавака

     4) спільний                        Г  суддя, вужака, шимпанзе, собака

                                                Д  Чилі, путь, Міссурі, бабище

11. Прочитайте теми  і виконайте завдання ( на вибір )

·        Еміграція за кордон – право кожної людини чи зрада батьківщини?

·        Соціальні мережі – велике благо чи віртуальне щастя?

·        Краще жити в місті чи селі?

Напишіть невеличке есе з елементами роздуму на обрану тему, висловивши свої міркування (обсяг – до однієї сторінки).

                                                                                                           

 АБО

 

ІІ варіант

 1. Морфологічну помилку допущено в рядку:

А  найбільш успішний

Б. дорожчий золота

В  якнайцікавіший

Г  кращий за всіх

Д  немає в продажу

2. У якому рядку всі слова є іменниками спільного роду:

А  староста, лікар, інженер

Б  суддя, прокурор, незнайко

В  канікули, зозуля, плакса

Г  бідолаха, непосида, забіяка

Д  дитя, курча, замазура

3. Лише форму множини мають обидва іменники рядка:

А  оглядини, дерева

Б  хрестини, дрова

В  сутінки, вечори

Г  фінанси,кредити

Д  терези, виделки

4. До другої відміни належать усі іменники варіанта:

А  поріг, брокер, день, тюль

Б  вікно, пальто, метро, сіно

В  барліг, брат, курінь, путь

Г  хмарище, кіно, колесо, дерево

Д  буття, зайченя, волосся, щастя

5. Прочитайте фрагмент поезії.

                                       На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає;

                                       Кругом хлопці та дівчата –

                                       Як мак процвітає...

Укажіть, скільки в цьому фрагменті іменників м'якої групи:

А2

БЗ     

В4     

Г5     

Д6

6. Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку:

А  голос, понеділок, вовк

Б  король, атом, будинок

В  танець, стрілець, палець

Г  Кавказ, патріот, мудрець

Д  Лондон, Збруч, Мороз

7. Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку:

А  сектор, дим, Харцизьк

Б  туман, дворик, іспит

В  місяць, інститут, гіпс

Г  звіробій, іній, квадрат

Д  абзац, секрет, картон

8. Форму кличного відмінка утворено НЕПРАВИЛЬНО в рядку:

А  Настю

Б  Миколо

В  Дмитре

Г Ольго

Д  Галинко

9. Закінчення -ей у родовому відмінку множини мають усі іменники рядка:

А  подорож, стаття, гість

Б  галерея, відомість, тінь

В  путь, вогонь, відповідь

Г  око, доповідь, легеня

Д готель, заметіль, ніч

10. Установіть відповідність між іменниками та родами, до яких вони належать:

     1) чоловічий                     А папороть, СБУ, дівчина, путь 

     2) жіночий                        Б  математик, вельможа, Сибір, тигр

     3) середній                        В  токар, поетеса, плетиво, нікчема

     4) спільний                        Г  жіноцтво, листя, теля, дівча

                                                Д  злюка, бідолаха, хитрюга, недоучка

11. Прочитайте теми  і виконайте завдання.

·        Еміграція за кордон – право кожної людини чи зрада батьківщини?

·        Соціальні мережі – велике благо чи віртуальне щастя?

·        Краще жити в місті чи селі?

Напишіть невеличке есе з елементами роздуму на обрану тему, висловивши свої міркування  (обсяг – до однієї сторінки).

 

21.04.2023  Українська мова

Урок 62

Тема : Творення та відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

 

Чи знаєте ви, звучання чого наймиліше для будь-якої, навіть звичайної, людини? (звучання свого імені)

-Чи знаєте ви, що означають ваші імена?

-А чиє ім’я поряд з вашим буде іти усе життя? 

-А чи зможемо ми звернутися чи написати про відому, шановану людину, не знаючи, як правильно утворити її ім’я по батькові?

    

Ім′я, яке людина отримує відразу після народження,  з яким людина не розлучається ніколи. Воно має бути дзвінким та красивим.

Ти знаєш, про що твоє ім’я? Магічні літери велику силу мають. Це твоя суть, це є душа твоя, Щодня тебе ним люди всі вітають.

           

 

 

    Є слово, з яким людина не розлучається ніколи. Як  народиться дитина – до неї це слово приходить першим.Воно має бути дзвінким і красивим.

Скажіть,будь ласка, про яке слово йде мова?(Ім’я)

«На ім’я називають,а по батькові величають!» – так говорили здавна на Русі.

Сьогодні ми будемо вчитися утворювати,грамотно писати, відмінювати чоловічі,жіночі  імена по батькові та прізвища.

 

- За допомогою яких суфіксів утворюються чоловічі та жіночі імена по батькові?

(Чоловічі імена по батькові утворюються за допомогою суфікса – ович; Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфікса –івн(а),  -ївн(а). Наприклад: дмитро – Дмитрович, Микола - Миколайович ) 

-А як творяться імена по батькові з імен Лука, Ілля, Яків, Кузьма, Сава, Хома?

( Імена по батькові творимо за допогою суфікса -ич, -іч, їх потрібно запам′ятати.

В імені Григорій при творенні імені по батькові випадає ій – Григорович, Григорівна, а до основи імені Микола додається ай – Миколайович, Миколаївна.)

 

Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни, що належать до мішаної групи Миколи Григоровича, Ігорем Леонідовичем.

Жіночі імена по батькові відмінюються як іменники першої відміни, що належить до твердої групи: Галиною Луківною, Світлану Михайлівну.)

 

Завдання :

 

Виконання  вправ  на закріплення.

 1. Записати, від поданих у дужках імен утворюючи імена по батькові.

І. Семен (Тарас), Богдан (Сильвестр), Олег (Ігор), Ярослав (В’ячеслав), Сергій (Юрій), Олександр (Валерій), Микола (Мефодій), Орест (Микола), Андрій (Євген, Євгеній), Світлана (Лука), Свирид (Яків), Митрофан (Хома).

ІІ. Олена (Степан), Іванна (Дмитро), Галина (Петро), Роксолана (Лев), Алла (Гнат, Ігнатій), Любов (Анатолій, Анатоль), Мар’яна (Валер’ян, Валерій), Дзвенислава (Ілля, Ілько), Парасковія (Яків), Анастасія (Хома).

 

2.Переписати, подані в дужках імена по батькові ставлячи в формі потрібного відмінка.

Запросити (Борислав Леонтійович та Ірина Кіндратівна). Передати (Богумила   Веніамінівна та Полікарп Костянтинович). Підтримати … (Єлизавета Лаврентіївна та Владислава Ігорівна). Запропонувати (Дарина Феодосіївна та Павло Пантелеймонович). Запитати (Світозар Володимирович і Зоя Гордіївна). З’ясувати у (Зореслава Фотіївна та Віктор Віталійович). Зустрітись із (Аліна Сигизмундівна і Сергій Анастасійович). Викликати (Мирослава Аполінаріївна та Феофан Лазарович).

 

3. Подані імена по батькові поставити у формі кличного відмінка. Два-три з них увести до самостійно складених речень у ролі звертання.

Федір Павлович, Оксана Мелентіївна, Тарас Олександрович, Михайло Миколайович, Зоряна Вікентіївна, Лідія Святополківна, Володимир Самійлович, Надія Себастіянівна, Ольга Іполитівна, Ївга Андріївна, Євгенія Леопольдівна, Аристарх Захарович.

4.  Переписати, вставляючи на місці крапок потрібні суфікси.

 Батьківщина — це твоє рідне слово. Бережи і вивчай мову українську. Це мова великого народу. Українською мовою написані безсмертні твори Івана Петров… Котляревського, Тараса Григор… Шевченка, Івана Яков… Франка, Ольги Юліан… Кобилянської, ОлександраЄвдоким… Корнійчука, Максима Тадей… Рильського, Миколи Платон… Бажана, ІванаКіндрат… Микитенка, МихайлаПанас… Стельмаха, Олеся Терентій… Гончара.

 

5.Визначте автора, назву твору та утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові.

 

Д/З

 1.У навчальному закладі ви проводите більшу частину свого часу, тож пригадаємо імена та по батькові наших викладачів, майстрів виробничого навчання. Записати .

2. Скласти розповідь на тему:«Ця людина є для мене прикладом», використовуючи прізвища, імена та імена по батькові, які мають відношення до вашої професії.

3.Виправити помилки, допущені в реченнях .

 

1. Найвидатнішим українцем усіх часів вважається Тарас Григорійович (Григорович) Шевченко.

2. Руслані Степанівній (Степанівні)  Лижичко вдалося вибороти перше місце на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення».

3. До Києва завітала Софія Михайловна (Михайлівна) Ротару.

4. Сьогодні Василю Саничу (Олександровичу) виповнилося п’ятдесят років.

5. Директор коледжу Любов Миколівна (Миколаївна) привітала студентів з початком навчального року.

 

Готуємося до ЗНО

Тестування

► Виконайте тестові завдання.

1. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:

А Анатоліївна;

Б Євгенівна;

В Спиридонівна;

Г Аркадієвна;

Д Григорівна.

2. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:

А Олексіївна, Лукович;

Б Віталіївна, Павлович;

В Львівна, Григорович;

Г Адамівна, Аркадійович;

Д Хомівна, Андрієвич.

3. Правильно утворене ім′я по батькові від усіх імен, окрім:

А Романівна, Лукич;

Б Савівна, В’ячеславович;

В Олексіївна, Олегович;

Г Іллінічна, Тарасович;

Д Василівна, Свиридович.

4. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:

А Юр’ївна, Остапович;

Б Валеріївна, Савович;

В Миколівна, Назарович;

Г Ярославівна, Кузьмич;

Д Іванівна, Антонович.

5. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:

А Федорівна, Зиновійович;

Б Дмитрівна, Григорійович;

В Ільківна, Валер’янович;

Г Миколаївна, Богданович;

Д Геннадїївна, Семенович.

6. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:

А Аркадієвна, Аркадійович;

Б Володимирівна, Володимирович;

В Захарівна, Захарович;

Г Олексіївна, Олексійович;

Д Матвіївна, Матвійович.

7. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:

А Григорійович, Петрович;

Б Назарівна, Кузьмівна;

В Миколайович, Петрівна;

Г Андрійович, Савівна;

Д Павлівна, Степанович.

8. Правильно утворене ім′я по батькові від усіх імен, окрім:

А Юрій - Юріївна;

Б Лука - Луківна;

В Хома - Хомівна;

Г Олексій - Олексівна;

Д Микола - Миколайович.

9. Правильно утворене ім′я по батькові від усіх імен, окрім:

А Анатолій – Анатолійович;

Б Олекса –Олексович;

В Валерій –Валерйович;

Г Анатоль – Анатольович.

Д Вельмишановний добродію Андріє!

10. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:

А Іллівна, Дмитрівна;

Б Хомівна, Петровна;

В Яківна, Григорівна;

Г Євгеніївна, Юліанівна;

 Д Євгенівна, Луківна.

 

 27.03.2023  Українська мова

Урок 57

Тема: РМ. Контрольне есе «Явище природи, що викликає найбільше захоплення й здивування»

 

           Природа створена настільки мудро, що здатна вражати нас своїми дивами — незвичайними явищами, що відрізняються своєю красою та масштабністю. Їх дуже багато. Іноді після проливного дощу, коли вигляне сонце, можна побачити веселку, в якій визначається сім кольорів. Це фізичне явище являє собою заломлення світла в крапельках дощу. Вона складається неначе з двох дуг: одна яскрава, а в іншій кольори ледве помітні. Це справжнісіньке диво природи. Всі захоплюються її красою.

Але існують дива, такі як смерчі, які приносять з собою руйнування або загибель живих істот, можуть постраждати й люди. Вони відносяться до явищ природи, що наводять страх можливістю свого настання. На небі з’являються темні, майже свинцеві хмари, здіймається сильний вітер. З неба опускається до землі й крутиться вихор повітря, який чимось схожий на трубу. Назустріч йому рухається ще один — з пилом, сміттям. Потім вони зливаються, крутяться та змітають все на своєму шляху. Але, на щастя, смерч триває лише кілька хвилин. Якщо потік, що крутиться, утворюється біля водойми, то він може підняти навіть рибу та інших водних мешканців. Відомо ще дуже незвичайне явище, коли разом з дощем з неба падали жаби та риба.Також дуже цікавим дивом природи є нашестя метеликів біланів. Вони чимось нагадували капусниць, бо теж білі, але значно більші за розмірами. Метелики летіли звідусіль, сідали на рослини, будинки, навіть на автотраси — всюди можна було побачити цих білих красунь. Це красиве та дуже дивне явище.

        

Природа багата незвичайними явищами, тільки потрібно бути уважним і помічати дива, що відбуваються навколо!

 

Зразок!!!

1

 

Явища природи це те, за чим можна спостерігати не відводячи погляду.   На нашій Землі їх є безліч, стільки, що просто важко перерахувати, а ще важче уявити, про скільки ми ще не знаємо.  Явища – це те, що викликає захоплення, можливо навіть здивування, а також багато запитань, відповіді на які мені ще важко зрозуміти.

Явища матінки-Землі можна порівняти з чимось надзвичайним, прекрасним, адже вони по своєму цікаві та дивовижні.

Моя бабуся мені все казала: ” Про людину можна дізнатися багато чого, знаючи її вподобання”.  Обдумавши ці слова, можна зробити висновок: явище, яке більш притаманне душі людини, відображає її характер.

Найбільш цікавим та дивовижним із усіх явищ є блискавка, на погляд багатьох людей. В людей, яким подобається блискавка, характер більш запальний,  вони аргесивніші, але легко можуть досягти цілі якщо вони цього хочуть.  Тим кому подобається місячне сяйво, характер мають спокійний, вони більш мрійливі та романтичні. Явищ є безліч, так як і характерів, всі вони особливі і відрізняються один від одного..

Найбільше захоплення в мене викликає веселка. Це явище пробуджує позитив. Дивлячись на неї, розумію що світ прекрасний і яскравий як всі кольори веселки. Хочеться просто творити добро. Також стосовно веселки є дуже багато запитань “Чому не можна пройтися під веселко?”, “Де край веселки?”.

Також існує легенда про веселку: якщо дійти до краю веселки, то там знайдеш горщик із золотом ельфів….

Явища нашої природи, надихають творчих людей, є багато віршів про них. Вони роблять наш світ кращим, яскравішим, надзвичайним.

Я вважаю що всі явища є прекрасними, адже вони мене надихають зробити  добро, щось надзвичайне для когось.

2

         Синя небесна блакить. На перший погляд в цьому немає нічого особливого, але насправді це не так. Мабуть кожен, дивлячись на небо, задавався запитанням: “Чому денне небо блакитне?”Хоча це явище очевидне, але багато людей не знають його походження і помилково вважають, що причиною цього є краплі води в атмосфері.

Логічно, що повітря - безбарвний газ і не повинен випромінювати синє світло, але слід зрозуміти, що тут свою роль відіграє наше Сонце.

З курсу фізики я вже знаю, що білий колір складається з усіх кольорів спектру і його можна розкласти за допомогою призми. Коли сонячне проміння потрапляє в атмосферу, воно розсіюється, але особливість повітря така, що при потраплянні світла, короткі хвилі розсіюються більше, ніж довгі. Тому червоний і помаранчевий кольори світла, практично не мінятимуть своєї траєкторії, проходячи крізь повітря, в той час як фіолетовий і блакитний - будуть помітно змінювати свій напрям. Мені також відомо, що найменшу довжину хвилі має фіолетовий колір, наступним йде блакитний, і трохи довший синій колір. Беручи до уваги нерівномірну інтенсивність випромінювання Сонця, стає ясно, що внесок фіолетового кольору мізерний. Тому найбільше розсіювання в повітрі має блакитний колір, а слідом – синій і тому нам здається, що небо блакитне. Це явище довів вчений Релай і на його честь воно назване релеївським розсіюванням.

     Звичайне синє небо, а скільки цікавого про його існування я дізналася. Щодня дивлячись на небо, більшість з нас навіть не задумується, що спостерігає за таким дивовижниим фізичним явищем, яке існує в природі, а в мене воно викликає почуття захоплення й здивування.

 

 

3

    Явища природи це те, за чим можна спостерігати не відводячи погляду.   На нашій Землі їх є безліч, стільки, що просто важко перерахувати, а ще важче уявити, про скільки ми ще не знаємо.  Явища – це те, що викликає захоплення, можливо навіть здивування, а також багато запитань, відповіді на які мені ще важко зрозуміти.

Явища матінки-Землі можна порівняти з чимось надзвичайним, прекрасним, адже вони по своєму цікаві та дивовижні. Моя бабуся мені все казала: ” Про людину можна дізнатися багато чого, знаючи її вподобання”.  Обдумавши ці слова, можна зробити висновок: явище, яке більш притаманне душі людини, відображає її характер.

Найбільш цікавим та дивовижним із усіх явищ є блискавка, на погляд багатьох людей. В людей, яким подобається блискавка, характер більш запальний,  вони аргесивніші, але легко можуть досягти цілі якщо вони цього хочуть.  Тим кому подобається місячне сяйво, характер мають спокійний, вони більш мрійливі та романтичні. Явищ є безліч, так як і характерів, всі вони особливі і відрізняються один від одного.. Найбільше захоплення в мене викликає веселка. Це явище пробуджує позитив. Дивлячись на неї, розумію що світ прекрасний і яскравий як всі кольори веселки. Хочеться просто творити добро. Також стосовно веселки є дуже багато запитань “Чому не можна пройтися під веселко?”, “Де край веселки?”.

Також існує легенда про веселку: якщо дійти до краю веселки, то там знайдеш горщик із золотом ельфів….Явища нашої природи, надихають творчих людей, є багато віршів про них. Вони роблять наш світ кращим, яскравішим, надзвичайним.

      Я вважаю що всі явища є прекрасними, адже вони мене надихають зробити  добро, щось надзвичайне для когось.

 

 

4

    Давня людина завжди звеличувала силу нашої Землі. Сприймала її як божество, поклонялася, створювала тотеми. І ось уже давній неандерталець еволюціонує в людину розумну. Хомосапієнс ставить під сумніви могутність природи, але чи варто?

У дитинстві навколишній світ дивував мене своєю загадковістю, іноді навіть лякав… Прикладом тому є явище, яке вражає й досі, – блискавка. Могутня, швидка й дуже красива! Що ще потрібно для спокусливої вбивці? Нею можна насолоджуватися, але краще триматися на відстані, бо як підсмалить! Досі згадую літні дні на дачі, коли під час громовиці страждали одинокі стовпи в полі, а електроенергія отримувала відпуску…

Пам’ятаю, як маленьким насолоджувався разом із дідусем цим дивним явищем природи та вчився вираховувати відстань від блискавки до нашого навісу, де досі обожнюю проводити вільну годинку, коли приїжджаю у свій затишний куточок – Гавронці.

      На нашій планеті існує багато дивних явищ, моя ж мрія досі залишається мрією – побачити полярне сяйво. Споглядати цю красу можна виключно в північних районах, поблизу полюсів. Як правило, воно має блакитний колір, рідше можна побачити переливання всіма кольорами веселки. “Вау!” –  вигукне неандерталець. “Неймовірна краса”, – скаже людина розумна. Будь-кого може здивувати, зачарувати й закохати полярна красуня. Споглядати її доведеться й мені, я вірю. Тому чекай на мене, Авроро, ми обов’язково зустрінемося!

 

ДОМАШНЯ РОБОТА
НАПИСАТИ есе «Явище природи, що викликає найбільше захоплення й здивування»

 

27.03.2023  Українська мова

Урок 56

Тема: Складні випадки відмінювання іменників. Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку

 

Відмінок – граматична категорія іменника, що виражає його синтаксичні зв’язки з іншими словами в реченні. Відмінок іменника є морфологічною самостійною категорією.

Відмінювання іменників – це їхня словозміна.

 Є декілька типів відмінювання іменників за відмінками. Іменники І відміни належать до твердої, м’якої і мішаної групи.

Тверда група – кінцевий приголосний основи – твердий (завод, робота, староста, крига)

М’яка група –  кінцевий приголосний основи – м’який  (праця, наді[йа], пісня, мрі[йа])

Мішана група – кінцевий приголосний основи – шиплячий  (круча, межа, задача, плащ)

Від групи залежить закінчення.

► Іменники І відміни залежно від кінцевого приголосного основи поділяються на три групи: тверду, м’яку, мішану.

Тверда група	М’яка група	Мішана група
Основа на твердий приголосний	Основа на м’який приголосний	Основа на шиплячий
Робота, староста, книга	Праця, хвиля, надія, мрія	Межа, тиша, задача, миша

 

 В орудному відмінку однини іменники жіночого роду на -а (-я) мають закінчення -ою, -ею, -єю. Закінчення -ою пишеться в іменниках з основою на твердий приголосний, крім [ж], [ч], [ш]: партою, водою, рукою; -ею- в іменниках з основою на м'який приголосний і [ж], [ч], [ш]: землею, межею, кручею, ношею; -єю- в іменниках з основою на [й]: надією, мрією.

 ДОМАШНЯ РОБОТА

 1.Знайдіть у кожній із поданих груп слово, що має неправильне відмінкове за­кінчення.

1.            Книжкою, яблунею, трояндою, надією, кашою.

2.            Атому, водню, азоту, льоду, меду.

3.            Грошей, людей, дверей, граблей, сіней.

4.            Галченяти. гусяти,    курчати, дитяти, тигреняти.

5.            Віталію, місяцю, ясеню, Грицю, орлю.

  2.Перепишіть речення, розкриваючи дужки, визначе  і напишіть над словом відмінок іменника.

1. В саду під густими старими (груша та яблуня) вже пролягла густа тінь. 2. Сукупні левади та городи ледве-ледве піднімаються вгору й зеленіють попід і садок), попід (клуня) та {хати). 3. Зацвітай, мій льон-льонок, синьою (поро­ла) для весільних сорочок, для життя хорошого. 4. Спадає з клена лист вечір­ньою (година), і солов'їний тихий свист гуляє за (долина).

Запишіть іменники в орудному відмінку, перевірте, чи правильно утворені форми іменників, скориставшись матеріалом підручника.

Баржа, дача, каша, миша, душа, межа, площа, лівша, біржа, ворожнеча, іржа, паша, сажа, діжа.

 . 

ВИКОНАТИ ТЕСТИ , Готуємося до ЗНО

1. До першої відміни належать усі іменники варіанта:

А ясла, кума, площа, межа;

Б староста, хлоп’я, вулиця, кузня;

В сестра, воєвода, суддя, верба;

Г кенгуреня, душа, дорога, ріка;

Д жага, Лука, мати, миля.

2. Помилку допущено в слові:

А кручою;

Б шахтарем;

В вишнею;

Г мрякою;

Д мрією.

3. Закінчення -ою у формі орудного відмінка однини мають усі іменники в рядку:

А ваза, речовина, кислота;

Б тиша, свобода, глибина;

В калина, малеча, посада;

Г мелодія, береза, справа;

Д спальня, Європа, буква.

4. Закінчення -ою у формі орудного відмінка однини мають усі іменники в рядку:

А їдальня, повага, легенда;

Б Ольга, родина, волоцюга;

В геологія, дитина, дорога;

Г держава, груша, розлука;

Д мережа, горошина, карта.

5. Закінчення -еюу формі орудного відмінка однини мають усі іменники в рядку:

А стаття, мама, земля;

Б круча, каша, площа;

В надія, воля, миля;

Г доня, дочка, доля;

Д куля, вежа, стежка.

6. Закінчення -єю у формі орудного відмінка однини мають усі іменники в рядку:

А фантазія, місія, арія;

Б вежа, сторожа, артилерія;

В автономія, алегорія, бабуся;

Г анатомія, фізіологія, Маруся;

Д зозуля, мрія, душа.

20.03.2023  Українська  мова

Урок 55

Тема: Іменники, що мають лише форму однини або множини

 

 

В українській мові більшість іменників має дві форми — однину й множину: рік — роки, гірлянда — гірлянди, вікно — вікна.
 

Проте частина іменників уживається тільки в однині (Марс, пихатість, вапно) або тільки в множині (Моринці, джинси, пахощі).

Іменники, що вживаються тільки в однині

·         абстрактні іменники: співчуття, уява, байдужість, непередбачуваність, широчінь; 
 

·         збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів: колосся, листя, юнь, апаратура, городина, хмиз;
 

·         речовинні іменники: кисень, олово, срібло, пісок, горох;
 

·         власні назви людей, тварин, планет, географічні й інші поняття: Ганна, Олег, Пирятин, Мурчик, готель «Україна», Юпітер, Еверест, Ніагара.

Зверни увагу!

Деякі іменники з речовинним значенням, що мають форму тільки однини, можуть означати види, сорти маси, речовини чи матеріалу або їх велику кількість, а також терміни. Тоді їх вживаємо в множині.

Мінеральні солі, фруктові соки, цілинні землі, ефірні масла, мінеральні води, весняні води, великі сніги, неосяжні пшениці,  безмежні жита, сипучі піски, шуми й болі в серці.

Іменники, що вживаються лише у формі однини, можуть використовуватися у формі множини:

·         якщо вони передають узагальнення на основі характерних ознак, пов’язаних із відповідними власними назвами: Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко);
 

·         якщо географічні назви вжиті в переносному значенні (у такому разі їх пишемо з малої літери): височіли еверести побутових відходів.

Іменники, що вживаються тільки в множині

·         назви будівель та їхніх частин: ворота, двері, сходи;
 

·         назви знарядь праці й предметів домашнього вжитку: ваги, вила, граблі, сани, лижі;
 

·         назви парних предметів і частин тіла: в’язи, груди, ножиці, окуляри, обценьки, лаштунки;
 

·         назви взуття й одягу: бриджі, бутси, мокасини, панталони, джинси,  штани;
 

·         назви речовини, матеріалу, продуктів: вершки, дрова, консерви, солодощі, ласощі, макарони, прянощі, чипси, дріжджі, парфуми;
 

·         назви відрізків часу, свят, обрядів, дій, що повторюються: іменини, канікули, святки, хрестини,  оглядини, переговори, перегони, роковини, сутінки;
 

·         назви ігор, дій та процесів: відвідини, вечорниці,  дебати, жмурки, посиденьки, пустощі, хвастощі, шашки;
 

·         назви почуттів, емоцій, станів: труднощі, заздрощі, радощі;
 

·         власні географічні назви: Анди, Прилуки, Мінеральні Води, Бровари.

Зверни увагу!

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично (за змістом речення).
 

Це  манго було недозріле. На полиці лежали чудові  манго.

Деякі іменники (гуси, діти, кури, люди) мають форму однини, але від інших основ: гуска, дитина, курка, людина.

Збірні іменники

Окремим видом іменників є слова, що означають невизначену кількість однакових предметів, які існують у певній сукупності. Це збірні іменники: волосся, лушпиння, начиння.

Зверни увагу!

Їхнє лексичне значення таке ж, як і названих предметів, але  вони відрізняються морфологічно: одиничні іменники — чоловічого роду другої відміни з нульовим закінченням  (прилад, колос, камінь), а збірні — це іменники середнього роду другої відміни із закінченням -я: приладдя, колосся, каміння.

Вони означають не один предмет, а багато таких самих предметів і  за значенням наближаються до форм множини, хоча мають тільки форму однини. Тому слід уникати помилкових сполучень таких іменників з прикметниками у формі множини: канцелярські приладдя, міцні коріння, запашні зілля.

Правильно: канцелярське приладдя, міцне коріння, запашне зілля.

ДЛЯ ЗНО !!

 

Дуже важливою граматичною категорією іменника є число. Неправильно визначивши число іменника, ви не зможете побудувати граматично правильне речення. Це може призвести до плутанини чи спотворення інформації. Вивчіть ці правила і ви вже ніколи не вагатиметеся, а точно знатимете, які іменники можна вживати тільки в однині, а які - тільки  у множині.

Зверніть особливу увагу на випадки, коли іменники, які вживаються лише у формі однини, можуть побутувати також у множині.

Іменники мають два числа: однину й множину.

Іменники в однині можна співвіднести із займенниками він, вона, воно або поєднати із цей, ця, це: цей світ, ця громада,це листя, це коріння.

Іменники в множині можна співвіднести із займенником вони або поєднати із ці: ці дерева, ці корені, ці ножиці, ці Карпати.

Однина й множина іменників звичайно різняться між собою закінченнями: будинок — будинки, вікно — вікна, дорога — дороги.     

Проте в іменниках середнього роду на -я (змагання, сузір’я) закінчення в обох числах збігаються. Число цих іменників виз­начаємо, орієнтуючись на слова, що стоять при них: змагання триває — змагання тривають, далеке сузір’я — далекі сузір’я.

У давнину існувала ще третя форма числа іменників —двоїна. Тепер вона зникла, залишилися тільки форми очі, плечі,вуса, які тепер сприймаються як множина, та діалектні форми на зразок дві відрі, дві нозі.

Частина іменників вживається, як правило, лише в однині. Вони означають:

а) назви речовин: залізо, віск, кров, молоко, чорнило;
б) збірні назви: студентство, молодь, дітвора, рідня, морква, бурячиння, листя, проміння, каміння, волосся;
в) назви дій, якостей, почуттів: молотьба, хода, бджільництво, байдужість, поспішність, гнів, дружба;
г) власні назви: Ольга, Степан, Іванченко, Луцьк, Куренівка.

Деякі з цих іменників можуть вживатися і в множині, що­правда, набуваючи при цьому трохи іншого значення: мінеральні води, добірні вина, леговані сталі, болі, радості, глибини, світи.

Незначна частина іменників має тільки множину. Вони переважно означають:

а) назви предметів, парних за своєю будовою: ножиці, сани, ворота, штани, челюсті, груди;
б) деякі збірні назви: люди, діти, кури, гуси, дрова, дріжджі, меблі, коноплі.
в) назви дій, станів, почуттів (переважно із суфіксом -ощ-): лінощі, веселощі, мудрощі, заздрощі, пахощі;
г) назви родин рослин і тварин: злакові, зонтичні, хребетні, яструбині;
г) деякі власні географічні назви: Черкаси, Суми, Карпа­ти, Альпи, Осокорки, Маневичі.

Іменники, що вживаються тільки в однині

1. Абстрактні іменники, що означають якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття	сміливість, гордість, боротьба, щастя, далечінь, розвиток, любов, гнів, мудрість
2. Збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле	козацтво, рідня, піхота, прокуратура, деканат, комашня, колосся, листя, молодь, студентство
3. Іменники, що становлять категорію речовинності	молоко, масло, кисень, азот, папір, руда, солома, борошно, нафта, вода, золото, сніг, пісок, асфальт
4. Власні назви людей, тварин, планет, географічні та інші поняття	Наталія, Віктор, Марія, Пірат, Сірко, Київ, Полтава, Дніпро, Земля, Марс, кінотеатр "Дружба"

Іменники, що вживаються тільки в множині

Іменники, уживані лише в множині, також охоплюють кілька семантичних груп. Найголовнішими серед них є такі:

1. Назви будівель, їх частин, споруд	сіни, ворота, сходи, двері
2. Назви предметів упряжі, засобів пересування	шори, наритники, сани, бігуни
3. Назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку	граблі, вила, ваги, триноги, ночви, носилки
4. Назви парних предметів і парних частин тіла	окуляри, ножиці, кліщі, терези, тиски, лапки, в'язи, груди
5. Назви музичних інструментів	цимбали, літаври
6. Назви одягу і взуття	штани, труси, бриджі, бутси
7. Назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування	хімікалії, парфуми, помиї, дрова, вершки, дріжджі, прянощі, консерви, макарони
8. Назви залишків речовини чи матеріалу	висівки, вичіски, недоїдки
9. Назви відрізків часу, свят, традиційно-побутових обрядів та дій, що повторюються	сутінки, будні, канікули, іменини, роковини, заручини, зажинки, обжинки, переговори, перегони
10. Назви сукупності предметів зі значенням збірності	надра, гроші, фінанси, джунглі, хащі, люди
11. Назви ігор	шахи, городки, піжмурки
12. Назви дій і процесів	посиденьки, витребеньки, відвідини, дебати, хвастощі, пустощі
13. Назви на позначення почуттів, емоцій, станів	радощі, гордощі, жалощі, веселощі, труднощі, ревнощі, скупощі
14. Власні географічні назви	Альпи, Афіни, Суми, Черкаси, Карпати, Дарданелли

 

ДОМАШНЯ РОБОТА

1.     Розподіліть подані іменники на групи: 1) ті, що мають форми однини і множини; 2) тільки однини; 3) тільки множини.

Зілля, картоплина, піхота, щипці, пожежа, двері, іржа, погода, чоловік, людство, кожух, професура, Запоріжжя, золото, морква, бадилина, ножиці, черевики, люстерко, радощі, мелодія, сани, звук, пригоди, Степан, заручини, горох, листя, штани, Карпати, вибори, олівець, ластівка, гордощі, гроші, вода, ліхтар, темнота, трембіта, лірник, сніг.

 

2.Питання для самоконтролю.

-         Які числа має іменник?

-         Яке значення має форма однини та множини?

-         Чи є такі іменники , які мають тільки форму однини чи множини?

-         Які іменники вживаються лише в однині?

-         Які іменники вживаються лише в множині?

2.     Виконайте тестування «Число іменників».

1. Форми однини та множини мають усі іменники рядка

А Чернівці, киянин, українець, кріпацтво
Б вчитель, стежка, село, каблучка
В добро, ліс, стілець, речення
Г князь, волосся, пролісок, прислів’я
Д рушниця, колосся, предмет, берег

2. Форму лише однини мають усі іменники рядка

А приказка, парфуми, озеро, тіло
Б ковзани, вікна, коліно, ручки
В шахи, пальто, Сибір, ковалі
Г руки, листя, кафе, Львів
Д колосся, коріння, молоко, кіннота

3. Форму лише однини мають усі іменники рядка

А кіт, штани, миша, Київ
Б комашня, кобзарство, сіно, кохання
В тарілка, том, пестощі, лижі
Г комаха, козацтво, ворота, санки
Д любов, дорога, ключ, пюре

4. Форму лише множини мають усі іменники рядка

А двері, граблі, чоботи, армія
Б сходи, сани, цимбали, малина
В ночви, ваги, перегони, коломийки
Г ножиці, іменини, канікули, шори
Д недоїдки, макарони, юнацтво, Кавказ

5. Форму лише множини мають усі іменники рядка

А обжинки, гроші, помиї, джунглі
Б заручини, двері, вікна, аліменти
В терези, обценьки, сіни, бджоли
Г Черкаси, закони, дрова, збіжжя
Д кусачки, кошти, Суми, свята

6. Форму лише однини мають усі іменники рядка

А тропіки, заздрість, ревність, сідло
Б Всесвіт, кіно, свідоцтво, дружба
В сметана, мак, радість, завод
Г селище, метр, паркан, коваль
Д коріння, листя, знання, егоїзм

7. Форму лише однини мають усі іменники рядка

А кіт, виделка, комаха, штани
Б Кордильєри, ворота, миша, книга
В санки, дорога, ключ, пюре
Г кохання, цукор, малина, братерство
Д сонце, асфальт, обличчя, коридор

8. Лише в однині вживаються всі іменники рядка
А вазон, прикрість, зелень
Б Крим, молоко, залізо
В Дністер, козацтво, ім’я
Г людство, сум, мальва
Д радість, золото, вітер

9. Лише форму однини мають обидва іменники рядка
А комашня, чапля
Б молодь, нація
В журба, сумнів
Г кисень, кабінет
Д сметана, вапно

10. Лише форму однини мають обидва іменники рядка
А вуглець, родовище
Б щирість, прибуток
В селянство, шляхта
Г срібло, пектораль
Д артилерія, лейтенант

11. Лише в множині вживаються всі іменники рядка
А Карпати, проблеми, вечорниці
Б входини, народи, Альпи
В дріжджі, заручини, обличчя
Г перемовини, двері, ножиці
Д уста, м’ясниці, перешкоди

12. Лише форму множини мають обидва іменники рядка
А дебати, кеглі
Б надра, бенкети
В іменини, землі
Г ворота, радощі
Д штани, суперечки

20.03.2023  Українська  мова

Урок 54

Тема: Визначення роду невідмінюваних іменників та абревіатур, правила вживання їх

 

https://www.youtube.com/watch?v=Q4vpKeWjg4I&t=6s

Не відмінюються: іншомовні слова з кінцевим голосним: метро, пюре, меню (але ПАЛЬТО, ПАЛЬТА, ПАЛЬТОМ, ПАЛЬТА…); жіночі прізвища, які закінчуються на приголосний та -о (чоловічі відмінюються!): подарував Алісі Гончар, зустрівся з Іриною Мисько, але подарував Іванові Гончару, зустрівся з Ігорем Миськом; російські прізвища на -ово, -аго, -их: бачу Ігоря Черних; працював із Зоєю Черних; деякі абревіатури й складноскорочені слова: до НДІ, завскладу, замдекана, але ЛАЗом.
1. Назви осіб – за віднесеністю до статі	Ч.р.: аташе (консультант при дипломатичному представництві), буржуа (представник класу буржуазії), денді (вишукано, пишно й модно одягнена людина; франт), імпресаріо (організатор концертів), конферансьє (артист, що веде концерт), кутюр’є (розробник одягу), кюре (католицький священик у Франції та Бельгії), маестро, месьє, папараці (світський фотохронікер), портьє (швейцар у готелі), рантьє (особа, що живе за рахунок доходів від цінних паперів), рефері, тифозі (спортнивний уболівальник в Італії), тореро (учасник бою биків), шансонсьє (естрадний співак), япі (освічена людина в США, яка прагне зробити кар’єру).
Ж.р.: леді, інженю (акторка, яка грає ролі наївних дівчат), міс, мадам, фрау
2. Назви тварин, птахів – іменники ч. р. (можливе розрізнення статі)	кенгуру, колібрі, шимпанзе; але ця роздратована шимпанзе (про самицю) УВАГА! Назви риб – жіночого роду: гурамі, івасі, путасу, фугу. Муха цеце (ж.р.).
3. Назви неістот – іменники середнього роду	Авокадо, безе, адажіо, галіфе, амплуа. УВАГА! назви мов – ж.р.: бенгалі, гінді, комі; назви вітрів – ч.р.: грего, майстро, памперо, солано, сироко, торнадо; деякі інші назви, зокрема: авеню (вулиця); альма-матер (університет); бере (груша); боржомі (вода); кольрабі (капуста); салямі (ковбаса); бері-бері (хвороба); капітель (верхня частина колони) – ж.р.; барбекю (страва); сулугуні (сир); бенді (хокей із м’ячем); кабукі (театр); кантрі (стиль у музиці); шимі (танець); багі (гоночний автомобіль) – ч.р.
4. Власні назви – рід за родовою назвою	Чилі, Гаїті (країна) – ж.р.; Капрі, Кюсю (острів) – ч.р.; Міссурі, Міссісіпі (ріка) – ж.р.; Сочі, Есасі (місто) – с.р.
5. Абревіатури – за родом опорного слова	ГЕС (станція) – ж.р.; НТУ (університет) – ч.р.; УЗД (ультразвукове дослідження) – с.р.
6. Складні іменники	1) за родом відмінюваного слова в іменниках з одним незмінним компонентом: кафе-автомат (ч.р.); крем-сода (ж.р.); програма-максимум (ж.р.);
2) за родом слова, яке має ширше значення в іменниках із двома відмінюваними компонентами: диван-ліжко (ч.р.); замок-блискавка (ч.р.); музей-квартира (ч.р.); виставка-продаж (ж.р.); сукня-костюм (ж.р.); крісло-гойдалка (с.р.).
Деякі невідмінювані іменники можуть належати до двох родів: Цей і ця протеже, веселий і весела хіпі (гіпі), складна і складне есперанто (штучна мова), міцний і міцне бренді, запальний і запальне па-де-де, па-де-труа, сиртакі (танці), загадковий і загадкова візаві (той, хто перебуває навпроти).
НЕ ЗАБУВАЙТЕ! Іменник пальто в українській мові відмінюється (пальто, пальтом тощо).

Правильно поєднано всі прикметники з іменниками в рядку жахливий нероба, повноводе Конго, смачне драже прудкий хлоп'я, немолода леді, корисне алое темний тунель, далека путь, провідний інженер незаселена Сибір, малий соня, дороге піаніно радісне кенгуру, смачне пюре, різнобарвне панно

Правильно поєднано всі прикметники з іменниками в рядку стійка гуаш, інформативне інтерв'ю, гостра біль прекрасний фламінго, вітальний туш, ароматний шампунь гостинний Осло, запашне какао, велике кімоно чарівна пані, надокучлива цеце, дороге кольрабі третій степінь, колоритна Перу, вчена ступінь

 ОТЖЕ , запам’ятаймо !!!

Правило 1 – надзвичайно очевидне.

Якщо слово вживається на позначення особи жіночої статі (фрау, мадмуазель), воно, відповідно, є іменником жіночого роду. Якщо означає особу чоловічої статі – чоловічого (маестро, месьє).

Правило 2 – тварини.

Назви тварин є іменниками чоловічого роду (шимпанзе, кенгуру, колібрі)

Правило 3 – неістоти.

Назви неістот – іменники середнього роду (таксі, кашпо, кашне, бюро)

Правило 4 – географічні назви.

Рід географічних назв визначається за загальною назвою. Наприклад, нам треба визначити рід слова Тбілісі. Ми знаємо, що Тбілісі – це місто. Відповідно, це слово – середнього роду.

Правило 5 – винятки з правила)

Рід деяких слів просто треба запам’ятати. Таке запам’ятовування полегшується через слово-пояснення. Це такі слова:

·                     Путасу (риба) – жіночий рід

·                     Івасі (риба) – жіночий рід

·                     Авеню (вулиця) – жіночий рід

·                     Цеце (муха) – жіночий рід

·                     Кольрабі (капуста) – жіночий рід

·                     Салямі (ковбаса) – жіночий рід

·                     Торнадо (вітер) – чоловічий рід

·                     Сулугуні (сир) – чоловічий рід

·                     Кабукі (театр) – чоловічий рід

·                     Барбекю (шашлик) – чоловічий рід

 

 ДОМАШНЯ РОБОТА !!!!!

1.Вправа з ключем. Визначте рід іменників. З перших букв іменників чоловічого роду має вийти назва твору, який вважають «праматір’ю українського театру»

Нежить, путь, тінь, апокриф, тюль, кольрабі, ваніль, Сочі, академік, північ, грань, лікар, колібрі, ООН, Алчевськ, цеце, бязь, Душамбе, плач, Огайо (штат), Онтаріо, Лондон, толь, танго, аркан, важіль, зелень, суміш, кір, актор, манго

  Готуємося до ЗНО . Виконайте тестові завдання.

1. У якому рядку іменники тільки чоловічого роду?

А Борнео, Міссісіпі (річка), аташе, колібрі, цеце;

Б місіс, мадам, леді, Нонна, кенгуру;

В кашне, кіно, меню, Онтаріо (озеро), Баку (місто);

Г бюро, журі, метро, какаду, Сахара;

Д шимпанзе, фламінго, поні, зебу, маестро.

2. Чоловічий рід мають усі іменники варіанта:

А морок, какаду, маестро, ООН;

Б Баку, продаж, столяр, денді;

В Борнео, собака, аташе, Сибір;

Г суддя, перекладач, путь, гімн;

Д хлоп’ятко, козак, інститут, іній.

3. Жіночий рід мають усі іменники варіанта:

А бандероль, бутель, цеце, УПА;

Б ГЕС, коала, фланель, заполоч;

В НЛО, повінь, лазур, боржомі;

Г спіраль, латинь, СБУ, кольрабі;

Д провесінь, ЕОМ, деталь, плащ.

4. Жіночий рід мають усі іменники варіанта:

А педаль, стаття, лебідь, подорож;

Б ЧАЕС, мадам, розкіш, жовч;

В продаж, поезія, жирафа, міль;

Г купіль, ООН, дриль, радість;

Д миша, лоша, ртуть, Прип’ять.

5. Середній рід мають усі іменники варіанта:

А кашне, метро, колібрі, манго;

Б кохання, листя, шосе, Черкаси;;

В ЄС, завдання, збіжжя, пенсне;

Г кафе, шимпанзе, каное, відео;

Д Тбілісі, бароко, купе, таксі.

6. Середній рід мають усі іменники варіанта:

А турне, ягня, весілля, Дніпро;

Б дівча, збіжжя, бароко, меню;

В немовля, плем’я, рілля, філе;

Г теля, куля, мартіні, авокадо;

Д пальто, канале, віче, салямі.

7. До одного роду належать усі іменники в рядку:

А Делі, Чернівці, Мехіко;

Б Стамбул, Сочі, Чикаго;

В Сена, Дністер, Міссурі;

Г Нікарагуа, Китай, Чилі;

Д Токіо, Сухумі, Онтаріо.

8. Чоловічий рід мають усі іменники варіанта:

А ступінь, балет, аташе, вісь;

Б запис, галузь, нежить, гіпс;

В збір, торнадо, шинель, степ;

Г важіль, грань, дріб, ідальго;

Д ячмінь, тюль, колібрі, висип;

9. Правильно поєднано всі прикметники з іменниками в рядку:

А кумедне кенгуру, картопляне пюре, красиве панно;

Б довгий тунель, важка путь, перспективний інженер;

В багатолюдне Сочі, малий соня, старовинний піаніно;

Г непосидючий хлоп’я, молода леді, лікувальне алое;

Д убога сирота, повноводе Конго, кольорове драже.

10. Правильно поєднано всі прикметники з іменниками в рядку:

А старовинний Осло, духмяне какао, яскраве кімоно;

Б львівська пані, надокучлива цеце, смачне кольрабі;

В вітальний туш, рожевий фламінго, малий нікчема;

Г яскрава гуаш, цікаве інтерв’ю, прозора шампунь;

Д заквітчана Умань, вчена ступінь, другий степінь.

11. Правильно поєднано всі прикметники з іменниками в рядку:

А сонячне Баку, красивий какаду, сильний нежить;

Б смачне івасі, швидке таксі, гостинна Перу;

В оригінальне меню, біла тюль, маленьке шимпанзе;

Г цікаве турне, просторе авеню, справедливе журі;

Д далека Сибір, свіжа салямі, талановитий маестро.

12. До одного роду належать усі іменники в рядку:

А важіль, синтез, Прут, Алжир;

Б веремія, сузір’я, стать, сутінь;

В комашня, цуценя, харчо, рагу;

Г лівша, роззява, забудько, тріо;

Д коралі, цунамі, граблі, гроші.

 

Д/з

1.Написати міні – твір «Я в ролі журналіста»

 

13.03.2023  Українська мова

Урок 53

Тема: Іменники спільного і подвійного роду

 

    Іменники спільного роду називають осіб і чоловічої, і жіночої статі за їхніми характерними діями, поведінкою або соціальною належністю; вони мають закінчення -а: базіка, жаднюга, заїка, замазура, зівака, нездара, ненажера, нероба, підлиза, потвора, приблуда, причепа, рева, стиляга, трудяга. Рід цих іменників можна визначити синтаксично: старий волоцюга, волоцюга пішов (ч. р.) — стара волоцюга, волоцюга пішла (ж. р.). До іменників спільного роду належать також деякі назви осіб на –о: базікало, ледащо — ч. р. і с. р.; сонько, чванько — ч. р. і ж. р.

Іменники подвійного роду можуть позначати як істот, так і неістот; вони мають відтінок згрубілості й утворюються за допомогою суфікса -ищ(е): вовчище, гарбузище, дубище (ч. р. і с. р.); бабище, відьмище, дівчище, ручище, свекрушище (ж. р. і с. р.).

В абревіатурах рід визначають за стрижневим словом: ООН — ж. р. (організація); ЄС — ч. р. (союз).

Іменники, що вживаються тільки в множині, роду не мають: штани, Суми, ножиці.

 

ОТЖЕ!!!!

 

Крім жіночого, чоловічого, середнього роду, іменники можуть належати до спільного роду. Наприклад: бідолаха, нероба, сирота, базіка, лівша. Іменники, що означають осіб як чоловічого, так і жіночого роду, називаються іменниками спільного роду. Їх рід визначається в контексті. Деякі іменники — назви осіб за професією чи характером діяльності (інженер, педагог, суддя, професор, льотчик, лікар) — можуть означати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до чоловічого роду. Софія Василівна Ковалевська, перша жінка-професор,— видатний математик XIX століття. Ірина Петрівна — досвідчений лікар. Рід іменників в українській і російській мовах здебільшого збігається. Це пояснюється спільним розвитком обох мов. Проте є іменники, що мають в обох мовах однакове значення, але різний рід (біль, собака, око, Сибір).  Іменники спільного роду — це слова, які можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі (вони здебільшого характеризують певні якості особи): нероба, рева, базіка, нікчема, жаднюга, ледащо, потвора тощо (мають закінчення -а, рідше -о). У реченні узгоджуються з іншими частинами мови як у жіночому, так і в чоловічому роді: нестерпна базіка — нестерпний базіка 

 

Виконати ДОМАШНЄ завдання :

 1.Замініть подані вирази одним словом — іменником спільного роду.

- Людина, яка пише лівою рукою —...

-Людина, яка багато теревенить —...

- Той, хто плаче без причини —...

- Неуважна людина —...

-Працівник пошти, який розносить газети та журнали —...

- Людина, у якої немає батьків —...

- Працьовита людина —...

- Неуважна людина — ...

- Людина з дефектом мови, що полягає в невмінні правильно й чітко вимовляти деякі слова чи звуки —...

- Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника —...

- Той, хто мешкає поруч, поблизу кого-небудь —...

 

 

13.03.2023  Українська мова

Урок 52

Тема: Іменники чоловічого та жіночого роду, що означають назви людей за діяльністю (поет – поетеса, поетка; директор – директорка, робітник – робітниця та ін.)

 

    Чимало іменників чоловічого роду, які є назвами осіб за професією, не мають паралельних форм жіночого роду: адвокат, гід, маркетолог, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок.

Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: журналіст-журналістка, касир-касирка, кравець-кравчиня, лікар-лікарка, льотчик-льотчиця, офіціант-офіціантка, перекладач-перекладачка, продавець-продавщиця. Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к (а) не відповідають нормі літературної мови: завучка, фізичка, математичка, керівничка, редакторка, дикторка. Вони належать до сфери розмовної мови.

           Назви осіб за професією, посадою, званням, видом діяльності належать до іменників чоловічого роду, хоча можуть називати осіб різних статей: Молодий інженер розробив проект. Досвідчений лікар проконсультувала пацієнта. Від окремих творяться назви осіб ж. р., але вони мають стилістичні обмеження (учителька, директорка, майстриня, поетеса і поетка тощо). В царські часи у жінок не було професій, і всі спеціальності називалися в чоловічому роді, для чоловіків. Для жінок же залишалися найнепрестижніші, я вважаю, напівпрезирливі: курсистка, машиністка, медичка. І досі ми старими пережитками дихаємо, кажемо: лікар, геолог, інженер, агроном. Жінок-фахівців майже стільки ж, як і чоловіків, і виходить мовна нісенітниця: агроном пішла в поле, лікар зробила операцію. Або доводиться додавати: жінка-лікар, жінка-геолог. Наче спеціаліст другого сорту, чи що...» Александров багато в чому має рацію. Але не треба забувати, що поміж іменниками — назвами професій, звань, посад — трапляються такі, у яких чоловічий рід начебто й не обумовлений статтю. Адже, коли говоримо «потрібен соціолог», усім зрозуміло, що йдеться не обов’язково про чоловіка. Ми давно звикли до такої граматичної умовності.  Важливо знати й особливості того типу мовлення, у якому це слово переважно вживається, — наукового та ділового функціональних стилів. Чим далі воно від цих сфер і ближче до побутової, тим імовірніша його, сказати б, жіноча відповідність, і навпаки. У міру набуття чоловічих спеціальностей представницями прекрасної половини людства з’явилися: бандуристка, організаторка, лікарка, доповідачка та інші. Цей продуктивний процес триває. Слова авторка, вчителька, аспірантка, журналістка, контролерка, лекторка, редакторка, дописувачка та інші, зафіксовані в словниках, цілком нормативні. От і треба ними користуватися, а не вдаватися в розповіді про жінок до лексем журналіст, редактор, автор. Бо такі конструкції суперечать морфолого-стилістичним нормам української мови. Вони є наслідком невмотивованого перенесення рис офіційно-ділового стилю (де підкреслюється не стать людини, а її службове чи суспільне становище) на художнє, публіцистичне та розмовне мовлення. Проте для низки слів, зокрема академік, педагог, міністр, ректор, президент, кандидат, онколог, енергетик та інших, немає і, мабуть, не буде жіночих відповідників через уже зазначену причину. А щодо чоловічої форми касир, продавець, ліфтер в офіційних, урочистих привітаннях жінкам на їхнє свято, то вона цілком прийнятна (і навіть законна) у такому випадку.

Дехто висловлює міркування, що, наприклад, лексему поет (коли мовиться про жінок) слід застосовувати до майстрів слова, а поетеса — до пересічних митців. Погодитися з цим важко. Славетна поетеса античного світу Сапфо (VII-VI ст. до н. е.) не втрачала в славі через те, що греки звали її не пойетес (поет), а пойетріа (поетеса). Та й в українській мові слова поетеса, поетка означають жінка, яка пише вірші. А вимір її таланту виражається епітетами геніальна, велика, видатна, відома, знана та іншими. «Наші критики ставлять в одну лінію і поетів, і поетес, і літераторів, і літераторок; не знаю, як хто, а я не раз казала їм за це спасибі» (Леся Українка). І ще. Ось ви заходите в школу, відчиняєте двері кабінету директора, а там за столом — жінка. І хоча є слова директорша, директорка, директриса, ви називаєте її лексемою чоловічого роду — директор, бо ті назви здаються вам грубими, образливими. Як і редактриса, критикеса. А утворіть жіночий рід професій пілот, електрик, вівчар, водій. Спробували? Отож-бо. Не все так просто.

 

 Виконати ДОМАЩНЄ завдання 

 1. Складіть речення з поданими нижче словами на означення осіб чоловічої та жіночої статі. Поміркуйте, у яких функційних стилях перевага віддається іменникам чоловічого роду для називання цих професій, посад, учених звань тощо. Які форми жіночого роду можливі лише як розмовно-просторічні?

Академік, геолог, декан, директор, доктор, доцент, друкар, інженер, кандидат, керівник, коректор, машиніст, механік, муляр, нотаріус, організатор, психолог, професор, редактор, ректор, суддя, токар.

 

2. Від поданих іменників утворіть (де можливо) іменники жіночого роду.

Секретар, Учитель, Психолог, Бібліотекар, Воротар, Господар.

 

06.03.2023   Українська мова

Урок 51

Тема: Морфологічна помилка. Іменник. Рід іменників (складні випадки узгодження роду іменників типу кір, дріб, біль, нежить, пил, степ, ступінь, путь та ін.. з іншими частинами мови. Паралельні родові форми іменника (зал – зала, птах – птаха, плацкарт – плацкарта тощо)

 

 «Мова має два потужні крила,

які дають їй повнокровне життя:

океан слів і граматику».

 

 «Граматика — це як особиста гігієна. Ви можете не дбати про неї, але не дивуйтесь, якщо люди зроблять про вас відповідні висновки.

Відомий мовознавець О. Авраменко говорить: «Дбаючи про чистоту своєї мови, ви поважаєте не тільки себе, а й своїх співрозмовників».

-         Чи погоджуєтеся ви з цими висловлюванням?

 

Наш урок – урок пошуку істини. Сьогодні ми будемо досліджувати, творити, шукати те раціональне зерно, яке допоможе вам бути грамотними .

 

v Виберіть із поданих словосполучень правильний варіант. Поясніть причину допущених помилок.

Зустрілися біля магазина(у), завдяки (через) хворобі(у), найбільш гостріша (гостра) мить, вулиця І. Франко(а), стукати по вікнам(х), творчість поетів-шестидесятників (шістдесятників), семиста(сот) учнів, на їй (ній) багато прикрас, п’ять кілограм(ів), хотять(хочуть), сім гривнів (гривень), у кіні(кіно).

 

·                   Які норми порушені у поданих словосполученнях?

·                   Чому у нашому мовленні трапляються помилки?(Незнання норм сучасної української літературної мови, потужний вплив ро­сійської)

·                   Як ви розумієте поняття «морфологічна норма»?

·      Морфологічна норма - це загальноприйняті правила вживання граматичних форм слів. Ця норма регулює загальні для всіх частин мови правила творення граматичних форм: відмінкових (іменники, прикметники, займенники, числівники); особових і родових (дієслова); ступенів порівняння (прикметники, прислівники). Наприклад: душею, вербою, зі Львова, друже, гарячою, якому-небудь, з ними, сімдесятьох, наполягаємо, більш виразний.

 

 

v Виберіть правильний варіант слововживання і запишіть ті, які викликають труднощі у запам’ятовуванні.

Продовжіть свій вибір.

Розгорнути (відкрити) книжку,

спало на думку (прийшло в голову),

цієї миті (в даний момент),

бути відповідальним (нести відповідальність),

скасувати (відмінити)  замовлення,

  викладати (виложувати) товар,

  визначати (оприділяти)  асортимент,

  встановити (поставити) ваги,

  важільні (вагові) терези,

  ваговимірювальне (вагове) обладнання,  

  споживчі (споживацькі)  властивості виробів.

 

 

Рід - це постійна ознака іменника.

 

·         Рід - постійна ознака іменника.

Наприклад:

жіночий рід: оказія, дивовижа, блакить, забаганка, бувальщина, левада, мисткиня;

чоловічий: легіт, гонор, леґінь, серпанок, Данило, кетяг, крутіж;

середній: літепло, дозвілля, роздолля, гасло, осоння, поле, видання;

спільний: хлопчисько (такий, таке), ледащо (така, такий, таке), базікало (такий, така, таке), ручище (така, таке), морозище (такий, таке).

·         В українській мові до чоловічого роду належать слова: нежить, розпач, тунель, Сибір, кір, дріб, пил, степ, ступінь.

·         До жіночого роду: антресоль, бандероль, розкіш, ретуш.

 

Рід – це граматична категорія іменника, яка виражається в трьох значеннях: чоловічого, жіночого і середнього роду.

Значення роду необхідно іменнику для правильного його граматичного зв’язку з прикметниками (синє небо, синя стрічка), займенниками (наш народ, наше місто) та дієсловами (Степан говорив, Галя говорила). Приклади неправильного зв’язку за родом: мій сестра, пісня лунав, наше мова, Ольга писав.

 

Запиши і запам’ятай рід іменників

Чоловічий рід

Біль, насип, нежить, перекис, продаж, Сибір, собака, степінь, ступінь, толь, тюль, фенхель, шампунь

Жіночий рід

Антресоль, бандероль, бешамель, вермішель, заполоч, каніфоль, нехворощ, путь, ретуш, розкіш, фланель, шагрень

І до чоловічого, і до жіночого роду належать слова: гандж, дрож, купіль, фальш, харч. 

Для прикладу !!

Цього року в саду гарно вродила абрикоса.

У супермаркеті сьогодні знижки на абрикос.

Майстер полагодив піаніно, бо западала клавіша.

У піаніно по черзі йде чорний клавіш і білий клавіш.

Актова зала ліцею була переповнена.

Обладнання для зварників розмістили у великому залі.

Ментальна карта пам’яті

·                   Рід відмінюваних іменників із нульовим закінченням

чоловічий рід	жіночий рід
Біль (головний) висип   дріб (десятковий, барабанний) кір нежить пил продаж Сибір степ, степінь і ступінь шампунь	Ваніль (запашна) жовч мігрень папороть путь розкіш суміш туш (фарба) фланель (тканина) бязь

 

Перегляд експрес-урока О. Авраменка

 (https://www.youtube.com/watch?v=_Ze0Q-kIvYM). Будьте уважними!

 

·        Які іменники згадано в експрес-уроці?

ЗАЛ — ЗАЛА. Збігаються у значенні, але розрізняються походженням і вживанням. Слово ч. р. зал запозичене з німецької мови (der saal), слово ж. р. зала — з французької (la salle). У сучасній українській мові частіше вживається варіант зал. Читальний зал. Актовий зал. Дзеркальний зал. У художніх творах XIX і поч. XX ст. трапляється лише варіант зала.

 

v

 

v  Прочитайте прислів’я. Зверніть увагу на іменники, що мають паралельні родові форми. За якими ознаками ви це визначили — за змістом чи граматичною формою інших частин мови?

1. Всяка птаха свої пісні має. 2. Буває, що й новий птах старої співає.

3. Близький сусід кращий від далекого брата. 4. Який сусіда, така й бесіда.

5. Простий, як свиня, а лукавий, як кусючий змій. 6. Кого бридка змія вкусить, той і черв’яка боїться.

7. Який харч, така й робота. 8. Вдома і вода — смачна харч (Нар. творч.).

 

·        Які, на вашу думку, з цих форм слів є правильними? Від чого це залежить?

 

Домашнє   завдання.

1.     Написати коротко відповідь

-          «Граматика — це як особиста гігієна. Ви можете не дбати про неї, але не дивуйтесь, якщо люди зроблять про вас відповідні висновки».

-         «Дбаючи про чистоту своєї мови, ви поважаєте не тільки себе, а й своїх співрозмовників».

Олександр Авраменко

2. Тестові завдання

1. Морфологічну помилку допущено у варіанті

А налити ситра

Б гарні брелоки

В по підлогах

Г їхати в авті

 

2. Морфологічну помилку допущено у варіанті

А п’ятиста

Б сиплють

В окропіте

Г варіанта

 

3. Морфологічну помилку допущено у варіанті

А мармурових арок

Б тонких поличок

В багатих ярмарок

 Г кавових чашок

4.  Морфологічну помилку допущено в рядку

А запобігаймо (уникаймо) грубим помилкам

Б збережіть природу чистою

В ходімо на нову виставку

Г давайте жити дружно

 

5. Морфологічну помилку допущено в рядку

А найбільш успішний

Б дорожчий золота

В якнайцікавіший

Г кращий за (від) всіх

6. Установіть відповідність між іменниками та родами, до яких вони належать.

Рід іменників	Іменники
1. Чоловічий	А Дівчисько, базікало, писака, ябеда
2. Жіночий	Б Бандероль, каніфоль, Керч, бешамель
3. Середній	В Листя, повідомлення, вогнище, просо
4. Спільний	Г Тюль, насип, Псалтир, рояль

1 – Г, 2 – Б, 3 – В, 4 – А

ЗАВДАННЯ!!!

За поданим початком скласти міні-текст, використовуючи іменники професійного спрямування та алгоритм написання власного висловлення. Визначте види речень, поясніть пунктограми.

 

Вибір професії – вибір долі.

Або …..Як правильно обрати свою путь ?

 

На моє глибоке переконання, вибір професії - це надзвичайно важливий крок у житті людини, адже від цього вибору залежить майбутнє людини.

 

На мою думку, чим вдаліше ти зробиш вибір, тим більше досягнеш бажаного на професійному шляху, тим більше відчуєш себе успішним і щасливим.  Дуже важливим для людини є займатися саме тим, що тебе цікавить, приносить задоволення і радість. Кожна окремо взята професія – це цілий світ, цікавий та незвичайний. Таким чином, не помилитися у своєму виборі – це основне завдання, яке стоїть перед молодою людиною.

·        (Майбутнє, життя, перспективність, професійність, важливість, успішність, задоволення, радість, світ, самореалізація, зростання, кар’єра…)

·        Введіть ці слова у текст.

 

 06.03.2023   Українська мова

Урок 50

Тема: Контрольна робота №3. з теми: «Орфографічна норма»

 Сьогодні будемо працювати над грамотністю .  

До таємниці слова.

Грамотність - слово багатозначне. У поширеному розумінні воно означає насамперед написання слів і речень без помилок, згідно з існуючими нормами правопису, які відповідають усталеним нормам сучасної літературної мови.

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність. Уміти грамотно писати - життєва необхідність. Грамотна людина без труднощів напише заяву чи листа, занотує почуття або прочитане. Вона, безперечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасна Україна, якій потрібні грамотні фахівці в усіх галузях державної діяльності.

 ЗАВДАННЯ!!!!

1.Зробити орфографічно- пунктуаційне оформлення тексту

Що таке національна література ?

Кожна  нац(и,і )онал…на  літ(е, и)ратура  це своє/рідний  (з,с)плав свого місцевого ор(и,е) гінал…ного  з пр(и,е )сво(ї, є)(нн,н)им чужим  п(е,и)ре/йнятим із довго/вікових  між/народних  ( з,с)нос(и,е )н. Коли ми (у,в )тіша(є, ї)мо    с(и, е)бе  пр(и,е)годами  ка(з,с)кових  г( и,е)роїв фантастичними картинами закл…ятих  замківжи(т,тт) ям  не/бувалих  з…вірів та  народів  коли   не/(з,с )розумілий нам характ(и,е)р  наз(и,е)ва(ї,є)мо  (С.с)фінксом  примху (Х.х)(и,е)мерою  ома(нн,н)у дорогу (Л,л)абіринтом то  в (у.,в)с(ьо,йо)му ц(ьо,йо)  проступают…  с…ліди  фантазії й кул…тури давніх ( Є.є)г(и,е )птян  (В,в)ав( і,е,и)лонців  (А,а)(с,сс )(и,е)рійців.У кожній літ (е,и)ратурній по/яві а особливо при з…явл(е,и)(н,нн)і нової літ(е,и)ратурної течії поміча(ї,є)(ц…ц, т…с)я своє/рідно/нац(и,і)онал…не  яке  (з,с)в…язане з загально/між/народним ор(и,е)гінальний зміст  у між/народній формі  і національні  форми (у,в) які ві(д,т)лито  між/народний зміст . Вони (с,з)першу  вин(е,и)кають  як сумніви  міц…ніют… і  починают…зап(е,и )речувати  старі  форми  тоді  (з,с)добуают…собі  п(е,и)р(е,и)вагу  і  (у ,в) свою чергу витворюют…нові школи  та моду  нові   шаблони  що починают…знову  панувати  доки  не/зруйнує  їх  нової  якос…ті  слово . Так  (з, с)решою творя(ц…ц , т…с)я  літ(е,и)ратурні епохи . 

 

 2.ВИКОНАТИ ТЕСТ

 

1.Літеру  е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

А) б..регти, восьм..ро, шел..ст, п..ріжок;

Б) з..леніти, виш..нька, к..шеньковий, ч..рнетка;

В) мавп..ня, книж..чка, вел..тень, тр..вожний;

Г) шерш..нь, визволит..ль, м..гдаль, в..селощі;

Д) ріднес..нький, жод..н, кис..нь, с..зонний.

2.У якому рядку всі слова пишуться з апострофом?

А) рум..яний, св..ято, мавп..ячий, зор..яний, п..ять;

Б) з..єднання, реп..ях, розм...якшити, солов..їний, дит..ясла;

В) пан..європейський, з..явитися, п..явка, м..язи, без..іменний;

Г) рум..яний, тьм..яний, торф..яний, голуб..я, матір..ю;

Д) перед..ювілейний, за..їхати, черв..як, надвечір..я, від..їзд.

3.У якому рядку всі слова пишуть з ь?

А) Донец..кий, казахс..кий, Гриц..ко, різ..ко, сон..ця;

Б) багат..ма, кін..чик, міл..йон, ремін.., літ..ні;

В) кіл..це, їдал..ня, учител..ство, ріж.., доч..ці;

Г) ручен..ка, джерел..це, Ковал..чук, вуз..ко, лял..ці;

Д) п’ят..десят, радіс..тю, корист.., брен..кати, Гал..ці.

4.З’ясуйте, у якому рядку допущено орфографічну помилку.

А) розніжений, розброєний, безземельний, беззаконний, південний;

Б) машинний, змінний, цінний, старанний, беззахисний;

В) буквений, бризкання, коріння, латаття, піддашшя;

Г) віддзеркалення, ссавці, стаття, цілинник, юннат;

Д) взуття, тертя, угіддя, надбання, наріччя.

 5.У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?

А) Форпостний, корисний, щасливий, улесливий, звісно;

Б) доблесний, усний, баластний, хвастливий, хворостняк;

В) шістсот, провісник, вискнути, свиснути, гуснути;

Г) безвиїзний, власний, злісний, кістлявий, тижневий;

Д) ненависний, якісний, цілісний, месник, очисний.

6.У якому рядку всі слова пишуться з малої літери?

А) (ш)евченківська премія, (ф)ранківські сонети, (ш)евченківський вечір,

(а)рхімедова (с)піраль;

Б) (п)ушкінський стиль, (ш)евченківські лауреати, (б)альзаківські традиції,

(е)зопівська мова;

В) (д)амоклів меч, (г)ордіїв вузол, (п)рокрустове ложе, (ф)ранківська кімната;

Г) (п)південний степ, (в)олодимирська церква, (м)іністерський наказ, (у)країнські традиції;

Д) (д)ніпровські береги, (п)івденний регіон, (о)деська автострада, (к)київські вулиці.

7.РАЗОМ треба писати всі складні іменники в рядку

А) екс/чемпіон, зірви/голова, напів/провідник

Б) орг/відділ, учитель/словесник, живо/пис

В) праце/люб, метео/служба, пів/аркуша

Г) проф/спілка, відео/телефон, 40/метрівка

Д) авто/стоп, багато/тиражка, пів/Львова

8.Позначте рядок, у якому всі складні прикметники пишуться через дефіс:

А) договірно/правовий, культурно/освітній, гостро/критичний, морально/етичний;

Б) медико/генетичний, ново/грецький, мінерально/сировинний, південно/східний;

В) житлово/будівельний, військово/повітряний, суспільно/корисний,

лірико/драматичний;

Г) молочно/білий, науково/експериментальний, загально/господарський,

організаційно/методичний;

Д) мідно/червоний, навчально/виробничий, об’ємно/просторовий, електронно/оптичний.

9.Літеру и треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

А) д..ктант, такс..ст, Лейпц..г

Б) Ч..каго, х..мера, функц..я

В) кред..т, д..плом, Шексп..р

Г) Ч..лі, реж..м, тр..умфатор

Д) Ват..кан, д..намо, х..рург

10.Правильно написані всі слова в рядку

А) Сант-Яго, Нью-Йорк, Улан-Уде

Б) Сан-Франциско, західна Європа, Широкий яр

В) Австро Угорщина, Лa-Mанш, Москва ріка

Г) Альтгайм-біля-Ульма, Іст-Лондон, Орєхово Зуєво

Д) Залісся перше, Нове Місто, Печиводи

11.ОКРЕМО треба писати виділені слова в рядку

А) Не люблю самотності - у/купі веселіше.

Б) У/купі нам легше долати перешкоди.

В) Серветки взяли в/купі з харчами.

Г) Не шукай діаманти в/купі гною.

12.Частка НЕ пишеться окремо у всіх словах рядка

А) ще не/збудований; не/мічний; не/виконавши проєкт; не/нависть

Б) не/знаючи броду; не/вивчені ще проблеми; не/зчувся,як заснув

В) не/зводячи очей; не/потрібно дякувати; не/захищений від вітру; не/дорого, а

дешево

Г) не/часто; не/забаром; не/довірливо; не/закінчений вчасно

Д) не/безпека; не/скошена трава; не/боязкий, а хоробрий

 

13.Утворіть прикметники за допомогою суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк- від поданих слів:

1. Сиваш

2. Калмик

3. Гаага

4. Нью-Йорк

 

27.02.2023   Українська мова

Урок 49

Тема: Правила графічних скорочень слів

 

    Слова можна записувати скорочено з метою економії часу і текстової площі.      Але скорочування повинно здійснюватися так, щоб не допустити двозначності чи непорозуміння. Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі.

                                 

ПЕРЕГЛЯНУТИ !!

 

https://www.youtube.com/watch?v=-8oBHIQ-1s4&t=10s

 

https://www.youtube.com/watch?v=DdNfKt-S0yw&t=2s

 

                                 

Типи графічних скорочень

Графічні скорочення поділяють на кілька типів:

1)    крапкові: м. (місто), р.(рік);

2) дефісні: р-н (район), вид-во (видавництво);

 3) дробові (скіснолінійні): а/с (абонентська скринька), в/ч (військова  частина);
  4) курсивні: на позначення фізичних величин, валют та ін. (лише після цифрових назв) - 45 т, 250 грн (крапка не ставиться);
5) комбіновані: півд.– східн.

   6) подвійні – графічні скорочення, як правило не подвоюються, виняток становлять: рр. (роки), пп. (пункти).

У ділових паперах можна використовувати лише загально-нормативні графічні скорочення, не перевантажуючи ними текст. Необхідно дотримуватися правил їх творення і оформлення.

1) Не можна скорочувати:
        псевдоніми (не Мирний, а Панас Мирний, не Л. Українска, а Леся Українка);
      подвійні прізвища (не К.-Карий, а Карпенко-Карий, не Г.-Артемовський, а Гулак-Артемовський);
        слова на голосну, якщо вона не початкова в слові (наприклад, о. – острів), і на ь: Наприклад, слово спеціальний може бути скорочене: спец.,спеціальн.

          2) При збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: карданний вал – кардан. вал.
           3) За збігом двох і більше приголосних скорочення можна робити як після   першого, так і після останнього приголосного: невід΄ємний – невід΄єм., невідємн.
         4) Скорочення у множині типу роки, томи записують двома першими літерами: рр., тт.
            5) Скорочуючи словосполучення, зберігають написання великих та малих літер, дефісів: Південно-Західна залізниця – Півд.-західн. залізниця.
6) На місці скорочення ставлять крапку: обл. (область), п. (пункт).
          7) У одному тексті треба вживати скорочення лише в одній формі. Наприклад, скорочення слова товариш має бути вжито або у формі т., або в формі тов.

Д/З

ВИКОНАТИ !!!

1.Запишіть графічні скорочення поданих слів і словосполучень.

- Роки, громадянин,

залізничо-дорожний,

виконуючий  обов’язки,

коефіцієнт корисної дії,

кілометр на годину.,

поштова скринька,

міліграм, гривня,

начальник, район,

дивись, примірник, сторінка

сільськогосподарський,

військова частина,

виробниче об’єднання,

і тому подібне, тисяча, рисунок

 

Південно-східний, північно-західний,

літр, наша ера, село, навчальний рік,

область, наприклад, сторінка,

район, селище міського типу,

і таке інше, кілограм,

роки, рік, міська, порядковий номер,

річка, латина, станція, бібліотека,

громадянин, томи, століття,

мілілітр, сторінка, вища, стаття,

видавництво, виконувач обов’язки,

частина, сільськогосподарський,

секунда, дивись, науково-дослідний,

фабрика, грудень, порівняйте,

поштова скринька, кабінет, жовтень,

гектар, мільйон, грецький, академія.

 2.Розшифруйте загальноприйняті позначки

Акад.   -

вид – во    -

млн.    -

літ.  -

ін – т   -

 

 

27.02.2023   Українська  мова

Урок 48

Тема: Написання НІ з різними частинами мови з використанням  матеріалу таблиці.

 

НІ пишеться разом
Правила	Приклади
у заперечних займенниках і прислівниках	ніхто, ніякий, ніде, нікуди, ніяк
якщо слово без ні не вживається	нікчемний, нічліг
НІ пишеться окремо
Правила	Приклади
якщо вживається для заперечення наявності предмета чи ознаки, а також в стійких словосполученнях без дієслова-присудка	ні краплини; ні се ні те; ні на макове зерно; ні так ні сяк
якщо виступає повторювальним сполучником  із заперечним єднальним значенням	Не люблять кайданів ні слово, ні ідея (М.Рильський)
із займенниками та прислівниками,  від яких відокремлюється прийменником	ні в кого, ні при чому, ні в скількох

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ!!

1.Переписати, знімаючи  риску.

1. Ледареві й ні/кчемі завжди свято. Голова – як казан, а розуму – ні/ложки. Ледачому й лінуватись ні/коли. Ні/хто ні/озвався, ані/засміявся. Ні/хто майстром враз не/став. З пустого в порожнє переливати ні/чого. Як нема пального, трактор ні/до/чого. Їздив ні/з/чим, а привіз воза. Багато з чим піти – ні/з/чим не/вернутись. Ні/кому сама птаха в руки не/летить. Його робота не/ лізе ні/в/які ворота. Красно говорить, та слухати ні/чого. Ні/коли не знаєш, де причаївся заєць. Живий ведмідь своєї шкури ні/за/які гроші не продасть. Не/бери чужого ні/чого й не/боятимешся ні/кого. Де сівач ледащо, там урожай – ні/нащо. Держися в усьому міри, то не/ матимеш ні/в/чому потреби. Якщо грубо, ні/кому не любо. Камінь угору не котиться ні/в/яку пору. В чужім оці бачить зразу,  а в своїм – ні/разу

2. (Ні) холодно (ні) жарко; (не) чути (ні) рук (ні) ніг; (ні) живий (ні) мертвий; (ні) де й голки встромити; без (ні) якого наміру; далі (ні) куди; (ні) коли й угору глянути; (ні) кроку назад; (ні) чого й думати; це вже (ні) на що (не) схоже.

 

Готуємося до ЗНО     

Правопис часток не, ні.

ВИКОНАТИ ТЕСТИ

1.У якій групі слів усі вони з часткою не пишуться окремо?

А Не/затоплена місцина, ніким не/торкана роса, не/завершена робота;

Б не/почорнілий від часу паркан, не/просохла земля, не/розсідланий кінь;

В не/завершена книга, не/підбілена верба, не/виконане завдання;

Г не/прив’язаний звечора човен, ще не/забута образа, нічим не/ захищений порт?

2. Приведіть у відповідність варіанти написання з прикладами.

Частку непишемо: 1 Разом 2 Окремо Частку ні пишемо: 3 Разом 4 Окремо

А Ні/старовини, ні/я не дорікаю, ні/живий ні/мертвий, ні/так ні/ сяк Б Не/бажано, не/п’ять, не/сказане, не/доїсти В Не/гайний, недо/лік, не/голосно, не/обережний Г Ні/сенітниця, ні/кчема, ні/звідки, ні/хто Д Ні/коли, ні/туди ні/сюди, ні/до/ кого, ні/яково Е Не/щодавно, недо/робок, не/оковирний, не/той

 

3. У якій групі слів усі вони з часткою не пишуться разом?

А Не/помічений човен, не/підписані документи, ці не/забутні мрії;

Б не/бачена краса, не/полита досі розсада, не/бачена ніколи квітка;

В не/замкнені двері, не/закінчений лист, ніким не/підтверджений факт;

Г не/застебнуте пальто, не/зірваний бур’ян, ще не/висушене сіно?

 

 

 

20.02.2023   Українська  мова

Урок 47

Тема: Написання не   з різними частинами мови.

 

                                Правопис частки "не" з різними частинами мови

Частина мови	Пишеться разом	Пишеться окремо
Іменник, прикметник, прислівник	якщо слово без не не вживається: ненависть, нероба, недбалий, негайно	якщо в реченні є протиставлен­ня, заперечення: не зрада, а вірність; не слабкий, а сильний; не рідко, а густо
	якщо до слова з не можна дібрати синонім без не: недруг (ворог), нещирий (фальшивий), небагато (мало)	якщо не стосується присудка: Це озеро не глибоке (не є глибо­ке). Узимку тут не холодно (не є холодно).
	якщо не входить до префікса недо-: недооцінка, недовчений	якщо прикметник з не має при собі пояснювальні слова (займенники чи прислівники): Аж ніяк не потрібні слова. Зовсім не цікава презентація.
Дієслово та Дієприслів­ник (форма дієслова)	якщо слово без не не вживається: ненавидіти, нестямившись	у решті випадків: не знати, не купивши
	якщо не входить до пре­фікса недо-: недочувати, недовиконавши
	Зауважте! Написання деяких дієслів з "не" залежить від лек­сичного значення: нездужати (хворіти) — не здужати (не змогти), неславити (ганьбити) — не славити (не прославля­ти), непокоїтися (хвилюватися) — не покоїтися (не бути похованим), недоїдати (жити впроголодь) — не доїдати (залишати частину їжі).Треба розрізняти прислівник немає (нема) від дієслова не має: У нього немає вибору — Він не має вибору.
Дієприкмет­ник (форма дієслова)	якщо дієприкметник виступає означенням і не має залежних слів: Червоніли незірвані яблука.	якщо є протиставлення: Черво­ніли не зірвані, а опалі яблука.
		якщо дієприкметник виступає присудком: Яблука не зірвані.
		якщо дієприкметник має залеж­ні слова: Червоніли не зірвані ще яблука.

 

ПОВТОРИМО !!!

Частка не пишеться разом:

 1. Якщо слово без не не вживається: із іменниками, прикметниками, прислівниками, дієсловами, дієприслівниками: ненависть, невістка; нещадний, негативний; невдовзі, невтямки, несамовито; нехтувати, непокоїтися, непритомніти; ненавидячи, нездужаючи; із дієприкметниками, якщо вони є означеннями іменника (а не присудком) і не мають при собі пояснювальних слів: невивчений вірш, непередбачена ситуація.

 2. У складі префікса недо- в іменниках, прикметниках, дієсловах, дієприкметниках: недосяжність, недооцінка; недозрілий, недовиконаний, недочутий; недоїдати (погано харчуватися), недоказувати (щось замовчувати).

3. З іменниками, прикметниками, прислівниками, займенниками, якщо додаванням не утворюється слово, яке можна замінити синонімом без не: правда – неправда (брехня), веселий – невеселий (сумний).

 4. У займенниках неабихто, неабищо, неабиякий.

5. У частках невже, нехай.

6. У сполучниках незважаючи на, невважаючи на, немовбито, немов, немовби, неначе, неначебто.

7. При зіставленні непротилежних ознак: річка нешвидка, а глибока; вітер несильний, а теплий.

 «Запам’ятайте». Слід розрізняти написання немає, не має:давно немає листів від сина; він не має грошей на квиток.

 Частка не пишеться окремо:

1. Із дієсловами: не пише, не слухає, не доїдати страву, не дочути до кінця.

 2. Коли в реченні є протиставлення: море не чорне, а синє; не довго він був у полі, а лише три дні.

3. Якщо прикметник має при собі пояснювальне слово (займенник, прислівник) із часткою ні, а також якщо перед ним стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк: нікому не відомий; мені зовсім не приємний.

4. Якщо частка не становить одного поняття з наступним словом, а є лише запереченням: йому бракує не знань, а бажання.

5. З дієсловами та дієприкметниками, що виступають присудками, а також у дієслівних формах на -но, -то та дієприслівниках: книга не прочитана; підлогу не вимито; не прочитавши, важко зрозуміти зміст.

 6. Із дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова: не переписаний мною текст.

7. Із прикметниками у функції присудка, якщо часткою заперечується ознака, виражена даним словом: той котик не великий (заперечення); той невеликий котик сидів біля дерева (одне означальне поняття).

8. Якщо між часткою та прикметником-присудком можливе дієслово є (був, була): цей будинок не старий (не є старий); але: цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).

9. Із прислівниками, числівниками, займенниками, сполучниками, частками, прийменниками та з незмінюваними присудковими словами: не гаразд, не досить, не дуже (але недуже дитя – хворе), не зовсім, не варто, не можна, не треба, не цілком, не випадково, не дивно, не інакше, не раз, не сьогодні, не слід, не вісім, не двоє, не перший, не ваш, не твій, не тоді, не то... не то, не при... , не на... , не за... , не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не від того, не з руки та ін.

 

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ !!

І. Бігти (не) чуючи ніг; з уст пари (не) пустити; води (не) сколотити; вір своїм очам, а (не) чужим речам; де (не) згода, там часто шкода; (не) всякому слуху вір; (не) далеко шукати; (не) зважаючи (ні) на що; (не) мало води утекло; (не) хтувати (не) безпекою; пороху (не) вистачає; хто (не) довго спить, тому щастить; (не) більше і (не) менше; (не) добитися; (не) до сміху.                     

2.Не/нависть, не/боязкий, а хоробрий, не/гаразд, не/мічний, не/жить, не/абиякий, не/благонадійний, не/видимість, не/вперше, не/впізнати, не/дозрілий, не/до/речі, не/ясний, а похмурий, не/любов, не/начебто, не/досягати, не/зайнятий справами, не/до/ладу, не/вимушений, не/абихто, не/мовби, не/з’ясоване досі питання, не/там, не/легко, не/забутий усіма вчинок, не/дорослий, не/до­рого, а дешево, не/в’янучий, не/близький, не/зважаючи, не/врожай, не/дбалий, не/завжди, не/захищений від віт­ру, не/краще, не/істотно, не/пекучий, не/переконливий, не/досягати, не/вблаганний, не/проворний, не/часто, не/на­дійний.

20.02.2023   Українська  мова

Урок 46

Тема: Розрізнення прислівників і співзвучних сполук (збоку – з боку, зрештою – з рештою, всередині – в середині тощо). Правила написання їх.

 Ознайомтеся з теоретичним матеріалом 

Разом пишемо:

• прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

• складні прислівники, утворені з кількох основ: стрімголов, босоніж, обіруч.

 

Окремо пишемо:

1) прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником:

• без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;

• на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

• до: до побачення, до речі, до краю, до діла;

• з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;

• в/у; в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

2) прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

 

Через дефіс пишемо прислівники, утворені від:

• прикметників, займенників і прийменника по; по-новому, по-батьківськи;

• порядкових числівників за допомогою префікса по-; по-перше, по-друге;

• синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо;

• у яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього.

Запам’ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

 

Прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іншими частинами мови, які пишемо окремо.

Порівняймо:

Прислівники	Інші частини мови
надворі Надворі швидко стемніло	На дворі (прийм. + ім.) Дрова лежали на дворі бабусиної хати
Згори Спостерігали згори	З гори (прийм. + ім.) Альпіністи спускалися з гори
вдень Закінчили роботу вдень	В день (прийм. + ім.) Побачилися в день зустрічі
Напам’ять Вивчив вірш напам’ять	На пам’ять (прийм. + ім.) Бабуся скаржиться на пам’ять.
поволі Річка тече поволі, стиха	По волі (прийм. + ім.) Чи по волі своїй, чи по неволі?
по-новому Тепер живемо по-новому	по новому (прийм. + прикм.) Туристи пішли по новому мосту
вдвох Вони вдвох швидко прибігли	В двох (прийм. + числ.) Жили в двох кімнатах
уперше Він приїхав до нас уперше	у перше (прийм. + числ.) Постукав у перше вікно

 

Іноді відрізнити прислівник від інших частин мови допомагає наголос. Наприклад:

Прислівники	Сполучення іменника з прийменником
Надворі, набік	На дворі, на бік

 

Виконати завдання!

1. Скласти по одному  реченню з поданими словами і сполученнями слів.

1.Поволі  - по волі ; напам’ять - на пам’ять  ; вдень - в день ,надворі - на дворі , збоку - з боку ; назустріч - на зустріч; усередині - у середині; по-третє - по третє,  по новому - по-новому.

 2.  Напишіть  правильно за довідкою  слова з навскісною рискою.  

1. На/дворі було так гарно: сонячно, тепло... (А. Тесленко). 2. Ціла громада жінок на/дворі, та ще й на вулиці чимало (Леся Українка). 3. Дім аргоського царя Агамемнонав Мікенах пишно заквітчаний з/на/двору.. (Клітемнестра). 4. Верба товста, та в/середині пуста (Народне прислів’я). 5. За обідом Йосипа посадили в/середині, між старою й старим (Панас Мирний). 6. На/зустріч котились широкі, як море, степи (О. Гончар). 7. Нас запросили на/зустріч до прем’єр-міністра республіки (П. Козланюк). 8. Марта на/пам’ять витвердила «Плавай, плавай, лебедоньку» (Панас Мирний). 9. Прийми ж від робітників усього світу в подарунок на/ пам’ять ось цей золотий меч з написом (О. Довженко).

Довідка. Надвóрі — поза приміщенням, прóсто нéба, на повíтрі, на вóлі (поет.); всерéдині (усерéдині) — у межах, у внутрішній частині, протилежне зовні; назустріч — у напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається; напáм’ять (зі сл. знати, вивчати і т. ін.) — дослівно, слово в слово.

 

3.  «Як правильно?». Напишіть правильно , використовуюючи засоби Інтернету.

1. Новий день наступає чи настає?

2. Відповідь на питання чи запитання?

3. Відповідь правильна чи вірна?

4. Учень бувший чи колишній?

5. Клас дружний чи дружній?

6. Проїзний квиток чи білет?

7. У гаманці п’ятсот гривен чи гривень?

8. Стати у нагоді чи в пригоді?

9. Будь-яка чи люба причина?

10. Добре відноситися чи ставитися?

11. Інструмент музикальний чи музичний?

12. Підписка чи передплата на періодику?

13. Вокзал річний чи річковий?

14. Затятий рибак чи рибалка?

4. Напишіть есе «Яку вершину я хотів би здолати». Використайте слова даної теми . 

13.02.2023   Українська  мова

Урок 45

Тема: Складні випадки написання   географічних назв.

 Правопис складних і складених географічних назв

https://www.youtube.com/watch?v=ysVkvuNEzzo

 Окремо пишуться географічні назви:

1) з прикметника та іменника: Запорізька Січ, Дике Поле, Велика і Мала Хортиця, Нижнє Придніпров’я, Дніпровські пороги, Річ Посполита, Соляне озеро Олешківські піски, Олешківська Січ, Камінна Січ, Херсонес Таврійський Біловезька Пуща, Західне Полісся

2) власні назви й номенклатурні родові назви: Південна Америка, Північна Америка, Велика Британія Сполучені Штати Америки, Автономна Республіка Крим Кримський півострів Червоний Маяк, Чорне море Гола Пристань, Кривий Ріг

3) сполучення іменника з порядковим числівником: Залісся Перше

 

 Разом пишуться географічні назви:

4) які складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком: Великобританія, Новоукраїнка

 5) з числівника та іменника, а також похідні від них прикметники: П’ятиха тки

6) з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Гуляйполе

7) з другою частиною -град, -город, -піль, - поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, - шир, -штадт і похідні від них прикметники: Севастополь, Тернопіль З дефісом пишуться географічні назви:

8) з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них: Польсько-Литовська держава «Асканія-Нова» Пуща-Водиця

 9) поєднання двох імен або імені та прізвища за допомогою сполучного звука: Михайло-Коцюбинське

10) з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Нью-Йорк Тель-Авів Сан-Франциско

11) з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники: Ріо-де-Жанейро Франкфурт-на-Майні Ø

  Мовознавче дослідження

- А чому по-різному ми пишемо слова Севастополь і Тернопіль? (У назвах українських міст частина складного слова -піль є формою слова «поле» (Бориспіль, Крижопіль, Ольгопіль), а -поль утворено від грецького polis — «місто» (Маріуполь, Мелітополь, Нікополь, Севастополь, Сімфорополь, Тирасполь).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ!!!

1.Злови помилку! Зняти риски, виправити, де потрібно, допущені помилки.

 Франкфурт/на/майні, Біловезька/пуща, Новосілки/На/дніпрі, Тель/авів, Ново/українка, Сан/франциско,  Пуща/Водиця, Залісся/перше, Михайло/Коцюбинське, Кри­вий/ріг, П’яти/Ха́тки, Західне/полісся.

 

.2.Тестові завдання

1.     Географічні назви — іменники, що складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них, пишуться:

А через дефіс; Б разом.

 2.     Верни/город, Печи/води, Копай/город, Гуляй/поле, Крути/броди пишуться :

А разом; Б через дефіс.

 

3.     Географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль, -абаль, -акан, -бург, -ленд, -пілс-, -таун, -шир, -штадт пишуться  разом :

А так; Б ні.

 

4.     Слова Давидів/брід, Вишній/Волчок, Гола/Пристань, Зелена/Гура, Новий/ Сад, Стара/Планина, Широкий/Яр пишуться.:

 А через дефіс; Б окремо.

 

5.     Географічні назви з першим складовими частинами соль-, усть-, іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санки-, сан-, санта-, сен-, сент-, із кінцевими назвотворчими частинами - рівер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд пишуться :

А через дефіс; Б окремо; В разом.

 

6.     Слова Орехово/Зуево, Пуща/Водиця, Кам’янець/Подільський, Харків/Товарний, Чехо/Словаччина, Ельзас/Лотарінгія, Коло/Михайлівка, Віта/Поштова пишуться:

 А через дефіс; Б окремо.

 

7.     Географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прикметниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, пишуться через дефіс:

 А так; Б ні.

 

8.     Слова Алма/Ата, Іссик/Куль, аддис/абебеський, буенос/айреський, Нар’ян/Мар, Улан/Уде, Чатир/Даг пишуться:

А через дефіс; Б окремо.

 

9.     Слова Яр/під/Зайчиком, Новосілки/на/Дніпрі, Ростов/на/Дону, Ріо/де/Жанейро, Ла/Манш, Франкфурт/на/Майні, Ла/Плата пишуться окремо:

 А Так; Б ні.

 

3.Скласти власне висловлення на тему :

«Мій край – моя історія жива», використовуючи складні для написання географічні назви та цікаві факти.

 

13.02.2023   Українська  мова

Урок 44

Тема: Складні випадки написання прізвищ 

  Жива, овіяна легендами, багата на героїчні події історія України на своїх скрижалях відкарбувала надзвичайно строкату низку українських прізвищ, носії яких і були, по суті, творцями цієї історії. Ці особові назви відбивають широку, щедру натуру наших предків, що охоче давали один одному різні характеристики, прізвиська, які й лягли в основу творення сучасних прізвищ.

Якщо зазирнути в історію, то прізвища з’явилися відносно недавно, раніше людина мала лише ім’я. Так, з літописів ми знаємо про княгиню Ольгу, князів Олега, Ігоря, Святослава, дехто мав додаткове ім’я – характеристику на уславлення своїх чеснот: Володимир Великий, Ярослав Мудрий. Прізвища як офіційна назва з’являються в українських документах XIV – XV ст., їх мали представники тодішньої суспільної верхівки. Купівля і продаж майна, передача її у спадок – ці та інші юридичні дії потребували точності в оформленні документів. Тож лише самого імені стало замало. Так з’явилися спадкові родові прізвища. Основна ж маса населення України здобула прізвища після того, як у 1632 році київський митрополит Петро Могила доручив парафіяльним священикам вести метрики народжених, одружених, померлих.

Написання прізвищ підпорядковується тим самим законам, правилам української мови, що й написання загальних назв. Але в написанні прізвищ іншомовного походження спостерігаємо певні труднощі .

     Оскільки найбільш складним у сучасній правописній практиці є написання російських прізвищ, варто запам’ятати такі основні правила:

1.Російський е на письмі передається:

а) буквою е після приголосних звуків (Лермонтов, Державін);

б) буквою є: на початку слова (Єгоров, Єршов); у середині слова після голосного звука (Воєводін, Грибоєдов); у середині слова при роздільній вимові (Аляб’єв, Оладьєв, Євгеньєв); у суфіксах -єв, -єєв після приголосних звуків, крім ж, ш, ч, щ та р і ц (Тимірязєв, Алексєєв, але: Подьячев, Писарев, Муромцев, Аракчеєв, Плещеєв, Андреєв, Мацеєв); у коренях слів, коли російському е у словах-загальних назвах, від яких походять прізвища, відповідає український і, тобто на місці колишнього звука h (Бєлінський (бо рос. белый — укр. білий), Лєсков (бо рос. лес — укр. ліс), Столєтов (бо рос. лето — укр. літо).

Російське ё на письмі передається:

а) сполученням літер йо на початку слова, після голосних, а також після губних приголосних б, п, в, м, ф (Йолкін, Бугайов, Воробйов);

б) сполученням літер ьо в середині слова на позначення попереднього м’якого приголосного (Верьовка, Тьоркін), але у прізвищах, утворених від спільних українських та російських імен, пишеться е: Семенов, Федоров, Артемов);

в) буквою о після ч, щ: Горбачов, Хрущов, Лигачов.

3.Російське э на письмі завжди передається літерою е: Ельяшев, Етов.

4.Російське и передається:

а) буквою і на початку слова та після приголосних, крім шиплячих ж, ч, ш, щ і ц (Іванов, Ігнатьєв, Чибісов, Гусін, Мухін, Роднін);

б) буквою ї після голосних та при роздільній вимові після приголосних (Воїнов, Абраїмов, Мар’їн, Ільїн);

в) буквою и: після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосними (Жилін, Чичиков, Шишкін, Щигров, Марциков);

г) у прізвищах, утворених від власних імен та загальних назв, спільних для української та російської мов (Денисов, Кирилов, Тимофєєв, Виноградов, Малинін, Тихомиров, Кисельов, але: Ніколаєв, Нікітін, Філіпов — тому що вихідними є імена, відмінні від українських);

д) у суфіксах -ик, -ник, -ич, -ович, -євич, -иц, -ищ (Бєликов, Шапошников, Маничев, Марахович, Продаєвич, Голицин, Радищев);

е) у префіксі при– (Привалов, Пришвін);

є) у прізвищах, що закінчуються на -их (-ых): Климовських, Косих.

5. Російське ы на письмі завжди передається літерою и: Крилов, Рибін.

6. Російські суфікси -ск-, -цк- передаються буквосполуками -ськ, -цьк: Бабаєвський, П’ятницький, Крамський, Руцький. Увага! Тепер російські прізвища на -ой пишуться з українським закінченням -ий (Трубецький, Донський, але: Лев Толстой)

7.Російський суфікс -жск- передається буквосполукою -зьк-: Черторизький, Волзький.

8.У російських прізвищах при роздільній вимові після губних (б, п, в, м, ф), к, р перед я, ю, є, ї ставиться апостроф: Аляб’єв, В’юнков, Лук’янов, Дар’їн. При м’якій вимові цих приголосних перед голосними звуками а, у, е апостроф не ставиться: Пєтухов, Пясецький.

 

Варто запам’ятати такі основні правила:

Російська буква	Українська буква	Правила	Приклади
е	е	після приголосних	Александров, Лермонтов, Сенкевич, Чапек, Чебишев;
	є	на початку слів;	Євдокимов, Єгоров, Єршов;
		у середині слів: 1) після голосного; 2) після м’якого приголосного; 3) після твердого приголосного при роздільній вимові	1) Буєраков,   2) Афанасьєв,     3) Григор’єв
		у суфіксах -ев, -еев російських прізвищ пишемо -єв, -єєа, якщо вони стоять не після шиплячих (ж, ч, ш), р, ц	Ломтєв, Алексєєв,        Менделєєв,  але: Муромцев, Нехорошев, Писарев, Подьячев, Андреєв;
		якщо російському кореневому е відповідає в аналогічних українських словах кореневий і, який не чергується з е, о:	Бєлінський, Звєрев, Рєпін,   Мєстечкін, Насєдкін, Столєтов, Пєшковский
ё	йо	1) на початку слова; 2) після голосних, 3) після губних приголосних;	Йолкін,   Майоров,   Воробйов;
	ьо	після м’якого приголосного перед о:	Треньов, Верьовкін, Дьорнов
	е	у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мови імен	Артемов (Артем), Федоров  (Федір);
	о	після ж, ч, ш, щ та ц	Хрущов, Пугачов, Почепцов
и	и	у прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення  и-і  (болгарська, сербська й ін.)	Величков, Житков,  Христов, Белич,  Караджич, Радич
		1) після шиплячих 2) у суфіксах -ик, -ицьк, -ич, -евич, -ович	Чичиков, Конопницька, Божозович, Міклошич
		у префіксі при-	Пришвін
		якщо російському слову відповідає аналогічне українське	Виноградов, Пирогов
	і	на початку слова та після приголосного (у польських, чеських і словацьких прізвищах)	Ігнатович; Ілієв, Івич, Лінда, Міцкевич
	ї	після голосного;	Заїчкіна, Раїч, Стоїч
ы	и	після твердого приголосного:	Куницин
	і	на позначення м’якого приголосного:	Коритін
-ец	-ець	твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець пом’якшується:	Скиталець, Боровець, Глуховець
Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так:
-ий	-ий	після твердого приголосного:	Горький; Достоєвський;
	-ій	на позначення м’якого приголосного:	Безкрайній;
-ая	-а	після твердого приголосного (жін. рід)	Михайловська;
-яя	-я	на позначення м’якого приголосного (жін. рід):	Крайня;
-ой	-ой	закінчення не змінюється:	Толстой;
Російські прикметникові прізвища на -ск-, -цк- в українській мові пишуться зі знаком м’якшення
У неслов’янських прізвищах букву ю після шиплячі ш, ж слід писати як у (в українській мові шиплячі тверді): Жуль Верн
У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Ліфшиц, Моріц, Клаузевіц

 

      Варіативність правопису допускається в словах іншомовного походження, зокрема у прізвищах та іменах людей передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ ґель, Ґео́рґ, Ґе́те т. ін.).

ДОМАШНЯ РОБОТА !!!

1.Запишіть прізвища відповідно до українського правопису

Соловьёв, Донской, Новиков, Семёнов, Николаев, Цветаева, Бехтерев, Котёночкин, Грачёв, Бугаёв, Абраимов, Пирогов, Филиппов, Попович, Юрьев, Позняя, Дымарский, Марьянинов, Пригаров, Долгополая, Пятницкий, Плещеев, Миргородский, Рыбников, Тургенєв, Гурьин, Серёгин, Санников, Ильюшин, Борщёв, Пущин, Пушкин, Трубецкой, Лукъянов, Воинов, Недич, Елизаров, Шишкин, Арефьев, Дьяконов, Обручев, Долгополая, Пятницкий, Плещеев, Миргородский, Рыбников, Тургенєв, Гурьин, Серёгин, Санников, Ильюшин, Борщёв, Пущин, Пушкин, Трубецкой, Лукъянов, Воинов, Недич, Елизаров, Шишкин, Арефьев, Дьяконов, Обручев, Соловьёв, Донской, Новиков, Семёнов, Николаев, Цветаева.

 2.Дізнайтесь цікаве про своє прізвище, напишіть про це. 

 

09.02.2023   Українська  мова

Урок 43

Тема: Написання слів іншомовного походження. Правило «дев'ятки»

 

«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Т.Г. Шевченко

Жив на світі учень ,який  поставив перед собою мету – навчитися всього.  У навчанні йому не було рівних. Одного разу він зрозумів, що знає більше ніж вчитель ,тому він вирішив попрощатися , але попросив порекомендувати йому ще кращого. І йому відповіли, що немає  рівних учителю. Учень довгі роки шукав зустрічі із цим мудрецем і через 20 років добрався учень до Гори Мудрості, де жив учитель , але побачив його уже на смертельному ложі. Єдине, що встиг запитати Учень : «Як стати найосвіченішою й найрозумнішою людиною». І учитель йому відповів : «Знай, нещасний, що нікого й нічого навчити неможливо».

Учень довго сидів на Горі Мудрості, міркуючи над останніми словами  вчителя.  Минуло ще багато років і сивочолий Учень,  бавлячись  на лавочці зі своїми правнуками,  спостерігав, як діти грають у шахи. І звернувся із запитанням до наймолодшого : « Хто тебе навчив цієї гри?» І  хлопчик весело відповів : «Хто мене може навчити ? Я сам захотів і навчився.» У  ту ж саму мить Учень  збагнув  найбільшу таємницю, відповідь на яку він шукав усе своє життя.

Я думаю, що дана притча є дуже повчальною для всіх нас. І слова «Сам захочу  і сам навчуся» мають стати девізом нашого життя.

 

Відео про слова іншомовного походження

https://www.youtube.com/watch?v=KKeeiUE9msk&t=2s

 https://www.youtube.com/watch?v=pvI_WTwLs6o&t=2s

  Українська мова завжди розвивалась, збагачувалась, власним самобутнім шляхом. Тому на сьогодні є виразнішою, милозвучнішою за інші. Багато вітчизняних і закордонних мовознавців, письменників, поетів із захопленням говорять про нашу мову як одну з особливих, таку, що відрізняється від інших звуковими барвами, насиченістю досконалої лексики, відданістю носіїв. Наприклад, лише  в українській мові чітко розрізняють три звуки г, ґ, х, що передаються відповідними літерами. В інших мовах розрізняються лише два з цих звуків. Нашою мовою складено понад 300 тисяч народних пісень, що свідчить також про багатство й повноту її словникового запасу.

Проте, незважаючи на прерогативи нашої української мови, останнім часом стало дуже модно вживати чужомовну лексику. Ця лексика набула поширення у різних сферах діяльності, у ЗМІ, в усному мовленні і навіть у власних назвах.

Що ж спричинило таке надуживання іншомовної лексики в нашій мові? Брак слів в українській – ні. Українська лексика є самодостатнью і, як уже зазначалося, настільки багатою, що більшість вживаних чужомовних слів можна замінити рідними. 

 

Пишеться и
у загальних і географічних назвах після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш,р (правило «дев’ятки») перед літерами на позначення приголосних (крім й)	дисципліна, система, Алжир, Сирія, Мексика

-

Пишеться і
на початку слова	ікона, історія
після літер на позначення приголосних, що не входять до правила «дев’ятки»	піраміда, фінанси, бізнес
перед літерою на позначення голосного або й	піаніно, радіус, ажіотаж, позиція
у кінці незмінних слів	таксі, поні, колібрі
в окремих власних назвах	Грімм, Сідней, Дідро, Россіні

Зауважте! У ряді слів іншомовного походження, давно засвоєних українською мовою, після літер, що не входять до «дев’ятки», відповідно до вимови пишеться и: лимон, мирт, кипарис, спирт, кинджал, нирка тощо.

З и, а не з і пишуться слова церковного вжитку: диякон, єпископ, мир­та, християнство тощо.

Пишеться ї
після літер на позначення голосних	мозаїка, Енеїда (але в складних словах, де перша частина закінчується на голосний, на початку другої пишеться і: староіндійський, доісторичний)

-

Пишеться у
у словах, запозичених із французької мови, після літер на позначення шиплячих ж, ч та в словах парфуми, парфумерія	журі, парашут, Жуль

Подвоєння літер на позначення приголосних

Подвоєння відбувається
у власних назвах і словах, похідних від них	Андорра, андоррський
за збігу однакових приголосних на межі префікса й кореня, якщо в мові вживається паралельне непрефіксальне слово	Імміграція (міграція), сюр­реалізм (реалізм) (але анотація, конотація)
В окремих загальних назвах, які треба запам’ятати: аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна, панно.

Зауважте! У загальних назвах іншомовного походження приголос­ні не подвоюються: бароко, група, сума, шосе, ват (але Ватт), фін, комі­сія тощо.

М’який знак

М’який знак пишеться після д, т, з, с, л, н
перед я, ю, є, ї, йо	ательє, мільярд, консьєржка
відповідно до вимови після л перед літерами на позначення приголосних	альтруїст, фільм (але залп)
відповідно до вимови в кінці слів	магістраль, каніфоль (але бал, шприц)

М’який знак не пишеться перед я, ю, коли вони познача­ють сполучення м’якого або пом’якшеного приголосного з а, у: тюль, нюанс, резюме.

Апостроф

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї
після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х, р	інтерв’ю, дистриб’ютор, миш’як, Женев’єва
після кінцевого приголосного префікса	ін’єкція, ад’ютант, кон’юнктура
Апостроф не пишеться
перед йо	курйоз, серйозний
коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного	манікюр, бюджет, бязь

Зауважте! Апостроф пишеться після початкового д, о в прізвищах: Жанна д’Арк, О’Генрі тощо            

 

 ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ!!!

1.Віднайти українські відповідники для іншомовних слів:

Журнал-…..; резонанс-….; тираж-….; бар’єр-….; азарт-….; девіз-….; п’єдестал-…; пейзаж-….; візит-…; бюст-….; лінгвістика-….; орфографія-….; сервіс- ….; аплодисменти-….; корекція-…..комфорт -…., конкурс – …, ліквідація – …, мінімальний – …., симптоми – …, фоловер – …., ., хобі – …, лайк – …. , бутерброд – …., баріста – …, блендер – …., ., струдель – …., фреш – .

 

2. Утворити словосполучення , вибравши з поданих у дужках слів потрібне :

1.  Змагання з бігу на корот­ку (інстанцію, дистанцію).

 2. Зустрітися на (екскавато­рі, ескалаторі) метро.

3. (Рицар, лицар) у важких обладунках.

4. Чари відважної (вілли, віли).

 5. Вказати на конверті (адрес, адресу).

6. (Дискваліфіка­ція, демобілізація) за порушення правил

 

3. Виконати тести  

 1.Іншомовні слова – це слова, які

а  Прийшли з інших мов;

б  Давно забуті, а зараз відновлені;

в  Протилежні за значенням.

2.Де значення таких слів пояснюється?

а  У тлумачному словнику;

б  У словнику іншомовних слів;

в  У перекладному словнику.

3.Віднайдіть речення із іншомовним словом

а..Батьки прийшли позиватися до Соломона.

б  Правдою світиться нам людина.

в..Колібрі вважається найменшою пташкою на планеті.

4.Розповідь про життєвий шлях людини –це

а  Життєпис

б Біографія

в Літопис

5.Віднайдіть рядок, у якому на місці пропуску пишеться і

а Фонет..ка

б  През..дія

в В..зит

6.Віднайдіть рядок, у якому на місці пропуску пишеться и

а ..нтерес

б Пон..

в Д..скета

7.Віднайдіть рядок, у якому всі слова записані правильно

а Інтелект, жури;

б Пенальті, финанси;

в Інстинкт, інструмент.

8 Віднайдіть рядок, у якому є помилка

а Литература, нація;

б    Велосипед, ідея;

в Кілограм, інтонація

 

4. Заповнити кросворд

1.Вечірнє чоловіче вбрання .

2. Брюки спортивного стилю .

3. Легка прозора тканина .

4.Розповідь про життєвий шлях людини .

5.Урок, на якому найчастіше використовуються цифри .

6.Квітка, що цвіте влітку, має форму стріли.

7.Шрифтове виділення в тексті нахилом букв, з метою привернути увагу читача.

8.Вудка для рибалок.

9.Особа, яка завдяки своїм особистим якостям має вплив на людей.

 Довідка:  спінінг, курсив, шифон, лідер, математика, джинси, смокінг, біографія, гладіолус.

 

	1.					і
		2.				н
					3.	ш
			4.			о
	5.					м
6.						о
7.						в
		8.				н
		9.				е

 

 

5. Опрацювати презентацію. Виконати  в ній вправи. https://docs.google.com/presentation/d/1nqiS1OJRlizbKUbPUqQm2b14IwpYN535/edit?usp=share_link&ouid=115975869272287765035&rtpof=true&sd=true

06.02.2023    Українська мова

Урок 42

Тема: Написання складних слів разом, окремо, з дефісом.

 Написання складних слів разом та через дефіс

Складні іменники

Разом	Через дефіс
утворені за допомогою сполуч­ного голосного о, е: чорнозем, зорепад, водогін	утворені з двох іменників без сполуч­них голосних: купівля-продаж, інтер-нетп-магазин, Вовчик-Братпчик, хліб-сіль
першою частиною яких є слова авіа, аудіо, агро, відео, екстра, кіно, мокро, мікро, моно, радіо, супер, стерео тощо: авіарейс, відеорепортаж, макроекономіка, радіопередача, супершоу	з першою частиною віце-, екс-, лейб-, альфа-, бета- максі-, міні-, міді-, обер-: віце-ректор, екс-президент, максі-програма, міні-маркет
	назви одиниць виміру: тонно-кілометр, людино-день
першою частиною яких є дієсло­во у формі наказового способу: горицвіт, перекотиполе, пройдисвіт (але люби-мене)	назви посад, професій, спеціальностей: прем’єр-міністр, генерал-майор
першою частиною яких є числів­ник, записаний словом: п’ятикласник, сторіччя	прикладки, що стоять після пояснюва­ного іменника й виражають ознаку, яку можна передати прикметником: дівчина-красуня, хлопець-богатир, дуб-велетень (але красуня дівчина, богатир хлопець, велетень дуб)
з першою частиною niв-, напів-, полу-: пів’яблука, півогірка, напівавтомат, полумисок	прикладки — видові назви, які стоять перед пояснюваним словом: Дніпро-ріка, сон-трава, Ведмідь-гора
	власні назви з частиною niв-: niв-Києва, niв-Японії

Складні прикметники

Разом	Через дефіс
утворені від залежних між со­бою слів (між ними не можна вставити сполучника і): схід­нослов’янський (східні слов’яни), лівобережний (лівий берег), теплолюбний (любить тепло)	утворені від незалежних між собою слів (між ними можна вставити сполучник і): мовно-літературний (мовний і літера­турний), валютно-фінансовий (валютний і фінансовий)
до складу яких входять слова мало-, багато-, ново-, старо-, давньо-, нижньо-, верхньо- тощо: багатоканаль­ний, староукраїнський	назви відтінків кольору, смаку та поєдна-ня кольорів: темно-зелений, кисло-солоний, червоно-чорний (але жовтогаря­чий, червоногарячий, золотогарячий)
першою частиною яких є числівник, записаний словом: семиденний, двадцятирічний	першою частиною яких є числівник, записаний цифрами: 50-річний, 2-гігабайтний
	назви проміжних частин світу: південно-східний, північно-західний
	з першою частиною військово-, воєнно-: військово-спортивний, воєнно-стратегій-ний (але військовополонений, військовозо­бов’язаний — прикметники, що стали іменниками)

Зверніть увагу! Прикметники, утворені від складних іменників, пишуть­ся так, як відповідні іменники: лісостеп — лісостеповий, Івано-Франківськ — івано-франківський, але іванофранківець.

Треба відрізняти складні прикметники та словосполучення, утворені з прислівника та прикметника (дієприкметника): чітко окреслений, ціл­ком правильний (прислівник у таких випадках логічно наголошений і виступає членом речення).

Запам’ятайте: суспільно корисний, суспільно необхідний.

Слова з іншомовними префіксами інтер-, контр- пишуться разом: інтерконтинентальний, контрудар (алеконтр-адмірал).

Прислівники

Разом

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відни́ні, відтепе́р, дони́ні, дотепе́р, забага́то, задо́вго, зана́дто, набага́то, наві́чно, нада́лі, надо́вго, наза́вжди, назо́всім, на́скрізь, наспра́вді, повсю́ди, поде́куди, позавчо́ра, поза́торік, потро́ху, утри́чі. !!! Від цих прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишемо окремо: від сього́дні, до за́втра, на за́втра, на по́тім (не відклада́йте цього до за́втра, на за́втра, на по́тім), за бага́то, на бага́то (пор.: забага́то гуля́єш і за бага́то ро́ків упе́рше приї́хав, ста́ло набага́то ле́гше й зал на бага́то місць);

Складні прислівники, що виникли від сполучення прийменника з відмінковою формою іменника чи колишнього короткого прикметника або утворені за зразком таких прислівників: безпереста́нку, вбік, вве́чері, ввіч, вво́лю, вго́лос, вгорі́, вго́ру, вдень, взи́мку, взнаки́, відра́зу, вкрай, вку́пі, влад, влі́тку, внизу́, вночі́, восени́, впа́м’ятку, впень, впере́д, вплав, вплач, впо́перек, впо́ру, враз, вра́нці, вре́шті, врі́вень, врі́вні, вро́зкид, вро́зліт, вро́зсип, вро́зтіч, вряд, всере́дині, вслід, всмак, вщерть, дове́рху, дові́ку, довко́ла, дово́лі, догори́, додо́лу, додо́му, доку́пи, дони́зу, дотла́, доще́нту, за́між, за́мужем, за́очі, запанібра́та, запі́вніч, за́раз, заразо́м, за́світла, збо́ку, зве́рху, зві́ку, згори́, зду́ру, зза́ду, зіспо́ду, зни́зу, зо́зла, зо́кола, зра́зу, зра́нку, зре́штою, зро́ду, зсере́дини, на́бік, на́бір, наве́рх, наверху́, навесні́, нави́воріт, нави́літ, наві́дліг, навідрі́з, наві́к, наві́ки, на́віч, наго́ру (але на-гора́), надве́чір, надво́рі, на́дголодь, на́дзелень, надмі́р, надмі́ру, наза́д, наза́хват, наздо́гад, назу́стріч, нани́з, нанизу́, наоста́нок, наоста́нку, напа́м’ять, наперебі́й, напере́ваги, напере́д, наперекі́р, наперері́з, напівдоро́зі, напідпи́тку, напока́з, наполови́ну, напо́хваті, напри́клад, напро́весні, напроло́м, нара́з, наре́шті, на́рі́вні, наро́зхват, наси́лу, наспі́д, на́спіх, наспо́ді, насторо́жі, наяву́, о́бік, о́біч, одві́ку, опі́вдні, опі́вночі, о́пліч, підря́д, по́біч, поблизу́, пове́рх, пові́к, пово́лі, поза́ду, по́ночі, по́пліч, по́руч, по́ряд, посере́дині, поча́сти, скра́ю, спе́реду, споча́тку, убі́к, убрі́д, уве́чері, уві́ч, уго́лос, угорі́, уго́ру, уде́нь, узи́мку, узнаки́, укра́й, уку́пі, ула́д, улі́тку, уни́з, унизу́, уночі́, упе́нь, упере́д, упла́в, упла́ч, упо́перек, упо́ру, ура́нці, уре́шті, урі́вень, урі́вні, уро́зкид, уро́зліт, уро́зсип, уро́зтіч, уря́д, усере́дині, услі́д, усма́к, уши́р.

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда́вна, воста́ннє, вручну́, до́гола́, допі́зна, зави́дна, за́молоду, за́ново, зви́сока, зга́рячу, зле́гка, злі́ва, зно́ву, зрі́дка, напе́вне, на́рівні, на́різно, нашвидку́, пома́лу, помале́ньку, потихе́ньку, спо́вна́, спро́ста, сп’я́ну;

Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: аби́куди, аби́як, аніскі́льки, анітеле́нь, анітро́хи, анічичи́рк, анія́к; деда́лі, деи́нде, де́коли, де́куди; чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щода́лі, щоде́нно, щодня́, щоду́ху, щомі́сяця, щомо́га, щонайбі́льше, щонайдо́вше, щонайду́жче, щонайкра́ще, щонайме́нше, щонайши́рше, щоно́чі, щопра́вда, щора́з, щора́зу, щоро́ку, щоси́ли, щохвили́ни (але: дарма́ що, по́ки що, ті́льки що, хіба́ що, чи що́); якомо́га, я́кось і яко́сь (з різними значеннями), якра́з, якнайбі́льше, якнайду́жче, якнайдо́вше.

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдво́є, втро́є, вче́тверо та ин.; впе́рше, вдру́ге, втре́тє й под.; на́дво́є, на́тро́є, наче́тверо; удво́х, утрьо́х, учотирьо́х і т. д.; водно́, заодно́, пооди́нці, спе́ршу;

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічи́ю, втім, наві́що, на́що, передусі́м, почі́м, почо́му, але за ві́що;

Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників зі словом будь-якої частини мови: вдо́світа, вподо́вж, завбі́льшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ру, навздогі́н, на́взнак, навки́дьки, навко́ло, навкруги́, навкула́чки, навми́сне, навпаки́, навпере́йми, навпри́сядки, навпросте́ць, навря́д, на́вска́ч, на́вскіс, навскоси́, навспра́вжки, на́встіж, навтікача́, навздогі́н, наздогі́н, нао́сліп, напогото́ві, позавчо́ра, поза́торік, попідти́нню, спідло́ба;

Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босо́ніж, водно́сталь, ліво́руч, мимово́лі, мимої́здом, мимохі́дь, мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обі́руч, очеви́дно, повсякча́с, право́руч, привселю́дно, самохі́ть, стрімголо́в, тимчасо́во, чимду́ж, чимра́з;

Складні прислівники

Окремо

Прислівникові сполуки, утворені з прийменника та іменника, прислівника, присудкового слова, якщо вони зазвичай зберігають своє лексичне значення, особливо коли перед іменником можливе означення: без ві́дома, без жа́лю́, без кінця́, без кінця́-кра́ю, без кра́ю, без ла́ду́, без лі́ку, без мети́, без на́міру, без пуття́, без слі́ду, без смаку́, без су́мніву, без уга́ву, без упи́ну, без че́рги, в за́тишку, в мі́ру, в нагоро́ду, в но́гу, в о́бмін, в обрі́з, в по́зику, в ці́лості, до бі́са, до вподо́би, до гу́рту, до ді́ла, до заги́ну, до запита́ння, до зарі́зу, до кра́ю, до кри́хти, до ладу́, до ли́ха, до лиця́, до мі́ри, до ноги́, до обі́ду, до оста́нку, до па́ри, до пня́, до поба́чення, до пори́, до пуття́, до ре́чі, до ре́шти, до смаку́, до сме́рти, до снаги́, до сього́дні, за годи́ни, за дня́, за кордо́н, (закордо́н — як іменник), за кордо́ном, за раху́нок, за сві́тла, з бо́лю, з-за кордо́ну, з кра́ю в край, з переля́ку, з ра́дости, з розго́ну, на бігу́, на бі́с, на вагу́, на ве́сну (але навесні́), на ви́бір, на видноті́, на ві́дчай, на відмі́нно, на віку́, на га́муз, на го́лову (але наго́лову розбити), на ди́во, на дозві́ллі, на жа́ль, на зло́, на зразо́к, на льоту́, на ми́ть, на ніщо́, на о́ко, на пору́ки, на поча́тку, на проща́ння, на ра́дість, на ра́дощах, на ру́ку, на самоті́, на світа́нку, на скаку́, на сла́ву, на сло́во, на сміх, на со́вість, на со́ром, на ходу́, на шко́ду, на ща́стя, над си́лу, не з руки́, ні на гріш, під бо́ком, під го́ру, під си́лу, по зако́ну, по змо́зі, по зна́ку́, по пра́вді, по си́лі, по со́вісті, по сусі́дству, по су́ті, по че́рзі, по щи́рості, у ви́гляді, уві сні́, у по́міч, у стокра́т, через си́лу, як слі́д, як тре́ба;

Словосполуки, що мають значення прислівників і складені з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на де́нь, оди́н в оди́н, раз по́ раз, раз по ра́зу, раз у ра́з, рік у рі́к, час від ча́су;

Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складені з угоджуваних з іменниками числівників, займенників: дру́гого дня, таки́м чи́ном, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим ча́сом;

Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основно́му, в ці́ло́му;

Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дво́є, по тро́є, по че́тверо тощо.

Прислівники

Через дефіс

Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та суфікса -ому або (-к)и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-и́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; також по-лати́ні.

Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-пе́рше, по-дру́ге, по-тре́тє;

Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби́-то, бу́дь-де, бу́дь-коли́, бу́дь-куди́, де-не́будь, де́сь-то, ка́зна-де, ка́зна-коли́, коли́-будь, коли́-не́будь, куди́-будь, куди́-не́будь, та́к-то, хто́зна-як, як-не́будь, як-де́;

Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди́-годи́, десь-и́нде, десь-и́нколи, сяк-та́к;

Складні прислівники, утворені повторенням того самого слова чи основи: дале́ко-дале́ко, ле́две-ле́две, ось-о́сь або повторенням однакових слів (основ) зі вставленими між ними займенником що: будь-що-бу́дь, часткою не: де-не-де́, коли́-не-коли́, хоч-не-хо́ч, як-не-я́к, прийменниками на, о: всього́-на́-всього, пліч-о́-пліч.

 Домашня робота .

Вправа .Запишіть слова, знявши риску.

Шибай/голова, нерозлий/вода, зірви/голова, пройди/світ, Перебий/ніс, Убий/вовк, лікар/еколог, астроном/магнітолог, рай/викон/ком, блок/система, дизель/мотор,  стоп/кран, норд/вест,  зав/госп, Дон/бас, Приват/банк, авто/кореляція, радіо/техніка, генерал/майор, розрив/трава, ощад/каса,чар-/зілля, школа/інтернат, льон/довгунець, хліб/сіль, двох/сот/ліття, радіо/фото/репортаж, авіа/каса, відео/касета, гідро/споруда, ізо/студія, кіно/зірка, космо/дром, лже/прогноз, гідро/метео/служба, тонно/кілометр, динамо/метр, Івасик/Телесик, дівич/вечір, зелен/сад, голко/рефлексо/терапія, термо/електро/вентилятор, гуси/-лебеді, місто/велетень, велетень/місто, Ельбрус/гора,  радіо/й /теле/апаратура, тепло/й/ гідро/електро/станції, три/з/половиною/тисячний загін, хтозна/який, будь/де, куди/небудь, казна/для/чого, дванадцяти/тонка, десь/колись, як/не/як, мимо/хідь, мимо/волі, рано/по/раненьку, в/різно/біч, на/швидку/руч, з/дня/на/ день, пліч/о/пліч, тет/ат/ет, сорока/ восьми/градусний, п’яти/поверховий, двадцяти/ трьох/тисячний, двадцяти/мільйонний, п’ятсот/сімдесят/п’ятий, 3/денний, 120/мільярдний,  гірничо/промисловий, глинисто/піщаний, довідково/енциклопедичний, зерно/очисний, камене/дробильний, сірувато/попелястий, складально/пакувальний, скло/плавильний, словниково/довідковий, смолисто/чорний, сніжно/крижаний, біло/сніжний, сніжно/білий, трубо/зварювальний, товарно/грошовий, тяжко/поранений, центрально/африканський, суспільно/ корисний, суспільно/ необхідний, діаметрально/протилежний, щиро/вдячний, жовто/гарячий, червоно/гарячий, фізико/технічний, хіміко/біологічний, воєнно/стратегічний,  військово/зобов’язаний, військово/полонений, військово/службовець.

06.02.2023    Українська мова

Урок 41

Тема: Уживання великої літери.

 

Велика літера	Мала літера
Імена, прізвища людей, уживані в загальному значенні без негативної оцінки: Платони, Колумби.	Імена, прізвища людей, уживані в загальному значенні із зневажливою оцінкою: кайдаші, герострати.
Назви дійових осіб у художніх творах, казках: Вовк та Ягня, Бджола і Шершень, Мавка, Водяник.	Загальні назви тварин, міфологічних істот: вовк, ягня, мавка, русалка.
Присвійні прикметники, утворені від власних назв осіб: Миколин брат, Грінченків словник, Шевченків «Заповіт».	Присвійні прикметники, що входять до фразеологічних сполук чи наукових термінів: езопова мова, прокрустове ложе, архімедова сила.
	Відносні прикметники, утворені від власних назв: дніпровські схили, шекспірівські сонети, шевченківський стиль.
Астрономічні назви: Сонце, Земля, Юпітер, Меркурій, Велика Ведмедиця, Оріон.	Слова земля, сонце, місяць, коли вони не позначають астрономічні поняття.
Назви найвищих державних посад: Голова Верховної Ради, Президент України, Посол Республіки Угорщини.	Назви посад, звань, наукових ступенів: президент компанії, голова профкому, ректор університету, доктор педагогічних наук, академік, народний артист, лауреат премії.
Абревіатури: ВУЗ, РАГС, НЕП.	Усе слово пишеться малими літерами, якщо воно перейшло в іменник (уживається як загальне слово й відмінюється): вуз, рагс, неп.

 

 Які це власні назви?

-Індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів

 Які іменники належать до власних назв?

-         Імена, прізвища, клички тварин, географічні назви, астрономічні назви, назви книжок, газет, журналів, кінофільмів, кораблів, назви організацій та установ, історичних подій, релігійних свят та ін.

 Загальні назви?

-          узагальнені найменування однорідних предметів

 Як розрізняються власні і загальні назви?

За значенням і граматично. Загальні мають переважно форми однини і множини: ключ – ключі, а власні вживаються або тільки у формі однини ( Київ, Дніпро) , або тільки у формі множини ( Чернівці, Карпати)

3 великої літери пишуться власні назви
індивідуальні імена людей, по батькові, псевдоніми, клички тварин	Леся Українка, безсмертний Кобзар, собака Сірко (але імена та прізвища людей, що ста­ли загальними назвами, — з малої: донжуан, галіфе, дизель, рентген)
прізвища людей, які вжи­ваються в загальному зна­ченні, але не стали загаль­ними назвами, пишуться з великої літери	Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо віт­рила наших мрій (але імена та прізвища, вжи­ті зневажливо, — з малої: гітлери, квіслінги)
утворені від власних особових назв присвійні прикметники, а також прикметники із суфіксом -ськ-, якщо вони мають значення «імені когось», «пам’яті когось»	Грінченків словник, Франкові поезії, Шевчен­ківські дні, Нобелівська премія (але франків-ські сонети, шевченківська символіка); (з малої літери пишуться прикметники, що входять до фразеологізмів і наукових термі­нів: ахіллесова п’ята, бертолетова сіль)
назви божеств, міфологіч­них істот, релігійних свят і постів	Святий Дух} Матір Божа, Аллах, Перун, Бла­говіщення, Великий піст (але родові назви міфологічних істот — з малої літери: демон, лісовик, фея)
назви дійових осіб у байках, казках, драматич­них творах	Бджола, Шершень, Мавка, Баба Яга (але не як дійові особи, а як загальні назви — з ма­лої: баба-яга)
назви найвищих держав­них установ і міжнародних організацій	Верховна Рада України, Європейський Союз
назви держав та автоном­них одиниць	Республіка Польща, Автономна Республіка Крим
назви сторін світу, якщо маємо на увазі краї чи народи	Західна Україна, народи Сходу
астрономічні, географічні назви, назви вулиць, площ, майданів, парків, каналів, архітектурних пам’яток, храмів тощо	сузір’я Велика Ведмедиця, комета Галлея, місто Алчевськ, Стрийський парк, Андріїв­ський узвіз, Софійський собор (якщо у влас­них назвах означувані слова брід, вал, міст, шлях, яр тощо не сприймаються як родові поняття, то вони пишуться з великої літери: Кам’яний Брід (район міста), Булонський Ліс (парк), Ярославів Вал (вулиця)
у назвах найвищих державних посад України та міжнародних посад	Генеральний прокурор України, Генеральний секретар ООН (назви посад, звань, учених ступенів, титулів, рангів, чинів тощо — з малої літери: ректор, академік, генерал-лейтенант, барон)
у назвах державних, громадських організацій, партій України й інших держав	Збройні сили України, Верховний суд США
у назвах міністерств і їхніх головних управлінь	Міністерство транспорту і зв’язку України
у назвах установ місцевого значення	Вінницька обласна державна адміністрація
у власних назвах навчаль­них закладів, науково-дослідних установ, театрів, музеїв, підприємств	Київський національний університет внут­рішніх справ. Будинок актора, Інститут української мови
у назвах знаменних подій, свят, епох тощо	День учителя. Новий рік (але День Незалеж­ності України, Свято Перемоги)

 

 

3 великої літери та в лапках пишуться
назви художніх творів, наукових праць, газет, журналів, історичних пам’яток	поема «Мойсей», журнал «Український тиж­день», «Руська правда» (з великої літери, але без лапок — назви релігійних книг: Біблія, Тора, Коран)
назви аеропортів, станцій, санаторіїв, готелів, кав’ярень тощо	аеропорт «Бориспіль», станція метро «Бо­танічний сад» (але Київський вокзал, станція Шепетівка)
назви літаків, автомобілів та інших машин, фірмові та сортові назви	цукерки «Київ вечірній», літак «Руслан»
назви орденів, відзнак	медаль «За відвагу» (але орден князя Яросла­ва Мудрого, орден Держави)

На допомогу для виконання робіт

https://docs.google.com/presentation/d/12Y3i8hypVtkNbRyxZ_5vVv8IsK_7iD6Z/edit?usp=share_link&ouid=115975869272287765035&rtpof=true&sd=true

  Домашня робота

 Вправа 1.

 (н)аціональна (о)пера України, (ш)евченківські (ч)итання, (п)ланети (с)онячної (с)истеми. (є)лисейські (п)оля, (ф)ранківські сонети, (п)а­намський (п)ерешийок, (к)иєво-(п)ечерська (л)авра, (з)авод (с)вітлофор, (с)офійський (с)обор, (у)країнська (республікансь­ка (п)артія, (в)иконавчий (к)омітет (п)олтавської (о)бласної (р)ади, (л)ісовик, (а)кадемія, (п)рем’єр-(м)іністр (к)анади, (д)онецька (о)бласть, (п)равобережна (у)країна, (л)ьвівський (л)ітературно-(м)еморіальний (м)узей (і)вана (ф)ранка, (к)оролівство (б)ельгія, (н)аціональна (г)вардія (у)країни, (р)енесанс, (д)ень (п)еремоги, (н)аціональний (б)анк України, (к)луб (м)еталургів,.

Вправа 2.

Відновіть фразеологізми, поєднавши слова з лівої та правої колонок. Поясніть значення фразеологізмів.

Тантал Сізіф Ахіллес Троя Ной Авгій Діоген Дамокл Прокруст Хима Сидір Адам Гордій Пірр

ковчег перемога стайні п'ята муки кури ліхтар яблуко меч праця кінь ложе коза вузол

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправа3.

 

За допомогою засобів Інтернету випишіть  прислів’я та приказки, у яких є власні назви.  ( 10 прикладів )

 

 

Вправа 4.     "Зашифроване послання".                                                                               

З’єднати частини слів у двох стовпчиках і записати назви міст.

                          Жито                                                 церква

                          Дніпро                                               ріг

                         Іван                                                     Петро

                         Кривий                                                Франко

                         Білий                                                     мир

                         Звени                                                    город

 

30.01.2023    Українська мова  

Урок 40

Тема:  Контрольне есе .

 Написати творчу роботу на одну із тем :

-         «Що робить мене щасливим?»

-         Що означає зробити правильний вибір в житті?» 

 

30.01.2023    Українська мова  

Урок 39

Тема: Правопис префіксів. Правопис суфіксів.

 

 Правопис префіксів

1. Префікс з- переходить в с-щ тільки перед глухими приголосними к, ‘п, т, х, ф: скипіти, списати, спиляти, сточений, стерпіти, схвалити, схилити, сформулювати, сфотографувати.
Перед усіма іншими приголосними (глухими і дзвінкими) та голосними вживають префікс з-: збити, звечора, згрупувати, здогадливий; зсувати, зчесати, зшити, зумовлений. 

Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголосними, то вживають префікс зі- (варіант префікса з-): зібганий, зібрання, зіграти, зідрати, зізвати, зізнання, зійти, зімкнути, зіпхнути, зіткнути, зітхнути. Але є випадки, коли перед двома кореневими приголосними вживають префікс з- (с-): згребти, скрикнути, сплигнути, спливати, сприймати.

У небагатьох словах маємо префікс зо-: зомлілий, зопрі­лий, зосереджений, зотлілий.

У словах зустрітися, зустріч, зустрічний, зухвалий, зу­силля вживають префікс зу-.

2. У префіксах без-, воз-, роз-, через- завжди пишеться з-: безболісний, безверхий/ безперечний, безсуфіксний, безтуроботний; возвеличити, возз’єднання; розписати, розсипати, розтлумачити; черезсмужжя, черезсідельник.

3. У префіксах від-, між-, над-, об-, під-, перед-, понад’ завжди пишуться букви д, ж, б: відписати, відступити, відточений, відходити; міжпланетний, міжспілковий; над­силати, надходити; обсіяти, обтягнути; підписати, підхо­дити; передплата, передтравневий; понадплановий.

4. Префікси пре-, при-, прі- розрізняються за значенням:

а) префікс пре- використовують в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: превеликий, прегарний, пречудовий, препогано;

б) префікс при- використовують переважно в дієсловах, що означають:

• наближення: прибігти, приблудитися, прибути; 
• приєднання: прибудувати, примкнути, приробити; 
• частко­вість дії: приморозити, припудрити; 
• результат дії: прибор­кати, прикрити, прив’язати та ін.;
• у похідних словах: прибуття, прибудований, привчивши тощо.

Крім того, префікс при- використовують в прикметниках, утво­рених від іменників з прийменником при: при дорозі — придорожній, при Амурі — приамурський, при Волзі — приволзький, при вокзалі — привокзальний, при морі — при­морський, а також у похідних словах: придоріжжя, Приамур’я, Приволжя, Примор’я;

в) треба запам’ятати правопис слів іншомовного походжен­ня з пре-, при-, що не є префіксами: преамбула, превалювати, предикат, предикативний, президент, президія, прелюдія, прем’єра, препарат, престиж, претендент, претензія, пре­цедент; привілей, приватний, примат, призер, призма, примітив тощо;

г) префікс прі- використовують тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва;

д) префікс пере- з значенням «наново», «по-іншому», «че­рез щось», «через когось», завершення дії пишеться з двома е: перетягти, переучити, перефарбувати, перефразувати, перехрестя, перешарок, перешкода, перешкодити та ін.
Від префікса пере- слід відрізняти частину слова пери-, яка стоїть на початку іншомовних слів і не є префіксом: перикардит, перила, периметр, перипетія, перископ, периферія.

5. Префікс від- і його варіант од- у мові художньої лі­тератури виступають, як правило, паралельно: відкинути й одкинути, відпочити й одпочити, відправити й одправити.
У науковій та спеціальній літературі вживають тільки префікс від-: відбиття, відбиток, відбій, віддієслівний, від­іменний, відкликання.

Примітка. Довідки про написання слів з тим чи іншим префіксом можна навести за такими словниками: «Орфографічний словник української мо­ви» (К.., 1975), «Українська літературна вимова і наголос. Словник-довід-ник» (К.., 1973), Головащук І. С. «Словник-довідник з правопису» (К-, 1979) та ін.

---

Правопис суфіксів

1. У суфіксах -альник, -ильник, чльник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: шану­вальник, уболівальник, точильник, прядильник, полільник, геніальність, колегіальність.

2. Суфікси -ин(а), -ин(я) вживають в іменниках жіно­чого роду, але надають їм різного значення. Суфікс -ин(а) пишуть в іменниках на позначення осіб жіночої статі, одиничних предметів, назв місцевості, рослин, тварин, проміжків часу, назв сировини, продуктів харчування тощо: дівчина, дружина, полонина, конюшина, звірина, година.,свинина.
Суфікс -ин(я) пишеться в іменниках, що означають-осіб жіночої статі за відношенням їх до певної суспільноїгрупи: рабиня, графиня, княгиня.

3. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я) пишуть із двома н. Суфікс -инн(я) вживають в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: картоплиння, гарбузиння.
Наголошений суфікс -інн(я) характерний для іменників середнього роду, що означають процеси: говоріння, горіння, ходіння.
Наголошені суфікси -анн(я), -янн(я) вживають в іменниках середнього роду, що означають абстрактні поняття, процеси: сприяння, навчання, зростання, гуляння.
Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, що означають процеси, абстрактні поняття й мають наголос на корені: звернення, оточення, поневолення, прагнення.

4. Треба розрізняти правопис суфіксів -ичок, -ичк(а) і -ечок, -ечк(а). Суфікси -ичок, -ичк(а) вживають в іменниках чоловічого і жіночого роду із здрібніло-пестливим значенням, утворених від іменників із суфіксом -ик, -иц(я): хлопчичок, кошичок, глечичок, вуличка, поличка, молодичка.

Суфікси -ечок, -ечок, -ечк(а), -єчк(а), -ечк(о), -єчк(о) вживають в іменниках усіх трьох родів із здрібніло-пестливим значенням: вершечок, краєчок, річечка, лієчка, віконечко, яєчко. 

5. У чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс -ович: Іванович, Прокопович, Васильович, Анатолійович, Мико­лайович.

Жіночі імена по батькові творять за допомогою суфік­сів -ієн-: Петрівна, Сергіївна, Василівна, Іллівна, Луківна, Яківна.

6. Суфікс -н(ий) вживають у багатьох якісних і віднос­них прикметниках твердої групи: західний, дружний, модний, грамотний, жалібний, корисний, ручний.
Суфікс -н(і) вживають у деяких прикметниках м’я­кої групи: братній, давній, житній, мужній, останній, колишній, ранішній, пізній, торішній, самотній та ін.
Наголошені суфікси -енн(ий), -анн(ий) пишуться з дво­ма н і вживаються для підкреслення найвищого ступеня вияву ознаки: незліченний, неоціненний, несказанний, не­здоланний.

7. Суфікси -ичн(ий), -ічн(ий), -їчн(ий) вживають в прикметниках, утворених від слів іншомовного походження. Після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається суфікс -ичн(ий), після інших приголосних — ічн(ий), а після голосних — -їчн(ий): історичний, комуністичний, академічний, епічний, алгебраїчний, архаїчний.

8. Суфікси -ев(ий), -ев(ий) вживають у прикметниках з основою на м’який приголосний та шиплячий, коли наголос падає на основу слова: червневий, тижневий, ситцевий, алюмінієвий, грушевий, овочевий. Якщо у прикметниках з основою на м’який приголосний і шиплячий наголос падає на закінчення, то пишемо суфікс -ов(ий): польовий, дощовий.
У присвійних прикметниках, утворених від іменників з осно­вою на м’який приголосний та шиплячий, незалежно від міс­ця наголосу вживаються суфікси -ев(ий), -єв(ий): Сергій — Сергієва, Ігор — Ігорева, кобзар — кобзарева.

9. Суфікс -ист(ий) вживають у прикметниках після букв на позначення приголосних звуків, а суфікс -їст(ий) — після букв на позначення голосних звуків: барвистий, ліси­стий, троїстий.

10. Суфікс -ова- вживають тоді, коли наголос падає на о, без наголосу вони переходять в -yea-, -юеа-: друкувати — друкований, малювати — мальований, риштовання, сиву­ватий.

11. Суфікс -ір- (-up-) вживають у ряді дієслів іншо­мовного походження: полірувати, лавірувати, буксирувати.

 

Д/Завдання

 Виконайте тестові завдання.

1. Букву и треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А пр..чорнілий, пр..вітність, пр..завзятий

Б пр..блуда, пр..кидатися, пр..поганий

В пр..в’ялий, пр..думаний, пр..темний

Г пр..бережний, пр..шитий, пр..краса

 2. Літеру и треба писати на місці крапок у всіх словах варіанта

А печ..во, кур..во, руч..нька

Б нос..к, пал..ця, мавп..нятко

В пал..чка, кош..чок, горл..чка

Г вогн..ще, мереж..во, мар..во

3. Літеру с треба писати на місці крапок у всіх словах варіанта

А ..пуститися, ..прямувати, ..нахабніти

Б ..тяжка, ..фабрикувати, ..палахнути

В ..терпіти, ..подобатися, ..чеплення

Г ..кинути, ..сунути, ..форматувати

 4. Літеру е треба писати на місці крапок у всіх словах варіанта

А горл..чко, мисл..ння, вул..чка

Б п’ят..ро, кош..нятко, пал..ць

В сем..ро, зробл..ний, нов..на

Г лев..ня, зар..во, горщ..чок

 5. Літеру з треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А бе..порадний, ..поживати, ро..клад

Б ро..писка, ..ведення, ..формований

В чере..плічник, ..битий, ..котитися

Г ..метений, ро..кидати, ..чавлений

 6. Букву е треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А пр..мудрий, пер..тинати, пр..земкуватий

Б пр..широкий, пр..освященний, пр..крити

В пр..дтеча, пер..дбачати, пр..множений

Г пр..кумедний, пр..святий, пр..д’являти

 7. Літеру з треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А ро..тулений, ..пакований, ..бережений

Б ..цідити, ..марнувати, бе..коштовний

В ..жований, ..горблений, ..хоплений

Г ро..дивитися, ..містити, ..ховок

 8. Літеру е треба писати на місці крапок у всіх словах варіанта

А горл..чко, мисл..ння, вул..чка

Б п’ят..ро, кош..нятко, пал..ць

В сем..ро, зробл..ний, нов..на

Г лев..ня, зар..во, горщ..чок

 9. Літеру с треба писати на місці крапок у всіх словах варіанта

А ..пиляти, ..кроїти, не..проста

Б ..плутати, ..бентежити, ..пад

В ..терпіти, ..ковзати, ..чавити

Г ..тишити, ..палахнути, ..чесати

10. Літеру и треба писати на місці крапок у всіх словах варіанта

А печ..во, кур..во, руч..нька

Б нос..к, пал..ця, мавп..нятко

В пал..чка, кош..чок, горл..чка

Г вогн..ще, мереж..во, мар..во

 11. Букву и треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А пр..черствілий, пр..мерзнути, пр..зирство

Б пр..горілий, пр..добритися, пр..подобний

В пр..бічник, пр..землити, пр..хорошений

Г пр..смакувати, пр..темнілий, пр..бідний

 12. Літеру е треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А пр..жалібний, пр..велебний, пр..мудрість

Б пер..дбачений, пр..щедрий, Пр..балтика

В пр..важкий, пр..чудовий, пр..кінцевий

Г пр..тихий, пр..поганий, пр..білений

 

23.01.2023    Українська мова  

Урок 38

Тема: Подвоєння та подовження приголосних.

Правило	Приклад
Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
на межі префікса й кореня:	відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;
кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів:	військкомат, міськком;
кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник:	день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця
на межі двох суфіксів:	письменник, прийменник, іменник, але священик
на межі  дієслівної основи і постфікса – ся:	зрісся, вознісся, обвисся, пасся;
у збільшувально – підсилювальному суфіксі – енн- :	силенний, численний;
у прикметниках  з наголошеними суфіксами – анн(ий), - янн(ий)-, -енн(ий)-:	Невблаганний, несказанний, незрівнянний, нескінченний
В словах іншомовного походження:	Ассирія, Пруссія, брутто, нетто;
В чоловічих і жіночих іменах:	Інна, Ілля, Маріанна, Ганна.

 

 

 

 

 

        Подовження приголосних в українській мові є в усному мовленні, а також передається воно однаковими літерами на письмі. Подовження приголосних звуків пояснюється різними причинами. В одних випадках воно виникало внаслідок словотворчих процесів: префіксації (оббити, віддати), суфіксації (годинник, змінний), основоскладання: (міськком, деффак), а в інших пояснюється змінами, які відбуваються у звуковому складі мови (занепад голосних неповного звучання [ъ], [ь], випадання та уподібнення приголосних): життя, зілля, піччю, суддя.

Подовження приголосних, що виникає при словотворенні, ще називається подвоєнням. Воно з'являється внаслідок збігу двох однакових приголосних:

1) префікса й кореня: беззубий, беззаконня, безземелля, віддаль, віддавна, віддзеркалювати, роззброїти, роз-зичити, роззнайомитися, ззаду, оббілити, оббризкати, оббрити, контрреволюція, ірраціональний;

2) префікса й префікса: возз'єднання, ззамолоду, ззовні;

3) кореня або основи на -н (-н) і суфіксів -н (ий), -н'(ій), -ник, -нщ(я): спина — спинний, балкон — балконний, кінь — кінний, осінь — осінній, ранок — ранній, щоденник, письменник, підвіконний, віконниця, Вінниця, туманний, туманність, туманно, законний, законність, законно;

4) кінця першої частини і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст), деффак (дефектологічний факультет), заввідділом (завідувач відділу);

5) основи дієслова минулого часу на [с] і афікса -ся: розрісся, понісся, пасся, трясся, але підносься;

6) подвоюються букви, що означають приголосні у наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: здоровенний, непримиренний, нездоланно, старанно, але шалений, жарений, сказано, не зрівняний.

Подовженими (на письмі подвоєними) бувають м'які [д'], [т'], Із'],.[с'], [ц'], [У], [н'] і пом'якшені [ж1], [ч1], [ш'\ приголосні тільки тоді, коли вони стоять між голосними.

                                                                          
У кількох словах подвоюються букви н, с, в, що позначають тверді приголосні: Ганна, ссати, ссавець, бовваніти, овва.
         Подовжені приголосні бувають:

1. В іменниках середнього роду II відміни: знаряддя, питання, напуття, мотуззя, гілля, колосся, обличчя, сторіччя, узбережжя, Поділля, Залісся, Лівобережжя, а також у похідних словах: життєздатність, гіллястий та в деяких іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни: Ілля, суддя, рілля, стаття.

       Подовження зберігається у всіх відмінкових формах, крім родового множини: облич, питань, сторіч, роздоріж, знарядь. Частина іменників середнього роду в родовому відмінку має закінчення -їв. Перед ним подвоєння літер зберігається: почуттів, відкриттів, Іллів, суддів, але статей.

2. Перед [у] (орф. ю) в орудному відмінку однини іменників III відміни: сталлю, емаллю, тінню, ніччю, заполоччю, віссю, відповіддю, постаттю, зеленню, подорожжю, розкішшю, але: Керчю, повістю, радістю, честю, кров'ю, любов'ю, нехворощю, матір'ю, бо в них збіг двох приголосних та апостроф після р.

3. У прислівниках перед [а], [у] (орф. я, ю): навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.

4. Перед [у], [е] (орф. ю, е) у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: наллю, виллю та ін.

                                                                        
     В українській мові розрізняють морфологічне подвоєння й фонетичне подовження.
Морфологічне подвоєння відбувається в таких випадках:

1. Коли префікс закінчується тим самим приголосним, яким починається корінь: відділ, віддати, обб_ти, завв_шки, роззява.

2. Коли корінь або основа слова закінчується на -н- (-нь-) і суфікс починається на -н-, що спостерігається переважно при словотворенні: вина – безв_нний, день – денний, кінь – кінний, ранок – ранній, осінь – осінній, год_на – год_нник, стіна – стінн_й, вікно –

3. Коли основа дієслова минулого часу закінчується на с і до нього додається постфікс -ся: розрісся, пасся, трясся, виносся.

4. Коли перша частина складноскороченого слова закінчується на той самий приголосний, яким починається друга частина: юннат (юний натураліст), страйкком (страйковий комітет), військкомат (військовий комітет).

5. Подвоюються приголосні -нн- у таких випадках:

а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий), на який падає наголос: силенний, здоровенний, страшенний.
б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий), -янн(ий) зі значенням можливості чи неможливості дії і з наголошеним суфіксом: здійсненний, недозволенний, непримиренний, нескінченний, недоторканний, несказанний і в прикметнику старанний з відтінком підсилення.
в) У прикметниках з наголошеним суфіксом -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний.
Подвоєння -нн- зберігається в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: старанний, численний; старанність, старанно, численність, численно.

6. Подвоюються приголосні у словах: бовван, Ганна, бовваніти, Ганнин, ссати, ссавці, в_ссати та ін.
Морфологічне подвоєння переважно пов’язане з членуванням слова на морфологічні частини: об-б_ти, від-дати, ден-ний, сон-ний та ін.

ВИКОНАТИ   ВПРАВИ.

1. Від поданих слів утворіть нові, в яких було б подвоєння літер. Складіть з ними речення:

Година, день, закон, кордон, стіна, благати, заповідь, зелень, клітина, корінь, молодь, мить

2. Запишіть слова у дві колонки: у першу з подвоєнням букв, у другу - без подвоєння.

Мит..ю, огнен..ий, скажен..ий, височен..ий, антен..ий, тьмян..ий, вроджен..ий, ден..ий, орлин..ий, узбіч..я, Хмельнич..ина, неждан..ий, адресован..ий, однозмін..ий, вікон..ий, роз'єднан..ий, олов'ян..ий, нескінчен..ий, електрон..ий, дерев'ян..ий, умотивован..ість, без..ахисний, аграрно-сировин..ий, гіл..я, антропоген..ий, туман..ий.

 

 

     3.Вправа з ключем

Запишіть слова у дві колонки: у першу з подвоєнням букв,

у другу — без подвоєння.

Вірніст..ю, повін..ю, осін..ю, величніст..ю, якіст..ю, від..аллю, мит..ю, радіст..ю, з безліч..ю, доповід..ю, вартіст..ю, з точніт..ю, сіл..ю, заздріст..ю, у сміливост..і, плот..ю, за галуз..ю, смерт..ю, з розкіш..ю, віс..ю, велич..ю, шерст..ю, з розповід..ю, північ..ю, блакит..ю, зі зліст..ю, ненавист..ю, чверт..ю.

Ключ. Підкресліть у кожному слові третю букву — прочитаєте народну мудрість.

 

 
4.Запишіть слова у дві колонки: у першу з подвоєнням букв, у другу - без подвоєння.

Мит..ю, огнен..ий, скажен..ий, височен..ий, антен..ий, тьмян..ий, вроджен..ий, ден..ий, орлин..ий, узбіч..я, Хмельнич..ина, неждан..ий, адресован..ий, однозмін..ий, вікон..ий, роз'єднан..ий, олов'ян..ий, нескінчен..ий, електрон..ий, дерев'ян..ий, умотивован..ість, без..ахисний, аграрно-сировин..ий, гіл..я, антропоген..ий, туман..ий.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу букву - прочитаєте вислів В. Сухомлинського.

 

 

23.01.2023    Українська мова  

Урок 37

Тема: Спрощення приголосних.

 

          Українська мова є однією з наймилозвучніших мов світу. Милозвучність досягається різними засобами: чергуванням окремих голосних і приголосних, використанням паралельних форм слів. Звуки в мовному потоці поєднуються не будь-як, а за певними властивими даній мові правилами, законами. Звуки в словах української мови утворюються так, щоб їх було легко вимовляти й розрізняти на слух. Цій ви­мозі далеко не завжди відповідають запозичені слова. У цьому ви переконалися, читаючи слова першої  колонки. Досягненню милозвучності мови сприяє спрощення в групах приголосних та рівномірне чергування голосних і приголосних звуків.
Іноді при творенні або зміні слів виникає збіг трьох приголосних, що ускладнює вимову. Тоді один із звуків випадає.

     В українській мові відбувається спрощення груп приголосних, що сприяє поліпшенню її мелодійності.

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають
д і т, які при зміні слова з’являються: корисиний – користь, чесний – честь, поїзний – поїзд, щасливий – щастя, якісний – якість, улесливий – лестощі.
Виняток становлять слова: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять, в яких літера т зберігається.
Не відбувається спрощення у групі приголосних -стн-, в яких т зберігається, в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст чи -нт: аванпост – аванпостний, баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний; студент – студентський.

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при утворенні дієслів із суфіксом -ну-: брязк – брязнути, блиск – блиснути, писк – писнути, плюск – пл$снути, тріск – тр%снути.
Виняток: випуск – випускний, виск – вискнути, риск – рискнути.

3. У групі приголосних -слн- випадає л: масний – масло, умисний – мисль, ремісник – ремесло.

         Отже, спрощення - це випадання середнього звука в групах приголосних. Але є слова-винятки, які не підлягають цьому правилу.

Запам'ятайте!

     Щоб краще запам'ятати є ключ-символ "Рука". Лівою рукою обхопіть зап'ястя правої руки "зап'ястний"; проведіть рукою від зап'ястя до згинів пальців правої руки - "пестливий"; потім проведіть по фалангах пальців - "кістлявий"; зігніть і розігніть кілька разів пальці правої руки - "шістнадцять"; зробіть рух, ніби щось берете, збираєте - це символ слова "хворостняк"; і нарешті робимо жест, що показує на себе, він асоціюється зі словом "хвастливий".

 

СЛОВНИКОВА РОБОТА:

 Баластний – непотрібний, зайвий.
Контрастний – різко протилежний.
Компостний – складений із органічних добрив.
Форпостний – передовий пост, передня варта, передня позиція на ділянці фронту.

Аванпост – передовий військовий пост. 

 

П’ять мудрих порад:

1. Не будьте заздрісними, поважайте стар­ших, будьте  чесними  з оточуючими й самими собою.

2. Прагніть, щоб кожен прожитий день був насичений корисними справами.

3.  Вивчайте іноземні мови, освоюйте комп’ютерні технології, щодня пізнавайте щось нове. Пам’ятайте, що в ХХІ столітті цінується якісна освіта.

4.  Робіть добрі справи безкорисно.

5.  Не забувайте, що тільки ви є господарями свого життя. Зробіть його повноцінним і радіс­ним (З посібн.).

 

Винятки:

Шістнадцять хвастливих жінок

Життєвий давали урок: зап’ястний браслет прикрашає,

Сухий хворостняк запалає; кістлявою риба бува;

Пестливі вживайте слова.

Де можна хвастнути – давайте! Де «Т» зберігається – знайте!

Зберігається літера «Т» в  іншомовних словах на «СТ».

Ви прикметники з –Н – утворіть і на прикладах це повторіть:

ФорпоСТ + Н = форпоСТНий,

АванпоСТ + Н = аванпоСТНий,

КонтраСТ + Н = контраСТНий.

 

Домащнє завдання !!

Вправа 1

На місці крапок, де потрібно, поставте пропущені літери.
Пристрас…ний, контрас…ний, прихвос…ні, сон…це, чес…ний, мес…ник, сер…це, студен…ський, фашис…ський, влас…ний, очис…ний, дилетан…ський, доблес…ний, кож…ний, повіс…ці, пос…лати, ровес…ник, свис…нути, совісн…ий, ус…ний, хрус…нути, ціліс…ний, словес…ний, виїз…ний, шіс…десят, зліс…ний, у кіс…ці, шіс…надцять, ях…смен, капос…ний, журналіс…ський, вартіс…ний, якіс…ний.

Вправа 2

.Утворіть від поданих слів прикметники та запишіть їх.
Кількість, область, честь, захист, якість, студент, кореспондент, вартість, совість, пропагандист, парламент, інтелігент, рецензент, диригент, сержант, інтурист, лейборист, сепаратист, соціаліст, колективіст, агентство, пристрасть, проїзд, радість, щастя.

Вправа 3

Утворіть від поданих слів іменники із суфіксом -ство(о).

Президент, студент, практикант, педант, сектант, капітулянт, комедіант.


Вправа 4

Складіть речення з поданими словами, пам’ятаючи, що в них спрощення в групах приголосних на письмі не відбувається.
Журналістський, шістнадцять, хвастливий , гігантський, студентський, туристський.

Вправа 5

1.    Визначте, у якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних.
1.    Форпостний, корисний, щасливий, улесливий, звісно.
2.    Доблесний, усний, баластний, хвастливий, хворостняк.
3.    Шістсот, провісник, вискнути, свиснути, гуснути.
4.    Безвиїзний, власний, злісний, кістлявий, тижневий.
5.    Ненависний, якісний, цілісний, месник, очисний.

2. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?
1.    Ненависний, пестливий, хвастнути, свиснути, тижневий.
2.    Власний, безвиїзний, злісний, гігантський, кістлявий.
3.    Тріснути, масний, хворостняк, вискнути, писнути.
4.    Ремісник, зап'ястний, навмисне, провісник, шістнадцять.
5.    Серце, шелеснути, гуснути, цілісний, радісний.

3. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах відбулося спрощення
приголосних.
1.    Шістнадцять, чесний, рідкісний, ненависний, контрастний.
2.    Обласний, рідкісний, свиснути, швидкісний, випускний.
3.    Якісний, цілісний, хвастливий, тижневий, усний.
4.    Улесливий, щасливий, пізній, якісний, шелеснути.
5.    Бризнути, вісник, гуснути, шелеснути, тріснути.

 

16.01.2023    Українська мова  

Урок 36

Тема: Чергування приголосних в українській мові.

Зміни приголосних при збігові їх у процесі словотворення

Перегляньте відео

https://www.youtube.com/watch?v=MKJlxNaHXsI&t=5shttps

Ознайомтесь із таблицями чергувань у-в

У чергується з В

У	В
1. [п] у [п]. Десь у хлібах кричав перепел	1. [о] в [о]. Була в Одесі
2. У [п]. Увійшли до хати	2. В [о]. В очах його світилася надія
3. [п, о] у [в, ф-, льв-, св-, тв-, хв-]. Сидимо у вагоні. Була у Львові	3. [о] в [п]. [крім в-, ф-, мв-, св-, хв- і под.]. Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко) ad
4. [п, о] (,;: — () ...) у [п]. Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник)	4. [п] в [о]. Був в Одесі

У з В не чергується

1. У словах, що вживаються тільки з В або з У: вдача — удача, вклад — уклад,— означають різні поняття.

2. У власних назвах, крім слова Україна — Вкраїна: Угорщина, Уельс

Отже, чергування приголосних відбувається при словозміні та словотворенні у групах приголосних      

До найпоширеніших належить також чергування приголосних, яке з’являється при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- та іменників із суфіксом -ств-.

 

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ!!

1.Прочитайте народні прислів’я, обираючи з дужок правильний варіант звука.

1. Не знаючи броду, не лізь (у, в) воду. 2. Сталь гартується (у, в) огні, а людина — (у, в) труді. 3. Щоб рибу з’їсти, треба (у, в)воду лізти. 4. (у, в) (у, в)мілого руки не болять. 5. (У В)міння (і, й) труд (у, в)се перетруть. 6. (у, в)очі співає, а позаочі лає. 7. Ремесло на плечах не висить (і, й) хліба не просить, а хліб дає. 8. Згаяного часу (і, й) конем не доженеш. 9. Що написано на роду, того не об’їдеш (і, й) на льоду. 10. (У, В)се добре переймай, а зла уникай. 11. Добре роби (і, й) добро буде. 12. (у, в)чужому домі будь привітливий, а не примітливий. 13. За науку цілуй батька (і, й) матір (у, в) руку. 14. Не міряй (у, в)сіх на свій аршин. 15. Коли тебе добрі люди шанують, шануйся (і, й) сам. 16. Не підливай масла (у, в)огонь. 17. (у, в) одне вухо влітає, (у, в)друге — вилітає. 18. (У, В)мій сказати, (у, в)мій і змовчати. 19. Плохеньке порося (і, й) (у, в) Петрівку мерзне. 20. Чоловік (у, в) домі — голова, а жінка — душа. 21. (у, в) Сірка очі позичив, та (і, й) байдуже. 22. Правда (і, й) (у, в) морі не (у,в)тоне (Народна творчість).

2. Розподіліть у три колонки слова, у яких чергування у-в: 1) відбувається; 2) не відбувається; 3) змінює значення слова.

Взуття, учений, влада, уособиця, ввечері, уява, установа, вклад, устає, внесок, вправа, уважаю, вступ, удача.

3. Виконайте тестові завдання.

1. Правил чергування і-й дотримано в рядку:

А вчений і винахідник, троянди і виноград;

Б сидіти і мріяти, читати й перечитувати;

В сміх і сльози, цікаво і весело;

Г купив і подарував, радощі й печалі;

Д спеції і консерви, читати і переказувати.

2. Правил чергування у-в дотримано в рядку:

А служив у армії;

Б погляд в майбутнє;

В була в мене пісня;

Г зайшов у аудиторію;

Д запитати у сестри.

3. Чергування у-в без зміни значення слова можливе в усіх словах рядка:

А увечері, увесь, управа;

Б уголос, увічливий, уступ;

В Україна, усередині, учитель;

Г уклад, Угорщина, уживати;

Д удача, уночі, уродливий.

Б уголос, увічливий, уступ;

В Україна, усередині, учитель;

Г уклад, Угорщина, уживати;

Д удача, уночі, уродливий.

4.Вправа ЖАРТОМА !!

 Якось сто років тому компанія літераторів завітала до приміського ресторану. Письменник О. І. Купрін проглянув меню і замовив:

– Сім порцій орфографічних помилок.

– Цього подати не можемо, не тримаємо, – відповів офіціант.

– Однак, у меню великий вибір помилок на всі смаки, – сказав Купрін і зачитав меню.

Щоб не опинитися у такому ж становищі, оформіть грамотно меню, змінивши слова у дужках.

 

МЕНЮ

1. Салат (козак) з грибами.

2. Салат з огірків (ніжин)

3. Капусняк (товариш)

4. Закуска (француз).

5. Холодець рибний (піст).

6. Плов по-(узбек).

7. Торт «(Прага)».

 

16.01.2023    Українська мова  

Урок 35

Тема: Чергування голосних. 

В українській мові чергування голосних відбувається під час словозміни й словотворення.

 

Звуки [о], [е] у відкритому складі чергуються з [і] в закритому.

Приклад:

Рік — року, свій — свого, попелу — попіл, вівця — овець, будова — будівництво, вільний — воля.

Звуки [о], [е] чергуються з нулем звука. Це відбувається, коли [о] та [е] випадають: вітер — вітру, серпень — серпня, орел — орла.

Звуки [і], [е] чергуються з [о] у деяких словах: шість — шести — шостий, сім — семи — сьомий, жінка — жених — жонатий.

Чергування голосних у дієслівних коренях

Звук [о] чергується з [а]: гонити — ганяти; котити — катати.

Зверни увагу!

Дієслова з [о] звичайно позначають тривалу дію або одноразову закінчену;  дієслова з [а] — повторювану багаторазову дію.

Звук [е] чергується з [і]: летіти — літати, плести — заплітати.

Звук [і] чергується з [а]: сідати — садити. 

Чергування не відбувається

У формах окремих слів [о], [е]  не випадають: лоб — лоба, мох — моху, рот — рота, лев — лева.

У групах -ор-, -ер-, -ов-  між приголосними: торг — торгу, хорт — хорта, серп — серпа, вовк — вовка, шовк — шовку, але  погірдний  (від погорда).

У групах із повноголоссям -оро, -оло, -ере, -еле.

Приклад:

Город, сторож; голос, солод; берег,  серед, через; зелень, пелех, шелест, але моріг, оборіг, поріг, сморід; борода — борід — борідка, борона — борін — борінка.

У словах іншомовного походження: бордюр, атом, акорд. 

Під наголосом у словотворчих компонентах -вод, -воз, -нос, -роб  складних слів, що означають людей за професією: екскурсовод, водовоз; дровонос; хлібороб, хліборобство.

Проте в словах, що означають предмети, чергування [о]//[і] відбувається: водопровід — водопроводу, водогін — водогону.

Зверни увагу!

Пишемо й вимовляємо [а] після г, к, х перед складом з [а]: гаряче, гарячка, гаразд, кажан, калач, качан, хазяїн, халява; а також перед г у словах багатий, багато, багатство, багач, багатир (багач), багаття;

Пишемо й вимовляємо [о] у словах богатир (силач), крохмаль, борсук, комиш, комірка, коровай, кропива, комин, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат, козак.

Чергування Е — О після Ж, Ч, Ш, ШЧ, ДЖ, Й 

Після ж, ч, ш, шч, дж, й  перед м'яким приголосним пишемо е.

Приклад:

Вечеря, вишень, женити, ніженька, пшениця, озброєнь, увечері, чернетка,  шестиденка, щеміти, щетина.

Після ж, ч, ш, шч, дж, й  перед твердим приголосним пишемо о.

Приклад:

Бджола, вечори (але вечеря), іграшок, копійок, пшоно (але пшениця), чоловік, чомусь, чорний  (але чернетка), щока (але щічка).

В іменниках жіночого роду (третьої відміни) в суфіксі  пишемо о при словозміні: свіжість — свіжості, пекучості, безкрайості.

 

Ознайомтесь із таблицею «Чергування голосних».

Типи чергувань	Умови чергування	Приклади
О, Е // І	за словозміни	кінь — коня, вівса — овес, сім — семи, осіб — особа
	за словотворення	будівник (пор. будова) сільський(пор. село)
Але: О, Е наявні в закритому складі	під наголосом у коренях -вод-, -воз-, -нос-, -роб-, що означають істот:	хлібороб, водовоз, діловод але: водопровід (предмет)
О, Е не переходить в І	коли ці звуки вставні або випадні	земля — земель, вікно — вікон
	у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними	хорт — хорта, шовк — шовку, виняток погірдний (пор. погорда) ad
	у групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, -еле-	город, шелест, колос, терен, винятки: моріг, поріг, оберіг, сморід, берізка
	у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -енн (я)	значень, положень, передбачень
О, Е // О	О, Е при словозміні мають властивість випадати	сон — сну, гачок — на гачку; квітень — квітня, човен — човна
О // Е після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й	пишеться Е перед шиплячими та м’якими приголосними. Примітка. У деяких словах зберігається Е (Є), бо приголосний Ч у наступному складі в давні часи був м’яким.	вечеря, учень, щетина; ложечка — ложечок, книжечка — книжечок, лієчка — лієчок і под. Винятки: жерло, печера, червоний, черга, чекати, чепурний, черствий, щедрий
	пишеться O: перед нешиплячим твердим:	бджола, вечори (пор. вечеря), чорний(пор. чернетка); у похідних: вечоріти, чорніти; Винятки: гайочок, чорнило, чорниці, чорніти (перед давніми м’якими)
	в іменниках жіночого роду (третьої відміни) в суфіксі -ост-:	свіжості, безкрайості, пекучості ad
	у давальному та місцевому відмінках однини деяких іменників:	бджолі, у пшоні
	у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників, займенників, числівників жіночого роду:	гарячої, першою, нашої;
І // И	И з’являється в дієсловах:	лійка — лити, бійка — бити.

Чергування у дієслівних коренях

Типи чергувань	Умови чергування	Приклади
О // А	якщо наступний склад має наголошений суфікс -а чи -ува-	Допомогти — допомагати
Е // І	Е в дієсловах доконаного виду; І — недоконаного:	Замести — замітати, злетіти — літати;
	у дієсловах перед наступним складом із суфіксом -а-, -ува- (-юва-); часто наголос падає на кореневий І:	брехати — набріхувати, викоренити — викорінювати, чекати — очікувати; плести — заплітати, гребти — загрібати ad
І // А	найдавніші чергування:	сідати — садити
Е // И	Е (випадний) чергується з И, якщо далі йде суфікс -а-, тобто -ер- переходить в -ира-:	Беру — брати — вибирати, терти — зітру — стирати; вистелю — вислати — вистилати
Випадний, що чергується з И		брати — збирати, слати — вистилати, підіпри — підпирати

Потрібно запам’ятати написання цих слів:

1) пишемо й вимовляємо [а] після г, к, х перед складом з [а]: гаряче, гарячка, гаразд, кажан, калач, качан, хазяїн, халява; а також перед г у словах багатий, багато, багатство, багач, багатир(багач), багаття;

2) у словах богатир (Богом дана сила), крохмаль, борсук, комиш, комірка, коровай, кропива, комин, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат, козак.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ !!!

1.Утворюючи нові слова або форми слів, підкресліть  чергування голосних

Зразок: терти — стирати (е//и).

1. Гонити, клонитися, кроїти, проводити, схопити.

2. Камінь, ніч, братів, вів, лебідь.

3. Дерти, перу, простерти, жерти, клену.

4. Жонатий, чотири, шестеро, вечеря, пшениця.

5. Почну, увімкну, загнути; одного.

2.Уставте пропущені букви.

В..селе, в..сняне, сон..чко, оз..ро, оч..рет, поч..нало, мислит..ль, т..хес..нький, п..ганий, г..разди, стріл..ць, виб..рати, тр..вога, зач.. кати, пр..звисько, б..ру, заб..рати, к..миш, перш..ї, пер..на, пер..йти, м..гти, допом..гати, свіж..сті, тр..вога, п..ром, щ..тина, носор..г, медон..с, сміттєпров..д, ч..рнетка, пш..ниця, вип..кати, вип..кти, збер..гти, збер..гати, допом..гати, г..няти.

 

  3. Переглянути відео 

https://www.youtube.com/watch?v=UcXcm_wT3lQ&t=26s

29.12.2022  Українська мова  

Урок 34

Тема: Позначення м’якості приголосних.

 В українських словах м’який знак вживається:

- Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м’які приголосні:

в кінці слів: нехіть, мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь тощо;

в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба, спільний, тинькувати, Гринько, Федько, Вільно, Луцьк тощо;

у дієсловах наказового способу та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься тощо.

-В дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): стань — станься, сядь — всядься.

-На позначення м’яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий, третьокласник, утрьох тощо.

-У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський, близькість, людськість, вузько, хвацько, військо, хлопчисько, пасовисько тощо.

-У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька, старесенький, білісінький, малюсінький тощо.

М’який знак зберігається:

-В утворених присвійних прикметниках: Танька — Таньчин, Зінька — Зіньчин, ненька — неньчин;

-При відмінюванні: призьба — на призьбі, ненька — неньці, вишенька — вишеньці, але: землянка — землянці, маска — масці.

В іншомовних словах

В словах іншомовного походження м’який знак пишеться після м’яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу], [йе]: адьє, конферансьє, монпансьє, пасьянс, ательє, барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка, каньйон, В’єнтьян, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса, Реньє тощо.

М’який знак не пишеться

М’який знак не пишеться у таких випадках:

- Після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ: дріб, приголуб, сипте, степ, кров, вісім, верф, ніж, їж, знаєш, бачиш, піч, річ, борщ, морщ, воротар, гіркий, кобзар, перевір, тепер, Харків тощо. Виняток: Горький, трьох.

-Перед м’якими, пом’якшеними або шиплячими: свято, дзвякнути, сніг, радість, велетенський, промінчик, кінчик, менший, тонший, Уманщина. Винятки: після букви л (їдальня, читальня, Польща, сільський тощо) та слова тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія.

-Між подвоєними та подовженими приголосними: буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя, заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява тощо.

 

 

ЗАВДАННЯ!!!

 

Виконайте вправи:

1.Від поданих іменників утворити присвійні прикметники.

Наталка, ласунка, кицька, донька, вчителька, галка, Галька.

 

2.Перепишіть слова, замість крапок поставте, де треба, м’який знак.

Дяд..ко, пис..мо, емал.., памороз.., мороз.., постат.., близький, бояз..кий, тон..кий, вуз..ко, тон..ко, пол..с..кий, в’юн..кий, держал..це, кружал..це, ціпил..но, Ковал..чук, Медвед..чук, палац.., палец.., бац.., Хар..ків, Мозир.., шир..ма, сімдесят.., сім..сот, с..огодні, утр..ох, купец..кий, одес..кий, кавказ..кий, бас..ко, різ..ко, брин..чати, різ..бяр, дон..ці, стан..те, сип..те, ріж..те, сон..кові, млин..кові, вір..те, удар..мо, комір..чику, тр..ома, шіст..ма, шіст..ома, с..ома, віс..ма, снит..ся, сниш..ся, доч..ці, сваш..ці, лял..ці, лл..ю, віз..му, гір..ку, гал..ці, Гал..ці, пол..ку (танок), пол..ку (військова одиниця), тіл..ки, (з) тол..ку, міл..ка (риба), міл..кий.

 3.Випишіть слова у дві колонки: у ліву — з м’яким знаком, у праву — без нього, щоб  дізнатися, що зашифровано в завданні.

        1. Чіл...не, област.., р..ясно, різ..бяр, ад..ютант, нян..ка, духм..яний, асфал..т, арф..яр.

Ключ. Підкресливши першу літеру у словах, отримаєте назву твору П. Куліша.

       

2. Різ..ба, парас..чин, дикан..ський, стан..мо, заховайс.., у куз..ні, прал..ня, гарнен..кий, тіт..ці, рибон..ки, брен..кати.

Ключ. Підкресліть у кожному слові третю букву — прочитаєте назву одного з творів І. Франка.

       

3. Улюбленец.., козац..кий, різ..бяр, адмірал..с..кий, їд..те, Н..ютон, аквалан..гіст.

Ключ. Підкресливши перші букви, прочитаєте назву країни.

       

4. Ковал..чук, щонаймен..ший, учител..ство, камін..чик, різ..бяр, сон..ця, медал..йон, чотир..ма, лял..ці, с..міх, бат..ківський.

Ключ. Підкресліть у першому стовпчику останню букву — прочитаєте ім’я героя твору Уласа Самчука «Марія».

 4.На місці крапок поставте, де треба, м’який знак. Дослідіть, у яких випадках м’якість приголосного в українській мові не позначається.

        Кіл..кіс..т.., сіл..с..кий, чукот..с..кий, міц..ніс..т.., діял..ніс..т.., від..ділен.., Кос..тя, с..міливіс..т.., щас..тя, с..вятковий, пал..ці, радіс..т.., віс..тю, Нас..тя, з..ріліс..т.., Кол..с..кий, Іл..ля, всєс..віт..ня, вугіл..ля, піз..ня, майбут..нє, куріл..с..кі, галуз..зю, гордіс..т.., маз..зю, весіл..ля, в намис..ті, вітал..ня, читал..ня, воз..ня, Плат..ня, Трет..якове..ка, Трет..як, Ул..яна, урал..с..кий.

 

Довідковий матеріал

        М’який знак пишеться:

1) після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки: молодь, біль, колись, донька, батько;

2) у середині складу перед о: льотчик, сьомий, тьохкати;

3) у прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): український, ткацький, ризький;

4) після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньксерденько, тихесенький, малюсінький, повнісінькій;

5) у буквосполученнях льц, ньц, пьч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин (лялька); доньці, доньчин (донька);

6) після букви л перед буквами, що позначають м’які приголосні звуки: рибальський, сільський.

        М’який знак не пишеться:

1) після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, плач, сімсот;

2) після р у кінці слова та складу: бібліотекар, календар (але Горький);

3) між двома однаковими буквами, що позначають м’які подовжені приголосні: знання, стаття;

4) між двома м’якими приголосними — м’якість першого з них виникає як результат виливу наступного м’якого приголосного: ніжність, майбутнє;

5) у буквосполученнях лц, нц, лч, пч, які походять від лк, нк: матінці (матінка), рибалці (рибалка);

6) після к перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, тонший, громадянство.

 

26.12.2022  Українська мова  

Урок 33

Тема: Апостроф.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

1.       Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, але якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'їний, сім'я, м'ята, п'ятниця, зв'язати, п'ю, б'ється, в'яз, м'язи, ім'я, В'ячеслав, Стеф'юк; верб'я, верф'ю, торф'яний, черв'як. Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв'язок, підв'ялити, обм'яклий, розв'ючувати.

2.       Після твердого р у кінці складу: подвір'я, сузір'я, на узгір'ї, з матір'ю, кур'єр, пір'їна. Якщо ря, рю, рє позначають сполучення м'якого [р'] із голосними а, у, е ([р'а], [р'у], [р'е]), то апостроф не пишеться: рясний, Рябко, буря, рюмсати, Рєпін.

3.       Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: без'язикий, від'єднати, з'ясувати, над'їдений, над'ярусний, роз'ятрити, роз'юшений; дит'ясла, пан'європейський, пів'юрти, пів'ящика, але з власними назвами ― через дефіс: пів-Європи.

4.       Після к у словах Лук'ян, і похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янівка тощо.

5.       У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: дит'ясла, двох'ярусний, трьох'ярусний.

 

Апостроф не ставиться:

1.       Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: торф'яний, черв'як, верб'я).

2.       Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.

3.       У словах іншомовного походження у злитій вимові: резюме, бюджет, бюро.

Апостроф у словах іншомовного походження  пишеться перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.

Апостроф не пишеться:

Коли я, ю позначають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Рюдберг.

Винятки: ад'ютант, кон'юнктивіт, кон'юнктура, ін'єкція.

Апостроф у прізвищах

Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб'єв, Ареф'єв, Водоп'янов, В'яльцева, Григор'єв, Захар'їн, Луб'янцев, Лук'янов, Пом'яловський, Прокоф'єв, Юр'єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.

Скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Кейсі, О'Коннейль.

Апостроф у географічних назвах

Апостроф пишеться в географічних назвах після губних (м, п, б, ф, в), задньоязикових (ґ, к, х) і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В'язники, Дем'янськ, Прокоп'євськ, П'ятигорськ, Ак'яр, Амудар'я, Гур'єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

ЗАВДАННЯ!!!!

 

1.Позначити( де потрібно) в словах орфограму «Апостроф».

Св...ятий Дух, Св..ят-вечір, з..єднаний, заозер…я, р…яст, Р…юмін, по..рятунок, за Св…ятошином, Юр…єв, Рум…янцев, під…яр…я, Сирдар…я, дит…ясла, пів…яру, верб…я,  Женев…єва, рев…ю, б…юрократ, Ф…єзоле, ф…юзеляж, п…юре, Фей…єрбах, В…єтнам, Фур…є, Зв…єрєв, р…яса, зап…ястний, зв…ялити, В…ячеслав, Св…ятослав, Лук…янченко.

 

2.Переписати слова, на місці крапок уставляючи, де потрібно, пропущені букви, м’який знак або апостроф.

Поділ..я, Поліс..я, Підмосков..я, покрит..я, насін..я, корін..я, прибут..я. Примор..я, Покут..я, Приазов..я, Приурал..я, роздоріж..я, збіж..я, лист..я, щаст..я, роззброєн..я, повіст..ю, річ..ю, піч..ю, стиснен..я, радіст..ю, швидкіст..ю, любов..ю, сіл..ю, мід..ю, подоро..чан..я, бря..чан..я, довкіл..я, риштован..я.

 

   3.Висловити свою думку : « Рідна мово,ти ніжний цвіт ,
                                                  Ти п’яниш нас, як рута–м’ята ,
                                                  Таж на цілий, на білий світ ,
                                                 Ти духмяністю розіллята...
                                                                                   Д. Білоус »

 

 

 

26.12.2022  Українська мова  

Урок 32

Тема: Ненаголошені е, и в корені слова.

 

1. У складах із ненаголошеними е та и пишемо ту саму літеру, що й під наголосом: вели́кий, величе́зний, бовели́ч; держу́, бо оде́ржати; клекоті́ти, бо кле́кіт; несу́, бо прине́сений; шепоті́ти, бо ше́піт; блища́ти, боблиск; вишне́вий, бо ви́шня; трима́ти, бо отри́мувати; широ́кий, бо ши́роко.

2. Е пишемо:

а) у групах -ере-, -еле-: бе́рег, де́рево, передмі́стя, сере́дній; оже́ледь, пелена́, се́лезень, ше́лест;

б) у суфіксах -ен-(я), -єн-, -ен’н’-, -енк-, -еньк-, -ер-(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня́, дору́чений, повідо́млення, Юхи́менко, ру́ченька, се́меро, мале́сенький, кни́жечка, вихова́тель;

в) коли е при зміні слова випадає або вставляється:

сі́чень, бо сі́чня; ві́тер, бо ві́тру; мі́тел, бо мітла́; справедли́вий, бо пра́вда; хло́пець, бо хло́пця.

3. И пишемо:

а) у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах: брині́ти, гримі́ти, дрижа́ти, крива́вий, крини́ця, криши́ти, стримі́ти, трива́ти, триво́га; глита́ти, блища́ти, але дріма́ти, тріща́ти;

б) інколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевіряється наголосом: криши́ти (кри́хта, кри́шка), трима́ти (стри́мувати); блища́ти (бли́скавка).

Там, де застосувати визначені правила написання ненаголошених е, и не можна (апельси́н, лева́да, кише́ня, лемі́ш, мину́лий, лимо́н, пирі́г та ин.), треба звертатися до орфографічного словника.

 

ДОМАШНЯ РОБОТА

1.Завдання з ключем.

Запишіть слова у дві колонки: у першу – з ненаголошеним е, у другу – з ненаголошеним и.

З..рно, вер..с, л..ман, м..далі, ваз..лін, ш..рокі, вер..сень, п..ніцилін, кр..латої, м..сколиз, чер..да, трен..р, пш..ниця, велос..пед, бр..ніти, н..потріб, вес..ло, ц..ферблат, гл..бочінь, з..рном, б..режу, п..ньок, м..тро.

Ключ. У кожному слові підкресліть останню букву - прочитаєте народну мудрість.

Фізкультхвилинка.

2. Виконати тести.

Середній рівень

1. Букву и  на місці пропуску треба писати в слові

А книж…чка Б горл…чка В лож…чка Г дон…чка

2. Букву и  на місці пропуску треба писати в слові

А вул….чка Б кач…чка В боч…чка Г чаш…чка

3. Букву е  на місці пропуску треба писати в слові

А печ…во Б вар…во В мар…во Г міс…во

4. Букву е на місці пропуску треба писати в слові

А зат…рати Б вит…раєш В ст….рати Г вит…рти

5. Букву и  на місці пропуску треба писати в слові

А наб…рають Б виб…руть В підб…ри Г заб…реш

6. Букву е на місці пропуску треба писати в слові

А з…мовий Б в…сіяний В кол…сковий Г пот…хеньку

Достатній рівень

7.Букву и  на місці пропуску треба писати в обох словах рядка

А тр…вога, пал…чка Б л…мон, мавп…нявко В пом…рати, горл…чко

Г вел…чезний, в…юшечок

8. Букву и  на місці пропуску треба писати в обох словах рядка

А поб…ратися, зар…во Б сп…тати, кош…ня В згар…ще, бр..хня

Г др….жати, л…ман

9. Букву и  на місці пропуску треба писати в обох словах рядка

А добр…во, кр…мизний Б зас…нати, к…рапатий В скр…піти, дзв…ніти

Г поз…чати, сем…ро

10. Букву е на місці пропуску треба  писати в обох словах рядка

А  м…лькати, х…мерний Б прост..лю, вогн…ще В очищ…ння, д…плом

Г п…рукар, дол….нька

11. Букву е на місці пропуску треба писати в обох словах рядка

А хр…бет, ш…потіти Б ос…ледець, сп…нити В тр…мтіти, кош…чок

Г кош…ня, вогн…ще

12. Букву е на місці пропуску треба писати в обох словах рядка

А пом…рати, т…рновий Б пром…нистий, ш…піт В кош…нятко, нов…нов….на

Г дал…чінь, сх….литися

Високий рівень

13. Вкажіть, у якому рядку на місці пропущеної літери слід писати и.

А. С…мпатія, л…мон,  с…стема, ас…метрія, ц…ферблат.

Б. Єг…пет, Пар..ж, с…лует, к…но, в…кінг.

В. Р..нг,к…ргиз, ж…раф, б…лет, ц…клон.

Г. В…мпел, г…гант, в…траж, к…моно.

14. Вкажіть, у якому рядку у всіх словах пропущено літеру е.

А.П…ч..ніг, х…тренький, мат…мат…ка, тр…вога, к…п’яток.

Б. Бр…ніти, бл..щати, л…ман, м…лькати, к…сіль.

В.Д…таль, д…р…вце, тихе…нько, к…рувати, д…путат.

Г.Зах…сник, майст…р, ч…пурний, д…сяток, тр…н…р.

15. Вкажіть, у якому рядку допущена орфографічна помилка.

А. Весна, озеро, веселий, вершина, велич.

Б.Число, вишнева, тихенько, зима, восени.

В. Травень, вітер, палець, праведний, кориневий.

Г. Лебединий, дитина, сидіти, бриніти, гриміти.

 

19.12.2022  Українська література  

Урок 28-29

Тема: Контрольна робота №2. «І Франко – титан духу і думки»: тестування, розгорнені відповіді на питання.

 Варіант І.

1. Франко захистив докторську дисертацію в університеті

А. Львівському

Б. Чернівецькому

В. Віденському

Г. Київському

2. Як І.Франко назвав збірку "Зів'яле листя" ?

А.  Лірична пісня;

Б.  Лірична трагедія;

В. Лірична драма;

Г.  Комедія

3. Укажіть назву першої збірки І.Франка.

А.  «Із днів журби»

Б. «Баляди і розкази»

В. «З вершин і низин»

Г. «Зів’яле листя»

4. Продовжіть речення: «Ані побут між злодіями, ані блукання по сибірських тундрах, ані життя в тайзі серед бродяг не було для мене таке страшне та погане, як життя …».(«Сойчине крило»)

А.  У домі капітан-ісправника Серебрякова

Б.  У Іркутську

В.  У далекій Сибірі

Г.  З Миколою Федоровичем

5. Скільки дій має твір «Украдене щастя» І. Франка.

А. Чотири

Б. Три

В. Дві

Г. П’ять.

6. Датан звинуватив Мойсея в тому, що той:

А. Євреїв із Єгипту вивів сотні тисяч, а сьогодні залишилася «жменька»

Б. Дуже довго веде свій народ до заповітної мети

В. Багато уваги приділяє лише молодому поколінню

Г. Сам уже зневірився в правильності обраного шляху

 

7. Встановіть відповідність між назвами поезій І. Франка та цитатами з них:

1 «Чого являєшся мені у сні?»; 2 «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» 3 “Тричі являлася мені любов”

А. «Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик підлетіла.» Б. «Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами...» В. «Так, ти богиня! Мати, райська роже, О глянь на мене з свої висоти!» Г. «Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу».

8. Установіть відповідність між датою та подією із життя І.Франка:

1.                 1856 2.                 1887 3.                 1905

А. Вступив на філософський факультет Львівського університету Б. Народився в селі Нагуєвичі В. Перше видання збірки «Звершин і низин» Г. Написав поему «Мойсей»

 

9.Написати міні-твір на одну з тем:

1. Збірка «Зів’яле листя» завжди знаходитиме відгук у серцях читачів.

2. «Пролог» Івана Франка – духовний заповіт українському народові.

3. Проблема вождя і народу в поемі І.Франка «Мойсей».

4. Хто в кого вкрав щастя? (за драмою І.Франка «Украдене щастя»).

 

Варіант ІІ.

1. Укажіть, на якому факультеті Львівського університету навчався І.Франко:

А. На філософському

Б.  На юридичному

В.  На медичному

Г. На філологічному

2. Правильним є твердження:

А. Збірка «З вершин і низин» вийшла у 1896 році.

Б. Збірка «Зів’яле листя» складається з трьох «жмутків».

В. У творчому доробку І. Франка немає драматичних творів.

Г. «Легенда про вічне життя» ввійшла до збірки «Баляди і розкази».

3. Хто  «… умів оповідати забавні анекдоти, … починав якесь веселе оповідання, щоб розсмішити…»? («Сойчине крило»)

А. Зигмунт

Б. Генрись

В. Массіно

Г. Батько

4. Захист загальнолюдських цінностей, відкриття глибин людського духу простої жінки – це провідна ідея:

А. П’єси «Украдене щастя»

Б. Поеми «Мойсей»

В. «Легенди про вічне життя»

Г. «Сойчине крило»

5. Слова «Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, / Та повний віри; хоч гіркий, та вільний…» звернені до…(«Мойсей»):

А. Старого покоління євреїв

Б. Єгипетського народу

В. Українського народу

Г. Єврейського народу

6. Збірний образ злого Духа, що гальмує людську діяльність і творчість у поемі “Мойсей” зветься:

А. Датан

Б. Авірон

В. Єгошуа

Г. Азазель

 

7. Установіть відповідність між назвою твору та збіркою, до якої він входить:

1.                 «Легенда про вічне життя» 2.                 «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» 3.                 «Каменярі»

А. «З вершин і низин» Б. «Мій Ізмарагд» В. «Зів’яле листя» Г. «Із днів журби»

8. Установіть зв’язок між подіями й датами з життя І.Франка:

1.                 1880 2.                 1875 3.                 1896

А. Вступ до Львівського університету Б. Захист дисертації В. Вихід збірки «Зів’яле листя» Г. Другий арешт

 

9.Написати міні-твір на одну з тем:

1. Збірка «Зів’яле листя» завжди знаходитиме відгук у серцях читачів.

2. «Пролог» Івана Франка – духовний заповіт українському народові.

3. Проблема вождя і народу в поемі І.Франка «Мойсей».

4. Мої враження після прочитання твору «Сойчине крило».

 

 

 

 15.12.2022  Українська мова  

Урок 31

Тема: РМ . Контрольне есе на тему : «Гаджети чи реальне спілкування ?»

 Сучасне життя інтенсивно розвивається, разом з ним рухаються всі й усе: люди, культура, історія тощо. Звичайно, для того, щоб не відставати від життя, тримати «руку на пульсі», бути актуальним і орієнтуватись у сучасному суспільстві, кожен індивідум повинен уміти користуватися  ґаджетами.

Сучасні технології – це чудова можливість у спілкуванні без часових, просторових обмежень. Вони незамінні помічники, які полегшують роботу, уможливлюють навчання за будь-яких обставин. І 2020 рік є тому яскравим доказом, коли в умовах пандемії навчання відбувалось лише дистанційно в багатьох країнах. Саме з допомогою ґаджетів учні мали змогу здобувати знання, розвивати комунікативні здібності, займатися самоосвітою та саморозвитком. Але… Як завжди, є маленьке «але». Адже далеко не всі учні в цей час здобували освіту, і не лише через відсутність технічних умов. Частіше діти використовували власні ґаджети не для навчання, а заради розваг. Тому можна дійти висновку: питання користі чи шкідливості ґаджетів неоднозначне, і, в першу чергу, залежить від кожного індивідуально. Та все ж таки необхідно згадати як позитивні, так і негативні аспекти проблеми: ґаджети чи реальне спілкування?

Висловлю суб’єктивну думку про те, що первинне покликання ґаджетів – полегшувати роботу, інтесифікувати виконання будь-яких завдань, відступає на другий план, якщо їх використовувати безвідповідально або ж неконтрольовано. Внаслідок цього маємо найстрашнішу хворобу ХХІ ст. – залежність від ґаджетів, що призвело до того, що сучасна людина потрапила під їх цілковитий контроль. Смартфони, планшети, комп’ютери прив’язали людей соціальними мережами, іграми, позбавляючи їх вільного часу. Занурююсь в ірреальний світ, особистість втрачає відчуття реальності. Адже у вигаданому світі все набагато простіше, там можна не дотримуватись певних правил, не слідкувати за нормами поведінки у суспільстві, мрії стають доступнішими. Після такої «казочки» важко повертатись до дійсності, у якій, окрім бажань та мрій, є обов’язки та відповідальність. Така «відірваність» від реальності, яка контролює мозок, забирає вільний час, гальмує саморозвиток, як на мене,  найбільший «мінус»  ґаджетів. Що ж до «плюсів», звичайно, неможливо недооцінити доступність, необмеженість, свободу у спілкуванні, інформативну вичерпність. Саме те, що вимагає від кожного з нас сучасне навчання, рентабельна праця тощо.

На цьому можна було б закінчити порівнювати ґаджети та реальне спілкування, але не можу не сказати про те, що безпосереднє спілкування, на мій погляд, разом з емоціями, зоровим контактом завжди буде більш результативним, ніж опосередковане. Коли розмовляєш з людиною віч-на-віч, розумієш як вона інтерпретує твоє повідомлення: зі знаком + чи -. Це дає можливість, у разі потреби, довести власну думку, переконати, аргументувати, досягти компромісу в рішенні питання. Або ж, навпаки, краще зрозуміти свого опонента.

Зрозуміло, що світ не стоїть на місці: він змінювався, змінюється і буде мінятись. Гаджети стали незамінними нашими помічниками, ними ми користуємось щодня, але ми самі повинні контролювати цей процес, а не підпадати під владу штучного інтелекту. Та як би там не було, сподіваюсь реальне, живе спілкування ніколи не втратить своєї актуальності за будь-яких обставин у всі часи .

 

ЗРАЗОК !!

1

Сучасний світ не стоїть на місці, він постійно розвивається, поліпшується, відкриває нові можливості людям у спілкуванні, роботі, навчанні, відпочинку. Одним із проривів людства стали гаджети із функцією віртуального спілкування. Нещодавно мені стало цікаво «А що краще – гаджети із віртуальним спілкуванням чи реальне спілкування ? .
Взагалі давайте для початку зрозуміємо, що таке віртуальне спілкування. Якщо ми починаємо говорити про віртуальне спілкування, то ми починаємо говорити і про гаджети, адже без них це спілкування не існує. Одними з таких гаджетів є смартфони, планшети, ноутбуки та комп’ютери. Саме ці пристрої дають нам змогу встановити зв’язок з друзями або рідними за тисячі або сотні кілометрів, а іноді просто дають змогу спілкуватися із однокласниками, друзями за декілька вулиць від вас, не виходячи з дому. Окрім цього ці девайси допомагають нам згаяти час, дивлячись фільм або шукаючи потрібну інформацію чи взагалі дають нам змогу телефонувати друзям, рідним з допомогою відеозв’язку, що є досить легко та практично. Звичайно, що, як і всі речі, гаджети мають свої негативні сторони. Цим негативом є те, що діти використовують їх не за призначенням, граючи в комп’ютерні чи телефонні ігри забуваючи про справжніх друзів та спілкування з ними, чи взагалі списуючи домашнє завдання з інтернету.
Напевно вас зацікавило, що я мав на увазі під словами “реальне спілкування”. Зрозуміло, що в інтернеті друзі теж реальні і спілкування також відбувається в реальному часі, але це все не те, бо можливо ти ніколи не побачиш тієї людини, з якою спілкувався в соціальній мережі, ніколи не поспілкуєшся з нею віч-на-віч і не пізнаєш її насправді.
Особисто для мене реальним спілкуванням стають моменти із життя, коли я спілкуюся з друзями в компанії або з особою на одинці на різні теми, ділюся жартами, ідеями, думками або просто розважаюся в якомусь місці, де всім одразу стає добре.
Що ж залишилося сказати лише одне – реальне спілкування є найкращим подарунком людству, бережіть його, ЛЮДИ!

 

2

     21 століття – ера інновацій. Сучасність заповнили надзвичайні пристрої, про які сто років тому ніхто навіть і подумати не міг – гаджети: смартфони, айфони, айпади, планшети, бездротові навушники, електронні книги і подібне. Та що там сто, навіть двадцять років назад про такі пристрої ніхто не чув! А зараз вони з нами на кожному кроці нашого життя. Гаджети – це завжди хороший подарунок рідним, хороша можливість провести добре час, величезна кількість можливостей в одному девайсі. Безсумнівно вони мають величезну кількість переваг: спілкування з людьми за допомогою соціальних мереж, месенджерів і звичайного телефонного дзвінка, постійний доступ до інтернету, розважальні програми (перегляд фільмів, прослуховування музики, читання книг), можливість робити фото і знімати відео – тобто все те, на що років двадцять назад треба було декілька пристоїв: фотоапарат, плеєр, стільниковий телефон. Але гаджети стали витісняти реальне життя! У 21 столітті ледь не кожен малюк знає як зайти в якусь гру на татовому планшеті, школяр не відлипає від смартфону, підлітки “живуть” в соціальних мережах, дорослі обирають спілкування онлайн замість реальної зустрічі. Це не може не тривожити. Надмірна кількість перебування людей в віртуальному світі призводить до того, що вони не хочуть, а у випадку з дітьми і підлітками, часто вже і не можуть будувати спілкування в реальному житті. Втрачаються основи комунікаціі – найнеобхіднішого для побудови суспільства!

 

Вчені б’ють на сполох – так далі тривати не може! В Китаї навіть почали створювати санаторії, де люди відпочивають від соціальних мереж і своїх гаджетів. На смартфонах з’явились додатки, які фіксують кількість проведеного часу онлайн. Все більше статей в інтернеті можна зустріти на тему детоксу (відпочинку) від соціальних мереж. Нарешті люди схаменулись! За якесь двадцятиріччя людство загрузло в трясовині віртуального світу і тепер потрохи почало вибиратись. Звичайно, технології не перестають дивувати і розвиватись з надзвичайною швидкістю, але не потрібно забувати про реальне життя! Варто частіше відкладати свої гаджети на полиці і проводити час з рідними, на лоні природи чи і в шумному мегаполісі. Головне – тут і зараз! Не спостерігати за всім через екран смартфону, а робити це власними очима. Частіше вслухатись в звуки навколишнього, а не тільки кайфувати під біти на Ютубі. Потрібно жити реально, а не віртуально!

 

ЗАВДАННЯ !!!

Написати  есе на тему : «Гаджети чи реальне спілкування ?»

 

08.12.2022  Українська мова  

Урок 30

Тема: Орфограма. Орфографічна помилка. Орфографічний словник. Принципи української орфографії.

Орфографією називається система правил про способи передачі на письмі звукового складу слів. Одиницею орфографії є орфограма – написання певного звука, морфеми, слова. Таке написання визначається й закріплюється тим чи іншим правилом ( орфографічним).

Єдина, обов’язкова для всіх орфографія відіграє важливу роль у спілкуванні людей, сприяє піднесенню рівня мовної культури.

Орфографічні помилки – це помилки, пов’язані з порушенням правил написання ( великої літери у власних назвах, м’якого знака, апострофа тощо). При перевірці робіт орфоепічна помилка позначається вертикальною рискою – І.

Правильне написання слів перевіряється за орфографічним словником.

 

Робота з опорною таблицею

Орфограма – це певне написання слова, засноване на правилах української мови
Розрізняють орфограми	Буквені, небуквені ( кома, крапка, тире, двокрапка та ін.).
Будь – яка орфограма складається з двох частин	перша – варіант правильного написання букви чи словосполучення; друга – ситуація, що характеризує орфограму ( Лев (ім’я) – лев  (звір)
Найбільш небезпечними місцями у слові є	ненаголошені голосні в коренях, суфіксах, префіксах і закінченнях; м’який знак; апостроф; подвоєні, подовжені приголосні; правопис частки не  з різними частинами мови та ін.
Для того , щоб правильно написати слово, потрібно: змінити форму або дібрати спільнокореневе слово, щоб буква була в сильній позиції; звернутися до правила орфографії; звернутися до орфографічного словника

 

 

Принципи української орфографії

В українській орфографії визначають такі принципи правопису: фонетич-ний, морфологічний, історичний (традиційний), смисловий (диференційний).

Фонетичний принцип правопису полягає в тому, що відповідно до нього точно фіксується фонетичний склад мови. Слово або його частина за фонетичним принципом пишеться так, як вимовляється в літературній мові. Основою для письма за фонетичним принципом є правильна літературна вимова – написання за цим принципом відповідають українській літературній вимові. На письмі відповідними буквами позначають звук, склад чи слово, що реально вимовляються.

В українській орфографії за фонетичним принципом позначаються:

– усі наголошені голосні звуки: па́рта, шко́ла, зу́стріч, пе́ра, ши́роко, лі́нія;

– ненаголошені звуки [а], [у], [і] та [о], крім того, що знаходиться в корені українського слова перед складом з наголошеними [у], [і]: доро́га, магази́н, буди́нок, підро́зділ, молоко́, ходи́ти;

– [о] після шиплячих: жовтий, звечора, чотири;

– [у] в словах парубок, мачуха, яблуня, яблуко, а також у дієслівному суфіксі -ува- та прикметниковому суфіксі -уват-: будувати, купувати, руйнувати, жовтуватий;

– префікс с- перед кореневими [к], [п], [т], [ф], [х]: сказати, спитати, стиха, сфотографувати, схилитися;

– групи приголосних звуків, що утворилися внаслідок спрощення: виїзний, обласний, тижневий, брязнути, тріснути, щасливий, серце, сонце;

– групи приголосних [зтв], [цтв], [ств] в іменниках, утворених за допомогою суфікса -ств- від слів з основою на приголосні звуки [г], [з], [ж], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с]: убозтво (від убогий), ткацтво (від ткач), птаство (від птах), товариство (від товариш);

-приголосні звуки [з'], [с'], [ц'] у прикметниках перед суфіксом -к- у буквосполученнях -зьк-, -цьк-, -ськ-, що виникають в результаті творення прикметників за допомогою суфікса -ськ- від слів, основа яких закінчується звуками [г], [ж], [з], [з'], [к], [ч], [ц], [ц'], [х], [ш], [с], [с']: норвезький, паризький, французький, чумацький, ткацький, молодецький, чеський, товариський, черкаський;

– чергування приголосних          [г], [к], [х]          →           [ж], [ч], [ш]

→           [з´], [ц´], [с´]

дорога →           дорожній           рука      →           ручний

→           (на) дорозі,       →           (на) руці,

кожух   →           кожушина         вухо      →           вушко

→           (у) кожусі,          →           (у) вусі.

Морфологічний принцип правопису вимагає однакового позначення на письмі значущих частин слова, незалежно від їх реального звучання. Цей принцип встановлює, так би мовити, єдність між спорідненими словами. Конкретно позначуваною одиницею на письмі за морфологічним принципом є морфема – префікс, корінь, суфікс, закінчення. Написання слів, морфем за морфологічним принципом не відповідають вимові, тому вимова не може служити основою для таких написань.

Вимова               Написання

[леихки׀ĭ]          легкий (бо ле́гко, леге́нький)

[криела׀то] крилато (бо кри́ла)

[гоулу׀бка]                голубка (бо го́луб)

[кни׀з´ц´і]            книжці (бо кни́жечка, кни́жний)

[на р´і׀ц´:і]   на річці (бо річка, рі́чечка)

За морфологічним принципом в українській орфографії позначаються:

– ненаголошені голосні [е], [и] та [о] перед складом з наголошеними [у], [і] в корені українських слів: земля, високий, розумний (як і в словах зе́млі, ви́соко, ро́зум);

– приголосні звуки, що змінюють своє звучання внаслідок асиміляції: кігті, боротьба, не мажся, радуєшся, у діжці, хустинці, на гілці (як і в словах кіготь, боротися, мажеться, діжечка, хустинка, гілка);

– приголосні на межі значущих частин основи — префікса й кореня (розкидати, розчистити, зшити), афікса -ся й попереднього шиплячого, що належить до закінчення (хвилюєшся) або до основи (не морочся), а також попереднього [т']: (хвилюються, зустрічаються, змагається);

– прийменники з, без перед словами, що починаються шиплячими звуками: вийшла з школи, спідниця без шва;

– приголосні звуки (найчастіше [т], [д]), що спрощуються у вимові: журналістський, студентство, у поїздці;

– довгі звуки на межі значущих частин слова: беззбройний, віддати, цінний, письменниця, піднісся.

Історичний, або традиційний, принцип правопису полягає в тому, що слова, окремі частини їх чи окремі букви пишуться так, як вони писалися раніше, за усталеною традицією, хоча таке написання не можна пояснити у сучасній українській літературній мові дотриманням ні фонетичного, ні мор-фологічного принципів.

За традицією в українському письмі вживаються букви:

– я, ю, є, що позначають один або два звуки: маля, синю, малюнок, моя, свою, твоє, маяк, м’ята, возз’єднати, в’юн, альянс, ательє, єдиний, юнак;

– буква ї, що позначає два звуки: їхати, солов’їний, країна;

– буква щ, яка позначає два звуки: щавель, дощовий, кущ;

– м’який знак: сядь, дядько, синього;

– буквосполучення ри, ли між буквами на позначення приголосних звуків у корені українських слів: кривавий, тривога, глибокий, блищати;

– е, и в словах на зразок келих, левада, кишеня;

– подвоєні букви в іншомовних словах: Шиллер, Руссо, Голландія, Марокко, ванна, вілла, мадонна, голландець.

Історичний принцип правопису зберігає спадщину минулого, але на певному етапі розвитку мови, коли таких написань стає багато, він ускладнює засвоєння правопису широкими масами, створює розрив між усною і писемною формами літературної мови, не відповідає мовній практиці.

Смисловий, або диференційний, принцип вимагає різного написання однозвучних слів, що мають різне значення (омонімів). До таких написань належать:

– вживання великої чи малої букви: Лев (ім’я), лев (назва тварини); Орел (місто, прізвище), орел (птах); Захід (країни Західної Європи), захід (частина світу); Береза Катерина, білокора береза;

– написання різних букв у корені однозвучних слів: греби і гриби; кленок (від клен) і клинок (від клин);

– написання слів разом чи окремо: стомився, зате все зробив і відповідаю за те доручення; повернулися вдень і в день народження; світить сонце і сон це чи дійсність;

-написання окремо або через дефіс: працювати по-новомуі по новому шляху; зроблено по-моємуі по моєму обличчю і т. д.

За смисловим принципом уживаються на письмі і префікси пре-, при-, в яких голосні зазвичай ненаголошені, отже, у вимові взаємонаближені, внаслідок чого префікси вимовляються однаково (зіст.: [преити׀хо ] і [приети׀шиетие]), але вживання їх пов’язане з тим значенням, якого надає кожен із них словам, що належать до різних частин мови: предобрий, предорогий і привокзальний, присісти, привезти

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ!!!

 1.Робота з текстом .Прочитайте текст. Випишіть слова, у яких є орфограми, підкресліть їх і назвіть відомі вам орфограми.

Мова має два потужні крила – океан слів і граматику. Океан слів – це безмежжя, незліченність, найшвидша змінюваність, схильність до необмеженого поповнення. Граматика ж – мудрий господар, володар цього океану. На противагу безмежжю слів граматика – стислість, суворі правила, які легко можна перелічити, але нелегко застосувати (За І. Вихованцем).

 

2. Прочитайте.  Виправте орфографічні помилки, запишіть.

Рідною мовою належит  вважати мову своєї нації, мову претків, яка поввязує людину з її народом, єго духовнеми надбаньями.

Рідну мову діти засвоюют  від батків. В історії  україни звичні вепадки, коли до рідної мови значна частина Українців повиртаєця  лише у зрілому віці.

Українська мова є  мовою Українського народу. Отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає сибе преналежним до Української нації  (За В. Іванишиним, Я. Радевичем-Винницьким).

 

3. Поясніть значення термінів.

Орфограма, орфографічна помилка, орфографічна грамотність, орфографічний словник.

4.Уставте пропущені букви.

Бага..тво, лю..ство, грома..ський, студен..ський, гіган..ський, тури..ський, пропаганди..ський, моло..ьба, про..ьба, лі..ба, кі..ті, дал..ч, вел..ч. Ро..пис, вро..сип, ..кат, ..цементувати, ро..чин, ..формувати, ..тискач, ..чепити, ро..кис, ..прожогу, ..пад, бе..крилість, не..терпно, ..сох, ро..сунув, ..чавити, ..хов, ро..сіл, ..шити, не..проста, ро..тин, бе..платно.

08.12.2022  Українська мова  

Урок 29

Тема: Контрольна робота з тем «Практична риторика. Орфоепічна норма» (тести)

Контрольна робота з теми:

«Практична риторика. Орфоепічна норма»

1.     Риторика – це:

а) наука, яка вивчає види красномовства; б) розділ, в якому розглядають роди красномовства;

в) мистецтво побудови та виголошення промов.

2. Що є предметом риторики?

а) вивчення імен відомих ораторів;                      б) зразки текстів промов;

в) побудова та виголошення промови.

3. Батьківщиною красномовства вважають:

а) Стародавній Єгипет            б) Античну Грецію             в) Стародавній Рим.                                                

4. Назвіть найвідоміших ораторів минулого.

5. Виберіть з переліку ті науки, які лежать в основі риторики: філософія, математика, психологія, естетика, історія, логіка, література.

6.  Орфоепічна помилка - це:

        а) порушення норм творення граматичних форм;

        б) вживання слів у невластивому значенні;

        в) неправильне написання слів;

        г)  відхилення від норм літературної вимови.

7. Які внутрішні якості повинен мати оратор?

8. Підкреслені літери позначають той самий звук в усіх словах рядка

А доріжка, стежці, огороджений                  Б ягідка, подзьобувати, радяться

В рюкзак, Великдень, жилетка                     Г осьдечки, знімання, зів’янути

9.     Спишіть, обираючи і або й, у або в.

Біле і(й) чорне, Юля і(й) Ярослав, піца у(в) магазині, купити у(в)се, зустріч у(в) Одесі, тополя і(й) явір, тихий і(й) спокійний, Одеса і(й) Яремче, вона і(й)шла.

10. Установіть відповідність:

1  адресат                                  А  мінімальний акт у спілкуванні

2  адресант                                Б  тактичний хід

3  комунікативний намір         В  мовець

4  мовленнєвий учинок            Г  аудиторія

5  мовленнєва ситуація

 11. Поставте наголос у словах: дихання, міліметр, випадок, жалюзі, курятина, тістечко, запитання, спина, течія, листяний, новий, косий.

12. Відредагуйте вирази: терпіти поразку, підняти питання, сказано на мій адрес, без будь-яких виключень, вияснення всіх питань, ця кандидатура у всіх відношеннях підходить нам, лікувальне голодання, з великим інтересом поставилися студенти до розповіді, переводити кошти, любий предмет.                                                                                             

                                                                                                                

05.12.2022  Українська література  

Урок 26-27

Тема: Новела «Сойчине крило» – жіноча доля в новітній інтерпретації.

Образ героя-адресата – уособлення боротьби між «естетикою» і «живим чоловіком». Гуманізм новели.

 І. Франко творив на зламі ХІХ і ХХ століть. Як відомо, це час бурхливих історичних подій, різких соціальних перемін, змін у свідомості, світобаченні та світовідчутті людей. Митці, яких назвали модерністами, намагалися знайти особливі художні засоби та нові жанри для передачі своєрідності епохи, сум’яття в душах людей. Франко теж звернувся до модерних засобів письма, не від-кидаючи при цьому й традиційних, не порушуючи національної етичної традиції. Про Франка — майстра прози — та його новітні інтерпретації ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці.

Історія написання.

«Сойчине крило» було вперше надруковано в збірці «На лоні природи» в 1905 році. Твір має підзаголовок «Із записок відлюдька». За свідченням І. Франка, новела написана в грудні 1905 року. Це період, коли йшла російсько-японська війна. Про це дізнаємося з твору.

Що стало причиною написання сказати важко. Але це період у житті І. Франка складний: період розчарувань, втрат. Іван Франко творив на зламі ХІХ і ХХ століть. Як відомо, це час бурхливих історичних подій, різких соціальних зрушень та змін у свідомості людей. Митці теж перебували в пошуках жанрів, особливих художніх засобів, манери письма, які б відображали цей своєрідний час, сум’яття в душах людей. Франко у своїй прозі звернувся до модерних засобів письма, не відкидаючи при цьому й традиційні, не порушуючи національної етичної традиції. Про це та багато іншого ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці. Композиція цього твору невизначена – «твір у творі», або твір з обрамленням.

Запитання  за текстом 
1. Про що свідчить ще одна назва твору: «Із записок відлюдька»? 
( у такий спосіб з’ясовується, що твір написаний у формі щоденникових записів. Така форма викладі дає можливість без посередників пізнати героя, його найінтимніші думки і почування, розкрити всі таємниці душі). 
2. З якою метою автор обрав форму листа для розкриття подальшого сюжету твору? 
(Щоб уникнути одноманітності у побудові твору та розвитку сюжету). 
3. Який ефектний прийом застосував автор для прискорення та динамічності розповіді? 
(Виклад у формі листа. Це лист- сповідь, що розкриває «одіссею» пригод героїні, точніше – «лиш ескіз, нарис, скелет пригод»). 
4. Які форми викладу поєднує автор у творі? Що досягається завдяки цьому прийому? 
(Лист переривається ліричними відступами, які відображають реакцію героя на прочитане, його роздуми – спочатку глузливі, недовірливі, навіть зневажливі, а щодалі – більш співчутливі.) 
5. Які форми викладу поєднує автор у творі, що досягається завдяки цьому прийому? 
(Таким чином створюється враження діалогу, дуету голосів: чоловічого – Хоми й жіночого – Мані. 
6.Особливості композиційної будови твору. 
(Особливості композиції в тому, що експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка викладені не послідовно, а навпаки, найнапруженіші моменти обриваються з волі героїні, яка пише листа, а також ліричними відступами – роздумами іншого персонажа про цей лист. 

 Композиція твору.

- Яка композиція твору?

Твір оригінальний за своєю композицією. В експозиції ми дізнаємося про Хому, який святкує  своє сорокаріччя напередодні Нового року. Це скептик, якого не можна нічим здивувати. Проголошує кредо: «Жити  для  себе самого, з самим собою, самому в собі».

Зав’язка твору – отриманий лист із незнайомою адресою. Коли читає його, то відбувається діалог двох закоханих сердець.

Лист є своєрідним композиційним центром.

-         У чому незвичайність часової організації твору?

Дійсно, фабульний час триває декілька годин, а сюжет охоплює життя героїні.

Розвиток дії – пригоди Марії.

Кульмінація – чи зможе пробачити Хома Сойку.

Розв’язка – повернення Марії.

7. Чи є у творі сюжет? Як він розвивається? Чи є це цілком епічним твором? 
(Твір має ознаки новели – насичений ліризмом та драматичними колізіями). 
8. «Сойчине крило» - твір, у якому синтезуються епос, лірика, драма. -
-Епічність – у широкій часовій протяжності, в епопейності подій, лірика – у музиці мови й акордових почувань, драма – у драматичній напрузі, в ущільненній часово-просторовій єдності, у діалогізмі викладу. 

Таблиця "Сюжет новели "Сойчине крило"

Літературознавці називають твір І. Франка «Сойчине крило» по-різному – і повістю, і новелою, й оповіданням. Кожен із них по-своєму має рацію. Для новели твір завеликий, для повісті – мало героїв і сюжетних ліній, для оповідання – дуже драматична, напружена дія з несподіваним фіналом. Більшість схиляється все ж до визначення «Сойчиного крила» як новели.

І. Франко визначив жанр твору як оповідання.   «Сойчине крило» має ознаки новели: напружений сюжет, драматизм твору, незвичайне закінчення.  Жанр: новела.

Новела – різновид оповідання. Це невеликий прозовий твір про якусь незвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажа. Дія в новелі напружена, розвиток сюжету стрімкий, гостро конфліктний, із несподіваною розв’язкою.

Словникова робота.

Самітник – людина, яка відсторонюється від світу.

Кореспонденція – листування між окремими особами; сукупність поштових відправлень.

Адресат – одержувач листа.

  Характеристика образу Марії

Уперше в українській прозі в новелу вводиться розлогий лист, який є і повістевим жанровим компонентом твору, і розлогою ретроспекцією — розповіддю про взаємини Массіно і Манюсі (з її листа ми дізнаємося й про інші імена).

Таким чином, маємо своєрідну структуралістську опозицію: «записки відлюдька», який заплющив очі на «суспільність, державу, народ», і «лист» молодої жінки, яка пройшла всі кола пекла в реальному житті. Та її пекельний шлях не порушив глибин душі, що залишилася чистою і, головне, люблячою. У творі протиставляється живе, бурхливе життя Манюсі «паперовому» існуванню Массіно. Душа героїні залишається без змін, незважаючи на жорстокі випробування долі, яку героїня сама «прикликала» і якої прагнула.

Сміх — це перше, що подає автор у характеристиці героїні. Образ сміху відтворює її ставлення до життя («начебто лице пустотливе»). Манюся відчуває поезію лісу (слід зазначити, що лісові пейзажі завжди позначені авторською інтонацією; вони характеризують і персонажа, і образ автора), ототожнює своє буття з лісом: «Тямиш той ліс, мій рідний ліс… Се не був ліс, се я була». Перша зустріч у лісі. Народження чарів кохання: «Я ж сконцентрувала всю силу своєї волі, весь огонь своєї пристрасті, всі чари своє душі й тіла, щоб навіки, не затертими буквами вписатися в твою тямку». Таке визнання з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі. Наведений приклад представляє поетику прози ХХ ст. Образ фатальної жінки набирає чітких новаторських рис. Враження, яке вона хотіла справити на Хому, мало бути «високоартистичне», пейзажі стали «штафажем», однак у ньому героїня — найвагоміший елемент.

Важливим компонентом у структурі твору є опис «сну». Усі «пригоди» Манюсі були лише жахливим сном. Це до деякої міри бароковий момент підкреслює основну новелістичну ідею — ідею повернення.

Повернення до своєї сутності, до душевної чистоти, до рідного краю. Усі жахливі перипетії, подвійна спроба самогубства не вбили в Манюсі віри в себе, у людину загалом. Однак усе це далеко не однозначно. «Віриш у бачення тая? Я вірю. Здається, що якби на хвилю перестала вірити, здуріла б, руку наложила б на себе. А може, ся сама віра — симптом божевілля?»

 «Асоціативний кущ» до образу Марії

Марія:

· Глибоко відчуває красу природи.

· Любить ліс.

· Вірить у кохання.

· Жахливі перипетії долі.

· Душевна чистота.

· Прагнення до нового життя у вірі, надії, любові.

Порівняльна характеристика героїв.

• Герої новели Франка «Сойчине крило» — різні емоційні типи.

 

Герой-оповідач, Массіно	Марія
«Естет» — любить музику, книги, квіти. Глибоко ображений зрадою дівчини, викреслив її з пам’яті. У любові спокійний, самовпевнений, не розуміє жіночої психології, того, що жінку треба «завойовувати» постійно, що кохання потребує душевних зусиль, праці. Під впливом листа змінює погляди, розуміє, що таке справжнє життя і справжні пристрасті, стає «живим чоловіком»	Емоційно багата натура, життєрадісна, передбачувана, примхлива, прагне до пізнання світу й отримує це пізнання до жахливих глибин. Її приваблюють яскраві натури. Романтична, розуміє справжність свого почуття лише пройшовши важкі випробування

 

Образи-символи

Оскільки ми аналізуємо новелу, то не можемо обійти й образи-символи, окремі художні деталі. І. Франко мав рідкісне уміння в незначній повсякденній деталі бачити характер або явище.

·                       Сойчине крило – символ душі,кохання.

·                       Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності кохання, пам’яті про любов.

·                       Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в душі.

·                       Ліс – гармонія людини і природи.

·                       Дзвінок – тривога, очікування чогось,повернення любові

·                       Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.

• Сукня героїні – збережене  почуття.

 

Проблемне питання

• Чому Іван Франко ввів у твір образ сойки?
• Яку паралель можна провести між Марією і сойкою?

На дошці – зображення сойки. Учень зачитує заздалегідь підготовлений матеріал.

         Сойка – птах родини воронових.

         Сойка має здатність переймати звуки інших птахів, тобто має хороші імітаторські здібності. Пташка належить до найбільш обдарованих пересмішників. Їй підвладні не тільки всі звуки живої природи, а й нескінченна різноманітність механічних звуків. Іноді можна почути спільний спів сойок. Кожна з них навперебій спочатку видає мінорну свистячу трель, після якої йдуть тихий клекіт, глухий передзвін. До квітня подібні концерти закінчуються, після чого спів сойки можна тільки іноді почути на гніздовій ділянці. У всіх випадках спів сойки – явище вкрай короткочасне і нерегулярне. Воно припиняється, щойно пташка зів’є гніздо.

 

Висновок

Основна думка твору: потрібно берегти те, що маєш.

Сойка імітує різні звуки, припиняє це робити, коли мостить гніздо. Марія усі три роки імітувала свої почуття і своє життя. У Євгена Гуцала є такий вислів: «Людина багато в чому схожа на пташку; у ранній молодості нестримно тягне її з дому, вона ладна забути все, з усім розпрощатися, щоб знайти для себе інше, нове життя, а пізніше, коли стільки побачено й пізнано, незбагненна сила тягне людину повернутися назад, до рідного гнізда, туди, де народився, звідки подався у світи…».

·                     Жінка для Франка була святинею, але життя змушувало її страждати, переживати випробування, бути квіткою в пилюці. Автор співчував своїй героїні, його любов всепрощаюча і світла. Письменник побудував сюжет з елементами інтриги, як цікаву історію, яку можна розповісти. Сюжетом править рух почуттів. Показано психологічні переживання, зосереджено увагу на нюансах. Передано моральний біль. Розглянуто філософію вини, кари, каяття. Врешті решт головні герої перестають бути загубленими. Думки та настрої персонажів тримали нас в гіпнотичному стані, доки все не завершилось. Потрібно бути геніальною людиною, щоб з пережитого почуття створити прозу, яка потрібна не лише автору, а й усім. Сподіваюсь, що спостереження за долями героїв навчили вас цінувати життя, людські почуття.

Домашнє завдання !!

Прочитайте висловлювання І. Франка: «В кого серце чисте… догляне не одно таке, що може бути пожадане і для наших культурних часів». Дайте відповіді на питання:

1.Чим є кохання для Франка?

2.Чи може бути кохання без страждань?

3.Як ви вважаєте, чи будуть наші герої після такої жахливої розлуки берегти свої почуття?

4.У чому гуманізм новели?

5.Чи актуальний твір сьогодні?

6.Чим для героїв твору було кохання?  

 

 

 

01.12.2022  Українська мова  

Урок 28

Тема: Словорозрізнювальний, форморозрізнювальний, діалектний наголоси.  Складні випадки наголошування слів.

 

 Словорозрізнювальний наголос

           Смислорозрізнювальна роль наголосу полягає в тому, що наголос є засобом вираження різних лексичних значень: Атлас — атлАс, вАрення (процес варіння) — варЕння (харчовий продукт із плодів, ягід), зАмок — замОк, елЕктрик (фахівець з електротехніки) — електрИк (голубий та синій колір із сірим виблиском), лікарський (похідне від лікар) — лікАрський (похідне від ліки), прИклад — приклАд, плАкати — плакАти.

Форморозрізнювальний наголос

Зазначена функція наголосу розрізняє граматичні форми слів, наприклад, відмінок і число іменника: книжкИ — називний відмінок множини і кнИжки — родовий відмінок однини; хАти — родовий відмінок однини, хатИ — називний відмінок множини.

Отже, наголос виконує форморозрізнювальну роль, тобто є засобом диференціації граматичних значень однакових словоформ: кнИжки — книжкИ, рУки — рукИ, слОва — словА, гІлки (родовий відмінок однини) — гілкИ (називний і знахідний відмінки множини), пізнаЮть (майбутній час) — пізнАють (теперішній час), прислухАлася (недоконаний вид) — прислУхалася (доконаний вид).

Односкладові іменники другої відміни у родовому відмінку однини, змінюючи закінчення, змінюють і наголос: двОру — дворА, мОсту — мостА, стОлу — столА. Варіантні форми наголошення в орудному та місцевому відмінках мають такі іменники: гОстями, гістьмИ, на гостЯХ; чобітьми, чОботами, чобОтями;грІшми, грошИма; двермИ, дверИма; слізьми, слізьмИ, сльозАми; на дахУ, на дАсі.

Чи не найактивніше форморозрізнювальна функція наголосу проявляється у видових парах дієслів, що передають доконану чи недоконану дію: відкликати — відкликАти; нарізати — нарізАти; відміряти — відмірЯти; вслУхатися — вслухАтися; рознОсити — розносИти.

Діалектний наголос

Діялектний наголос зумовлений двома основними територіяльними тенденціями у наголошенні: південно-західній і південно-східній. Із ХІХ століття нормативною стає південно — східна тенденція наголошення слів. З огляду на це варто звернути увагу на такі по-діялектному наголошені типи слів, аби уникнути цього в офіційно — діловому спілкуванні. Наприклад, наголошення дієслівних форм: роблю (треба роблю), пишу (треба пишу), закінчу (треба закінчу), плести (треба плести), вести (треба вести), перейдемо (треба перейдемо), смієтеся (треба смієтеся), живемо (треба живемо); наголошення присвійних, означальних і вказівних займенників: свого (треба свого), всього (треба всього), того (треба того), цього (треба цього), (але до свого, до всього, до того, до цього).

Завдання!!!

1.Визначити лексичне значення поданих слів. З’ясувати, як наголос впливає на розрізнення лексичного значення слів. Скласти з ними речення.

Відомість — відомість, водЯний — водянИй, забігати — забігАти, зАв’язка — зав’Язка, зАраз — зарАз, свЯчений — свячЕний, прАвило — правИло, Орган — оргАн, лУпа — лупА.

2.Перекласти слова з російської мови українською, порівняти в обох мовах наголоси в словах. Указати особливості наголошування слів в українській мові.

Рукопись, одиннадцать, дрова, твёрдый, дочка, коромысло, говорят, братья, песни, семьдесят, ненавидеть, олень, крапива, гетманщина, широко, чистенький, росяной, звонкий, рукопис, доска, летопись, подружка, глибоко, тоненький.

        Правильне наголошування слів є однією з найважливіших рис нормативності кожної літературної мови. Хоч українській мові притаманна стала система наголошування, яка склалася історично й виконує велику роль у звуковій організації слова, проте в мовній практиці часто трапляються помилки саме в наголосах. Кожна частина мови має свої акцентуаційні особливості. Наголошування основної форми слова іноді відмінне від наголошування інших його форм. Так, за допомогою вільного і різномісного наголосу розрізняються граматичні форми того самого слова.

 

У мовленні досить часто плутають наголошування іменників першої відміни у формахродового відмінка однини і називного-знахідного множини, в яких наголос виконує форморозрізнювальну функцію. Йдеться про ті випадки, коли форми називного і знахідного відмінків множини тотожні, зокрема в іменниках, що означають назви предметів, явищ, процесів, понять, і в деяких іменниках — назвах істот.

     Наголос може служити засобом розпізнавання форм однини і множини деяких чотирискладових суфіксальних іменників на -к(а), у яких в однині наголошується перший або другий склад, а в множині — закінчення: коло́дочки—колодочки́, копі́єчки—копієчки́, поду́шечки— подушечки́, това́ришки—товаришки́, учи́тельки—учительки́ тощо (але рукави́чки—рукави́чки, пере́купки – пере́купки, коломи́йки—коломи́йки та ін.).

Багатоскладові іменники у формах однини та множини мають однаковий наголос: відві́дувачки—відві́дувачки, вико́нувачки—вико́нувачки, доброді́йниці—доброді́йниці .

В українській мові є кілька іменників першої відміни, які, розрізняючись наголосом уформах родового відмінка однини і називного-знахідного множини, мають, крім того, у деяких непрямих відмінках множини двоваріантне наголошування: пахви́—па́хви (пахва́м і па́хвам), свині́—сви́ні (свине́й, сви́ням, свиньми́і сви́ньми), сестри́—се́стри (се́стер і сесте́р, се́страм, се́страми), сироти́—си́роти (си́ріт і сирі́т, си́ротам, си́ротами), сім’ї́— сі́м’ї (сіме́й і сі́мей, сі́м’ям, сі́м’ями), сльози́—сльо́зи (сльоза́м, слізьми́, слі́зьми і сльоза́ми, у сльоза́х).

Відступ від орфоепічних норм наголошування слів може порушити мовне спілкування, оскільки наголос нерідко виконує не лише форморозрізнювальну, а й словорозрізнювальну функцію. Пор.: атлас (альбом) – атлас (тканина); сестри (род. відм. одн.) – сестри (наз. відм. мн.); дорога (іменник) – дорога (прикметник); обід (у колеса) – обід (споживання їжі); на березі (від берег) – на березі (від береза); брати (дія) – брати (мн- від брат); образи (мн. від образ) – образи (мн. від образа) – образи (ікони); захід (у значенні «рух небесного світила»; заходження кудись; намір дії), проте лише захід (у значенні «сторона світу» або «дія, засіб для досягнення чогось»), плакати (дія) – плакати (гасла) тощо. У випадках багатозначності слів наголос може слугувати засобом розрізнення значень. Пор. батьківщина (спадщина) і Батьківщина (Вітчизна), окісний (від окіст) і окісний (від окістя), господарський (від господар) і госпо­дарський (від господарство) тощо.

Діалектним наголосом називають особливості наголошування слів в українських діалектах порівняно з літературною мовою.

Наявність таких особливостей зумовлена, з одного боку, своєрідністю говорів української мови, з іншого — впливом інших мов: польської, чеської та ін. Напр., південно-західним діалектам властиві такі наголоси: хо́джу замість ходжу́, лю́блю замість люблю́, опові́дання замість оповіда́ння, моє́ замість мо́є.

Складні випадки наголошування слів.

У сучасній українській літературній мові в деяких випадках допускається варіантне наголошення До іменників з подвійним наголосом належать: ведме́ди́ця, виши́ва́нка, по́ми́лка, апо́стро́ф, ма́ля́р, фа́рфо́р.

З подвійним наголосом уживаються прикметники: баво́вня́ний, безза­́хи́сний, весня́ни́й, вітчи́зня́ний, во́вня́ний, вогня́ни́й, допомі́жни́й, за́ти́шний, зимо́ви́й, смі́ли́вий.

У літературній мові допускаються варіанти наголошення таких дієслів: ві́дповісти́, закі́нчити́, заче́рстві́ти, нія́кові́ти, очо́ли́ти, плі́сня́віти, поси́ві́ти, поста́рі́ти, тума́ни́ти; дієприкметників: зі́гну́тий, пере́мкну́тий, поси́ві́лий; прислівників: га́ряче́, да́рма, по-ста́ро́му.

Щоб не помилятися в наголошуванні слів, потрібно користуватися словниками.

 

ЗАВДАННЯ!!!

 

1. Визначити лексичне значення поданих слів. З’ясувати, ян наголос впливає на розрізнення лексичного значення слів. Скласти з ними речення.

ВІдомість – відОмість, забІгати – забігАти, зАв’язка – зав’Язка, зАраз – за рАз, свЯчений – свячЕний, прАвило – правИло, Орган – оргАн, лУпа – лупА.

2.Творче завдання .За бажанням написати есе «Чи так важливо правильно наголошувати?»

 

 

01.12.2022  Українська мова  

Урок 27

Тема: Наголос. Нормативний наголос. Основні правила наголошування слів. Варіативне наголошування слів в українській мові.

 

   

Наголос. Принципи наголошування, проблемні випадки.

Наголос у словах української мови є властивістю частини слова — складу. Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. Дуже часто у людей виникають проблеми з правильним уживанням наголосу, бо часто в процесі спілкування ми чуємо неправильний наголос слів, а згодом і самі починаємо вимовляти деякі слова неправильно.

Наголос у словах української мови складно правильно визначити, бо він не тільки може припадати на будь-який склад, але йому також властива рухомість — можлива зміна наголосу при відмінюванні слова. Ситуацію також ускладнює відсутність чітких правил щодо формування наголосу та велика кількість винятків.

 

Основні принципи наголошування іменників

1. У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні: наприклад, загадки, огірки.

2. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом -к при утворенні множини наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка — тарілки, книжка — книжки, АЛЕ: сусідка — сусідки.

3. Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше ніж два склади та закінчуються на -ання, частіше всього мають наголошений суфікс: наприклад, читання, завдання. АЛЕ: бігання, нехтування.

4. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на -метр: наприклад, сантиметр, міліметр, дециметр. АЛЕ в назвах пристроїв — по-інакшому: термометр, барометр.

 

Основні принципи наголошування прикметників

1. Суфікс прикметників -еньк-, що позначає пестливість, завжди є наголошеним: наприклад, маленький, чорненький, гарненький.

2. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий, котрий.

 

Основні принципи наголошування дієслів

1. Правила наголошування дієслова «бути» такі в теперішньому часі — бути, будемо, проте в минулому часі: була, було, були.

2. Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад, нести, везти, мести.

3. Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: наприклад, веземо, ідемо. АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.

Основні принципи наголошування числівників

1. У числівниках, що закінчуються на -десят, наголос припадає на останній склад: наприклад, п’ятдесят, сімдесят.

2. У числівниках, що закінчуються на -адцять, наголошений передостанній склад: наприклад, дванадцять, вісімнадцять.

 Запам’ятати також потрібно слова з подвійним наголосом: 

пОмИлка, зАвждИ, назАвждИ, правОпИсний, прОстИй, слІзьмИ, рОзбІр, АлфавіІт, веснЯнИй, доповІдАч, зАвждИ, дОговОру, жАлібнИй, м ‘Я’зовИй, пЕрвІсний, перЕстАрок, пОмИлка, прОстИй, тАкОж.

 Розрізняють наголос словесний і логічний.

Словесний наголос — виокремлення складу у слові. Він завжди падає на голосний звук.

Логічний наголос — виокремлення слова чи такту, які несуть у вислов­ленні значеннєве навантаження.

 

ЗАВДАННЯ!!!!

 1.Прочитати текст. Дати тексту заголовок.  Чи актуальними є проблеми, порушені автором? Якою є ваша позиція?

 (1) Якщо ти друже повірив що безсилий тобі вже нема чого робити на цьому світі. (2) Отже вір у себе. (3) Не піддавайся власній зневірі ти без сумніву сильніший за неї. (4) Усе на світі минуще неминущий тільки могутній дух людини. (5) Якщо ти брате сильний духом переможеш себе. (6) І люди не забудуть твоєї мужності. (7) Вони пам’ятатимуть і твою юначе силу і твої прекрасні зусилля у боротьбі із самим собою (О. Довгий).

 Післятекстові завдання

·Записати текст, розставивши розділові знаки. Поставити знак наголосу над кожним словом у тексті.

 2.Українській мові властиве варіантне наголошування слів. Записати подані слова з подвійним наголосом. Додати до них свої приклади, попрацювавши з орфоепічним словником.

 Алфавíт — алфáвіт, веснянúй — весняний, доповідáч — доповíдач, завждú — зáвжди, дóговору — договóру, жáлібний — жалібнúй, мязовий — мязовúй, пéрвісний — первíсний, перестáрок — перéстарок, пóмилка — помúлка, простúй — прóстий, тáкож — такóж. 

28.11.2022  Українська література

Урок  24

Тема: Поема «Мойсей» – одиніз вершинних творів І.Франка. Пролог до поеми – заповіт українському народові. Проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті.

     Проблема народу та вождя — загальнолюдська й споконвічна, як і проблема вибору. Народ, який хитається між двома силами переживає глибоку драму. Тривалою неволею в людях була витравлена ідея вільного, незалежного життя. Задоволення плотських потреб — така сутність буття, позбавленого свободи й духовності. Але чи достатньою є для повнокровного життя народу чиста ідея, що спирається лише на глибоку віру? Це та багато інших питань ми розглянемо на сьогоднішньому уроці, глибше знайомлячись із вершинним твором І. Франка «Мойсей».

       Іван Франко вірив у могутню, вільну Україну, у свій народ, у щасливе майбутнє українців на рідній землі, боровся за кращу долю. Сила віри, надія надихали на боротьбу за незалежну Україну. У творчості поета однією із провідних є тема народу, його минулого й майбутнього, історичного призначення і місця серед інших народів. Особливо могутньо прозвучала ця тема в поемі «Мойсей», яка стала видатним явищем української літератури доби модернізму. Автор у посвяті назвав поему «великим даром» українському народові, а літературознавець Юрій Шевельов назвав її другим «Заповітом», у якому митець порушив головну проблему того часу: визволення нашого народу з неволі, здобуття незалежності.

1904 рік... Подорожуючи Італією, Іван Франко захоплюється картинами Рафаеля, Леонардо да Вінчі, проте найбільше його вразила скульптура Мойсея, створена на початку XVI ст. Мікеланджело Буонарроті. «Він довго вдивлявся в ту горду постать, в це розумне суворе лице, високе, натхненне чоло під кучерями волосся, що, немов два роги, стриміло вгору,-  так згадує дочка Франка Ганна. - Тато з поїздки привіз альбоми з малюнками визначних малярів і інші пам'ятки, а також образ із статуї Мойсея. Цей образ зараз же повісив у себе в спальні над ліжком». У нотатках до поеми «Мойсей» часто згадується епізод про те, як Іван Якович 1904 року відвідав Італію й познайомився з роботами її найгеніальніших митців. Особливо вразив поета шедевр Мікеланджело — скульптора старозавітного пророка Мойсея. Дослідники вважають, що саме це дало поштовх до написання поеми. Інші говорять, що образ біблійного пророка Мойсея виник у художній уяві письменника задовго до 1905 року, формувався поетапно. Так, М. Зеров вважав поему «героїчним звінчанням життєвого діла Франкового, його поетичним подвигом», а О. Бі-лецький дійшов висновку, що Франків «Мойсей» став підсумком цілого життя та діяльності, своєрідним «заповітом українському народові».

Тому образ Мойсея асоціюється із самим поетом. І. Франко усвідомлював свою місію, вірив, що живе недаремно, що народ сприйме його науку. «Ви мені тут приписуєте в моїй скромній літературній і громадській праці щось такого надзвичайного, а я всього-на-всього був слугою свого народу, вірніше мовити, його пастухом і, як Мойсей, сорок років виводив свій народ з пустелі, з темряви і злиднів на широку, свідому, світову щасливу дорогу…»,— писав він у відповідь на привітальний лист до сорокарічного ювілею творчої діяльності.

Задум написати про Мойсея І. Франко виношував понад 20 років.

Історична довідка тлумачить:«Мойсей зійшов на гору і отримав від Бога нові скрижалі. Коли він повертався, лице його світилося, бо на нього пала слава Божа. Це німб, який художники зображують навколо голів святих. Мікеланджело зобразив Мойсея з рогами. Це пов’язано з тим, що єврейське слово «каран» − «світиться», перекладено як «керен» − «роги».  Це пояснюється тим, що в єврейському письмі немає голосних.»

           Мойсей народився рабом у Єгипті. Один із фараонів наказав убивати кожного новонародженого єврейського хлопчика. Мати Мойсея доручила своє дитя Божій опіці: спочатку переховувала, а потім сплела з очерету невеличкий кошик, поклала туди сина й віднесла до річки Ніл. Знайшла його там дочка фараона, назвала Мойсеєм, що означає «витягнений із води». Якось він був свідком, як наглядач бив раба-єврея. Мойсей убив наглядача, а сам утік з Єгипту. Він одружився і пас стадо овець свого тестя.

Сорокарічний Мойсей пас стадо і побачив перед собою кущ, що палав і не згорав. Коли підійшов ближче, почув голос: «Я Бог батька твого… Я справді бачив біду свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав я Болі його. А тепер іди ж, я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій. Я буду з тобою» (Друга Книга Мойсеєва, Книга Вихід 3:12).

Тільки після 10 кар, які Бог послав на Єгипет, фараон дозволив Мойсеєві вивести євреїв з неволі. Проте невдовзі передумав і переслідував ізраїльтян до Червоного моря. За наказом Божим Мойсей підняв над морем свою палицю і воно розступилося. Ізраїльтяни перейшли через море, а військо фараона поглинула вода.

Через три місяці мандрівники прийшли до гори Синай. Тут Бог відкрив Мойсею свій Закон і дав йому 10 заповідей.

Сорок років блукав зі своїм народом Мойсей по пустелі, учив і картав за непослух, як батько. Довів євреїв до границі Землі Обітованої, але народ забув, що він покликаний Богом і зневірився.

Мойсей піднявся на гору Нево, щоб молитися. Там Бог показав йому землі Палестини, у які увійшов народ та не ввійшов туди їх вождь.

У 120 років помер пророк Мойсей на горі Нево.

Отже, не випадково звернувся Франко до образу Мойсея, до історії про те, як євреї 40 років йшли до своєї держави, адже українці століттями блукали пустелею бездержавності. Поет порівнює ізраїльський та український народи, їхню боротьбу за звільнення, показує роль поводиря в цій боротьбі, зазначивши: «Ідея відбудови єврейської держави мене зацікавила, оскільки є вона начебто рідною сестрою нашої української ідеї відродження української держави».

Поет використав біблійну історію про Мойсея, проте написав оригінальний твір, розкривши свій задум: «Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і оспівана на біблійнім оповіданні».

 Сюжет поеми

 

Пролог — звернення до українського народу

ò

Мойсей, сорок літ проблукавши арабською пустелею, наблизився до Палестини

ò

Ізраїльський народ зневірився, не хоче йти далі, до мети — до країни «обіцяної»

ò

Мойсей, віддавши все життя задля щастя свого народу, страждає: сьогодні в ізраїльського народу верховодять Авірон і Датан, які закликають побити й обплювати пророка, що кличе в далекі краї

ò

Старий Мойсей, який береже Єгови накази, всупереч забороні виходить на камінь і починає промовляти

ò

Мойсей розповідає легенду про те, як дерева обирали собі короля і як ним став колючий терен

ò

Мойсей застерігає ізраїльтян, щоб вони, Богом обрані посли, виконували його заповіт

ò

Авірон висміює Мойсея, пропонує за його казки призначити пророка «громадською нянькою»

ò

Натовп, підбурений Датаном, виганяє Мойсея із табору. Пророк іде в пустелю і чує голос демона Азазеля, який навіює сумніви. Мойсей у роздумах прямує на вершину гори й не стримавшись, піддається спокусі: «Одурив нас Єгова!»

ò

Загриміли громи, замиготіли блискавки, але в їхній мові Мойсей не почув голоса Єгови. І тільки після дощу серцем відчув слова Бога, який картав пророка за зневіру, адже ніхто не може знати Божих помислів, крім нього самого. Єгова сказав, що Мойсей, довівши народ до «краю обіцяного», сам у нього не вступить

ò

У гебрейському таборі тривога. Тільки тепер ізраїльтяни розуміють, кого втратили. І тут молодий «князь конюхів» Єгошуа кричить: «До походу! До зброї!» Цей крик перетворює люд на героїв, він іде, все змітаючи на шляху; Датана повішено

 Пролог до поеми.

За змістом - це вступна частина, яка передує основним подіям, а композиційно він завершує твір.яяк виник пролог?

Пролог був написаний пізніше: під час верстки залишилися чистими перші сторінки, поетові запропонували написати переднє слово. Натомість Іван Якович створив ще одну геніальну частину поеми, яка є цілковито завершеною з огляду на композицію.

Пролог поеми звучить як звернення і заповіт українському народу: «Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжу…». Таким було українство на початку сторіччя: розшматоване, розділене між кількома державами, після кількох століть панської неволі, воно, не маючи свого ватажка, пророка, не знало, куди і як рухатися. Мойсей присвятив себе служінню народові, та доля проводиря складна й підступна. Авірон і Датан підбурюють народ проти Мойсея.  Вони навіть погрожують закидати Мойсея камінням. Та ні погрози, ні залякування не спинять пророка.

 

Порівняльна характеристика Мойсея біблійного, Мойсея — героя твору та самого автора.

Мойсей у Біблії	Мойсей у поемі	І. Франко
Задумався про тяжку долю євреїв у сорокарічному віці. Рятуючи іудея, вбив єгиптянина. Переховувався 40 років. Повів народ, своїми молитвами рятував від спраги, голоду й нападників. Доніс до людей 10 Божих заповідей. За свою зневіру покараний тим, що, дійшовши до мети, так і не потрапив до омріяного краю	Вів народ у країну обітовану, зносячи з усіма труднощі шляху. Навчав, доносив Божі заповіді. Зневірений народ вигнав його й побив.                         Мойсей зневірився, втратив твердість духу. Тому, довівши народ до мети, сам не ступив на землю обіцяну	Полум’яною поезією, невтомною громадською та літературною діяльністю кликав народ до духовного й національного відродження, до волі, освіти, науки, до збереження сили духу
Спільне
Вожді, пророки, поводирі, які вказують народові духовні орієнтири. Проходять через випробування, зневіру. Щасливе майбутнє народу тільки передбачають

 Проблематика поеми.

Ø вождь і суспільство;

Ø митець і суспільство;

Ø людина і суспільство;

Ø добро і зло;

Ø воля і рабство;

Ø матеріальне і духовне;

Ø юрба і народ;

Ø самотність і натовп;

Ø мрії і дійсність;

Ø сумніви і віра;

Ø людина в історії.

 Вогонь любові, віри, жертовної праці дається кожному із нас. Його не можна вгамувати, а треба берегти і підтримувати для блага свого народу і людства. Святий Господній вогонь у серці Мойсея горів аж до його останнього подиху. Адже,

Ø Все, що мав у житті, він віддав

Ø Для своєї ідеї,

Ø І горів, і яснів, і страждав,

Ø І трудився для неї!

Ø Пророк Мойсей витискував з душ гебреїв рабів. Це було важко. Він не довів народ до землі обітованої, але, безперечно, розбудив його сумління і тим назавжди ввійшов в історичну пам’ять всіх наступних поколінь як велетень духу, провідник.

Ø           Проте образ Мойсея не лише героїчний, а й трагічний. Він розгублюється в той момент, коли перестає чути голос Бога і втрачає віру у свою правду. А саме віра породжує ідеал і додає сил у боротьбі за його здійснення. Сьогодні для нас це дуже актуально. Поема «Мойсей» висуває і розв’язує багато гострих проблем, передовсім взаємин людини зі своїм оточенням (в широкому розумінні цього слова) та із самим собою. Відносини особи та суспільства є складними, однак без суспільства особа приречена на самотність, що знецінює життя, не сприяє відчуттю гармонії та щастя.

 

Поема Франка — видатний твір світової літератури, тому що.

✵ письменник показав народ як творця і рушійну силу в розвитку історії;

✵ через весь твір проводиться ідея могутності й незламності народу;

✵ своєю високохудожньою майстерністю, ліризмом і динамічністю образів вона посідав почесне місце в скарбниці кращих надбань світової літератури;

✵ не лише українські, а й зарубіжні критики схвально відгукувалися на появу «Мойсея». Ще за життя Франка вона була перекладена польською, російською і німецькою мовою, а сьогодні — дев’ять іншомовних перекладів;

✵ читача будь-якої національності приваблюють ідеали людяності, свободи, добра, справедливості;

✵ особливо ж цінною є ідея утвердження права народу на незалежність, на свою державу;

✵ Франко закликає своїх сучасників і нащадків до духовної єдності в боротьбі за національне й державне відродження української нації.

 

 ЗАВДАННЯ!!!

1. На основі вивченого матеріалу , висловлювати власні думки про образ Мойсея в творі . І як це співзвучно із сучасністю .

 

18.11.2022  Українська література

Урок 22

Тема: Філософська поезія. Змістовий зв’язок «Легенди про вічне життя» з поезією збірки «Зів’ялого листя». Драматизм людських стосунків, роздуми про взаємність кохання.

 

 

                                  А без щастя, без віри й любові внутрі

 вічно жить - се горіть віку вік на кострі!

Іван Франко

 

С. Де Бовуара  «Життя людини має сенс до тих пір, поки вона вносить сенс у життя інших людей за допомогою любові…»Любов - саме таємниче і незвідане почуття на землі. І хоча кожна людина відчуває її протягом усього свого життя, однак ніхто не може пояснити, що це таке. Навіть вчені і лікарі не в силах дати наукове пояснення. Хоча, якби й існувала якась формула любові, хіба від цього щось би змінилося? То що ж таке любов?

 З найдавніших років люди придумують символ любові, але однозначно визначають символ любові - серце.Серце як уособлення щастя і самого прекрасного почуття на землі.

- А чому саме цей знак?

За легендою, цей символ любові і щастя стався від пари лебедів, які романтично розгойдувалися на тлі заходу, з'єднавши свої голови і грудей. Крім того, всім відомо, що ці птахи вірні своєму обранцеві або обраниці на все життя. Багатьом людям варто було б взяти приклад з лебедів, бо без своєї другої половинки птахи навіть не можуть жити далі, помирають. Відданість, що заслуговує уваги.Є й інші версії про те, звідки стався символ любові. Так, люди вважають, що серце сходить ще й до подвійності, тобто числу два, тому що люди - дві половинки цілого, дзеркальні відображення. А серце - це дві двійки, які відображають один одного

«Джерело натхнення»

Біблія завжди служила джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини. Вона давала той ідеал, духовну підтримку, яких митці не знаходили в реальному житті. Важливу роль відіграла Біблія й у становленні української літератури. Письменники XIX століття зверталися до неї як до джерела  своєї творчості. Не винятком стала і творчість І.Франка. Оригінальна інтерпретація ідей християнського гуманізмувідчутна в багатьох поезіях митця. Це і "Легенда про вічне життя", "Строфи", "Притча про сіяння слова Божого". Поет перемежовує їх із власним світобаченням, творчою уявою, неперевершеною поетичною майстерністю, створює оригінальні шедеври, наповнені життєвою правдою. Його твори несуть гуманістичний, загальнолюдський зміст, постають проти поклоніння і сваволі, несуть головне: доброту і любов. І. Франко зміг втілити в них найголовніші закони людського буття та взаємин. Найбільше значення Біблії І. Франко бачить у проповідуванні любові до ближнього.

Наступною після «Зів’ялого листя» була збірка поезій І. Франка «Мій Ізмарагд», яка вийшла 1898 року. У передмові письменник так пояснює назву збірки: «Ізмарагдом звався в старій Русі збірник статей та притч, почасти оригінальних, а почасти повибираних із грецьких писань отців церкви, підібраних так, щоби цілість становила неначе повний курс практичної християнської моралі».

Збірка «Мій Ізмарагд» складається із шести циклів: «Поклони», «Паренетікон», «Притчі», «Легенди», «По селах», «До Бразилії». Ставлення Івана Франка до своєї збірки: «Я бажав зробити,- пише автор, - свою збірку наскрізь моральною».  Автор прагне, щоб у душу читача упала хоч крапля «доброти, лагідності, толерантності не тільки для відмінних поглядів і вірувань, але навіть для людського блудів, і похибок, і прогріхів». Йдеться про розуміння людської природи і сутності людини.

   Так уже влаштоване наше життя, що ми не можемо без інших людей, без спілкування, співпраці з ними, їхньої допомоги й підтримки і, звичайно, їхньої любові. Мабуть, і найбільший егоїст не буде почуватися щасливим, маючи все для задоволення своїх потреб, але залишений сам-один. Тому цілком природною є потреба людини любити, бути коханою, мати сенс життя. Над цим у своїй філософській ліриці розмірковує І. Франко, над цим поміркуємо і ми, адже у «Легенді про вічне життя» письменник продовжує тему любові й висуває тезу про взаємне кохання як критерій щастя, розмірковує про безсмертя людини, драматизм і дуже часту непередбачуваність людських стосунків

 «Історичні події та особи»

Давайте згадаємо, хто такі прототипи?

Прототип – це (від грец. грец. πρῶτος — перший і τύπος — відбиток, відбиток) — прообраз, зразок, оригінал.

Олександр Македонський - дев'ятнадцятий цар Македонії, син царя Філіпа ІІ Македонського, та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Аристотеля. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювалаМакедонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граніка (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах(331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів - Вавілон, Парса іСузи здалися йому без опору.

У Вавілоні, де він жив, зайнятий державними справами і планами нових завойовницьких походів, після одного з банкетів, цар раптово занедужав і через кілька днів помер на 33-ому році життя. Вмираючи, він не встиг призначити свого спадкоємця. Один з найближчих соратників - Птоломей перевіз тіло володаря у золотій труні в Олександрію і поховав там.Напис на надгробному камені могили Македонського свідчить:«Цього клаптика землі виявилося досить для того, кому не вистачило Всесвіту».

 Птоломей- правитель і цар Єгипту, родоначальник Птоломеїв, син Птоломея Лага.

Воєначальник Олександра Македонського, отримав Єгипет в управління 323року до н.е. під час поділу імперії діадохами. У жорстких війнах діадохів зумів розширити межі елліністичного Египту, приєднавши Киренаїку, Південну Сирію та Кіпр. За нього розпочалась відбудова Александрії, а неподалік Фів засновано нове місто - Птоломіада.

 

Я- Роксана – бактрійська княжна, дружина Олександра Македонського.

Народилася я в Бактрії. Мій батько місцевий вельможаОксіорта (Ваксувадарва). При наближенні Олександра Великого він відправив дружину і дітей у неприступну фортецю, іменовану Скелею Согдіани.Проте під натиском македонян фортеця здалася в 327р. до н.е. і всі її мешканці, включаючи дружин і дітей Оксіарта, виявилися бранцями Олександра.Грецький письменник Арріан так розповідає про мою долю: «Одну з цих дочок звали Роксана. Вона була дівчиною на виданні, і ті, хто брав участь у поході, повторювали, що вона була найвродливішою із жінок, яких вони бачили в Азії, виключаючи одну тільки дружину Дарія. Олександр закохався в неї з першого погляду, але, хоча вона й була полонянкою, відмовився через пристрасний потяг до неї взяти її силою, і опустився до одруження на ній.»Я супроводжувала Олександра в його поході в Індію і під час повернення у Вавілон (326-324 до н.е.). Під час індійського походу помер наш з Олександром новонароджений син. Після повернення з походу романтичні почуття Олександра до мене, можливо, ослабли, і він одружився зі Статірою, дочкою перського царя Дарія ІІІ, іще однією персіянкою царської крові.323 року до н.е. Олександр раптово помер, залишивши мене вагітною, а через місяць після його смерті я народила сина, назвавши його Олександром. Залишившись без єдиного захисника, ми з сином опинилися в центрі політичних інтриг імперії, що вже розпадалася.Мій син підростав і міг незабаром претендувати на престол, користуючись славою батька. Але 14-річний хлопчик,  Олександр ІV був таємно вбитий в 309р.до н.е.

 А тепер давайте звернемося до твору.

 Автор визначив  жанр свого твору як легенду. Що ж таке             легенда і які її особливості? Давайте звернемося до словника літературознавчих термінів.

Легенда — народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю. На Русі жанр сформувався у християнській традиції як оповідання про життя святого, мученика, пустельника і т. п., яке мало читатися у день його пам´яті. Ці оповідання часто носили повчальний характер. Вони укладались у збірники, що називалися «Патериками». Їм притаманні драматизм, стійкість і завершеність сюжету.

Притча – повчальна алегорична оповідь, у якій  хронологічно послідовне зображення подій і пригоду художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору.

 Жанр «Легенди про вічне життя»  -Притча

Поезія «Легенда про вічне життя» дуже цікава, насичена філософським змістом, а її тема залишиться актуальною у будь-які часи. Адже у вірші йдеться про кохання, про те, що «Життя - вічна боротьба, а життя без любові - ніщо». На мій погляд, тема цієї поезії - це нездатність людей керувати власним щастям та обставинами, прагнення людей здобути вічне життя. У творі І. Франко ставить перед читачами важливі питання: що важливіше - шанс бути коханими і щасливими чи могутність і вічна молодість? Звичайно ж, краще бути коханими і щасливими, навіть якщо для цього доведеться відмовитися від усіх мрій!

«Легенда про вічне життя» - дуже сильний твір, який змушує замислитися над одвічними людськими питаннями, над тим, чим же справді може керувати людина. Крім того, автор підштовхує до міркування про безсмертя, про те, потрібне воно людині, чи ні.

  Літературний паспорт твору.

Автор: І. Франко.

Назва твору: «Легенда про вічне життя».

Тема: розповідь про прагнення людей здобути вічне життя, їх нездатність керувати обставинами та власним щастям.

Ідея: возвеличення взаємного кохання як одного із критеріїв людського щастя, прагнення людини бути щасливою, навіть якщо для цього треба відмовитись від безсмертя.

Рід: лірика.

Жанр: філософська поезія.

 

Використовуючи  казковий    сюжет І. Франко  розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть та дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено.

Він ототожнює зраду, відступі з духовною смертю, руйнуванням цілісності духу, гармонії .У творі відображено  душевний стан самого автора, який тяжко переживав і любовні драми ,і підступи ,і цькування під час виборів до австрійського парламенту.

 Який образ-символ використано в творі? Що він символізує?

ГОРІХ – символ багатства для когось, а не для себе. Він - багате дерево, яке бідне саме по собі: дає поживний і багатий урожай своїх плодів, але це не збагачує його власних сил і не зміцнює його стійкості – його, багатого і щедрого, легко ламають вітри і дуже часто вражають морози. Тож він виражає характер тих людей, які можуть багато зробити для інших, але не в силі ні забезпечити, ні захистити себе самих…

 Чого хочуть люди? Влади, грошей, могутності, визнання - "безсмертя", але маючи можливість здійснити своє бажання, що вони оберуть?

 В чому сенс життя ?  Філософська проблема життя і смерті є актуальною в усі часи. І. Франко показав у «Легенді про вічне життя»  своє бачення сенсу людського життя. У чому, на думку автора, сенс людського життя? Нема сенсу жити без любові. 

 Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитись цим даром залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень, насолод. Але таке життя – порожнє. Життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтринькувати його на щось менш цінне, в тому числі лише на самі задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно у неї чомусь не складається, коли у ньому більше незгод ніж радощів.

 Д/Завдання!!

1.Опрацювати підручник О. Борзенко , українська література , 10 клас , сторінка 84-88.

2.Із запропонованих слів визначте, що є вічне, а що швидкоплинне:

моральні цінності;  патріотизм; самовдосконалення; самоповага,  матеріальне збагачення; міщанство; корисливість ;егоїзм, любов, ненависть.

 

 

18.11.2022  Українська література  

Урок 21

Тема: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені...»Широка емоційна гама почуттів ліричного героя, ствердження невмирущості почуттів, ідеалу кохання.

У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя».

Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства

і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш,

кому оддати перевагу: чи поетові боротьби,

чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв…

Взагалі Франко – лірик високої проби,

і його ліричні твори просяться часто в музику.

                                                                                                     М. Коцюбинський

 

 … Минають роки, століття, тисячоліття, приходять нові покоління, змінюються цінності, щось зникає, а щось з’являється…Однак у цьому мінливому світі є те, що ніколи не зникне і не зміниться. Це кохання. Вічне, найсвітліше, найпрекрасніше почуття, яке дано пізнати лише людині. Найбільш витончено це почуття дано оспівати поетам. І.Я.Франко спробував.  І спроба ця була вдалою.   М. Коцюбинський, високо оцінивши її, писав: 

"Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою  чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв".

Ці рядки стали епіграфом до нашого  уроку, на якому ми познайомимося із збіркою поезії Івана Яковича Франка «Зів’яле листя», розкриємо світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра на основі поезій «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні?», «Безмежнеє поле в сніжному завою»; творчо осмислимо й відтворимо події, що відбувалися в житті поета, виразно прочитаємо,  проаналізуємо поезії і зрозуміємо, що кохання –  найвеличніше з людських почуттів, яке необхідно берегти й цінувати.

Проблемне питання: «Що є кохання для І. Франка?»

         Відповідь на це питання ми знайдемо, прочитавши і проаналізувавши вибрані вірші із збірки «Зів’яле листя», яка вийшла друком у 1896 році. Іван Франко створював протягом десяти років (1886–1896). Вона складається з трьох частин (так званих жмутків), у яких розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами громадського та особистого життя, зокрема нерозділеним коханням, звідки й назва збірки «Зів’яле листя» як художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття. Недаремно Франко дав збірці підзаголовок «Лірична драма», власне, драма почуттів. Вірші в ній – це «зів’ялі листочки», що символізують «завмерлеє в серці кохання». Тричі йому «являється любов», і втретє він зайшов так далеко, що зневірився в усьому, прокляв життя й поклав йому край.

         Про три кохання в житті Івана Франка…..

Ольга Рошкевич – найбільша і взаємна любов в Івановому та Ольжиному житті.

… Припустимо, що «лілеєю» була Ольга Рошкевич, бо для Франка вона «була першою жінкою, яку він глибоко покохав і їй присвятив багато своїх поезій». Нещастя їхнього кохання полягало в тому, що батько Ольги, Михайло Рошкевич , спочатку погоджувався на одруження Ольги з Іваном, але після арешту Франка він заборонив дочці мати будь-які зв’язки з арештантом. Ольга мала сильний характер і не хотіла розривати відносини з Франком, проте обставини вимагали того, щоб вона одружилася з Володимиром Озаркевичем - братом майбутньої письменниці Наталії Кобринської. «Володимир теж кохав одну дівчину, але мотиви «родинної політики» розбили це кохання і довели до подружжя Володимира з Ольгою… Проте життя для обох було великою життєвою трагедією», - писав сучасник Франка. Про цей період життя поета ми довідуємося також з роману «Терен на шляху» Петра Колесника, що вийшов у Львові 1960 року.

….. В 1880 році Франка заарештували  вдруге, і Ольга винить себе в цьому, бо, якби він не приїхав до неї, можливо, все було б інакше.

Після арешту Ольга і Франко зустрічалися, але вони поступово починають віддалятися одне від одного. Ольгу засмоктує болото щоденщини, вона відходить від активного громадянського і літературного життя, і у 1898 році Франко написав Агатангелу Кримському: «Наша любов тяглася 10 літ».

Одруження Франка Ольга сприйняла боляче, але не відвернулася від нього, а навпаки, привітала. Писати вона йому стала рідше, і її листи були більш ділового плану.У 1912 р. помер чоловік Ольги, і вона їде до своєї сестри Михайлини. Коли Ольга жила у Львові, вона уникала зустрічей з Франком, хоча він хотів її бачити.Перед смертю Франко переказував, щоб Ольга прийшла до нього попрощатись, благав її. Вона вислухала Михайлину, що передавала його прохання, з очей її потекли сльози, але вона сказала: «Ні».

……Чи дійсно Ольга не хотіла бачити Франка? Мабуть, просто розуміла, що у нього є дружина, тому не дозволила собі стати між ними.

Він любив її, він боровся за своє кохання. Любив її не десять років, як переконував Агатангела Кримського. Він любив її все життя, а, коли втратив, шукав Ольгу в інших жінках.

Юзефа Дзвонковська – друга закоханість І.Франка, яка наповнила його душу "дивом золотим", незмірним щастям і невимовно пекучим горем .

         Гордою княгинею стала для Франка Юзефа Дзвонковська. Юзефа була дуже вродливою жінкою, і багато хлопців закохувалися в неї, однак вона нікому не відповідала взаємністю, хоча з усіма була привітна і добра. Всі вважали, що це відбувалося із-за того, що вона була «високого походження». На Франка Юзефа справила сильне враження, він закохався в неї і вирішив, що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка може бути його дружиною. Дівчина відмовила.

Це образило Франка, лише потім він довідався, що Дзвонковська хворіла на сухоти . Рано чи пізно вона мала померти, тому не могла стати його дружиною. Відмовляла Юзефа і всім іншим, але лише Франкові відкрила істину причину. Саме їй присвячено вірш із збірки «Зів'яле листя»   « Вона умерла!», в якому передав біль та розпач утрати.Прожити їй судилося всього 30 років. Передчуття не обмануло дівчину. Доводиться тільки дивуватися шляхетності й витримці людини, яка пожертвувала своїм щастям, аби не завдати болю коханому. 

Целіна Журовська (Зигмунтовська) – жінка, яка не відповіла І.Франку взаємністю, він їй просто не подобався .     

…..Хто ж була ця третя, на яку так «приємно дивитися».

«Фатальним для мене було те, що вже листуючись з моєю теперішньою жінкою, я здалеку пізнав одну панночку польку і закохався в неї. Отся любов перемучила мене дальших 10 літ, під її впливом були мої писання «Зів’яле листя», дві п’єски в «Ізмарагді» і ненадрукована повість», — писав Франко до Агатангела Кримського. Так хто ж була ця третя жінка? Її ім’я — Целіна Зиґмунтовська. Вона працювала на пошті, потім вийшла заміж за поліцейського комісара, мала двох дітей і швидко овдовіла.

Байдужість Целіни до Франка була вражаюча: вона навіть не читала і не мала наміру читати «Зів’яле листя». Коли потім Целіну Зиґмунтовську запитували, чому вона не відповіла взаємністю Франкові, вона відверто, спокійно, не видумуючи різних причин, відповіла, що він їй просто не подобався, був рудий, а їй імпонували брюнети.

Целіна твердила, що Франко буквально її переслідував. Потім він зник. Але одного дня знову з’явився на пошті в супроводі якоїсь гарної брюнетки. То була дружина Франка. Тоді Целіна полегшено зітхнула: нарешті буде мати спокій. Вона була  надзвичайно примхливою й гордою , не відповідала на любов поета. Ось чому в його уяві вона «женщина чи звір». Франко назве її  - ім’ям Регіна, що означає цариця, у повісті «Перехресні стежки». Вона – цариця, королева сонця, мрій і дум поета.

         Мотив смутку від нерозділеного кохання, туги за втраченим назавжди, коли вже нічого чекати, вплітається у жмутки «Зів'ялого листя».     А найкращим другом Франка була «жінка ,котра була поруч». Хто це? Що нам відомо про неї та її життя?

Ольга Хоружинська – Франкова дружина, жінка, котра була завжди поруч.

         Дворянка за походженням, Ольга Хоружинська була освіченою жінкою, закінчила Харківський Інститут шляхетних дівчат, Вищі жіночі курси в Києві. Знала німецьку, французьку та російську мови. Як писала її донька Анна, була „очитана". Мала добрий характер, була чутлива до людського горя. Її сестра Антоніна  згадувала: „Вершка своєї слави Франко досяг не без допомоги своєї дружини, жінки дуже інтелігентної, яка постійно думала, щоби  Франкові „вдома жилося добре". Деякі докоряють Ользі, що вона не зійшлася зі львівським суспільством... Але як це могло бути, коли Ольгу тамошні люди зустріли зовсім нещиро.

   Вона допомагала Франкові у багатьох громадських справах, до її порад він часто прислуховувався, покладаючись на літературні смаки дружини. Їй поет присвятив збірку  «З вершин і низин».  Була вірною дружиною,доброю матір’ю, народила чотирьох дітей, жертовно ставилася до свого чоловіка. Коли Іван Франко поїхав до Відня захищати докторську дисертацію, то писав їй: „Олю, я хочу догодити твоїй амбіції", знаючи, як вона мріє, аби її чоловік викладав у Львівському університеті. І далі: „Я маю викиди совісти, сиджу тут у теплих бібліотеках, а ти мучишся з дітьми, що хворіють". Іван Франко блискуче захистився, але до викладання його не допустили.. Все це зламало  Хоружинську, але не Франка: він попри такі невдачі відкинув пропозицію очолити кафедру професора слов'янських мов у Львівському університеті, бо вважав, що його місце серед українського народу. Постійні нестатки, негаразди озлобили Ольгу, поступово призвели до тяжкої нервової недуги.

         Незважаючи на це, Франко до кінця життя шанував свою дружину, був вдячний за підтримку. Через багато років дочка Анна скаже: "…вона жила життям тата, була його порадницею.

        Ідейно – тематичний аналіз поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».

         Другий « жмуток» Франкової ліричної драми написаний у народно - пісенній манері, зокрема «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?». ). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Цей «жмуток» був присвячений Юзефі Дзвонковській.                                                       У вірші «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»  змальовано чарівний образ дівчини, що є водночас джерелом і радості, і муки ліричного героя. Образ коханої всіляко підноситься в уяві героя. Незвичайна врода дівчини бентежить душу юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає йому на серце. Він дивується тому, як різні якості характеру поєднуються у його коханої. Вродою дівчина — «з горіха зерня», а серцем — «колюче терня», уста її — «тиха, молитва», а слово — «гостре, як бритва». Очі дівчини — «темніші ночі», сама ж вона — «ясная зоря». 

         Дівчина гордовита, зрозуміти її і здобути прихильність  дуже важко. Почуття любові ліричного героя таке сильне, що він ладен «згубити душу». Порівняння «серденько – колюче терня», а «слово остре, як бритва» не свідчать про важкий характер дівчини. Просто вона не кохає юнака, який безтямно любить її, захоплюється красою очей, котрі «сяють тим чаром, / Що запалює серце пожаром». Внутрішні переживання ліричного героя автор підкреслює контрастним зіставленням:

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!

                  Відомий український композитор Анатолій Кос – Анатольський поклав цей твір на музику,і згодом став популярною народною піснею.

 Ідейно – тематичний аналіз поезії  «Чого являєшся мені усні?»

         Поезія  «Чого являєшся мені усні?» теж увійшла до  другого «жмутка» і присвячена Юзефі Дзвонковській . Тема вірша - нещасливе кохання, яке з великим сумом переживає І.Франко, запитуючи образ своєї коханої: чому вона постійно являється йому у сні, тоді коли в житті не хоче й знати .

         Ідея поезії "Чому являєшся мені у сні?" - передати читачеві справжнє почуття кохання, щире, лагідне, вірне, але нерозділене. Це світле і прекрасне почуття завдало поетові неабияких страждань протягом уже багатьох років:

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні,

У серці здавлюю на дні!

         Центральним образом є сам автор - ліричний герой, що переживає муки нерозділеного кохання. Поет постає перед нами як щира, віддана, лагідна, з добрим серцем і чистою душею людина:

Вклонюся – навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами…

         Жіночий образ – горда, самовпевнена, сувора жінка, яка нехтує чистим до неї коханням ліричного героя:

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні –

Пісні!

 …. Поезія І.Я.Франка живе і понині. Вона безсмертна. І підтвердженням цього є пісня «Знаєш» у виконанні сучасного співака Віталія Козловського.

Прослуховування пісні  у виконанні Віталія Козловського https://www.youtube.com/watch?v=IjH62V_oERM

Домашнє завдання !!

1. Відповісти на питання:

- Протягом скількох років І. Франко створював  збірку «Зів’яле листя»?

- Скільки частин (жмутків) вона містить? 

-  Який головний мотив, що об’єднує всі поезії ? 

2.Поміркуйте і напишіть : " Чому І. Франко назвав свою збірку " Зів'яле листя" 

15.11.2022  Українська мова  

Урок 24-25

 Тема: Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник. Поняття милозвучності. Чергування у//в, і//й як засіб милозвучності.

 

    Основою спілкування є усне мовлення. Письмо є вторинним, додатковим, це лише муміфікований образ мовлення усного (О. Сербенська). 2. Існує п’ятдесят способів сказати «так», п’ятсот способів сказати «ні» і лише один спосіб ці слова записати (Б. Шоу). 3. Культура писемного й усного мовлення полягає в досконалому знанні й послідовному дотриманні мовних норм (За П. Дудиком).

Орфоепія — розділ науки про мову, який вивчає систему норм єдиної вимови, властивої літературній мові.

Орфоепічні норми — це:

• правильна вимова окремого звука, поєднань звуків;

• правильне наголошення слова та логічне виділення слова в реченні;

• правильне інтонування речення.

Наслідком порушення орфоепічної норми літературної мови є орфоепічна помилка.

Орфоепічні помилки поділяють на три групи:

Нормативна вимова полегшує процес спілкування, сприяє зростанню загальної культури як окремої людини, так і суспільства загалом.

Орфоепічне правило — це наукове осмислення, визначення, формулювання орфоепічної норми.

 

Поняття милозвучності.

 

     Евфонія (милозвучність) – це уникання складного для вимови нагромадження звуків. Милозвучності української мови сприяє чергування окремих голосних і приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, рухливе інтонування та наголошування, використання паралельних форм слів тощо.

 

       Одна з характерних рис української літературної мови — її милозвучність.

Милозвучність мови потребує певної фонетичної організації висловлення, свідомого прагнення уникати незграбності в поєднанні звуків під час мовлення. Важливим засобом досягнення милозвучності є позиційне чергування голосних і приголосних у-в, і-й, фонетичні варіанти слів (під — піді, іржа — ржа) та ін.

Недотримання правил чергування звуків призводить до виникнення чужих українській мові, немилозвучних звукосполучень: нарада відбулась в Кривому Розі; поїхала у Одесу. У наведених прикладах поряд опиняються по кілька приголосних [с — в — к — р] або голосних [а — у — о]. Цього можна й треба уникати, використовуючи фонетичні варіанти: нарада відбулась у Кривому Розі; поїхала в Одесу (поїхала до Одеси) (За О. Пономаревим).

      Українська мова милозвучна, мелодійна, співуча. Найпоширенішим засобом милозвучності є усвідомлений вибір прийменника в або у, сполучника й або і.

Якщо попереднє слово закінчується, а наступне починається на приголосний звук, між ними вживаємо:

✵ прийменник у: зустрінемось у школі [не зустрінемося в школі];

✵ сполучник і: Сергій і Надія [не Сергій й Надія].

Якщо попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається на голосний або приголосний, уживаємо прийменник в або сполучник й.

Напр.: учителі й учні [не учителі і учні], записано в зошиті [не записано у зошиті].

Правила чергування стосуються не лише прийменників у-в та сполучників і-й, а й початкових літер слів: глянув угору [не глянув вгору], дощ іде [не дощ йде].

 

      На початку речення перевагу віддають сполучнику і та прийменнику у.

Позиційне чергування звуків [у] — [в], [і] — [й] відбувається на початку слів: перелік удосконалень; мудрий Іван.

 

 

ЗАВДАННЯ!
1.Перепишіть прислів'я, вибираючи з дужок фонетичний варіант, який відповідає вимогам милозвучності мови. Вибір обґрунтуйте.

1. Справедливість, честь (і,й) совість — найкращі риси людини. 2. Від Богдана до (І,Й)вана не було гетьманів (у,в) (У,В)країні. 3. Розум (у,в) голові, а не (в,у) булаві. 4. Не заглядай (в,у) чужий дім, а піклуйся своїм. 5. Нащо (і,й) клад, коли (у,в) сім’ї лад. 6. Заздрощі цілять (у,в) інших, а ранять себе. 7. Щастя (і,й) доброту (у,в) матері знайду. 8. Не дай, Боже, з (І,Й)вана — пана, а з Марини — господині.

2.Знайдіть порушення милозвучності. Перепишіть текст, редагуючи його відповідно до усталених вимог.

В листопаді 1917 року у Києві було сформовано Галицько-Буковинський курінь січових стрільців. Він був найбоєздатнішою частиною армії Української Народної Республіки.

Ця українська гвардія увійшла у світову історію як найінтелігентніша армія. Більшість старшин й чимало рядових стрільців здобули вищу і середню освіту, дехто мав учений ступінь.

У місцях постою стрілецьких частин велась культуро-освітня робота. Організовувались читальні, створювались курси української мови і українознавства, акторські гуртки давали вистави.

Стрілецький символ — червона калина. Стрілецькі пісні і традиції залишаються в народній пам’яті (За О. Козулею).

 

Милозвучності української мови р досягають доречним уживанням фонетичних варіантів слів, до яких належать:
позиційне вставляння і у прийменниках зі, піді, наді та в кінці співзвучних префіксів	зі сходів, піді мною, наді Львовом, підігнути, надіслати, зіставити
позиційне вживання дієслівного постфікса -ся/-сь; часток же/ж, б/би, лише/лиш, хоча/хоч	зійшлися люди, зійшлись учні; хоча він, хоч Іван
уживання дієслівних форм підем /підемо, ходити/ходить; прислівникових форм знов/знову, позад/позаду, поперед/попереду	Ділімось одне з одним! Дбаймо про слабших! Нема гіршого, як просити й боятись. Попереду — серйозні випробування.

Засобами милозвучності української мови також є:

✵ спрощення в групах приголосних: радість — радісний;

✵ чергування окремих голосних і приголосних звуків: ріг — на розі; козак — козацький.

 

ЗАВДАННЯ!!!

Перепишіть, уписуючи пропущені літери та вибираючи з дужок фонетичний варіант, який відповідає вимогам милозвучності мови. Вибір обґрунтуйте.

Ч..тання (в,у) б..бл..отеці вим..гає не л..ше часу, а й уваги — це не пер..ривчасте ч..тання (в,у) вагоні метро, від станції до станції (і,й) не ч..тання (в,у) автобусах.

Працювати (в,у) ч..тальному залі означає (і,й)ти цілеспрямовано за автором книжки, не відволікаюч..сь (і,й) не пов..ртаючись до однієї (і,й) тієї ж сторінки. Проведений (в,у) б..бл..отеці час рахується не хв..лина- ми, а сторінками (і,й) знайденою інформацією.

 

11.11.2022  Українська література  

Урок 20

 Тема: Поетична збірка «Зів’яле листя», загальне уявлення про її композицію. Місце любовної теми у творчості І.Франка. Життєві імпульси появи творів (автобіографічність)

 

 Сьогодні я хочу поговорити з вами про кохання. В житті кожної людини трапляється це почуття. Можливо, хтось з вас, у вашому юному віці , вже встиг пізнати це прекрасне, ніжне, щире, палке почуття. А в когось це ще попереду.

В житті І.Франка теж було кохання і не одне - «Тричі мені являлася любов».

Підсумком пережитих почуттів стала збірка «Зів`яле листя».

 Кохання буває різним: самовіддане, егоїстичне, ніжне, жорстоке, палке, без взаємності. То які ж  почуття пережив І.Франко у своєму житті? Що спонукало його до написання збірки «Зів`яле листя»?

Франка називають академією в одній особі, бо перу Франка належить близько 500 праць найрізноманітніших жанрів. Але мало кому відомий Іван Якович як людина палкого серця, високих поривів та щирої душі.

 Збірка «Зів`яле листя». Важко знайти у світовій літературі більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, про нещасливе кохання. Більш ніж 100 літ ця книжка бентежить людські серця, опікає вогнем пристрастей, болем нерозділеного кохання. Отож давайте перегорнемо сторінки збірки «Зів`яле листя».

У 90-х роках у різних львівських часописах почали друкуватися ліричні вірші, які вразили галицьку публіку довершеністю форми та змісту. Вірші виходили без підпису. І всі гадали: «Хто ж автор таких блискучих поезій?»

1896 року всі ці поезії  і кілька нових були опубліковані у збірці під назвою «Зів`яле листя». Яким великим було загальне здивування, коли на обкладинці побачили ім`я І.Франка.

Ця збірка внесла загальну сум`ятицю між тими, хто знав І.Франка. Той, що постійно гримав молотом, який кликав до революції, який був поетом соціальної теми нараз заговорив зовсім іншим тоном.

Ще більше сум`яття викликала передмова до першого видання збірки, в якій Франко писав, що книжку створено на основі щоденника самогубці. Мовляв, щоденник потрапив до нього, а він переробив та опублікував. У другому виданні 1911 року Франко твердив, що ліричний герой віршів – він сам. Тоді читачі почали ламати голову: хто ж та жінка, що надихнула поета на палку лірику?

Збірка пройнята захопленням красою жінки й високим, трагічним почуттям кохання. Її жанр за визначенням автора - «лірична драма».

У збірці зображено глибокий духовний світ нещасливо закоханої, щирої, мрійливої і доброї людини, яка не може пережити безнадійне почуття.

Композиція збірки складається з трьох жмутків, кожен жмуток містить 20 поезій.  «Лірична драма» має внутрішній сюжет: від жмутку до жмутку почуття розвиваються, зазнають випробування.

Перш ніж розпочати аналіз першого жмутку, давайте дізнаємось про неповторну жінку, що стала прообразом «лілеї білої»  - Ольгу Рожкевич.

Для змалювання неповторної чистоти Ольги її високої духовності

І . Франко використовує запозичений з Біблії символ – «білу лілею».

 Протягом усього життя для Франка було священим ім`я Ольги, а колишня наречена до самої смерті зберігала його листи.

 Ольга Рошкевич

Іванові Франкові було 18 років, Ользі Рошкевич — 17, коли вони вперше зустрілися. Це сталося влітку 1874 року в селі Лолині, що на теперішній Івано-Франківщині.

І.Франко вперше завітав у гості до свого товариша по навчанню Ярослава Рошкевича (брата Ольги).

Франко зачастить до Лолина. Привозитиме книжки для читання, заохочуватиме Ольгу перекладати Золя, записувати лолинські весільні пісні. Подарує книжечку «Фауст». Того ж року, приїхавши до Дрогобича, у вересні Франко напише перший лист до Ольги. Відтоді розпочнеться їхнє листування з перервами на більш ніж 20 років.

На початку лютого 1876 року Іван Франко і Ольга Рошкевич зустрічаються у Львові. Вона зі своїми батьками приїжджала на студентський бал.

Після цієї зустрічі Франко переконується у взаємності свого кохання. В листах не лише висловлювання «найкращих помислів і найніжніших почуттів», а й бажання виховувати Ольгу відповідно до його ідеалу жінки. Вона має розвиватися. Мати заняття, яке б робило її ближчою, скріплювало їхню любов. Вона могла б утримувати себе, бути незалежною від чоловіка. Франко вважав, що єдина доступна дорога Ользі — це «писательство».  На цьому шляху  буде їй допомагати. Такі погляди Франка суперечать тодішнім існуючим, коли коло зацікавлень жінок обмежувалося кухнею, дітьми, церквою.

Після двох років знайомства з Ольгою Франко офіційно просить батька руки його доньки. Батько погоджується, але до заручин не дійшло. Другокурсника І.Франка заарештовують за участь у таємній соціалістичній організації.. Батько забороняє будь- які зв'язки з І.Франком. Проте вони ще зустрічатимуться в лісі за селом, Ольга в'язала по деревах стрічки, щоб Іван знав, куди іти й де її знайти. Продовжують листуватися. Франко вимушений був писати злодійським способом — соком лимона на листах її брата, або позначати літери в книжках, які потім Ольга виписувала і складала в лист. За велінням батька 14 вересня 1879 року О.Рошкевич одружується з Володимиром Озаркевичем, який свідомо пішов на це і дав можливість Ользі працювати, займатися корисною роботою: перекладати, писати.

Зів’яле листя

Перший жмуток

«Я не надіюсь нічого..

Палке кохання без надії ми спостерігаємо у першому жмутку. Ліричний герой відчуває самотність, сум, він не хоче приймати відмови коханої. Почуття коливаються як маятник, то він звинувачує обставини, то він намагається бути байдужим, то вмовляє кохану зглянутися на його почуття.

У багатстві другого кохання

Першого завжди іскринка сяє…

 Хто ж став прообразом таких рядків

Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

 Юзефа Дзвонковська

Так писав Іван Франко про своє друге кохання, яке зустрів у Станіславі, як називався колись Івано-Франківськ. Юзефа Дзвонковська була полькою, сестрою гімназійного товариша. Шляхетна панянка з відомих родин Дзвонковських і Дескурів.

27-річний Іван Франко написав листа до Антоніни Дзвонковської, матері Юзефи, з проханням «о руку і серце» її доньки. Отримав відмову. І нині у дослідників нема однозначної відповіді: чому? Історик, краєзнавець Михайло Головатий вважає, що через різницю в походженні.

Злі язики говорили: чи то пара гоноровій польці рудий мужик? Та була інша причина тієї відмови – невиліковна хвороба. Вона зреклася від нього заради нього. Юзефа знала: через сухоти довго не проживе.

Вона вже відчувала, що відходить із цього світу, і не хотіла такому генієві заступати дорогу. Вона вірила в Франка, їй подобалась його творчість. А після того вона і скоро померла

Юзефа Дзвонковська прожила неповних 30 років. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань.

Зів’яле листя

Третій жмуток

«Вона умерла! Слухай!»

Другий жмуток відзначається надзвичайною емоційністю. Ми відчуваємо в той же час біль і страждання. Саме народно-пісенна основа поезій характерна для ІІ жмутку.

Слід зазначити, що більшість поезій ІІ жмутку покладені на музику.

                Вірш «Чого являєшся мені у сні» увійшов до славетної збірки «Зів’яле листя», створеної 1886 року.

Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.

Вірш «Чого являєшся мені у сні» — це зворушливий монолог, що вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя.

Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідає на його кохання. Він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.

Чого являєшся мені у сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні, сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Художні засоби «Чого являєшся мені у сні»

У творі використані прости тропи (звичайни та метафорични епітети: «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого».

 Порівняння: «очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…, неначе перла у болоті»,

 метафори: «докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні». «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні

риторичне заперечення «О ні!» змінюється на риторичне звертання «Являйся, зіронько, мені!», що підсилюється риторичним окликом «Хоч в сні!».

Застосування митцем художніх прийомів – допомагають нам усвідомити глибину почуття ліричного героя, що переповнювали душу закоханого, для якого кохання, як і для самого автора, — це «диво золоте», «щастя молоде».

Тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення, кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.

 

«Явилась третя женщина чи звір

Мов сфінкс у душу кігтем вп`ялась»

 Целіна Зигмунтовська

Уже листуючись зі своєю майбутньою дружиною, Франко закохався у польську панянку, яка не відповідала йому взаємністю. Це кохання мучило Франка цілих 10 років, і саме під його впливом було написано збірку «Зів`яле листя».  Імені таємничої польки Франко не називав. Тільки багато років потому Целіна Зигмунтовська, так звали музу ніжних поезій Франка, принесла до Наукового товариства імені Т. Шевченка його листи і розповіла історію їхніх стосунків.

Достеменно невідомо, коли і при якій нагоді Франко особисто познайомився з Целіною, але те знайомство продовжувалось 10 років і принесло йому велику платонічну любов без взаємності та завдало багато душевних мук. Одночасно воно мало значний вплив на його творчість.

Про Целіну Зигмунтовську вперше широкому читачеві оповів син Франка Тарас у книжці «Про батька», що вийшла в Києві І964 р. «Пізнався, - писав Тарас Франко, - Іван Франко з Целіною Журовською, замужем Зигмунтовською, ще в Дрогобичі, коли та сиділа при поштовім віконці й обслуговувала публіку. Франко почував себе при ній несміливим: ні постаттю, ні красою не міг їй заімпонувати, його розуму дівчина не бачила, творів не знала і не його слави бажала, а маєтку, якого у Франка не було. Не диво, отже, що вони не зійшлися вдачами і не спарувалися.»

На палку любов Франка Целіна не тільки не відповіла взаємністю, але відверто заявляла, що він їй просто не сподобався. Був рудий, а їй подобались брюнети, особливо з синіми очима. Крім того, не подобалось, що був погано збудований, та й прізвище було їй також не миле.

Целіна твердила, що Франко буквально переслідував її, ходив за нею слідом, що тривало місяцями. Він як школяр, боявся промовити до неї слово і підступити ближче, годинами вистоював перед її вікнами, що Целіну смішило і заразом злило.

15 лютого 1896 р. Целіна вийшла у Дрогобичі заміж за судового службовця Здіслава Зигмунтовського.

Григорій Величко про неї пи­сав: «Ще третя жінка відіграла велику роль в житті Франка. Це була поштова співробітниця, яку побачив поет на пошті й запалав до неї великим коханням, хоч ніколи до неї не наближався. Усе вказує на те, що це кохання було фантазією, уявою Франковою. Ця ідеальна жінка в уяві Франка не виказала себе в житті нічим визначним, не була ані письменницею, ані суспільним діячем, була зовсім тихою, буденною людиною, а все ж таки Франко через неї терпів дуже сильно. Випливом цього кохання з'явилося «Зів'яле листя»,

Іван Франко присвятив цій обмеженій міщанці і шовіністці свої твори - « Маніпулянтка», найкращу лірику, яка є в українській літературі, - «Зів'яле листя», поезії «Моїй не моїй» і «Спомин в Ізмарагді», повість «Лель і Полель». Присвяченого їй «Зів'ялого листя» вона так і не читала, бо не вміла і не хотіла читати по-українськи.

Їхні стосунки продовжувалися до останніх днів життя  Франка

Був період, коли хворого Франка потрібно було везти у Ліпік на лікування. Не було кому його супроводжувати. І тоді Франка відвезла Целіна… та, яка протягом 10 років відштовхувала його від себе.

Деякий час Целіна жила в домі Франка. Це була дуже драматична історія.

Тарас згадував, що Целіна сім місяців жила в їхньому домі, доглядала дітей, ”вона заміняла маму”, під час хвороби Ольги Федорівни.

Іван Франко залишився сам, йому нікуди було подітись, тоді він пішов жити до свого шкільного товариша, а Целіна готувала їм обіди. Коли Франко повернувся додому, то розраховував тільки на Целіну, яка може прийти і бути кухаркою, прибирати і доглянути дім. Був тоді початок війни. Сини пішли на фронт, а дружина вже була в психіатричній лікарні.

Целіна допустилась однієї помилки, яка змінила ставлення Франка до неї. Вона побачила, що все, що залишає після себе Франко, пропаде, бо невідомо де будуть сини, що станеться із дружиною. Тоді зробила пропозицію: нехай все запише їй. Це дуже вразило Франка. Він подумав , що вона потрактувала їхню дружбу надто матеріально. Це була трагедія останніх років його життя, тому не захотів бачити її навіть тоді, коли вона прийшла за кілька днів до смерті.

 Так закінчилось це велике платонічне кохання, яке тривало 10 років. 

 «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» написано на зразок української народної ліричної пісні «Ой ти, дівчино, горда і пишна…». Франко описує красу дівчини, використовуючи фольклорні мотиви і порівняння, властиві народній пісні.

Значну естетичну функцію у вірші виконує пісенний паралелізм, лірична оповідь вибудувана з риторичних запитань: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько — колюче терня? Чом твої устоньки — тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва?»

Стилістично нейтральні слова серденько, слово в контексті твору набувають нового смислового наповнення, асоціюються не з чарівною, а холодною дівчиною, якій байдужі глибокі почуття ліричного героя. При цьому врода коханої змальовується в річищі фольклорної поетики, а тому протиставляється її норовистій вдачі, її серцю «колючому», як шпички терня, словам гострим, як бритва. Проте ці порівняння не свідчать про важкий характер дівчини.

Просто вона не кохає юнака, який безтямно любить її, захоплюється красою очей, котрі «сяють тим чаром, / Що запалює серце пожаром», іменує милу «ясною зорею».

Душевні переживання ліричного героя зображуються через багату образну палітру, а також контрастні суб’єктивні оцінки:

«І чом твій усміх — для мене скрута,

Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!»

Митець характеризує ліричного персонажа за допомогою антонімів, поєднання кількох значень слів, внаслідок чого поетичний образ звучить багатоголосо. Прекрасним є кохання, його істинна сутність, без осягнення якої людина морально гине. Це шлях у світ справжніх цінностей, у світ гармонії, до самого себе і коханої.

ІІІ жмуток – розв`язка драми. Кохана стає дружиною іншого і вже немає сподівань на взаємні почуття, надія на щастя остаточно втрачена, герой більше не знає для чого жити.

 ІІІ жмуток це настрої туги, розколу, і ці настрої підсилюються.

 Ольга Хоружинська

Франкові було вже 30, а він все ніяк не міг знайти на Галичині собі дружину. І от він зустрічає свою майбутню половинку в Києві. Красуня з дипломом вчителя, яка володіла кількома іноземними мовами та неймовірно грала на фортепіано, до того ж з заможної родини,  Ольга Хоружинська щиро закохалася у Франка, який мав жахливу репутацію. Звісно ж, рідні відмовляли Ольгу як могли. Але все ж вона одружується з письменником. Франко шукав собі друга і товаришку по життю і передусім по творчості. Ольга Хоружинська теж була творчою людиною Ольга стає вірною опорою для Франка, допомагає йому у творчості та спонукає отримати освіту. Жінка народила чотирьох дітей, та попри це не залишає громадської діяльності, видає журнал.

Частина Ольжиного посагу пішла на видання першої збірки Франка «З вершин і низин», яка вийшла 1887р. Цю книжку називали найбільшим літературним явищем з часів виходу Шевченкового «Кобзаря». Того ж року Франко написав повний вдячності і ніжності вірш «Моїй дружині»

«спасибі тобі, моє сонечко,

За промінчик твій, щире словечко»

Здається, все ідеально? Лише здається. Франко не кохав свою дружину. У листі своєму другові Агатангелу Кримському він пише: "З теперішньою моєю жінкою я одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою), і то більш освіченою курсисткою... Но то дарма. Судженої і конем не об’їдеш".

Ольга робила все, що могла, терпіла злидні, ревнувала Івана до інших жінок, але тішилася, що саме вона його половина. У неї все частіше стаються неврози. Останньою каплею стала смерть їхнього сина. Ольга потрапляє до божевільні. Вона навіть не була присутня на похороні Франка, бо вийшла з лікарні значно пізніше.

 «Більш ніж меч і огонь, і стріла, і коса.

Небезпене оружжя – жіноча краса.

Ані мудрість, наука, ні старші літа,

не дають проти неї міцного щита.» - писав Іван Франко.

І хоч великий Каменяр стверджував, що в його житті «тричі являлася любов», дослідники його творчості і життя знають, що значно більше поет «потерпав» від жіночої вроди. Та й сам Франко не приховував: «Значний вплив на моє життя, а й значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом»

 

– поетеса Юлія Шнайдер (псевдонім — Уляна Кравченко);

– вчителька, письменниця, громадська діячка Климентина Попович;

– представниця відомого роду Ольга Білинських.

 З них трьох Ольга Білинська серйозно збиралася заміж за Франка. За деякими даними, вона навіть встигла пошити весільну сукню. Однак весілля не відбулося. Що стало причиною розриву стосунків – теж невідомо.

Приблизно у цей же час Франка пов’язували з відомою соціалісткою Анною Павлик (сестра його товариша Михайла Павлика). Однак дівчина йому відмовила. Анна не хотіла одружуватися взагалі. Зрештою, так і склалося – вона ніколи не була заміжня.

- Які настрої переважають? (сумні)

- Отже, який висновок про кохання ліричного героя ми можемо зробити

              (він страждав, це - драма)

   Автор назвав збірку драмою, хоча, власне це була драма його життя

Отже, нерозділене кохання – це драма життя і поета , і ліричного героя.

 І хто знає,якби життя І Франка склалося б по – іншому, і він не зустрів цих 3 жінок, чи народилися б такі чудові вірші?

"Яким постає перед нами І.Франко ( за сторінками збірки "Зів'яле листя"):

− закоханий до безтями;

− людина, що страждає від нерозділеного кохання;

− вірний ;

 − пристрасний;

− ніжний;

− вразливий;

−стражденний;

 − змучений;

 − у відчаї;

 − зневірений.

 

            Читайте Франка, коли вам сумно чи радісно, коли ви переможець чи переможений, бо почуття, вкладені автором у рядки збірки, настільки сильні, що 100 тис. літ горіть  готові і зігрівати нас.

Тож кохайте і будьте коханими.

Нехай життя дарує кожному чисте, вірне, щасливе кохання.

Домашнє завдання.

Написати  власну думку 

          1. Чи може бути кохання без страждань?

2. Чи змогли б ви кохати без взаємності  ?

11.11.2022  Українська література  

Урок 19

 Тема: Лірика збірки «З вершин і низин». Загальне уявлення про композицію збірки. Творчість великих майстрів Відродження; символ вічної жіночності, материнства, краси; суперечки про роль краси і користі («Сікстинська мадонна»).Франкова концепція поступу людства, вираз незламного оптимізму («Гімн», «Замість пролога»).

 

Віддаючи належне всім граням Франкового таланту, ми

відзначаємо: як митець І. Франко в першу чергу – поет.

Б. Степанишин

 Важливим етапом у розвитку української поезії був вихід 1887 року збірки «З  вершин  і  низин». Франкова збірка після «Кобзаря»  Тараса  Шевченка  була другою поетичною книгою, що мала загальноукраїнське значення. Її ліричний герой — борець, революційний провідник — знає реальні шляхи для втілення гуманістичного ідеалу. Збірка осяяна життєствердженням, людинолюбством, високою духовністю. Центральним є багатозначний образ Духу, який іде з вершин до низин, охоплює всю Україну, проникає в душі людей, відлунюється добрими справами. Збірка складається з ш ести розділів — «De profundis» {латин.— з глибин), «Профілі і маски », «Сонети», «Галицькі образки», «Жидівські мелодії», «Легенди». У свою чергу перші чотири розділи поділяються на цикли, а шостий складається з поем «Смерть Каїна», «Цар і аскет», «Панські жарти ».

Ідея незалежності України є центральною у художньому світі книги Франка. Цю ідею втілюють цикли «Веснянки», «Осінні думи», «Скорботні пісні», «Нічні думи»,

«Excelsior!»  «Україна». Духовність і віра в державотворчу силу, національне відродження — головні мотиви збірки.

Програмною для покоління «молодої У країни» був  «Гімн»(18 8 0 ), за жанром — вірш-алегорія, гімн «вічному революціонеру», безсмертному волелюбному духові народу в його боротьбі за свободу. Цей дух є силою , щ о  «тіло рве до бою,/ Рве за поступ, щастя й волю».

У Франка ця боротьба пов’язана з любов’ю до людей. Поезію проймає загальнолюдський пафос. Заперечне, анафоричне  «ні»(«ані») окільцовує рядки, увиразнює експресію — темним силам не подолати цей дух свободи:  «Ні попівськії тортури,/ Ні тюремні царські мури,/  Ані війська муштровані,/  Ні гармати лаштовані,/ Н і шпіонське ремесло / В гріб його ще не звело». Градація, тобто нагнітання образів, служить для підсилення художньої виразності ліричної оповіді. Таку ж змістову й динамічну функцію виконує  рефрен «Він живе, він ще не вмер !»,який увиразнює волю ліричного героя, його впевненість у досягненні мети.

Контрастна побудова ліричного сюжету — важливий складник моделювання відмінностей у світосприйманні Вічного революціонера, щ о уособлю є невмирущість духу, волю до поступу,  «темного царства», антигуманного світу.

Герой постає як вічний мандрівник, щ о крокує землею, пробуджуючи в душах людей бунтівний дух незгоди з недолею і кривдою.

Образ Вічного революціонера символічний та одухотворений: він богатир, енергійно йде по українській землі, де лунає його громовий голос пророка й архангела, від добродіяння і слова якого  «щезають сльози, сум, нещастя, сила родиться й завзяття».

Життєствердність цього твору підсилює  алітерація  «р»,  яка повторюється 34 рази. Франко вірив у  «розвидняющийся день» свого народу, тому розширив смислове поле алегоричного образу Вічного революціонера, ш;о охоплює такі поняття, як  «наука, думка, воля »,без яких не побудувати гуманного суспільства.

«Гімн» завершується риторичним запитанням, відповідь на яке дана всім віршем : немає у світі сили, яка б перемогла волелюбні прагнення мільйонів і погасила полум’я революційного ентузіазму народу. Чітка ритміка, бадьорий розмір —  чотиристопний хорей з пірихієм — увиразнюють стрімкий і поривчастий рух.

«Гімн» вражав, виховував, організовував і вселяв віру. Вірш покладений на музику Миколою Лисенком.

 Франка завжди хвилювала тема мистецтва, його джерел, служіння поета народові. І втілював він її здебільшого в довершеній поетичній формі сонетів.

 Сонет «Сікстинська мадонна"

Сонет — вірш, що складається з 14 рядків зі схемою рим абба — абба — ввг — дгд (можливі відхилення). Перший чотиривірш — це теза, другий — антитеза, заключні два тривірші — синтез, узагальнення думки. Сонети пишуться п’ятистопним ямбом. Цикл сонетів, що складається з 15 творів, називається вінком сонетів.

Сонет виник у ХІІІ ст. в Італії і став однією з поширених форм світової поезії.

В українській поезії сонет з’явився в 30-х рр. ХІХ ст. у творчості поетів-романтиків, пізніше до нього зверталися майже всі визначні поети. І. Франко, як відомо, створив цикли «Вольні сонети» і «Тюремні сонети», що увійшли до збірки «З вершин і низин».

Справжнім шедевром є сонет І. Франка «Сікстинська мадонна» (цикл «Вольні сонети»).

 Інформація учня про Рафаеля Санті.

В історії людської цивілізації є епохи, що спалахують як зорі, і вже ніколи не згасають, посилаючи нащадкам далеке, але яскраве й прекрасне світло. Такою яскравою зіркою в історії світової культури стала епоха Відродження.

Рафаель Санті (1483—1520) народився в невеликому містечку Урбіно, розташованому на східному схилі Апеннін, де гірські відроги поривчастими уступами спускаються в долину, прилеглу до Адріатичного моря. Містечко мало чим відрізняється від інших італійських містечок, розташованих уздовж усього Апеннінського хребта. Ті ж замки і палаци, вузькі триповерхові будинки з почорнілими черепичними покрівлями, високими трубами і маленькими віконцями.  

Мистецтво Рафаеля  — втілення ясної співмірності, строгої урівноваженості, чистоти стилю. Як справжній майстер Відродження, Рафаель був різнобічним митцем: архітектором, монументалістом, майстром портрета, декоратором. Але найбільше він уславився як творець дивних «Мадонн».

Рафаель, як істинний син Відродження, був якщо і не таким універсальним, як Леонардо, але все ж надзвичайно різностороннім художником: і ар­тектором, і монументалістом, і майстром портрета, і майстром декору. Але донині його знають більше за все як творця чудових «Мадонн». Споглядаю­чи їх, кожного разу ніби наново відкриваєш для себе Рафаеля.

Нам добре відомі перша і остання картини цього циклу - маленька «Мадонна Конестабіле» в Ермі­тажі і «Сікстинська Мадонна» з Дрезденської галереї. «Мадонну Конестабіле» Рафаель написав в юності, і це дійсно юний твір ­і рідкісною чистотою, цнотливі­стю настрою, за старанністю роботи, але його ніяк не можна назвати незрілим.

У його мадонн завжди глад­ке волосся, чистий овал обличчя, чистий незайманий лоб, спадаю­че покривало охоплює фігуру єдиним  зверху донизу єдиним плавним контуром. Так і в «Мадонні Коне­стабіле». Вставлене в широку позолочену раму, пишно оздоб­ену рельєфними арабесками, маленьке тондо Рафаеля на цьому фоні не тільки не губиться, а виступає у всьому своєму благородстві, як ніжний трохи опуклий пал на дорогоцінному персні.

Молода мати та її дитя безмірно зворушливі, але дуже про­стодушні. У них ще немає тієї глибини, яка підкоряє в «Сікстинській мадонні», створеної художником через 15 років.

Такою ми її беззаперечно приймаємо – з її колінопреклоненими Сикстом і витонченою святою Варварою, з товстенькими задумливими ангелочками знизу і прозо­рими херувимськими образами навколо богоматері. Здається, іншою ця картина і не може і не повинна бути: тут є якась непохитність досконалості,незважаючи на деяку дивність поєднання всіх '11 компонентів, або якраз за­вдяки цьому дивацтву. Але більш за все - завдяки вражаючій натхненності матері і дитини. В обличчі і погляді немовляти є щось недитяче - прозор­ливе і глибоке, а в обличчі і погляді матері - дитяча чистота. Якби Рафаель ніколи нічого не написав, крім цієї покірливої, босої, круглолицьої жінки, цієї небесної мандрівниці, закутаної в простий плащ і незвичайної дитини, яку вона  тримає на руках, він і тоді був би видатним художником.

 Рафаель Санті . "Сікстинська Мадонна"

М.Стороженко.  Ілюстрація до сонета І.Франка « Сікстинська Мадонна"

Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.

Аудіочитання сонета

https://www.youtube.com/watch?v=_niQyDK_dYs

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ"

1.Опрацювати матеріал в підручнику О.І Борзенко « Українська література 10 клас  », сторінка 77-79. Законспектувати !!!!

https://4book.org/uchebniki-ukraina/10-klass/ukrayinska-literatura-10-klas-borzenko-2018-stand

2. Написати коротке повідомлення про картину Рафаеля « Сікстинська мадонна»

08.11.2022  Українська мова  

 Урок 22 -23

Тема: Мовленнєвий вчинок. Мовленнєва подія

 Особистість людини формується у вчинках і виявляється через них.

Вчинок - свідома дія, під час якої людина визначає себе морально, ціннісно і стверджує себе ставленням до іншої людини, до себе, до групи людей. Вчинок - це одиниця соціальної поведінки. Виявляється він у свідомій дії, бездіяльності, жесті, висловленні.

Якщо вчинок виражається у висловлених словах - це мовленнєвий вчинок. Вчинки бувають красиві й погані, добрі й злі, жорстокі, продумані й непродумані. Мовленнєва подія - це конкретний факт мовленнєвої активності.

 Комунікативна стратегія — це правила й послідовності комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення комунікативної мети. Мовленнєва стратегія — це загальний план досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній комунікативній ситуації.

Мовленнєва тактика становить сукупність послідовних конкретних дій мовця, спрямованих на досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній ситуації. Наприклад, мовець радиться, дає змогу слухачеві виявити свою самостійність, рішення приймаються спільно. Основу цієї тактики становлять відповідні прийоми: пригадування визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»); наголошення на спільності поглядів; порада щодо рішення; передбачення результату співпраці; звернення за порадою.

 Принцип «мовленнєвого вчинку». Мова людини є точним показником її людських якостей і культури. У процесі риторичної освіти набувається досвід успішної мовленнєвої поведінки, яка складається з мовленнєвих вчинків. Мовленнєвий вчинок — це навмисно створене висловлювання, яке віддзеркалює моральну позицію мовця, мета якого — впливати на адресата в ситуації спілкування.

 Готуємося до ЗНО

 Відредагуймо  речення.

1. Підсобне господарство університету організувало роботу по систематичному забезпеченню студентської їдальні продуктами харчування.

2. Перед керівництвом заводу стоїть завдання організації справи підготовки кваліфікованих робітників.

 3. У плані підготовки до зимового періоду зроблено небагато.

4. Великі зміни намічено зробити в галузі поліпшення підготовки майбутніх інженерів.

5. У студентському середовищі широко поширені деякі негативні тенденції.

6. Конструктори вирішують велику програму підвищення продуктивності праці на заводі.

 Прочитайте речення і порівняйте їх. Проаналізуйте вчинки.

«Не треба мені подарунків!» - каже дитина, невдоволена подарунком батьків на день народження.

«Не треба мені подарунків!» - каже дитина батькам напередодні дня народження, розуміючи тяжку фінансову ситуацію в родині.

 «Обійдемося без святкової вечері й сукні (костюма)!» - мовлять ображені діти у відповідь на пояснення батьків, чому вони не в змозі оплатити це.

 «Обійдемося без святкового одягу!» - заявили учні однієї з приватних шкіл Харкова, вирішивши витратити гроші, призначені на випускну вечірку, на допомогу хворим дітям.

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ!!! Викласти свої думки письмово

 - У якій ситуації «Ні» є вчинком? Якими цінностями керувалися мовці?

Уміння говорити «ні» це спосіб самозахисту, реалізації життєвих принципів, можливість виставити межу, заявити про повагу до себе й до інших.

1. Пропозиція: «Ми вирішили оголосити бойкот однокласникові (однокласниці), щоб провчити. Ти з нами?»

 

У декого з нас живе страх не сподобатися, хтось не хоче стати перешкодою спільній справі чи втратити добрі стосунки, довіру.

2. Пропозиція: «Хочеш, зателефонуємо твоїм батькам, скажемо, що з тобою сталася біда. Перевіримо, чи люблять вони тебе».

Приймаючи рішення, пам’ятайте, що в цю мить є ціннішим для вас.

 

 

 

04.11.2022  Українська література  

 Урок  18

Тема: Іван Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності, її вплив на культурний і політичний розвиток України. Франко-перекладач, публіцист. Значення творчості для розвитку української літератури, у пробудженні національної самосвідомості. Творчість І. Франка в музиці.

 

 Сонет Д. Павличка «До Франка»

Учителю, стою перед тобою,
Малий, вчарований до німоти.
Хто ще умів любити так, як ти,
Хто кликати умів ще так до бою,
Кого ще так боялися кати,
Оті бадені з пихою тупою,
Кого ще так, придавлений журбою,
Любив народ у царстві темноти?...

 

Івана Франка називають титаном думки і праці. Він був і визначним ученим, літературознавцем, критиком, фольклористом, етнографом, полум’яним публіцистом і громадським діячем. До кінця життя вірив у силу людського духа.

Яким же було життя поета? Як працював Іван Франко, до чого прагнув, чого бажав народу? Ці та інші питання ми з ясуємо на уроці

 Біографічні відомості

Народився Іван Франко  27.08.1856 р. в селі  Нечуєвичах Дрогобицького повіту, недалеко від Львова. Дитячі роки майбутнього письменника проходило серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. До його кузні приходили селяни, робітники розмовляли про злиденне життя тяжку працю. Розмови глибоко запали вразливу душу малого Івана і викликали співчуття і любов до знедолених.

 

З  1868 р.  – шестирічний Іван навчається в початкові школі сусіднього села  Ясениці – Сільної. За два роки  (1862 -1864) він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою й польською.

«Якесь воно не таке, люди»,  - казали про нього сусіди. Це помічав і батько  - коваль. Він вирішив, що необхідно сина одірвати від кузні й спровадити в якусь науку. З  1864 – 1867 навчання в так званій нормальній школі, потім у Дрогобицькій гімназії. (1867 -1875)рр...

 

У дев’ятирічному віці Іван утратив найближчого порадника – свого батька, мати вийшла заміж вдруге, щоб підтримати родину, четверо дітей і розладнане господарство. Вітчим  Гринь Гаврилик був доброю людиною і любив дітей своєї дружини. Вважав, щоб Іван продовжував навчання.

У 16 років Іван Франко утратив і матір, яку дуже любив.

Мамо, голубко! Зарання в могилі
Праця й недуга заложили тебе.
Пісня ж твоя невмираючий силі
В мойому серці ясніє, живе.                 

Незважаючи на життєві трагедії Франко навчався в Дрогобицькій гімназії дуже добре, став найкращим учнем. Він заробляв собі на життя, давав однокласникам із багатих родин платні уроки з математики, іноземної мови, історії.

26 липня 1875 року Іван Франко закінчує Дрогобицьку гімназію і одержує атестат зрілості. 

До Львова Франко приїхав в кінці вересня 1875 року. Місто справило на юнака велике враження. Порівняно з Дрогобичем це був справжній центр культурного й лі­тературного життя. Львів – місто Франка, де він прожив 40 років з 60. Можна з упевненістю сказати, що  місто Львів – місто Івана Франка. Тут у жовтні 1875 року Франка зарахували студентом філософського факультету Львівського університету. Тут він поринає у вир українського суспільного життя.

 

Івана Франка з 1877 по 1889 рр. заарештовували тричі.

Перші літературні твори Франка — вірші (1874 р.) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875 р.) були друковані в студентському часописі «Друг», членом редакції якого він став з 1875 року. Активна громадсько-політична і видавнича діяльність та листування з М. Драгомановим привернули увагу поліції, і 1877 р. Франко, разом з Михайлом Павликом, Остапом Терлецьким та іншими, був заарештований за соціалістичну пропаганду. Після восьмимісячного ув'язнення Франко ще активніше включається в громадсько-політичну роботу.

1880 р. Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після трьохмісячного ув'язнення Франко перебував під наглядом поліції і був змушений припинити студії в університеті. ». Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889 У січні 1881 р. Франко починає видавати журнал "Світ". Проте ця робота не рятувала від злиднів. Журнал мав 150 передплатників, тож прибутку вистачало лишень на оплату типографії. Сам Франко знімав тоді куток у передмісті Львова.

                 У липні 1886p., після розриву з редакцією "Зорі", де він працював близько двох років, Франко мусив піти, як він сам казав, у "найми до сусідів" – стати редактором польської соціал-демократичної газети "KurjerLwowski". Ця посада давала певну матеріальну незалежність, змогу вільно висловлювати свої думки, не рахуючись із позицією галицьких партійних ватажків.

               1891р. йому вдається нарешті закінчити Чернівецький університет. у Львові та Чернівцях відмовляють у написанні та захисті І.Франком дисертації. Тому пише її “Варлаам і Йосааф” – старохристиянський духовний роман і його літературна історія” у Відні. В червні 1893 року йому присуджено науковий ступінь доктора філософії.

                1894 року І.Франко пробував посісти кафедру української літератури у Львівському університеті. З великим успіхом прочитав він пробну лекцію, але до кафедри його не було допущено.

У 1894 – 1897pp. Франко видавав журнал "Житє і слово", а в 1898-му виступив фундатором та одним із редакторів "Літературно-наукового вісника" – журналу, який на чверть століття став справжньою громадською і мистецькою трибуною України.

               На початку 1897 р. після хвороби Франко майже втратив зір. Того ж року він пішов із "KurjeraLwowskiego", але не лишився без підтримки. Молодь зібрала двісті гульденів на видання збірки віршів "Мій Ізмарагд".

На початку XX ст. ім'я Франка набуває широкої популярності за межами Галичини й України. "Академія в одній особі" – називали його сучасники. 1905р. його обирають членом Чеського наукового товариства, 1906р. Харківський університет приймає рішення "о возведениигалицийского учёного исследователяИвана Франко в степень доктора русскойсловесности", а 1916-го Російська академія наук присуджує йому премію за працю "Студії над українською народною піснею".

               У 1908р. він захворів на нервову хворобу – контрактуру рук і пальців. Лікування давало тільки тимчасове полегшення. Та Франко не покинув ні творчої, ні наукової роботи. Свої праці він диктував синові Андрієві.

У 1912 році Франко почав видавати журнал "Міжнародна бібліотека", де друкував свої наукові та публіцистичні праці, а також переклади художніх творів з інших мов.

                   У 1913 році Франка спіткало велике горе. Помер його син Андрій, який багато допомагав батькові у творчій і науковій роботі.

Почалася війна 1914 року. Сини мобілізовані до армії, психічна хвороба дружини. А незабаром сам Франко тяжко захворів плевритом, одночасно терплячи велику матеріальну скруту.

          28 травня 1916 року о 16.00 годині перестало битися серце великого Каменяра. Студентська молодь, прогресивна інтелігенція, робітники і селяни провели в останню путь улюбленого письменника, свого ідейного вождя і натхненника, який вчив боротися за правду. Помер він на чужих руках. А оскільки був "такий бідний, як цілий наш народ", ховали І.Франка 31 травня у Львові на Личаківському кладовищі в чужій вишиваній сорочці та єдиному старенькому костюмі в "позиченій" ямі на шість домовин... Лише через десять років упокоївся поет там, де тепер підняв молот гранітний Каменяр.

 

Політична діяльність.

Після переїзду до Львова заглиблюється в громадсько-політичну діяльність міста. Стає членом "Академічного гуртка".

Днями просиджував за книгами. Стає одним із організаторів і учасників робітничого та селянського руху в Галичині. Бере участь у виданні журналу "Друг".

Починає друкувати оповідання з життя бориславських нафтовиків. Ці твори приносять йому "скандальний успіх". Починається конфлікт з австрійською владою.А незабаром поліція на квартирі Івана Франка зробила обшук, і його та його однодумців з редакції студентського журналу "Друг" було заарештовано.

Протягом дев'яти місяців, проведених в тюрмі, продовжував писати поезії та статті, в яких рішуче виступав проти справжніх злочинців, що тримають за ґратами ні в чому невинних людей:

За що мене в пута скували?
Зо що мені воленьку взяли?
Кому я і чим завинив?
Чи тим, що народ свій любив?
Бажав я для скованих волі,
Для скривджених кращої долі
І рівного права для всіх –
Се весь і єдиний мій гріх.

Після звільнення з тюрми ще активніше включається в робітничий і селянський рух Галичини. В поезіях підкреслює, що найголовніше в житті є боротьба за щастя людей, і що він готовий віддати всі свої сили. Так Франко розпочав організацію нового журналу – "Громадський друг". Цензурні утиски, конфіскація видань, судові переслідування змушують міняти назву журналу на "Дзвін", потім – "Молот". Стає редактором газети "Прага", перетворює її на орган всіх робітників Львова.

У березні 1880 року він був удруге заарештований – за підозрою у причетності до селянських заворушень, які відбулися напередодні поблизу Коломиї. Він пробув за ґратами три місяці й був висланий до Нагуєвичів у супроводі поліції.

1889р. Франка знову заарештували, цього разу на два з половиною місяці, позбавивши можливості впливати на результати вересневих виборів до сейму. В 1890 році за участі Івана Франка організована Українсько-руська радикальна партія, яка ставила своїм завданням боротись за права трудящих, вимагала загальних і прямих виборів, свободи зборів, друку, зниження податків тощо. Органом партії був журнал "Народ".

Напередодні 1894 року вийшов з друку перший номер фольклористичного журналу "Житє і слово", заснованого Іваном Франком. До участі в його роботі були запрошені прогресивні українські і російські письменники. Це було перше в Галичині видання, яке мало революційно-демократичне спрямування.

В цей же період галичани тричі висували сина пересічного українця до австрійського парламенту та галицького сейму (1895, 1897, 1898рр.). Але кожного разу, внаслідок різних виборчих махінацій, видатного письменника обрано не було. 1898р. приніс іще одне розчарування — розкол у партії радикалів, до якої входив Франко. Він мусив вийти з партії.

 

Жінки в житті І.Франка.

Девіз його життя «Лиш боротись – значить жить!»

 Все життя поета пройшло під цим девізом. А що в особистому житті було в поета? Іван Франко казав: «Тричі являлася мені любов». Найбільше підкосила молодого поета особиста любовна драма: батько коханої Ольги  Рошкевич заборонив опальному поетові з нею зустрічатися і змусив дочку вийти заміж за іншого. Довідавшись про цей шлюб, Франко тяжко занедужав, мало не помер: це 1877 р.

 У Львові ще з осені 1883 р. Франко заприятелював з польськими студентами Владиславом Дзвонковським, Феліксом та Ігнацієм Дашинськими. Перебуваючи восени 1883 р. в Станіславі у привітнім домі Дзвонковських Франко познайомився з Юзефою, про яку чув від її брата Владислава. Франко був захоплений сестрою свого  товариша. Юзя була дуже красива, вихована в трудовій родині, вчителька, змогла би стати надійним другом на все життя. Вони листувалися, він написав вірш

«Не схиляй своє личко»
Не схиляй своє личко прекрасне,
Не затулюй повіками віч,
Із котрих то мигоче, то гасне,
Луч надії в життя мого ніч.
Розгнівавши всі сумніви й муки,
Ти цілим мене мужем зроби.
Щоб з тобою я жив рука в руку,
Для людей, для добра, для борби.

 Юзефа не погоджувалась на одруження, але давала поетові багато доказів своєї щирої симпатії і прихильності. І це вселяло надію. На початку 1884 р. Франко вже мабуть знав про хворобу Юзефи (сухоти) і здогадувався, що саме це стало на заваді його щастю. Листування з Юзефою Франко підтримував до початку 1885 р. далі сліди Юзефи в житті Франка губляться. Усього 30 років вона прожила 1862 – 1892 р., ці дати на плиті її могили. «Не спитавши броду» - ця повість багато в чому автобіографічна. Юзефу називали літературні критики після появи повісті Франкове Беатріче.

Франко пережив ще одне кохання - найтяжче до Целіни Журовської. Вона не відповіла йому взаємністю він їй просто не подобався, був рудий, а їй імпонували брюнети із синіми очима. Прізвище не подобалось, не мав солідного становища, грошей і надій на них.

У 1885 – 1886 рр. нелегально відвідує Київ з метою поглибити співпрацю інтелігенції Західної і Східної України. Налагоджує стосунки з

М. Лисенком, М. Старицьким, І. Нечуєм-Левицьким, іншими знаними діячами. Перебуваючи у травні 1886 р. в Києві, Франко знайомиться з освіченою, розумною, щирою дівчиною випускницею Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською. Ольгу приваблювала популярність його, як політичного діяча і письменника. Любовних віршів Франко не писав, але того ж року одружився з Ольгою.

 

Творча спадщина митця.

Франко - поет. Такі збірки поезій «З вершин і низин»(1887), «Зів’яле листя» (1886 - 1897), «Мій  Ізмагард» (1898), «Із днів журби » (1900), «Завжди учень»(1906), «Давнє і нове » (1918), «Із літ моєї молодості» (1914). Поеми «Панські жарти» (1887), «Іван Вишенський »(1900), «На Святоюрській горі» (1898), «Смерть Каїна».

Франко - прозаїк. Залишив нам повісті «Ліси і пасовиська», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Захар Беркут», «Boa constrictor».

Оповідання для дітей « Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Schonschreben» (красне писання), «Отець гуморист».

В українську літературу Іван Франко увійшов, і  як драматург. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва і палкий борець за розвиток українського театру. Його перу належать такі драматичні твори: «Сон князя Святослава», «Майстер Чирняк», «Украдене щастя», «Кам’яна душа», «Учитель», «Рябина», «Будка Ч 27», «Три князі на один престол», «Славой і Хрудош», «Послідній крейцар», «Суд святого Николая».

Іван Франко був основоположником українського наукового театрознавства – істориком і теоретиком драми і театру, активним театральним критиком, невтомним перекладачем драматичних творів. Написав понад 70 спеціальних наукових розвідок, внісши вагомий вклад в українську науку про театр. Їх читацька аудиторія  - багатолюдна: друкувались вони в українській, російській, польській, чеській, німецькій періодиці. До того ж, Франко переклав багато драматичних творів - з російської і зарубіжних літератур. Найважливішими працями про театр драматургію є «Руський театр у Галичині», «Наш театр», «Руський театр», «Русько-український театр історичні обриси».

Збірник творів М. Л. Кропивницького «Писання І. П. Котляревського в Галичині», «Буря» О. М. Островського,  «Іван Тобілевич» (Карпенко Карий). Франко був поборником народного театру. Свої вимоги до театру Франко висловив чітко у програмній статті «Наш театр». Він писав: «Коли театр має бути школою життя, то мусить нам показувати те життя, будити в слухачах критику свого життя. Театр котрий піддає критиці деякі дрібненькі явища, покриває брехнею основні недостатки суспільності, той театр ніколи не стане вповні національним, не буде школою життя або буде злою школою».

Ми знаємо Івана Франка і як перекладача. Перекладав твори

О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Толстого, М. Чернишевського «Що робити», Салтикова-Щедріна  М. Помяловського «Бурса і бурсаки», М. Гоголя «Мертві душі», М. Некрасова. Перекладав класиків з французької, німецької, англійської, польської, чеської, словацької мов.

Твори І. Франка польською мовою видавалися неодноразово.

Павло Загребельний сказав: «Ми не можемо назвати мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко, в якій би він не був великий».

І. Франко і народна творчість.

Дослідник народнопоетичної творчості

Багатогранна діяльність І. Я. Франка-фольклориста розпочалася із збирання та записування художніх народних творів, насамперед пісень та приказок, які серед усіх народнопоетичних скарбів чи не найсильніше його приваблювали. І не дивно: в особі

Франка органічно зливались інтереси поета і вченого. Його захоплювала краса народної пісні, її тонкий ліризм і тональне багатство; у приказках та прислів’ях учений знаходив скарби істинної народної мудрості. Усі жанри народної творчості були для І. Франка цінним джерелом, що допомагало пізнавати, осмислювати й реалістично відображати життя трудових мас.

Протягом усього свого життя він займався записуванням, систематизацією і публікуванням народнопоетичних творів. Усе це давало йому величезний матеріал для наукових досліджень і всебічно збагачувало його як письменника.

Фольклор у художній творчості І. Франка

Психологізм і ліризм народної пісенності, які так глибоко вражали І. Франка ще в дитинстві, пов’язані з його ніжною любов’ю до матері, з її «сумненькою піснею», які так відлунювали в його серці, сповненім кохання до О. Рошкевич, у часи написання «Лесишиної челяді»,— уперше знайшли яскраве творче засвоєння в образі Анни. Пізніше психологізм народної пісні й глибокі особисті переживання поета стали поштовхом до створення чудового жмутку «Зів’ялого листя», натхненних рядків про пісню в опо-

віданні «Дріада», у вступі до поеми «Мойсей» та ін.

Народна творчість, будучи складовою частиною того вогню, запас якого Франко ще дитиною взяв від трудових мас, уже в ранній період його літературної діяльності пробивалася яскравим променем крізь густі нашарування галицької літературної тра-

диції, що тяжіла над Франком-початківцем.

Усебічне й постійне засвоєння у творчості І. Франка народнопоетичних надбань художнього слова трудових мас впливало й було обумовлене самою реальною дійсністю, яку відображав письменник, його суспільною діяльністю й естетичним світоглядом

 

Франко і світова культура. Претендент на здобуття Нобелівської премії.

Франко увійшов в історію світової літератури не тільки як видатний письменник, поет, прозаїк, драматург, літературний критик, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва, а й як учений-публіцист, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф, економіст, перекладач, журналіст і видавець, як організатор передового літературного руху на Україні, один із найвизначніших політиків Галичини кінця XIX — початку XX століття.

Окреме місце в літературній спадщині Франка займають його дослідження з світової літератури. Перекладацькою діяльністю Іван Франко прагнув зробити літературу різних країн частиною української культури. За обсягом перекладених творів народів світу різного часу і епох Франко не має рівного собі перекладача в жодній літературі.

Діяльність Франка є цінним внеском у справу єднання народів світу, у справу створення культурних цінностей, близьких всьому прогресивному людству.

Минуло небагато часу, і ім'я сина українського народу стало відоме на всіх континентах нашої планети. За рішенням Всесвітньої Ради-Миру в 1956 році 100-річчя з дня народження Івана Франка відзначали всі прогресивні люди світу.

Як ви знаєте, Нобелівська премія є однією з найвищих та найпрестижніших нагород у світі. Як це пов’язано з І.Франком, послухаймо уривок з листа австрійського професора, доктора філософії до комітету з присудження Нобелівської премії.

Лист до нобелівського комітету написаний 26 листопада 1915 року: «Високоповажній Королівській Академії, м. Стокгольм. Оскільки український університет для 35-мільйонного населення не відкритий ні в Галичині, ані в Східній Україні … тому я дозволю собі звернути увагу високоповажної академії, що найбільший і одночасно слов’янський поет і вчений живе у Львові, у нужді, але зі свіжістю юнака високо держить прапор боротьби за свободу, прогрес і загальнолюдські ідеали протягом половини століття.

У 1893 році захистив докторську дисертацію у Віденському університеті на відмінно під керівництвом відомого професора Ягіча, але з політичних причин його не допустили до університетської кафедри. Він працював на ниві поезії, прози, як критик, історик літератури, етнограф тощо, працював так, що втратив зовсім своє здоров’я.

… Він є справді найвизначнішим письменником сучасної Європи.

Жалюгідне становище нації не дозволило видатному письменникові стати доступним широким культурним масам.

Тепер він лежить тяжко хворий. Від голодної смерті його рятує тільки допомога студентів.

Це видатний поет і прозаїк, пісні якого стали національним гімном, цей великий Провідник свого народу, міжнародний геній заслуговує, щоб славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією. Я підкреслюю при цьому величезне політичне значення такої нагороди для національних змагань старовинного культурного народу, який тепер бореться за відкриття свого університету. Нагородження Івана Франка Нобелівською премією буде мати величезне значення не тільки для самої України, але також для Східної і Західної Європи.

Відень, 26 листопада 1915 року.
Професор, доктор філософії Застирець Йосип».

Цей лист, написаний 1915 року, надійшов до Стокгольма вже тоді, коли список лауреатів Нобелівської премії був затверджений. У 1916 році кандидатура І.Франка не розглядалася, оскільки в травні цього року український поет помер, а Нобелівські премії посмертно не присуджуються. Але вже те, що ім’я І.Франка було серед претендентів на здобуття Нобелівської премії свідчить про велич Каменяра.

 

Д/З    

1. Письмово віповісти на питання ( коротко !!!)

 

-Чи можна Івану Яковичу адресувати його ж слова: « талант се властиво більша вразливість нервова на певні враження і більша спосібність задержати ті вражіння і викликати їх заново»?

- Чи можна ім’я Івана Франка поставити серед імен геніїв?

2. Опрацювати матеріал за підручником О.І Борзенко " Українська література  10 клас" , сторінка 72-76. 

 

https://4book.org/uchebniki-ukraina/10-klass/ukrayinska-literatura-10-klas-borzenko-2018-stand

04.11.2022  Українська література  

 Урок  17

Тема: Контрольний міні-твір за доробком І.Карпенка-Карого

 «Мартин Боруля» - одна з найкращих українських комедій. (І.Франко)

 Повторення матеріалу.

- У якому році була написана комедія «Мартин Боруля»? (1886)

- Яка тема твору? (Змалювання прагнення багатого селянина-орендаря землі змінити станову приналежність, мрія про дворянство як міф про краще життя) .

- Ідея твору . (Засудження прагнення людини винищитися над оточенням, нехтуючи родовими традиціями, етикою та мораллю) .

- Що стало поштовхом для створення цього твору? (Комічна історія про домагання дворянських прав, яку пережив батько Івана Карповича - Карпо Адамович Тобілевич. Батько письменника, як і герой п’єси не добився дворянських прав, бо в частині родових документів стояло прізвище не Тобілевич, а Тобулевич (аналогічно і в комедії Боруля - Беруля).

- Чого навчає нас цей твір? (Із початком судової тяганини у Мартина Боруля з’являється ряд небажаних проблем. Освіченою людиною можна бути і без титулу, тому що це не головне. Вміння залишатися самим собою – ось що важливо. У погоні за титулом починаєш деградувати, моральні цінності порушуються, а це все зрештою губить саму людину.

Трагікомедія навчає, що титул не допоможе людині краще влаштувати власне життя і життя близьких, треба бути, перш за все, людиною).

-  Чи може п’єса бути актуальною  сьогодні? (У наш час також можна зустрітися із таким явищем. Адже так звані сучасні буржуа та нові міщани за своїм світоглядом надто легко зрікаються свого родоводу, культури, мови. Вони хочуть штучно облагородитися, бо вважають себе елітою. А насправді залишаються такими ж борулями).

- Що ж таке комедія? (Драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири розвінчуються негативні суспільні й побутові явища, змальовується смішне).

- Дайте визначення трагікомедії. (Синтетичний драматичний жанр, у якому поєднуються прикметні ознаки трагедії й комедії).

Цитати про героїв твору  

«Дворянство без розуму і без науки хліба не дасть» (Гервасій)

«Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном» (Марися)

«Всякому чоловікові назначено, що робить, з чого хліб їсти і що йому мать!» (Омелько)

«Любов-ета злодійка приходить зря, сьогодня нєт єйо, а завтра вот она!» (Націєвський)

«Видумка! Витребеньки! Баб’ячі химерики! Чина дворянство треба любить, а другої любові на світі нема.» (Мартин)

«Поштивий, добрий і хазайський син» (Микола)

 «Нам дворянство личить, як корові сідло» (Гервасій)

«Поки поставиш на дворянську ногу, то й чуб тобі свердлом стане» (Мартин)

«Краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам» (Мартин)

«Борони боже! Хіба я смалець?» (Марися)

«…чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи — не тужи! Все одно що лікар: чи вилічив, чи залічив — плати»! (Трандалєв)

 ЗАВДАННЯ !!!

 1. Виконати тест  ОБОВ’ЯЗКОВО  (по 1 балу). 

1.Драматургія - це: 

а) один із родів художньої літератури; 

б) драматичний твір з гострим життєвим конфліктом; 

в) сукупність драматичних творів певного письменника, народу, історичної епохи; 

г) літературний твір, написаний для постановки на сцені. 
2. Назвіть творчу сім’ю, яка подарувала світу видатних особистостей в драматургії: 

а) Тобілевичі; 

в) Красовські; 

б) Садовські; 

г) Саксаганські; 

Іван Карпенко-Карий прибрав собі псевдонім на честь: 

а) драматичного персонажа; 

б) діда; 

в) дядька; 

г) брата. 

Виберіть поняття, яке випадає з логічного ряду: 

а) драма; 

б) комедія; 

в) бурлеск; 

г) трагікомедія. 

5.Укажіть прізвище митця, який випадає з логічного ряду: 

а) Микола Садовський; 

в) Михайло Кропивницький; 

б) Іван Карпенко-Карий; 

г) Панас Саксаганський. 

6. Твір «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого за жанром: 

а) гумористична п’єса; 

б) побутова повість; 

в) трагедія; 

г) комедія. 

7. Текст драматичного твору складається з двох компонентів (оберіть їх): 

а) мова героїв; 

б) авторські відступи; 

в) ремарки; 

г) пейзажі; 

д) портрети. 

8. Із якого твору наведена цитата: «От мука мені з цим каторжним …! І вигнав би, жаль, - давно служить, і привик до нього так, що як не бачу довго, аж скучно». 

а) І.Нечуя-Левицького  «Кайдашева сім’я»; 

б) Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; 

в) Панаса Мирного  «Пропаща сила»; 

г) І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля». 

9. Зі славнозвісною французькою комедією Ж.-Б. Мольєра «Міщанин-шляхтич» перегукується твір: 

а) І.Котляревського «Енеїда»; 

в) І.Карпенка-Карого «Хазяїн»»; 

б) І.Карпенка-Карого «Сто тисяч»; 

г) І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля». 

10. До видатних драматургів кінця ХІХ століття належить: 

а) І.Карпенко-Карий; 

б) І.Нечуй-Левицький; 

в) Г.Сковорода; 

г) Панас Мирний. 

11. Першу українську професійну трупу створив:

А) І. Карпенко-Карий у Бобринцях;

Б) М. Садовський у Харкові;

В) М. Старицький у Полтаві;

Г) М. Кропивницький у Єлисаветграді.

12. Серед перелічених творів перу І. Карпенка-Карого не належить: 

А) «Мартин Боруля»;   В) «Хазяїн»;

Б) «Назар Стодоля»;              Г) «Сто тисяч».

 

2. Написати  міні-твір  за доробком І.Карпенка-Карого. ОБОВ’ЯЗКОВО!

 "Чи можливі в сучасному житті такі як Боруля і чому?"

01.11.2022  Українська мова

 Урок  20-21

Тема: Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки. Комунікативний намір

 Мовленнєва поведінка  проявляється в манері, характері мовленнєвих дій, включаючи соматичну активність

Мовленнєва поведінка, як і інші види соціальної діяльності перебуває під контролем суспільства. Перш за все, вона підпорядкована загальноприйнятим нормам літературного мовлення – орфоепічним, лексичним, фразеологічним, морфологічним, синтаксичним.

 1.Культура мовленнєвої поведінки зумовлена доцільним вибором і організацією мовленнєвих засобів, які в кожній конкретній ситуації спілкування при дотриманні лінгвістичних і етичних норм дозволяють ефективно вирішувати комунікативні задачі. Однак, кожний акт професійної комунікативної взаємодії вимагає нестандартної мовленнєвої творчості, оскільки будується з врахуванням багатьох обставин – ситуацій спілкування, індивідуальності партнера по спілкуванню, його емоційного стану, характеру відносин, які склалися між партнерами і т. д. В процесі спілкування необхідна постійна корекція своєї поведінки в зв'язку з отримуваною зворотною інформацією від партнера по спілкуванню – вербальною і невербальною.

будується з врахуванням багатьох обставин – ситуацій спілкування, індивідуальності партнера по спілкуванню, його емоційного стану, характеру відносин, які склалися між партнерами і т. д. В процесі спілкування необхідна постійна корекція своєї поведінки в зв'язку з отримуваною зворотною інформацією від партнера по спілкуванню – вербальною і невербальною.

 2.Суттєвими ознаками культури поведінки будь-якої людини  є використання системи національно-специфічних стереотипів, стійких форм спілкування, призначених для встановлення і підтримання контактів. В процесі спілкування ми покликані створювати відповідну комунікативну обстановку, яка б стимулювала мовленнєву активність . Важливо не вишукувати помилки чи неточності у висловлюваннях, а виражати  інтерес до обміну інформацією, підкреслювати достоїнства, не наполягати на негайних відповідях, дати можливість подумати, не перебивати. Важливою характеристикою вербальної і невербальної поведінки є стиль мовлення.

 

3.В соціолінгвістиці, як відомо, розрізняють дві основні його різновидності - офіційний і неофіційний. Функціональні стилі мовленнєвої поведінки відрізняються один від одного вибором лексики і експресивних засобів. Безперечно, для вироблення індивідуального стилю мовленнєвої поведінки фахівця соціальної роботи необхідний досить тривалий період часу. Індивідуальний стиль мовленнєвої поведінки проявляється у певній манері самовираження – лексиці, інтонації, міміці, пантоміміці. Разом з тим, професійна етика передбачає певну мовленнєву дисципліну, неухильне дотримання літературних норм, які не дозволяють використовувати діалектизми, жаргони і т. д. як у формальному, так і в неформальному спілкуванні.

Імпровізаційність - невід'ємний елемент мовленнєвої поведінки фахівця. Форми мовленнєвої імпровізації можуть бути найрізноманітнішими, починаючи із питання, жарту, який знімає нервову напругу, і закінчуючи монологом, необхідність якого диктується конкретною потребою. Сила професійної мовленнєвої імпровізації полягає не тільки у раптовості тих чи інших реакцій, але в їх оптимальності і результативності. Однією з важливих детермінант мовленнєвої поведінки є уміла організація діалогу, що дозволяє ефективно вирішувати різноманітні завдання: досягати взаєморозуміння, виявляти різні підходи в тлумаченні дискусійних проблем, створювати ситуації вільного вибору особистісної позиції

Комунікативна техніка - це комплекс умінь, який допомагає  глибше, повніше, талановитіше виразити себе, досягти оптимальних результатів . Це - уміння , техніка і культура мовлення, міміка, пантоміміка,  саморегуляція  свого психічного стану і т. п.

 

Якщо допустити, що ефективність спілкування в першу чергу визначається технікою, тобто володінням комунікативних знань, умінь, навичок, то більшість співрозмовників не дуже б відрізнялися за рівнем ефективності спілкування. Ця різниця могла б хіба що залежати від досвіду.

У багатьох випадках молоді люди досягають більшої ефективності у спілкуванні, ніж їх старші . Очевидно, це можна пояснити тим, що різні люди по-різному набувають комунікативного досвіду. Вони відрізняються за рівнем компетентності в силу різних комунікативних установок, відмінностей в особистісно-емоційній сфері, тобто відмінностей в базових стратегічних орієнтаціях. Деякі орієнтації сприяють оволодінню необхідними уміннями і навичками спілкування, і таким чином підвищують ефективність спілкування, інші ж перешкоджають успішному формуванню комунікативної компетентності. В той же час, безперечно, самі по собі особистісні властивості, установки, орієнтації, не завжди забезпечують повну ефективність спілкування без застосування відповідної техніки спілкування.

Мовлення  повинне забезпечувати вирішення завдань , тому перед ним (мовленням) стоять,  різні вимоги. Співрозмовник несе соціальну відповідальність і за зміст, якість свого мовлення, і за його наслідки. Ось чому мовлення  є важливим елементом його . Під усним мовленням розуміють як сам процес говоріння, створення усних висловлювань, так і результат цього процесу – усні висловлювання.

 Мовець не має забувати  про:

-тон мовлення;

-виправдане використання оціночних суджень;

-манеру спілкування ;

-характер міміки, рухів, жестів, що супроводжують мовлення.

Усне мовлення  існує в двох різновидах:

а) монологічне мовлення (розповідь,  лекція, коментар, тлумачення (правил, знаків, термінів), розгорнуті оціночні судження ( оцінка поведінки);

б) діалогічне мовлення (вид бесіди, які побудована в формі питань та відповідей).

 

Окрім того, у практиці виникають ситуації, коли необхідно обмінятися привітаннями, оцінками, висловлюваннями  під час зустрічі, а також спільне обговорення певних  проблем, вчинків, норм поведінки. У таких ситуаціях спостерігається переплетення форм усного мовлення.

Взагалі, поняття культури мовлення  визначається такими його комунікативними якостями:

-правильність;

-термінологічна точність;

-доречність;

- багатство;

-виразність;

-чистота.

 Можна уявити собі ідеальну модель мовлення .

 Це перш за все, мовлення правильне, що відповідає нормам сучасної літературної мови, точне, зрозуміле. Мовлення яке не допускає використання жаргонізмів, вульгаризмів та просторічних слів. Мовлення багате, лексично різноманітне, що відповідає цілям та умовам спілкування. 

 

«Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки»

 

Стратегії спілкування пов’язані з поняттям комунікативна інтенція.

Комунікативна інтенція — осмислений чи інтуїтивний намір адресанта, який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення.

Стратегія мовленнєвого спілкування — оптимальна реалізація інтенцій мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір дієвих ходів спілкування і гнучкої їх видозміни в конкретній ситуації.

 

Як правило, у разі неконфліктного (кооперативного) спілкування його стратегію визначають пошуки «спільної мови», тобто основ діалогічного (чи полілогічного) співробітництва: добір мовних засобів представлення реального стану речей, вибір тональності спілкування, формування сприятливої атмосфери взаємодії всіх учасників комунікації тощо.

 

Комунікативна стратегія охоплює:

- вибір глобального мовленнєвого наміру (констатувати факт, поставити запитання, звернутися з проханням );

- відбір компонентів семантики речення і екстралінгвальної конситуації, які відповідають модифікаційним комунікативним значенням;

- визначення обсягу інформації, який припадає на одну тему, тощо;

- встановлення співвідношення квантів (часток) інформації про ситуацію зі станами свідомості співбесідників і чинником емпатії (співпереживання);

- визначення порядку комунікативних складових;

- видати себе за некомпетентну людину;

-  на неможливість виконання прохання саме в цей час;

-  без будь-якого мотивування;

-  відповіді, не обіцяти нічого конкретного;

- дати зрозуміти, що не бажаєте виконати прохання.

Усі згадані тактики засновані на некооперативній  стратегії поведінки адресата.

Комунікативна тактика зумовлена комунікативними намірами.

Комунікативний намір (комунікативне завдання) — тактичний хід, практичний засіб руху до відповідної комунікативної мети.

 Правильність обраної комунікативної тактики великою мірою залежить від комунікативного досвіду.

Комунікативний досвід - сукупність знань про вдалі та невдалі комунікативні тактики, які сприяють або не сприяють реалізації відповідних комунікативних стратегій.

Особистість людини формується у вчинках і виявляється через них.

 Вчинок - свідома дія, під час якої людина визначає себе морально, ціннісно і стверджує себе ставленням до іншої людини, до себе, до групи людей. Вчинок - це одиниця соціальної поведінки. Виявляється він у свідомій дії, бездіяльності, жесті, висловленні.

Якщо вчинок виражається у висловлених словах - це мовленнєвий вчинок. Вчинки бувають красиві й погані, добрі й злі, жорстокі, продумані й непродумані. Мовленнєва подія - це конкретний факт мовленнєвої активності.

Комунікативна стратегія — це правила й послідовності комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення комунікативної мети. Мовленнєва стратегія — це загальний план досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній комунікативній ситуації.

Мовленнєва тактика становить сукупність послідовних конкретних дій мовця, спрямованих на досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній ситуації. Наприклад, мовець радиться, дає змогу слухачеві виявити свою самостійність, рішення приймаються спільно. Основу цієї тактики становлять відповідні прийоми: пригадування визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»); наголошення на спільності поглядів; порада щодо рішення; передбачення результату співпраці; звернення за порадою.

Принцип «мовленнєвого вчинку». Мова людини є точним показником її людських якостей і культури. У процесі риторичної освіти набувається досвід успішної мовленнєвої поведінки, яка складається з мовленнєвих вчинків. Мовленнєвий вчинок — це навмисно створене висловлювання, яке віддзеркалює моральну позицію мовця, мета якого — впливати на адресата в ситуації спілкування.

 Висновок!

Єдиної типології стратегій спілкування поки що не створено. Наприклад, мовець може сповідувати стратегію ввічливості, яка буде визначати, який семантичний зміст варто висловлювати, а який — ні, які мовленнєві акти доречні, а які — ні і яке стилістичне оформлення прийнятне в певній ситуації.

Отже, використовуючи комунікативну компетенцію, мовець ставить перед собою комунікативну мету і, спираючись на певну комунікативну інтенцію, формує комунікативну стратегію, яка перетворюється (або не перетворюється) на комунікативну тактику як сукупність комунікативних намірів (комунікативних завдань), збагачуючи комунікативний досвід мовця. Стратегії й тактики мовленнєвого спілкування втілюються в мовленнєвих актах, тобто конкретних комунікативних вчинках, які визнаються найважливішими складовими, «енергетичними рушіями» повідомлень, що, в свою чергу, формують дискурси (тексти) як категорії спілкування.

 

  ЗАВДАННЯ!!!!

1.Написати  відповідь " Чи треба рахуватись з  думкою  інших у спілкуванні....."

2.На основі  власних міркувань написати повідомлення – роздум ( вибрати одну тему)

1. « Як нам досягти добробуту»

2. « Культура мовлення і культ праці»

 

28.10.2022  Українська література

 Урок  19

Тема: Лірика збірки «З вершин і низин». Загальне уявлення про композицію збірки. Творчість великих майстрів Відродження; символ вічної жіночності, материнства, краси; суперечки про роль краси і користі («Сікстинська мадонна»).

Віддаючи належне всім граням Франкового таланту, ми

відзначаємо: як митець І. Франко в першу чергу – поет.

Б. Степанишин

 Важливим етапом у розвитку української поезії був вихід 1887 року збірки «З  вершин  і  низин». Франкова збірка після «Кобзаря»  Тараса  Шевченка  була другою поетичною книгою, що мала загальноукраїнське значення. Її ліричний герой — борець, революційний провідник — знає реальні шляхи для втілення гуманістичного ідеалу. Збірка осяяна життєствердженням, людинолюбством, високою духовністю. Центральним є багатозначний образ Духу, який іде з вершин до низин, охоплює всю Україну, проникає в душі людей, відлунюється добрими справами. Збірка складається з ш ести розділів — «De profundis» {латин.— з глибин), «Профілі і маски », «Сонети», «Галицькі образки», «Жидівські мелодії», «Легенди». У свою чергу перші чотири розділи поділяються на цикли, а шостий складається з поем «Смерть Каїна», «Цар і аскет», «Панські жарти ».

Ідея незалежності України є центральною у художньому світі книги Франка. Цю ідею втілюють цикли «Веснянки», «Осінні думи», «Скорботні пісні», «Нічні думи»,

«Excelsior!»  «Україна». Духовність і віра в державотворчу силу, національне відродження — головні мотиви збірки.

Програмною для покоління «молодої У країни» був  «Гімн»(18 8 0 ), за жанром — вірш-алегорія, гімн «вічному революціонеру», безсмертному волелюбному духові народу в його боротьбі за свободу. Цей дух є силою , щ о  «тіло рве до бою,/ Рве за поступ, щастя й волю».

У Франка ця боротьба пов’язана з любов’ю до людей. Поезію проймає загальнолюдський пафос. Заперечне, анафоричне  «ні»(«ані») окільцовує рядки, увиразнює експресію — темним силам не подолати цей дух свободи:  «Ні попівськії тортури,/ Ні тюремні царські мури,/  Ані війська муштровані,/  Ні гармати лаштовані,/ Н і шпіонське ремесло / В гріб його ще не звело». Градація, тобто нагнітання образів, служить для підсилення художньої виразності ліричної оповіді. Таку ж змістову й динамічну функцію виконує  рефрен «Він живе, він ще не вмер !»,який увиразнює волю ліричного героя, його впевненість у досягненні мети.

Контрастна побудова ліричного сюжету — важливий складник моделювання відмінностей у світосприйманні Вічного революціонера, щ о уособлю є невмирущість духу, волю до поступу,  «темного царства», антигуманного світу.

Герой постає як вічний мандрівник, щ о крокує землею, пробуджуючи в душах людей бунтівний дух незгоди з недолею і кривдою.

Образ Вічного революціонера символічний та одухотворений: він богатир, енергійно йде по українській землі, де лунає його громовий голос пророка й архангела, від добродіяння і слова якого  «щезають сльози, сум, нещастя, сила родиться й завзяття».

Життєствердність цього твору підсилює  алітерація  «р»,  яка повторюється 34 рази. Франко вірив у  «розвидняющийся день» свого народу, тому розширив смислове поле алегоричного образу Вічного революціонера, ш;о охоплює такі поняття, як  «наука, думка, воля »,без яких не побудувати гуманного суспільства.

«Гімн» завершується риторичним запитанням, відповідь на яке дана всім віршем : немає у світі сили, яка б перемогла волелюбні прагнення мільйонів і погасила полум’я революційного ентузіазму народу. Чітка ритміка, бадьорий розмір —  чотиристопний хорей з пірихієм — увиразнюють стрімкий і поривчастий рух.

«Гімн» вражав, виховував, організовував і вселяв віру. Вірш покладений на музику Миколою Лисенком.

 Франка завжди хвилювала тема мистецтва, його джерел, служіння поета народові. І втілював він її здебільшого в довершеній поетичній формі сонетів.

 Сонет «Сікстинська мадонна"

Сонет — вірш, що складається з 14 рядків зі схемою рим абба — абба — ввг — дгд (можливі відхилення). Перший чотиривірш — це теза, другий — антитеза, заключні два тривірші — синтез, узагальнення думки. Сонети пишуться п’ятистопним ямбом. Цикл сонетів, що складається з 15 творів, називається вінком сонетів.

Сонет виник у ХІІІ ст. в Італії і став однією з поширених форм світової поезії.

В українській поезії сонет з’явився в 30-х рр. ХІХ ст. у творчості поетів-романтиків, пізніше до нього зверталися майже всі визначні поети. І. Франко, як відомо, створив цикли «Вольні сонети» і «Тюремні сонети», що увійшли до збірки «З вершин і низин».

Справжнім шедевром є сонет І. Франка «Сікстинська мадонна» (цикл «Вольні сонети»).

 Інформація учня про Рафаеля Санті.

В історії людської цивілізації є епохи, що спалахують як зорі, і вже ніколи не згасають, посилаючи нащадкам далеке, але яскраве й прекрасне світло. Такою яскравою зіркою в історії світової культури стала епоха Відродження.

Рафаель Санті (1483—1520) народився в невеликому містечку Урбіно, розташованому на східному схилі Апеннін, де гірські відроги поривчастими уступами спускаються в долину, прилеглу до Адріатичного моря. Містечко мало чим відрізняється від інших італійських містечок, розташованих уздовж усього Апеннінського хребта. Ті ж замки і палаци, вузькі триповерхові будинки з почорнілими черепичними покрівлями, високими трубами і маленькими віконцями.  

Мистецтво Рафаеля  — втілення ясної співмірності, строгої урівноваженості, чистоти стилю. Як справжній майстер Відродження, Рафаель був різнобічним митцем: архітектором, монументалістом, майстром портрета, декоратором. Але найбільше він уславився як творець дивних «Мадонн».

Рафаель, як істинний син Відродження, був якщо і не таким універсальним, як Леонардо, але все ж надзвичайно різностороннім художником: і ар­тектором, і монументалістом, і майстром портрета, і майстром декору. Але донині його знають більше за все як творця чудових «Мадонн». Споглядаю­чи їх, кожного разу ніби наново відкриваєш для себе Рафаеля.

Нам добре відомі перша і остання картини цього циклу - маленька «Мадонна Конестабіле» в Ермі­тажі і «Сікстинська Мадонна» з Дрезденської галереї. «Мадонну Конестабіле» Рафаель написав в юності, і це дійсно юний твір ­і рідкісною чистотою, цнотливі­стю настрою, за старанністю роботи, але його ніяк не можна назвати незрілим.

У його мадонн завжди глад­ке волосся, чистий овал обличчя, чистий незайманий лоб, спадаю­че покривало охоплює фігуру єдиним  зверху донизу єдиним плавним контуром. Так і в «Мадонні Коне­стабіле». Вставлене в широку позолочену раму, пишно оздоб­ену рельєфними арабесками, маленьке тондо Рафаеля на цьому фоні не тільки не губиться, а виступає у всьому своєму благородстві, як ніжний трохи опуклий пал на дорогоцінному персні.

Молода мати та її дитя безмірно зворушливі, але дуже про­стодушні. У них ще немає тієї глибини, яка підкоряє в «Сікстинській мадонні», створеної художником через 15 років.

Такою ми її беззаперечно приймаємо – з її колінопреклоненими Сикстом і витонченою святою Варварою, з товстенькими задумливими ангелочками знизу і прозо­рими херувимськими образами навколо богоматері. Здається, іншою ця картина і не може і не повинна бути: тут є якась непохитність досконалості,незважаючи на деяку дивність поєднання всіх '11 компонентів, або якраз за­вдяки цьому дивацтву. Але більш за все - завдяки вражаючій натхненності матері і дитини. В обличчі і погляді немовляти є щось недитяче - прозор­ливе і глибоке, а в обличчі і погляді матері - дитяча чистота. Якби Рафаель ніколи нічого не написав, крім цієї покірливої, босої, круглолицьої жінки, цієї небесної мандрівниці, закутаної в простий плащ і незвичайної дитини, яку вона  тримає на руках, він і тоді був би видатним художником.

 Рафаель Санті . "Сікстинська Мадонна"

М.Стороженко.  Ілюстрація до сонета І.Франка « Сікстинська Мадонна"

Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ"

1.Опрацювати матеріал в підручнику О.І Борзенко « Українська література 10 клас  », сторінка 77-79.

https://4book.org/uchebniki-ukraina/10-klass/ukrayinska-literatura-10-klas-borzenko-2018-stand

2. Написати коротке повідомлення про картину Рафаеля « Сікстинська мадонна»

28.10.2022  Українська література

 Урок  18

Тема:  Іван Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності, її вплив на культурний і політичний розвиток України. Франко-перекладач, публіцист. Значення творчості для розвитку української літератури, у пробудженні національної самосвідомості. Творчість І. Франка в музиці.

 Сонет Д. Павличка «До Франка»

Учителю, стою перед тобою,
Малий, вчарований до німоти.
Хто ще умів любити так, як ти,
Хто кликати умів ще так до бою,
Кого ще так боялися кати,
Оті бадені з пихою тупою,
Кого ще так, придавлений журбою,
Любив народ у царстві темноти?...

   Івана Франка називають титаном думки і праці. Він був і визначним ученим, літературознавцем, критиком, фольклористом, етнографом, полум’яним публіцистом і громадським діячем. До кінця життя вірив у силу людського духа.

Яким же було життя поета? Як працював Іван Франко, до чого прагнув, чого бажав народу? Ці та інші питання ми з ясуємо на уроці

 Біографічні відомості

Народився Іван Франко  27.08.1856 р. в селі  Нечуєвичах Дрогобицького повіту, недалеко від Львова. Дитячі роки майбутнього письменника проходило серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. До його кузні приходили селяни, робітники розмовляли про злиденне життя тяжку працю. Розмови глибоко запали вразливу душу малого Івана і викликали співчуття і любов до знедолених.

 

З  1868 р.  – шестирічний Іван навчається в початкові школі сусіднього села  Ясениці – Сільної. За два роки  (1862 -1864) він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою й польською.

«Якесь воно не таке, люди»,  - казали про нього сусіди. Це помічав і батько  - коваль. Він вирішив, що необхідно сина одірвати від кузні й спровадити в якусь науку. З  1864 – 1867 навчання в так званій нормальній школі, потім у Дрогобицькій гімназії. (1867 -1875)рр...

 

У дев’ятирічному віці Іван утратив найближчого порадника – свого батька, мати вийшла заміж вдруге, щоб підтримати родину, четверо дітей і розладнане господарство. Вітчим  Гринь Гаврилик був доброю людиною і любив дітей своєї дружини. Вважав, щоб Іван продовжував навчання.

У 16 років Іван Франко утратив і матір, яку дуже любив.

Мамо, голубко! Зарання в могилі
Праця й недуга заложили тебе.
Пісня ж твоя невмираючий силі
В мойому серці ясніє, живе.                 

Незважаючи на життєві трагедії Франко навчався в Дрогобицькій гімназії дуже добре, став найкращим учнем. Він заробляв собі на життя, давав однокласникам із багатих родин платні уроки з математики, іноземної мови, історії.

26 липня 1875 року Іван Франко закінчує Дрогобицьку гімназію і одержує атестат зрілості. 

До Львова Франко приїхав в кінці вересня 1875 року. Місто справило на юнака велике враження. Порівняно з Дрогобичем це був справжній центр культурного й лі­тературного життя. Львів – місто Франка, де він прожив 40 років з 60. Можна з упевненістю сказати, що  місто Львів – місто Івана Франка. Тут у жовтні 1875 року Франка зарахували студентом філософського факультету Львівського університету. Тут він поринає у вир українського суспільного життя.

 

Івана Франка з 1877 по 1889 рр. заарештовували тричі.

Перші літературні твори Франка — вірші (1874 р.) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875 р.) були друковані в студентському часописі «Друг», членом редакції якого він став з 1875 року. Активна громадсько-політична і видавнича діяльність та листування з М. Драгомановим привернули увагу поліції, і 1877 р. Франко, разом з Михайлом Павликом, Остапом Терлецьким та іншими, був заарештований за соціалістичну пропаганду. Після восьмимісячного ув'язнення Франко ще активніше включається в громадсько-політичну роботу.

1880 р. Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після трьохмісячного ув'язнення Франко перебував під наглядом поліції і був змушений припинити студії в університеті. ». Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889 У січні 1881 р. Франко починає видавати журнал "Світ". Проте ця робота не рятувала від злиднів. Журнал мав 150 передплатників, тож прибутку вистачало лишень на оплату типографії. Сам Франко знімав тоді куток у передмісті Львова.

                 У липні 1886p., після розриву з редакцією "Зорі", де він працював близько двох років, Франко мусив піти, як він сам казав, у "найми до сусідів" – стати редактором польської соціал-демократичної газети "KurjerLwowski". Ця посада давала певну матеріальну незалежність, змогу вільно висловлювати свої думки, не рахуючись із позицією галицьких партійних ватажків.

               1891р. йому вдається нарешті закінчити Чернівецький університет. у Львові та Чернівцях відмовляють у написанні та захисті І.Франком дисертації. Тому пише її “Варлаам і Йосааф” – старохристиянський духовний роман і його літературна історія” у Відні. В червні 1893 року йому присуджено науковий ступінь доктора філософії.

                1894 року І.Франко пробував посісти кафедру української літератури у Львівському університеті. З великим успіхом прочитав він пробну лекцію, але до кафедри його не було допущено.

У 1894 – 1897pp. Франко видавав журнал "Житє і слово", а в 1898-му виступив фундатором та одним із редакторів "Літературно-наукового вісника" – журналу, який на чверть століття став справжньою громадською і мистецькою трибуною України.

               На початку 1897 р. після хвороби Франко майже втратив зір. Того ж року він пішов із "KurjeraLwowskiego", але не лишився без підтримки. Молодь зібрала двісті гульденів на видання збірки віршів "Мій Ізмарагд".

На початку XX ст. ім'я Франка набуває широкої популярності за межами Галичини й України. "Академія в одній особі" – називали його сучасники. 1905р. його обирають членом Чеського наукового товариства, 1906р. Харківський університет приймає рішення "о возведениигалицийского учёного исследователяИвана Франко в степень доктора русскойсловесности", а 1916-го Російська академія наук присуджує йому премію за працю "Студії над українською народною піснею".

               У 1908р. він захворів на нервову хворобу – контрактуру рук і пальців. Лікування давало тільки тимчасове полегшення. Та Франко не покинув ні творчої, ні наукової роботи. Свої праці він диктував синові Андрієві.

У 1912 році Франко почав видавати журнал "Міжнародна бібліотека", де друкував свої наукові та публіцистичні праці, а також переклади художніх творів з інших мов.

                   У 1913 році Франка спіткало велике горе. Помер його син Андрій, який багато допомагав батькові у творчій і науковій роботі.

Почалася війна 1914 року. Сини мобілізовані до армії, психічна хвороба дружини. А незабаром сам Франко тяжко захворів плевритом, одночасно терплячи велику матеріальну скруту.

          28 травня 1916 року о 16.00 годині перестало битися серце великого Каменяра. Студентська молодь, прогресивна інтелігенція, робітники і селяни провели в останню путь улюбленого письменника, свого ідейного вождя і натхненника, який вчив боротися за правду. Помер він на чужих руках. А оскільки був "такий бідний, як цілий наш народ", ховали І.Франка 31 травня у Львові на Личаківському кладовищі в чужій вишиваній сорочці та єдиному старенькому костюмі в "позиченій" ямі на шість домовин... Лише через десять років упокоївся поет там, де тепер підняв молот гранітний Каменяр.

 

Політична діяльність.

Після переїзду до Львова заглиблюється в громадсько-політичну діяльність міста. Стає членом "Академічного гуртка".

Днями просиджував за книгами. Стає одним із організаторів і учасників робітничого та селянського руху в Галичині. Бере участь у виданні журналу "Друг".

Починає друкувати оповідання з життя бориславських нафтовиків. Ці твори приносять йому "скандальний успіх". Починається конфлікт з австрійською владою.А незабаром поліція на квартирі Івана Франка зробила обшук, і його та його однодумців з редакції студентського журналу "Друг" було заарештовано.

Протягом дев'яти місяців, проведених в тюрмі, продовжував писати поезії та статті, в яких рішуче виступав проти справжніх злочинців, що тримають за ґратами ні в чому невинних людей:

За що мене в пута скували?
Зо що мені воленьку взяли?
Кому я і чим завинив?
Чи тим, що народ свій любив?
Бажав я для скованих волі,
Для скривджених кращої долі
І рівного права для всіх –
Се весь і єдиний мій гріх.

Після звільнення з тюрми ще активніше включається в робітничий і селянський рух Галичини. В поезіях підкреслює, що найголовніше в житті є боротьба за щастя людей, і що він готовий віддати всі свої сили. Так Франко розпочав організацію нового журналу – "Громадський друг". Цензурні утиски, конфіскація видань, судові переслідування змушують міняти назву журналу на "Дзвін", потім – "Молот". Стає редактором газети "Прага", перетворює її на орган всіх робітників Львова.

У березні 1880 року він був удруге заарештований – за підозрою у причетності до селянських заворушень, які відбулися напередодні поблизу Коломиї. Він пробув за ґратами три місяці й був висланий до Нагуєвичів у супроводі поліції.

1889р. Франка знову заарештували, цього разу на два з половиною місяці, позбавивши можливості впливати на результати вересневих виборів до сейму. В 1890 році за участі Івана Франка організована Українсько-руська радикальна партія, яка ставила своїм завданням боротись за права трудящих, вимагала загальних і прямих виборів, свободи зборів, друку, зниження податків тощо. Органом партії був журнал "Народ".

Напередодні 1894 року вийшов з друку перший номер фольклористичного журналу "Житє і слово", заснованого Іваном Франком. До участі в його роботі були запрошені прогресивні українські і російські письменники. Це було перше в Галичині видання, яке мало революційно-демократичне спрямування.

В цей же період галичани тричі висували сина пересічного українця до австрійського парламенту та галицького сейму (1895, 1897, 1898рр.). Але кожного разу, внаслідок різних виборчих махінацій, видатного письменника обрано не було. 1898р. приніс іще одне розчарування — розкол у партії радикалів, до якої входив Франко. Він мусив вийти з партії.

 

Жінки в житті І.Франка.

Девіз його життя «Лиш боротись – значить жить!»

 Все життя поета пройшло під цим девізом. А що в особистому житті було в поета? Іван Франко казав: «Тричі являлася мені любов». Найбільше підкосила молодого поета особиста любовна драма: батько коханої Ольги  Рошкевич заборонив опальному поетові з нею зустрічатися і змусив дочку вийти заміж за іншого. Довідавшись про цей шлюб, Франко тяжко занедужав, мало не помер: це 1877 р.

 У Львові ще з осені 1883 р. Франко заприятелював з польськими студентами Владиславом Дзвонковським, Феліксом та Ігнацієм Дашинськими. Перебуваючи восени 1883 р. в Станіславі у привітнім домі Дзвонковських Франко познайомився з Юзефою, про яку чув від її брата Владислава. Франко був захоплений сестрою свого  товариша. Юзя була дуже красива, вихована в трудовій родині, вчителька, змогла би стати надійним другом на все життя. Вони листувалися, він написав вірш

«Не схиляй своє личко»
Не схиляй своє личко прекрасне,
Не затулюй повіками віч,
Із котрих то мигоче, то гасне,
Луч надії в життя мого ніч.
Розгнівавши всі сумніви й муки,
Ти цілим мене мужем зроби.
Щоб з тобою я жив рука в руку,
Для людей, для добра, для борби.

 Юзефа не погоджувалась на одруження, але давала поетові багато доказів своєї щирої симпатії і прихильності. І це вселяло надію. На початку 1884 р. Франко вже мабуть знав про хворобу Юзефи (сухоти) і здогадувався, що саме це стало на заваді його щастю. Листування з Юзефою Франко підтримував до початку 1885 р. далі сліди Юзефи в житті Франка губляться. Усього 30 років вона прожила 1862 – 1892 р., ці дати на плиті її могили. «Не спитавши броду» - ця повість багато в чому автобіографічна. Юзефу називали літературні критики після появи повісті Франкове Беатріче.

Франко пережив ще одне кохання - найтяжче до Целіни Журовської. Вона не відповіла йому взаємністю він їй просто не подобався, був рудий, а їй імпонували брюнети із синіми очима. Прізвище не подобалось, не мав солідного становища, грошей і надій на них.

У 1885 – 1886 рр. нелегально відвідує Київ з метою поглибити співпрацю інтелігенції Західної і Східної України. Налагоджує стосунки з

М. Лисенком, М. Старицьким, І. Нечуєм-Левицьким, іншими знаними діячами. Перебуваючи у травні 1886 р. в Києві, Франко знайомиться з освіченою, розумною, щирою дівчиною випускницею Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською. Ольгу приваблювала популярність його, як політичного діяча і письменника. Любовних віршів Франко не писав, але того ж року одружився з Ольгою.

 

Творча спадщина митця.

Франко - поет. Такі збірки поезій «З вершин і низин»(1887), «Зів’яле листя» (1886 - 1897), «Мій  Ізмагард» (1898), «Із днів журби » (1900), «Завжди учень»(1906), «Давнє і нове » (1918), «Із літ моєї молодості» (1914). Поеми «Панські жарти» (1887), «Іван Вишенський »(1900), «На Святоюрській горі» (1898), «Смерть Каїна».

Франко - прозаїк. Залишив нам повісті «Ліси і пасовиська», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Захар Беркут», «Boa constrictor».

Оповідання для дітей « Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Schonschreben» (красне писання), «Отець гуморист».

В українську літературу Іван Франко увійшов, і  як драматург. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва і палкий борець за розвиток українського театру. Його перу належать такі драматичні твори: «Сон князя Святослава», «Майстер Чирняк», «Украдене щастя», «Кам’яна душа», «Учитель», «Рябина», «Будка Ч 27», «Три князі на один престол», «Славой і Хрудош», «Послідній крейцар», «Суд святого Николая».

Іван Франко був основоположником українського наукового театрознавства – істориком і теоретиком драми і театру, активним театральним критиком, невтомним перекладачем драматичних творів. Написав понад 70 спеціальних наукових розвідок, внісши вагомий вклад в українську науку про театр. Їх читацька аудиторія  - багатолюдна: друкувались вони в українській, російській, польській, чеській, німецькій періодиці. До того ж, Франко переклав багато драматичних творів - з російської і зарубіжних літератур. Найважливішими працями про театр драматургію є «Руський театр у Галичині», «Наш театр», «Руський театр», «Русько-український театр історичні обриси».

Збірник творів М. Л. Кропивницького «Писання І. П. Котляревського в Галичині», «Буря» О. М. Островського,  «Іван Тобілевич» (Карпенко Карий). Франко був поборником народного театру. Свої вимоги до театру Франко висловив чітко у програмній статті «Наш театр». Він писав: «Коли театр має бути школою життя, то мусить нам показувати те життя, будити в слухачах критику свого життя. Театр котрий піддає критиці деякі дрібненькі явища, покриває брехнею основні недостатки суспільності, той театр ніколи не стане вповні національним, не буде школою життя або буде злою школою».

Ми знаємо Івана Франка і як перекладача. Перекладав твори

О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Толстого, М. Чернишевського «Що робити», Салтикова-Щедріна  М. Помяловського «Бурса і бурсаки», М. Гоголя «Мертві душі», М. Некрасова. Перекладав класиків з французької, німецької, англійської, польської, чеської, словацької мов.

Твори І. Франка польською мовою видавалися неодноразово.

Павло Загребельний сказав: «Ми не можемо назвати мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко, в якій би він не був великий».

І. Франко і народна творчість.

Дослідник народнопоетичної творчості

Багатогранна діяльність І. Я. Франка-фольклориста розпочалася із збирання та записування художніх народних творів, насамперед пісень та приказок, які серед усіх народнопоетичних скарбів чи не найсильніше його приваблювали. І не дивно: в особі

Франка органічно зливались інтереси поета і вченого. Його захоплювала краса народної пісні, її тонкий ліризм і тональне багатство; у приказках та прислів’ях учений знаходив скарби істинної народної мудрості. Усі жанри народної творчості були для І. Франка цінним джерелом, що допомагало пізнавати, осмислювати й реалістично відображати життя трудових мас.

Протягом усього свого життя він займався записуванням, систематизацією і публікуванням народнопоетичних творів. Усе це давало йому величезний матеріал для наукових досліджень і всебічно збагачувало його як письменника.

Фольклор у художній творчості І. Франка

Психологізм і ліризм народної пісенності, які так глибоко вражали І. Франка ще в дитинстві, пов’язані з його ніжною любов’ю до матері, з її «сумненькою піснею», які так відлунювали в його серці, сповненім кохання до О. Рошкевич, у часи написання «Лесишиної челяді»,— уперше знайшли яскраве творче засвоєння в образі Анни. Пізніше психологізм народної пісні й глибокі особисті переживання поета стали поштовхом до створення чудового жмутку «Зів’ялого листя», натхненних рядків про пісню в опо-

віданні «Дріада», у вступі до поеми «Мойсей» та ін.

Народна творчість, будучи складовою частиною того вогню, запас якого Франко ще дитиною взяв від трудових мас, уже в ранній період його літературної діяльності пробивалася яскравим променем крізь густі нашарування галицької літературної тра-

диції, що тяжіла над Франком-початківцем.

Усебічне й постійне засвоєння у творчості І. Франка народнопоетичних надбань художнього слова трудових мас впливало й було обумовлене самою реальною дійсністю, яку відображав письменник, його суспільною діяльністю й естетичним світоглядом

 

Франко і світова культура. Претендент на здобуття Нобелівської премії.

Франко увійшов в історію світової літератури не тільки як видатний письменник, поет, прозаїк, драматург, літературний критик, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва, а й як учений-публіцист, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф, економіст, перекладач, журналіст і видавець, як організатор передового літературного руху на Україні, один із найвизначніших політиків Галичини кінця XIX — початку XX століття.

Окреме місце в літературній спадщині Франка займають його дослідження з світової літератури. Перекладацькою діяльністю Іван Франко прагнув зробити літературу різних країн частиною української культури. За обсягом перекладених творів народів світу різного часу і епох Франко не має рівного собі перекладача в жодній літературі.

Діяльність Франка є цінним внеском у справу єднання народів світу, у справу створення культурних цінностей, близьких всьому прогресивному людству.

Минуло небагато часу, і ім'я сина українського народу стало відоме на всіх континентах нашої планети. За рішенням Всесвітньої Ради-Миру в 1956 році 100-річчя з дня народження Івана Франка відзначали всі прогресивні люди світу.

Як ви знаєте, Нобелівська премія є однією з найвищих та найпрестижніших нагород у світі. Як це пов’язано з І.Франком, послухаймо уривок з листа австрійського професора, доктора філософії до комітету з присудження Нобелівської премії.

Лист до нобелівського комітету написаний 26 листопада 1915 року: «Високоповажній Королівській Академії, м. Стокгольм. Оскільки український університет для 35-мільйонного населення не відкритий ні в Галичині, ані в Східній Україні … тому я дозволю собі звернути увагу високоповажної академії, що найбільший і одночасно слов’янський поет і вчений живе у Львові, у нужді, але зі свіжістю юнака високо держить прапор боротьби за свободу, прогрес і загальнолюдські ідеали протягом половини століття.

У 1893 році захистив докторську дисертацію у Віденському університеті на відмінно під керівництвом відомого професора Ягіча, але з політичних причин його не допустили до університетської кафедри. Він працював на ниві поезії, прози, як критик, історик літератури, етнограф тощо, працював так, що втратив зовсім своє здоров’я.

… Він є справді найвизначнішим письменником сучасної Європи.

Жалюгідне становище нації не дозволило видатному письменникові стати доступним широким культурним масам.

Тепер він лежить тяжко хворий. Від голодної смерті його рятує тільки допомога студентів.

Це видатний поет і прозаїк, пісні якого стали національним гімном, цей великий Провідник свого народу, міжнародний геній заслуговує, щоб славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією. Я підкреслюю при цьому величезне політичне значення такої нагороди для національних змагань старовинного культурного народу, який тепер бореться за відкриття свого університету. Нагородження Івана Франка Нобелівською премією буде мати величезне значення не тільки для самої України, але також для Східної і Західної Європи.

Відень, 26 листопада 1915 року.
Професор, доктор філософії Застирець Йосип».

Цей лист, написаний 1915 року, надійшов до Стокгольма вже тоді, коли список лауреатів Нобелівської премії був затверджений. У 1916 році кандидатура І.Франка не розглядалася, оскільки в травні цього року український поет помер, а Нобелівські премії посмертно не присуджуються. Але вже те, що ім’я І.Франка було серед претендентів на здобуття Нобелівської премії свідчить про велич Каменяра.

 

Д/З    

1. Письмово віповісти на питання ( коротко !!!)

 

-Чи можна Івану Яковичу адресувати його ж слова: « талант се властиво більша вразливість нервова на певні враження і більша спосібність задержати ті вражіння і викликати їх заново»?

- Чи можна ім’я Івана Франка поставити серед імен геніїв?

2. Опрацювати матеріал за підручником О.І Борзенко " Українська література  10 клас" , сторінка 72-76. https://shkola.in.ua/1698-ukrainska-literatura-10-klas-borzenko-2018-stand.html

25.10.2022  Українська мова

 Урок  16-17

Тема: Мовленнєва ситуація. Елементи мовленнєвої ситуації (мовець (адресат), слухач (аудиторія), предмет мовлення, умови успішного спілкування. Особистість мовця (чарівність, артистизм, упевненість у собі, щирість, обізнаність, об’єктивність, доброзичливість). Риси гарного співрозмовника. Вимоги до мовлення оратора. Комунікативний стан мовця

                                                                                                        Епіграф уроку:

Найбільша розкіш — це розкіш людського спілкування.

А.де Сент-Екзюпері 

                                                                                                     

Чи приємно вам, коли вас хвалять, роблять компліменти?Звичайно , «Так».

-А що таке «комплімент»?

Комплімент - це одна з етикетних формул, яка використовується під час нашої мовленнєвої діяльності і є однією з умов успішного спілкування.

 Вправа «Обміняйтесь компліментами». Запишіть  у зошит комплімент своїй подрузі ( другу)

 З нею ми стикаємося щодня і не один раз. У ній ми можемо брати  як активну участь, так і тримати нейтралітет. Вона підстерігає нас  вдома, на вулиці, на роботі, в магазині, в транспорті ... Ви все ще не здогадалися, про що або про кого йде мова? Ні? Тоді дозвольте представити: її величність мовленнєва ситуація!

І почнемо ми наше знайомство, звичайно ж, з яскравих прикладів.

Пам'ятайте  ліричну комедію Ельдара Рязанова «Службовий роман»? В одній з початкових сцен невдачливий, невпевнений у собі старший статист  під час вечірки у друга намагається «позалицятися» до своєї начальниці, «безсердечної» і «черствої» , але всі його спроби зазнають краху. Чому? Причин тому безліч, але одна з них банально проста: в учасників даного діалогу  було різне бачення питання «що таке мовленнєва ситуація».

Мова наша багата, їй властива розвинена синоніміка та варіантність на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Наше завдання — розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.

Поняття «мовленнєва ситуація» є базовим поняттям лінгвопрагматики — науки, що вивчає, як людина поводиться в процесі мовного спілкування і як використовує мову для впливу на адресата. Від чого залежать особливості мовної поведінки людини? Як виявилося, від багатьох причин та факторів. Сукупність цих чинників і називається мовленнєвою ситуацією.

 Складові мовленнєвої ситуації:

- наявність адресанта (той, хто говорить, пише) і адресата (той, хто слухає, читає);

-мотив — те, що спонукає до мовлення (потреби у висловлюванні, бажання запитати, сказати, виразити ставлення до якихось подій, фактів, явищ);

-мета — те, чого мовець прагне досягти своїм висловлюванням;

-місце спілкування.

Ситуації мовлення реалізовуються у різних сферах: соціально-побутовій; громадсько-політичній; соціально-культурній та професійно-трудовій.Однією з умов успішного спілкування є дотримання мовленнєвого етикету (від фр.— вироблені суспільством норми поведінки).Мовленнєвий етикет українців вироблявся впродовж тисячоліть і відбиває культурні традиції народу, загальнолюдські моральні цінності — доброзичливість, повага, привітність, ґречність.За змістом, характером та умовами спілкування розрізняють кілька етикетних мовних формул, (звертання, вітання, знайомство, запрошення, прохання, вибачення, втішання, комплімент, побажання, вдячність, прощання тощо), завдяки яким створюється певна тональність комунікативної дії.

 

При цьому треба добре засвоїти чинники, що впливають на вибір словесної формули та тональності в кожній ситуації, наприклад:

□ вік, стать, соціальний статус адресата;

□ особливості характеру співрозмовника;

□ комунікативні умови (час, місце, тривалість спілкування);

□ характер взаємин між співрозмовниками та ін.

  «Десять незмінних правил успішного спілкування»

 

Правило перше: відкритість.  Щирість, вміння виразити свою готовність до прийняття іншого – це вже підвалина успішного спілкування.

Правило друге: діалог! Так, ми всі невиправні егоїсти. Але для розмови завжди потрібен хтось ще, окрім мене, прекрасного.. Варто навчитись бачити, чи цікаво співрозмовнику тебе слухати, а чи ні.

Правило третє: слухай іншого. Мабуть, кожному з нас доводилось побувати у ситуації, коли я говорю – стіни слухають. Це ж образливо, правда? Якщо йдеться про якість спілкування, то слухати співбесідника – основоположне завдання. Бо який же тоді сенс?

Правило четверте: пам’ятай про добрий тон. Ще змалечку всі ми вчимось, що перебивати – не надто культурно. Однак з віком все менше про це згадуємо. Добрі манери ніхто не відміняв. І вони, насамперед, – це вияв самоповаги.

Правило п’яте: не говори для годиться або тому, що треба. Всі ми чудово знаємо, що  нічого й нікому не мусимо. Більше того, у спілкуванні, бо воно – вияв внутрішнього бажання кожного. Не варто вести розмову для годиться. Бесіди мають приносити задоволення, а не втомлювати.

Правило шосте: будь відвертим. Уміти назвати біле білим, а чорне – чорним, не загортаючи все у папірці, – це не нахабство і не вроджена властивість характеру, це насправді –  результат праці над собою. висловлена тут і зараз об’єктивна критика може й не прибільшить  друзів, зате може і справді змінити чиєсь життя.

Правило сьоме: готуйся до важливих розмов і до буденних також. І тут не йдеться про детальний розписаний план розмови, а про саморозвиток.  Читай, будь активним, монітор щось цікаве, займайся улюбленою справою – і з тобою буде про що поговорити.

Правило восьме: усміхайся.  Усмішка здатна налагодити комунікаційні потоки навіть тоді, коли слова безсилі.

Правило дев’яте: жестикулюй. Постава тіла, вміння підсилювати сказане жестами – це мистецтво, до якого варто прагнути. Так розмова стає жвавішою та живішою.

Правило десяте: не піддавайся емоціям. Нерідко розмови мають підвищений тон звучання. В таких випадках слід пригадати, що той, хто володіє собою, – володіє світом. Бо слово – не горобець…

 ПАМ'ЯТКА УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ

Успішним уважається таке спілкування, коли нам вдалося досягти очікуваного результату: отримати потрібну інформацію, допомогу, інколи – просто дружню пораду, підтримку або задоволення від разом проведеного часу. Досягти своєї мети в спілкуванні можна лише тоді, коли вас розуміють і ви розумієте інших.

Основою різних форм спілкування є бесіда, діалог (за визначенням словника – «взаємна розмова»). У бесіді обмінюються інформацією, знайомляться з новими ідеями, висловлюють наболіле, отримують розумну пораду, відчувають емоційне задоволення, естетичну насолоду. Тому хочемо надати декілька порад для ведення успішного спілкування.

1. Повноцінне спілкування залежить від обох партнерів.

2. Для повноцінного спілкування ми маємо об’єднати «дві мови»: мову слів і мову тіла (жести, посмішка).

3. Важливим у спілкуванні є вміння говорити й уміння слухати.

4. Основні правила активного слухання:

4.1. Використовуйте мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким розмовляєте, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима.

4.2. Застосовуйте звуки та жести заохочення: підтримуйте співрозмовника доброзичливою посмішкою, словами «так – так»  … та ін., хитанням головою.

4.3. Ставте уточнюючі запитання: вони допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо із того, що вже відомо.

5. У спілкуванні намагайтеся уникати наступних дій:

5.1. Переривати співрозмовника.

5.2. Демонструвати рухами або виразом обличчя, що ви не готові зразу слухати.

5.3. Давати поради.

5.4. Змінювати тему разом або переводити розмову на себе.

5.5. Давати оцінку людині, яка говорить.

6. Під час висловлювання своїх думок намагайтеся:

6.1. Чітко формулювати свою точку зору, добираючи слова, зрозумілі не лише вам, а й співрозмовнику.

6.2. Говоріть від себе: «я так думаю», «я вважаю», «я відчуваю».

6.3. Будьте конкретними – не говоріть загальних або відомих усім речей.

6.4. Намагайтеся зацікавити партнера по спілкуванню.

Успішного спілкування!!!

 Завдання «Моделюю ситуацію».

1 ситуація . Уявіть, що ви перебуваєте в незнайомому місті й шукаєте потрібну вулицю. З якими словами ви звернетеся до перехожого, який поспішає? Що скажете на прощання?

2 ситуація. Ви не згодні з висловленою думкою співбесідника. Як ви про це скажете йому? Запропонуйте кілька варіантів.

3 ситуація. Ви хочете попросити вибачення в товариша, якого вчора безпідставно образили. З якими словами звернетеся до нього? Запропонуйте кілька варіантів.

 Домашнє завдання.

 Розробіть мовленнєву ситуацію на одну із тем:

 1.«Чи потрібна культура мовлення у час Інтернету?».

  2.«Правила мережевого етикету».

 

Особистість мовця .Риси гарного співрозмовника. Вимоги до мовлення оратора. Комунікативний стан мовця

 Хвилинка-цікавинка

► Видатний оратор Цицерон  і  його правилами красномовства. Як

Дев'ять правил красномовства Цицерона

1. Говори зрозуміло.

2. Говори легко, але не дуже багато, давай іншим можливість виступити.

3. Не перебивай.

4. Будь увічливим.

5. Прагни говорити вишукано.

6. Ніколи не критикуй інших, коли їх немає поруч.

7. Не відволікайся на другорядні справи.

8. Не говори про себе.

9. Завжди будь витриманим, не втрачай самовладання.

► Опрацювати текст. Доповнити цей перелік, керуючись правилами красномовства Цицерона , своїми пропозиціями .

 В античному світі поняття ритор і оратор не вважалися тотожними. Ритор був не тільки оратором, промовцем, а й викладачем риторики. В українських братських школах так називали вчителів риторики. Оратор (від латинської назви) — особа, яка виголошує промову.

Щоб виступати публічно, оратор повинен володіти спеціальними навичками і вміннями. За визначенням психологів, навички — це здібності виконувати ту чи іншу роботу якнайкраще.

Успіх публічного виступу залежить від того, наскільки оратор володіє предметом мовлення. Тільки тоді, коли промовець компетентний у темі свого виступу, має необхідну суму знань, ерудований, якщо він уміє розповісти аудиторії багато цікавого, навести нові невідомі факти, зуміє відповісти на поставлені запитання, він може розраховувати на успіх у слухачів.

Оратор повинен зважати на те, чого від нього очікує конкретна аудиторія, а не просто виходити до трибуни, аби «самовиразитися». Він мусить думати не лише про те, як він «сприймається», чи матиме успіх; важливим є те, що відбувається у свідомості слухача. Мета промови — досягти бажаної реакції аудиторії. Оратор не повинен відчувати себе зверхньою істотою. Він мусить мати слухача «у власній голові», бути співрозмовником, а не «бити аудиторію високими словами». Тому промова оратора в основному має бути подібна до звичайної бесіди.

У Давній Греції вважали, що оратору необхідні природні здібності до красномовства, дар слова. Пізніше стали розмежовувати красномовство й уміння говорити публічно. Зокрема, Анатолій Коні писав: «Якщо красномовство — це дарунок природи, то вміння говорити формується в процесі повсякденної праці, системних тренувань і вправ. Отже, «золотим оратором» публічних виступів може бути тільки той, хто має бажання ним стати, хто прагне до цього, хто багато над собою працює». На це звертав увагу й американський дослідник Дейл Карнегі та чеський учений Іржі Томан: «Для того, щоб навчитися добре, змістовно говорити, необхідно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати освіту, тобто всебічно розвивати свою особистість».

Отже, оратор має оволодіти такими основними навичками:

· добирати літературу;

· вивчати дібрані джерела;

· складати план;

· володіти собою;

· орієнтуватися в часі.

Із набутих навичок формуються вміння оратора:

· самостійно готувати виступ;

· зрозуміло й переконливо викладати матеріал;

· відповідати на запитання слухачів;

· установлювати й підтримувати контакт із аудиторією;

· використовувати різні засоби навчання.

Якщо немає таких навичок та вмінь, спілкування оратора зі слухачами не матиме .

► Опрацювати теоретичний матеріал. 

Підготувати пам’ятку на тему: «Як стати цікавим співрозмовником?»

 Серед визначальних рис гарного співрозмовника дослідники називають такі: бути гарним слухачем, виявляти повагу до співрозмовника, добре знати суть предмета розмови, бути впевненим у собі; бути дружелюбним, щирим, доброзичливим, уміти викликати позитивні емоції; подобатися зовнішнім виглядом і манерами, бути артистичним; дотримуватися правил етикету. Звернемо увагу на окремі з них.

1. Гарний співрозмовник повинен насамперед уміти слухати. Це одне з найголовніших правил зафіксувала народна мудрість: «Бог дав тобі два вуха і один рот, послуговуйся ними у такій послідовності». Виявами уваги є позитивна реакція на слова, зовнішній вияв уваги, уточнювальні запитання тощо. Як зазначав Оноре де Бальзак: «Ніщо так не окупиться у спілкуванні з людьми, як милостиня уваги».

2. Уміння робити гарні компліменти. Головна функція компліменту полягає в тому, що він задовольняє найважливішу потребу людини — потребу в позитивних емоціях. Співрозмовник, який задовольняє цю потребу, стає бажаним співрозмовником.

3. Співрозмовник повинен уміти усміхатися і робити це невимушено й часто. На думку дослідників, усмішка — це дія, що означає «Я до тебе гарно ставлюся!», «Ви приємні мені!», «Я маю задоволення від спілкування з вами!».

4. Ефективним психологічним вербальним прийомом є звертання до співрозмовника на ім’я. Вимовляти ім’я (ім’я та по батькові) — означає виявляти увагу і повагу до людини. Вимовляти це потрібно не скоромовкою, а чітко і в тому темпі, у якому ведеться розмова.

 Розгляньте світлини й виконайте завдання. 

Що таке поза, міміка й жести? Що означають поза, міміка й жести на цих світлинах? Наділіть кожну людину з цих світлин такими характеристиками: сконцентрованість, смуток, невпевненість, зухвалість, шок. Якщо якась із характеристик не підходить до жодної світлини, то запропонуйте свій варіант.

 По́за - положення тіла

По́за - нещира поведінка; хизування, 

Мі́міка (від грец. mimikos —наслідуваний,акторський) - рухи м'язів обличчя, що виражають почуття і психічний стан людини

Жест-рух (дія) для вираження емоції чи інформації замість розмови, або під час розмови. Дія або рух людського тіла або його

Особливості мовця

Не кожна розумна, освічена людина, яка вміє вести розмову у вузькому колі, може бути оратором для широкої публіки. Оратору мають бути властиві особливі риси: чарівність, артистизм, упевненість у собі, щирість, обізнаність, об’єктивність і доброзичливість.

Чарівність. Без сумніву, слухати привабливу людину набагато цікавіше й приємніше, аніж непоказну. І тут ідеться не стільки про зовнішність, скільки про поведінку та вдачу людини: усмішка, відкритість, випромінювання доброти та ін. Хоча зовнішність теж має значення в сприйнятті людини: зачіска, одяг, взуття, охайність, загальний стиль.

Артистизм. Успіх виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того, як говорить оратор. Інтонація, жести й міміка — складники успіху будь-якого артиста. Згідно з дослідженнями науковців, довіра слухачів до оратора залежить на 60–70 % від його пози, міміки й жестів, на 20–30 % — від інтонації й лише на 7–10 % — від його слів. Отже, щоб виступ був успішним, його треба перетворити на своєрідну виставу.

Упевненість у собі. Люди завжди тягнуться до сильних і впевнених у собі особистостей, цікавляться життям успішних людей. А слабкі натури успішними не стають. До невпевненого оратора аудиторія втрачає будь-який інтерес.

Щирість. Саме ця риса співрозмовника найбільше приваблює, зі щирими людьми комфортно спілкуватися, їм більше довіряють.

Обізнаність. Детальне знання предмета розмови допомагає ораторові бути впевненим. Обізнаних людей сприймають як живу енциклопедію, що додає їм авторитету й не може не викликати захоплення й непідробного інтересу в слухачів.

Об’єктивність. Суб’єктивна оцінка й упередженість можуть роздратовувати слухачів і навіть відштовхувати. А об’єктивність, навпаки, викликає в аудиторії довіру й серйозне сприйняття.

Доброзичливість. Окрасою будь-якого виступу є доброзичлива атмосфера, яку створює оратор. Доброзичливість сприяє налагодженню міцного контакту з аудиторією.

 

Риси хорошого співрозмовника

Хороший співрозмовник повинен уміти слухати, виявляти інтерес до того, з ким спілкується, звертатися на ім’я, а до широкої аудиторії використовувати етикетні формули: Дорогі друзі! Шановні колеги! та ін., у жодному разі не ставити себе вище за слухачів, спілкуватися з ними їхньою мовою, зважаючи на вікові особливості, соціальний статус, рівень освіти тощо.

 Вимоги до мовлення оратора

1.Точність формулювань. Використання слів відповідно до їхніх мовних значень. Ця якість виробляє в людини звичку називати речі своїми іменами.

2.Стислість і небагатослівність. Ця риса формує вміння говорити по суті, сконцентровано.

3.Доцільність. Треба враховувати як мету мовлення, так і умови спілкування: час, місце, склад слухачів, тему розмови та ін. Ця комунікативна якість шліфує мовне чуття суб’єкта, допомагає ефективно керувати поведінкою аудиторії.

4.Доступність і зрозумілість. Якщо виклад оратора не доступний аудиторії, то він — неприйнятний.

5.Виразність. Важливий не тільки зміст, а й емоційність мовлення, укладені в слова переживання мовця.

6.Своєрідність та оригінальність. Кожен оратор має свою манеру викладу, через що його й цікаво слухати.

7.Краса мовлення. Бездоганне мовлення викликає в слухачів естетичне задоволення.Краса мовлення створюється за допомогою лексики, синтаксису, вимови, ритму.

 

Комунікативний стан мовця

Залежно від теми й мети виступу, оратор формує відповідний комплект якостей, за допомогою яких можна якнайкраще донести інформацію до аудиторії. Якщо це наукова доповідь, то яскраві емоції, надмірні рухи — не доречні. Якщо ж тема виступу, скажімо, «Подорож автостопом Європою», то емоційний градус вашої поведінки буде значно вищим, адже навряд чи вдасться цікаво розповісти про нестандартні ситуації, які можуть виникати в країнах з різним менталітетом, пов’язані з побутом під час подорожі, якщо робити це беземоційно. Але якою б не була тема вашого виступу, завжди треба контролювати свій емоційний стан, «фільтрувати» мовлення, не переходити «червоних ліній» у спілкуванні з аудиторією — від зухвалості до панібратства. Добре те, що в міру. Успішність виголошення публічного виступу залежить від структури доповіді, її змістового наповнення, вдало дібраних прикладів, наочних засобів, що передбачає ретельну підготовку оратора до виступу перед аудиторією, про що йтиметься в наступних параграфах.

 

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ !!!!!

Завдання — відновлення

► Відновити вислови відомих ораторів і записати їх..

 

1. Оратор, на, й, на, не, лише, слова, а, багатий, думки (Цицерон).

2. Оратор, людиною, у, і, справах, бути, повинен, справедливою, справедливості, тямущою (Платон).

3. Саме, становить, пишна, надбання, яка, і, почуттям, відповідає, солідна, слухачів, невід’ємне, думкам, промова, і, оратора (Цицерон).

4. Оратор, і, усіх, тією, розгромлює, самою, зброєю, і, ранить, тим, одночасно, самим, ударом... (Ф. Прокопович).

5. Оратором, користь, предмета, вишукано, з, до, й, і, є, для, той, в, говорити, важливості, кожного, гарно, відповідно, на, змозі, питання, часові, лише, хто, задоволення, переконливо, слухачів (Тацит).

6. Риторика, думки, княгиня, цариця, і, мистецтв (Ф. Прокопович).

 

Орфографічний практикум

 ► Записати речення, вставити пропущені букви і розділові знаки.

 Кінцева м...та (красно)мовства переконувати людей. Обов...язок оратора говорити правду. (Красно)мовство належить до тих мистецтв які все ...дійснюють і вс...ого досягають словом. (Красно)мовство дар який дозволяє нам оволодіти розумом і сер...цем (спів)розмовника здатність тлумачити чи навіювати йому все що нам потрібно. Ораторс...ке мистецтво користуєт...ся усіма вигодами поезії й усіма її правами. Ритор...ка цариця душ і княгиня мистецтв. Оратором достойним уваги є той хто користуєт...ся словами для думки а думкою для істи...ни й (добро)чесності.

 

21.10.2022   Українська література

 Урок  15-16

Тема: Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю. Психологічна переконливість розкриття образу Мартина Борулі.

                Драматургічна  спадщина І. К. Карпенка-Карого — це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: «Сто тисяч», «Хазяїн», «Суєта». Сюди ж належить і комедія «Мартин Боруля», яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх — могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість і з кумира перетворюється на предмет кепкування. Сміх примушує кожного з нас критично подивитися на себе і прагнути позбавитись тих чи інших недоліків у своєму характері.

Головний персонаж комедії — це людина із заможної верхівки села. Мартин Боруля не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений деяких рис гуманності. Та, на жаль, це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лінію». Коли б його спитали, навіщо йому, те дворянство, він, певно, не зміг би пояснити як слід своє дивне бажання. Читаючи комедію, ми бачимо, що Мартин — гарний сім'янин, у домі порядок і достаток; і авторитет, і гроші — все це у нашого героя є. Чого ж йому ще треба? Виявляється, треба титула дворянського, який, на думку Мартина, зробить його паном, а пан — це не мужик...

Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним способом життя селянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю. Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство – це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика». Автор саркастично змальовує цю рису героя в епізоді, де він наказує дружині Палажці навчитися, як подавати чай і каву «благородному» гостю: «Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?» Мартин велить своїм дітям називати себе не татом, а «папінькою», а маму –  «мамінькою». Він довго вранці вилежується в ліжку, як пан, хоча в нього, трудящої людини, від довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче віддати заміж за «образованого чоловіка», сина Степана мріє бачити знатним чиновником. Смішно дивитися, як «правила» дворянського побуту суперечать традиційним порядкам сім'ї Мартина, викликають нерозуміння і подив членів родини.

 На відміну від Пузиря («Хазяїн»), Калитки («Сто тисяч») Мартин Боруля не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе, але він у своєму прагненні офіційно стати дворянином, по суті, утрачає здоровий глузд.Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Тому що для Мартина дворянство — це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «освіченість», «шляхетність». Тому смішна та людина, яка соромиться бути собою, захоплюється фальшивими цінностями.І все ж перед глядачем наприкінці твору розкриваються позитивні риси Мартина Борулі. Він нарешті починає природно поводитися, ніби заново народжується на світ: «Усе згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала…»

Одночасно Карпенко-Карий утверджує високі етичні норми образами людей, які не цураються землі, праці на ній, свого походження, національних звичаїв і традицій (Гервасій Гуляницький, його син Микола, Палажка, Марися), які випромінюють нехитру народну мудрість (Омелько.

Дворянство як міф про краще життя за твором “Мартин Боруля”

У творі Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” зображується образ звичайного трудового чоловіка Мартина Борулі та його сім’ї. Але чомусь голова сім’ї раптом переоцінив свої життєві цінності і захотів не просто жити, як звичайна та нормальні людина із села, а отримати статус дворянина. Звичайно, дворянський статус є несумісним зі статусом звичайного мужика, тому Мартин Боруля намагався змінити своє життя кардинально.Наприклад, він спав зранку довше, намагався  менше працювати, хоч і не дуже комфортно себе відчував в такій ситуації. Звичайний, хоч і заможний чоловік із села намагався бути аристократом. Але до чого могло призвести прагнення бути не таким, як твої батьки та прадіди? Які суперечності в житті все це може викликати? Більш того, Мартин Боруля намагався змінити не тільки себе особисто, але і свою сім’ю. Наприклад, дочку він хотів видати заміж за когось надто освіченого родом із міста, навіть направив туди свого сина, щоб він знайшов сестрі такого нареченого. Дружині своїй він забороняв багато поратися по хаті. Все це жодним чином не покращує життя членів родини

Мартина Боруля, а лишень викликає в них подив, нерозуміння та деяку пригніченість.Хіба може такий стан речей зробити життя цих людей кращим? Напевно, що ні. Але зі стороні все це виглядає просто смішно та може таким чином розвеселити читачів. Всі ці спроби в результаті не дають бажаного результату. Життя Мартина Борулі та його сім’ї кращим не стало. Більш того, намагання стати аристократом спричинило велике розчарування для кожного з них. Наречений дочки кудись втік. Син Мартина Степан, який мав би працювати на землі, але був вимушений працювати в місті писарем на службі, звільнений із роботи.   Найголовніша поразка головного героя – його все ж таки не було визнано дворянином, через те, що його прізвище містило всього лише одну не ту літеру, яка була потрібна (Боруля замість Беруля). Все це говорить про те, що не тільки сама сім’я не визнала намагання Мартина Борулі стати тим, чим ніхто з них не є, але й оточуючий світ та суспільство не сприйняло аристократичні амбіції та залишило мужика тим, ким він є. Життя не тільки не стало кращим, воно навіть погіршилося.

Твір базується на реальних подіях. Батько його автора, Івана Карпенка-Карого, багато років намагався відновити свій статус дворянина, але всі його спроби закінчилися нічим.

Домашнє завдання.

1.Опрацювати матеріал підручника «О. Борзенко , Українська література , 10 клас»,стор.60-63 , https://shkola.in.ua/1698-ukrainska-literatura-10-klas-borzenko-2018-stand.html

2. Прочитайте вислів і напишіть власну думку « Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєї рідної землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаїв.  Головне — не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях. Тож  будьте високоморальними людьми і не соромтесь свого родоводу»

 

18.10.2022 Українська мова

 Урок 15

Тема: Риторика як мистецтво, наука й навчальна дисципліна. Роль риторики в сучасному світі.

Переглянути відео !!!

https://www.youtube.com/watch?v=aJm2eD0SMMo

 Риторика — це теорія ораторського мистецтва, наука і водночас мистецтво переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму представників багатьох гуманітарних фахів: політика, вчителя, журналіста, юриста, менеджера.

Різновиди усних публічних виступів можна показати у вигляді таблиці:

Роди красномовства	Жанри красномовства
Академічне красномовство	Лекція (вузівська, шкільна), наукова доповідь, науковий огляд, наукове повідомлення, науково-популярна лекція
Судове красномовство	Прокурорська (звинувачувальна) та адвокатська (захисна) промови. Самозахисна промова
Соціально-політичне красномовство	Звітна доповідь на конференції (з’їзді, зборах, засіданні). Парламентська, мітингова промови. Промова при здісненні дипломатичного акту. Політичний огляд
Соціально-побутове красномовство	Ювілейна, вітальна, застільна (тост), надмогильна (поминальна) промови. Виступ на прийомі
Церковно-богословське (духовне) красномовство	Церковна проповідь. Промова на соборі. Офіційне звернення до пастви

 

 Риторика як наука.

Риторика — наука про закони підготовки і проголошення промови з метою впливу на аудиторію. Виділяють такі роди і жанри в красномовстві:

· академічне — лекція (вузівська, шкільна, науково-популярна), наукова доповідь, науковий огляд, наукове повідомлення;

· судове — прокурорська (звинувачувальна) та адвокатська (захисна) промови, самозахисна промова;

· соціально-політичне — звітна доповідь на конференції (з’їзді, зборах, засіданні), парламентська та мітингова промови, військово-патріотична промова, політичний огляд;

· соціально-побутове — ювілейна, вітальна, застільна, надмогильна (поминальна) промови, виступ на прийомі;

· церковно-богословське (духовне) — церковна проповідь, промова на соборі, офіційне звернення до пастви.

Навчальний курс риторики складається з трьох частин: історія риторики — показує особливості зародження і розвитку риторики в історії людства; теоретична риторика — вивчає закони риторики; практична риторика — розглядає зміст, композицію, стиль виступу, образ оратора, психологію аудиторії.

 Риторика як мистецтво

 У Давній Греції красномовство розглядалося як мистецтво. Античні мислителі ототожнювали риторику з живописом, скульптурою і навіть архітектурою. Найбільше проводили паралелі між риторикою, поезією та акторським мистецтвом.

Аристотель у «Риториці» та «Поетиці» порівнював красномовство з поезією. Цицерон вчився майстерності у кращих акторів Риму. У своїх публічних промовах використовував суто акторські прийоми. М. В. Ломоносов великого значення надавав художнім елементам в ораторському мистецтві. Уміння «красно говорити», на його думку, «перевищує багато мистецтв». А. Ф. Коні (судовий оратор і теоретик риторики) писав, що красномовство — це літературна творчість, але в усній формі.

Красномовство належить до духовної сфери життя. Так само як поезія чи театр, ораторське мистецтво — це створення духовних цінностей. І театр, і поезія, і красномовство відгукуються на події життя, вони впливають на психологію сучасників. І поет, і актор, і оратор вирізняються розвинутим чуттям мови, високою культурою мовлення. Для них характерна ясність, точність, виразність мови.

Однак: художня творчість — це вигадка, а ораторське мистецтво цілком спирається на реальні факти, на практику. Це може бути гіпотеза, наукове передбачення, здогад, але не плід фантазії.

 Риторика як комунікація

Мета риторики — комунікативна компетентність мовця. Тому вона повинна вчити:

· аргументовано доказувати власну точку зору, поважаючи гідність співрозмовника;

· здійснювати організований словесний і невербальний вплив;

· створювати ситуації інформаційної та комунікативної комфортності, коли значно поліпшуються умови сприйняття нової інформації та спілкування; сприяти формуванню і розвиткові культури діалогу та монологу;

· намагатися формувати яскраве та емоційне мовлення, регулювати мовленнєву поведінку відповідно до комунікативних потреб, психологічних особливостей співрозмовника;

· допомагати формувати індивідуальну мовленнєву манеру мовця.

 Мистецтво ритора (оратора) полягає в його володінні усним словом як засобом впливу на слухачів. Воно ґрунтується на культурі мислення, глибокій і різносторонній освіченості, засвоєнні досвіду найкращих ораторів минулого і ораторів сучасних, бездоганному знанні мови і досконалому володінні мовленням, а також на оволодінні культурою спілкування. Оратор має бути наділений розумом, ерудицією, даром слова, певним рівнем майстерності, бути комунікабельним. Сьогодні, коли суспільство живе в

умовах девальвації слова, особливо важливим є особиста порядність оратора, його безкомпромісність, щирість, спроможність обстоювати власні погляди, вміння зрозуміти проблеми людей, до яких він звертається.
Риторика, як і філософія та логіка, належить до класичних наук, які з найдавніших часів були основоположними загальноосвітніми дисциплінами. Мистецтво риторики було відомим в Стародавньому Єгипті, Індії та Китаї, проте справжньою батьківщиною красномовства вважають Стародавню Грецію.
Риторика була вагомою складовою частиною суспільного життя Давньої Греції. Як і епос, драма, музика, скульптура й архітектура, вона вважалась мистецтвом, творчістю, її називали «царицею всіх мистецтв».
За стародавніх часів риторику поділяли на три галузі: судова риторика, риторика політична, урочиста риторика.
Античні ритори виступали на політичних зібраннях, форумах та судових процесах. Найпершу теорію риторики створили V ст. до н. е. в Сіракузах. Найвидатнішим ритором був Горгій, який, удосконаливши теорію ораторського мистецтва, познайомив з нею Афіни. Він зумів перетворити риторику на мистецтво, яке силою впливу зрівнялося з поезією.
Найславетнішим ритором Стародавньої Греції був Демосфен (384 — 322 рр. до н. е.). Сучасники зазначили, що силу Демосфенового слова можна порівняти хіба що з вихором чи блискавкою.
До нас дійшло понад 60 промов і листів Демосфена. Найвідомішими є його політичні промови, виголошені проти македонського царя Філіпа, який намагався позбавити Афіни самостійності. Демосфен, будучи вождем антимакедонської партії, боровся проти керівника македонської партії Есхіна. Дійшло до судової справи, яка стала визначною подією для тодішньої Греції. Есхін та Демосфен зустрілись у суді. Промови обох ораторів — яскраві зразки політичних виступів.
На Демосфенових промовах вчилися цілі покоління античних ораторів. Його промови брав за зразок один з найславетніших давньоримських ораторів Цицерон (106 — 42 рр. до н. е), якого вважають батьком риторики. Ідеальним оратором сам Цицерон вважав людину високої культури, яка знає історію, філософію, літературу, юриспруденцію, може владарювати над аудиторією, вміючи примусити людей сміятися й плакати. Запорукою успіху ритора Цицерон вважав освіту та природний дар. У своїх трактатах про ораторське мистецтво Цицерон зазначав, що ритор має бути патріотом, громадянином, який живе ідеалами держави й народу.
Найпершу промову Цицерон проголосив у 25 років, останню — на 63-му році життя (у рік смерті). Усього виголосив понад 100 промов, тексти 57 з них збереглися до нашого часу.
Видатними риторами були давньогрецькі філософи Арістотель (384 — 322 рр. до н. е.) та Платон (428 — 348 рр. до н. е.).
Найвідомішими ораторами Київської Русі були перший Київський митрополит Іларіон та Кирило Туровський (обидва жили в ХІ ст..).
Найвідомішою проповіддю митрополита Іларіона є «Слово про закон і благодать», де стверджено визначну роль Київської Русі та обстоюється її право на самостійність. Проповідь відзначається винятковою глибиною думки, образністю та емоційністю.
Кирило Туровскьий — автор багатьох піднесених величальних промов.
Найперша російська «Риторика» була створена невідомим автором 1620 року. Текст дійшов до нас у 36 списках. Цей твір є перекладом латинської риторики німецького вченого Меланхтона, проте текст було пристосовано до потреб російської освіти. Вона стала підґрунтям для дальшого розвитку східнослов’янського красномовства.
У ХVII-XVIII ст. курс риторики викладався у Києво-Могилянській академії, яка, будучи глибоко національним навчальним закладом, орієнтувалася на найпрогресивніші здобутки кращих європейських університетів. До наших днів дійшли описи 183 підручників риторики, 127 з яких було складено в академії. Ім’я академії прославили такі видатні ритори, як Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Михайло Ломоносов.
Необхідність відновлення національних риторичних традицій спричинена тим, що нині виникла якнайгостріша потреба в особистостях, які можуть самостійно мислити, переконувати, спонукати й скеровувати співгромадян до поступу до істини, добра і краси. Сьогодні ми розуміємо риторику як науку, спроможну відіграти роль синтезатора багатьох наук, спрямованих на розвиток мовної особистості: педагогіки, соціолінгвістики, психолінгвістики, соціальної й особистісної психології, методики викладання мови, стилістики, культури мовлення, лінгвістики тексту тощо.
Відновлення статусу риторики як науки і навчальної дисципліни має стати визначним кроком на шляху до творення демократичного, високоцивілізованого суспільства.

Словник.
Комунікабельність — здатність до комунікації — спілкування, легкого встановлення контактів і зв’язків, товариськість.
Ерудиція — глибокі знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях, широка обізнаність.
Трактат — наукова праця, де розглянуто окреме питання чи проблему.
Статус — законодавчо закріплене правове становище.

 

Виконати вправу !!!

Прокоментувати ПИСЬМОВО  зміст  одного з висловлювань .

1.Красномовство є мистецтво керувати умами. Промови достойної людини завжди спрямованої до вищого блага. (Платон.)

2. Нічим не можна завдати більшої шкоди, ніж промовляючи брехливо. Саме так, якщо ті люди, в яких державна діяльність полягає у промовах, не казатимуть правди, тоді хіба можна надійно керувати державою? (Демосфен.)

3. Філософія розпізнає доброчинності, корисні з точки зору моральної й громадянської, красномовство створює їм славу. (С. Шамфор.)

 

18.10.2022 Українська мова

 Урок 14

Тема: Контрольна робота №1 з теми: « Лексикографія. Лексична норма»: тестування

1.Лексичну норму дотримано

А  мілкі гроші                                     Б  подальша доля

В  перевернути сторінку                   Г  живописна галявина

 2.Лексичну помилку допущено 

А  освідчені люди                           Б  сусідський собака

В  відмінювати іменники              Г  здійснювати перевірку

 3.Правильно підібрано український відповідник у рядку, ОКРІМ

А  фундаментальний – ґрунтовний                     Б  толерантність - ввічливість

В  рентабельний – дохідний                                Г  дистриб`ютор – розповсюджувач

 4.НЕправильно сполучено слова в рядку

А  вдалий проект                                  Б  розрахувався гривнами

В  поширювати чутки                          Г  вимкнути телефон

 5.НЕ є синонімічним  до слова зелений 

А  брунатний            Б  ізумрудний         В  малахітовий          Г смарагдовий

 6.Синоніми подано в рядку, ОКРІМ

А   схарапуджений – наляканий                       Б   погідний - сонячний

В   одвірок – поріг                                             Г  врунитися – зеленіти

 7.Слово приймати (у різних формах) можна поєднати з усіма поданими словами, ОКРІМ

А  приймати участь                        Б  приймати чергування

В  приймати за жарт                      Г  приймати драбину

 8.Потрібно відредагувати речення

А   Проведено навчання населення дій в умовах  воєнного часу.

Б    Громадянські  права – основа конституційно-правового статусу громадянина держави.

         В   До споживчого кошика входять найбільш необхідні товари.

Г   На протязі дня дощ лив як з відра.

 9.Установіть відповідність

Іншомовне слово                                       Власне українське слово

1       респектабельний                                              А   небажаний

2       локальний                                                         Б  забезпечений

3       одіозний                                                            В  місцевий

4       гіпотетичний                                                    Г   поважний

                                                                                   Д  припущений

10 Установіть відповідність

Фразеологізм                                                                   Антонім

1       співати дифірамби                                           А  поливати помиями     

2       міцний горішок                                                Б  хоч греблю гати   

3       на заячий скік                                                   В  на вагу золота

4       не в тім`я битий                                               Г  ні риба ні м'ясо

                                                                                  Д  туман вісімнадцятий

 

14.10.2022 Українська література

 Урок 14

Тема: Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія.

 

         Сьогодні на уроці ми ознайомимося та проаналізуємо комедію І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля»,  щоб ви були чесними, культурними, освіченими,  щирими та гідними громадянами України.

 Епіграф уроку: «Мартин Боруля» – одна з найкращих українських комедій.

                                                                                              І.Франко

Чому це так, ми спробуємо з’ясувати.

 Трагікомедія «Мартин Боруля» написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»

 У недалекому минулому Мартин Боруля жив здоровим трудовим життям внаслідок конфлікту з дворянином Красовським, який назвав його « бидлом» пройнявся фантастичним бажанням довести, що він також «уродзоний шляхтич».         І поки повіренийТрандалаєв добивався офіційного підтвердження «дворянських прав» Мартина Борулі, той поспішив завести у своїй сім’ї  «дворянські порядки». Мартин забороняє своїм дітям   «мужицьку роботу», сам намагається подовгу вилежуватись у ліжку, хоч з незвички у нього й боки болять, а ще  хоче перевести сім'ю  на «панську» страву – «кофе» – і велить розпитати, «коли його подають: чи до борщу, чи на ніч».

Щоб вивести своїх дітей на «дворянську лінію», Мартин Боруля, не шкодуючи грошей, утримує сина Степана писарчуком у земському суді, а дочку Марисю збирається видати заміж за  «благородного жениха» – регістратора в ратуші Націєвського.

Одну за одною розгортає драматург сцени й ситуації, майстерно підводячи «уродзоного шляхтича» до катастрофи. Націєвський, «благородний жених» Марисі, ганебно тікає, Степан залишається «поза штатом», а тим часом сенат не підтверджує дворянські права, бо в старих документах писалося «Беруля», а в нових –« Боруля».Довівши до цілковитого провалу честолюбні прагнення свого героя, Карпенко-Карий у фіналі комедії показує протверезіння. Мартин Боруля, спалюючи після всього пережитого «дворянські документи», говорить: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала». Через всю комедію проведена ідея: гідність людини визначає не приналежність до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота й щирість у взаєминах з людьми. Ця ідея стверджується не тільки еволюцією головного персонажа, а й критичним зображенням таких дійових осіб, як Протасій Пеньожка, Матвій Дульський – представників гоноровитої , хоч і «голопузої»  шляхти, як Степан Боруля, Націєвський, Трандалаєв – розбещених чиновників.

Жанрові й стильові особливості. Ця позиція І. Карпенка-Карого дуже цікава, бо орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторони дійсності, як і в «Ревізорі» М. Гоголя: «Над чим смієтесь? Над собою смієтесь». Саме цей сміх крізь сльози й визначає пафос твору.  І. Карпенка-Карого. Звідси й жанрова особливість цієї п’єси — трагікомедія. Сюжет твору (своєрідна, яскраво національна версія відомої комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич») становлять гумористичні сцени з життя заможного хлібороба Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Щоправда, у Мольєра моралізаторство має абстрактно-повчальний характер, а в Карпенка-Карого воно спрямоване проти конкретних побутових і соціальних явищ, поданих у національному художньому зрізі. У цьому, до речі, одна із суттєвих відмінностей між творами класицизму («Міщанин-шляхтич») і реалізму («Мартин Боруля»).

 Межі й об’єкти драматичної творчості Карпенка-Карого, - то наше село, бідне, обшарпане село з тисячами злиднів, що визирають із кожної хати, з темною хмарою, що заставляє собою і душу, і мозок селянина.Панорама селянського життя, намальована Карпенком-Карим, тяжка, повна чорних фарб. Ми не помилимось, коли скажемо, що творчість Карпенка- Карого  у сфері нашої драми – то резонатор нашого села, то талановитий і здебільшого правдивий малюнок його, а п’єси автора  «Бурлачка», «Розумний і дурень», «Чумаки», «Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Суєта», «Хазяїн» - артистичні, історичні пам’ятки з життя нашого села.

         Не менш помітною заслугою реаліста-драматурга є також і те, що він не пішов у своїй творчості утертою дорогою стопцьованих шаблонів у змалюванні кохання. Образи кохання, а особливо жіночого, різноманітність емоційних переживань залюблених істот змальовано автором в дев’яти п’єсах  так гарно, чітко і з таким чуттям художньої міри, що образи стають символами, типовими фігурами, яких годі знайти  в інших  творах нашої драматичної літератури.

         Чудово змалював Карпенко-Карий образ «Наймички». Пластичністю оброблення, виразністю деяких рис з переживань любовного почуття до Панаса і тих життєвих умов, в які кинула її доля нещаслива, Харитина залишиться одним із кращих жіночих типів не тільки з галереї Карпенка-Карого, а й цілої української драматичної літератури.

         Карпенко-Карий звертався також і до нашого минулого, де так багато великих драматичних моментів, де ці моменти, звиваючись один до одного, створюють одну велику  трагедію – історію нашого краю.«Що було – те мохом поросло», «Сербин» і «Сава Чалий» - ось п’єси нашого драматурга, матеріалом для котрих були події «былого» нашої історії. Найбільш вартою з боку літературного є остання п’єса, мабуть, чи не найкраща з усіх історичних п’єс  нашого театрального репертуару.

        Домашнє завдання.

Прокоментувати ( письмово !!!) вислів І.Франка:  « «Карпенко-Карий – один із батьків новочасного українського театру».

 

14.10.2022 Українська література

 Урок 13

Тема: Іван Карпенко-Карий(І. Тобілевич). Життєвий і творчий шлях. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів. І.Карпенко-Карий і «театр корифеїв». Драматургічне новаторство письменника. Значення творчості І. Карпенка-Карого.

 

Талановитий драматург-новатор Іван Карпенко-Карий збагатив українську літературу творами різноманітних жанрів. Високою акторською майстерністю, зокрема природженим вмінням передати найсуттєвіше в психологічно вмотивованій особистості, він зробив вагомий внесок у розвиток українського театру. І як письменник, і як один із корифеїв сценічного мистецтва Карпенко-Карий завжди залишався громадянином і патріотом свого знедоленого краю.

 

       17 вересня 1845 року в селі Арсенівці Бобринецького повіту поблизу Єлисаветграда в родині управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича народився син Іван. Батько походив із зубожілого дворянського роду. Не маючи ні землі, ні чинів, ні освіти, Карпо Адамович Тобілевич змушений був усе життя служити в поміщиків. Мати майбутнього письменника була кріпосною, її Карпо Адамович викупив у поміщика Золотницього.До 14 років Іван жив у селі.1855 року починає вчитись у Бобринецькій повітовій школі, по закінченню якої з нагородою за успіхи в навчанні працює писарчуком у канцелярії пристава в містечку Мала Виска, потім канцеляристом у Бобринецькій міській управі.1862-1863 роках Іван Тобілевич познайомився і зблизився з Марком Кропивницьким, почав брати участь у бобринецькому театральному гуртку.

Працює канцеляристом у Бобринецькому повітовому суді. У 1865 році повіт із Бобринця переїздить до Єлисаветграда, де Іван працює на посаді столоначальника повітового поліцейського управління. Тоді ж разом із Кропивницьким займається громадською та аматорською театральною діяльністю.

1868-1869 роках працює секретарем Херсонського міського поліцейського управління, потім знову Єлисаветградського. 1869 року одружується з Надією Карпівною Тарковською — дочкою поміщика з давнього польського шляхетського роду. Невдовзі народилися діти. Перший син Віссаріон помер невдовзі після народження. У 1872 році народилася Галя, потім Назар, Юрко, Орися.

1877 року Іван Карпович заклав хутір Надія на честь дружини.

1881 року його дружина померла від туберкульозу, залишивши чотирьох дітей. Ще через рік після тривалої хвороби поховали дочку Галю.

1869-1883 роках Тобілевич активно включається в громадсько-політичну і театральну діяльність у Єлисаветграді. Очолює нелегальний політичний гурток місцевої передової інтелігенції. Допомагає учасникам революційного руху. На цей період припадають і перші літературні спроби. Співпрацює з газетою «Єлисаветградськицй вісник», «займається перекладами з російської мови повістей Г. Успенського та Ф. Решетнікова, створенням оповідання «Новобранець». Працює над п’єсами «Чабан» («Бурлака» ), «Хто винен?» («Безталанна» ), «Підпанки».

В альманасі М. Старицького «Рада» публікує оповідання «Новобранець» за підписом Гнат Карий.

1883 року Тобілевича без пояснення звільнили з посади секретаря поліції. Іван Франко, оцінюючи цей період у житті Тобілевича, писав, що тоді «усміхнулася йому українська муза: Росія стратила поліційного пристава, Україна зискала Карпенка-Карого».

Після звільнення переїздить із дітьми на хутір Надія. У той час трупа Старицького приїхала на гастролі в Єлисаветград. Під псевдонімом Карпенко-Карий Іван Тобілевич стає актором трупи Михайла Старицького. Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».

1884 року письменник одружився зі співачкою трупи Старицького Софією Віталіївною Дітковською.

Під час гастролей трупи Старицького в Ростові-на-Дону (1864) надходить розпорядження про заборону Карпенкові-Карому перебувати в Україні й у великих містах Росії. Він оселяється в м. Новочеркаську, живе під наглядом поліції як політичний засланець. Працює в кузні і в палітурній майстерні. Тоді ж написав п’єси: «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка». Переробляє п’єсу «Хто винен?» на «Безталанну».

1886 року створено комедію «Мартин Боруля». У Херсоні надруковано «Збірник драматичних творів» Івана Карпенка-Карого. Одержує дозвіл залишити Новочеркаськ. Переїжджає на хутір Надія біля Єлисаветграда. Живе під наглядом поліції. Займається господарством. Прагне поновити свою театральну діяльність. Листується з братами: Миколою Садовським і Панасом Саксаганським. З 1888 року гласний поліцейський нагляд за драматургом змінюється негласним. Дозволено виїзд із хутора Надія. Відновлення акторської діяльності в українському народному театрі. Виїжджає на гастролі разом із Кропивницьким, Заньковецькою, Саксаганським, Садовським. Згодом разом із Саксаганським очолює окрему трупу. У 1889 році написав комедію «Сто тисяч», у 1892 р. — драму «Батькова казка».

З 1893 по 1895 роки письменником створено драматичні твори: «Паливода XVIII століття», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Понад Дніпром», «Чумаки».

У 1897 році склав записку до з’їзду театральних діячів у Москві, яку з трибуни виголосив Панас Саксаганський.У 1898 році написано статтю «Наталка Полтавка».

1899 рік створив трагедію «Сава Чалий», 1900 року написав комедію «Хазяїн».

У 1901 році під час гастролей у Москві відвідує Л. М. Толстого, дарує йому свої твори.

З 1902 по 1904 роки написав драматичні твори: «Гандзя», «Суєта», «Житейське море».

У другій половині січня 1907 року в місті Умані востаннє виступає на сцені. Через тяжку хворобу змушений припинити роботу в театрі. У серпні їде лікуватись до Берліна.

2 вересня 1907 року Іван Карпенко-Карий помер у Берліні від раку селезінки. Його тіло перевезено в Україну і поховано поблизу хутора Надія на кладовищі села Карлюжино, поруч із могилою його батька.

На хуторі Надія 1969 року відкрито літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого.

 

1.Опрацювати матеріал  підручника «О.Борзенко Українська література .10клас», https://shkola.in.ua/1698-ukrainska-literatura-10-klas-borzenko-2018-stand.html

стор.54-56 про « Театр корифеїв» , « І.Карпенко-Карий»  стор.57-59

2.Прочитати  комедію « Мартин Боруля» , стор.64-69.

11.10.2022 Українська мова  

 Урок 13

Тема: Есе. Види есе, вимоги до його написання

-Що ж таке есе?  Есе – невеликий за обсягом прозовий  твір, що має довільну побудову, у якому автор висловлює власні думки та враження з конкретного приводу. Есе не претендує на вичерпну відповідь чи категоричну позицію відносно певної теми. Основу тексту складає  роздум.

 Пам’ятка написання  есе. 

Створюючи есе , учень:

-          вільно висловлює свою думку;

– показує своє ставлення до того, про кого говорить;

– не дотримується обов’язкової форми (вступу, основної частини, висновку);

– не всебічно описує предмет чи подію;

- може лише частково, як у розмові торкатися якихось питань;

- може висловлювати опірні міркування;

– використовує образні вислови, порівняння;

– на початку може сказати про що йтиметься у його висловлюванні, про час, місце й особливості події, може подати вислів, що виражає думку або викликає різне ставлення, можна почати прислів’ям, приказкою чи мудрим висловом;

– продовження може бути схожим на оповідання, під час читання якого виникають особливі відчуття й напрошується важливий висновок;

– останній абзац має завершувати думку;

– речення можуть бути короткі й, навіть, незавершені, питальні й окличні.

 

Завданням есе  є   інформація або пояснення.           

 Визначальними рисами есе є:

 - невеликий обсяг,  

- довільна композиція,

- незвичайна манера мислення.

 Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію та лексику. На перший план виступає особистість автора.

Стиль – художній або публіцистичний. Емоційність, експресивність, яскрава образність досягаються вживанням метафор, порівнянь, алегоричних і притчевих образів, символів. Коректність у висловленні дискусійних думок.

  Види есе:

Вільне	Формальне
Ознаки: –        невеликий обсяг (7-10 речень); –        вільна форма і стиль викладу; –        довільна структура; –        обов’язкова вимога: наявність позиції автора.	Ознаки: –         дотримання структури тексту, –         наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); –         обґрунтування (аргументування) тези.

Вільне есе обмежене в часі  5 – 10 і 10 – 15 хв    

Для написання формального есе виділяють більше часу: від 20-ти до
45-ти хвилин

Побудова вільного  есе

1)​ вступ, у якому необхідно обґрунтувати вибір теми, правильно сформулювати тезу;

2)​ основна частина, у якій відбувається розгортання думки щодо порушеної проблеми та подається її аргументація;

3)​ узагальнення висновків відповідно до теми.

 Орієнтовний план формального  есе

1. ВСТУП – один абзац

-Використовуйте «пастки» для залучення уваги, такі як: цитата, вірш, питання, роздуми, незвичайні факти, ідей або смішні історії.

-Немає необхідності висловлювати в першій пропозиції основну думку.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА – 2-3 абзаци.

-Виражайте свої думки зрозуміло.

-Підкріплюйте основні ідеї фактами, роздумами, ідеями, яскравими описами, цитатами або іншою інформацією чи матеріалами, які інтригують і захоплюють увагу читача.

3. ВИСНОВОК – один абзац.

Продемонструйте вашу позицію щодо порушеної проблеми.

- Зробіть узагальнення та аргументацію, яка підсумовує викладене в основній частині.

Зразок   формального есе

Спираючись на зміст поданого мікротексту, напишіть есе на тему «Будь-яка проблема – це можливість стати кращим».

Будь-яка проблема – це наявність суперечливої ситуації, питання, що потребують розв’язання. Кожен знаходить різноманітні шляхи їх вирішення. Долаючи випробування, самовдосконалюєшся. Проблема – то завжди можливість змінитись, стати кращим.

Викладіть Ваш погляд на цю проблему. Завдання потребує розгорнутої відповіді в довільній формі. Основні твердження, факти, події викладайте в зручній для Вас структурно-логічній послідовності. Використовуйте найважливішу для розкриття теми інформацію, факти із власного життя, історії, художньої літератури, преси, розповідей інших людей, які найкраще арґументуватимуть Ваші міркування. Сформулюйте висновки.

 «Ми часто стикаємося з проблемами у своєму житті. Дехто може легко впоратись із випробуваннями (бо саме цим і є проблеми), інші, на жаль, занепадають духом і «пливуть за течією». Я переконана, що боротися з труднощами й невдачами потрібно, бо це – стимул і можливість стати кращим.

Через лінощі й слабкодухість люди не розвиваються, а, навпаки, деградують. Так з’являються особи з «тонкими» душами (їх не можна нервувати) та істеричними характерами (кожна проблема – це стрес, тож: «Пожалійте мене! Зробіть усе за мене»). Це неправильно!Людина мусить і повинна шукати в собі сили, щоб подолати життєві випробування, – тільки так можна вдосконалити себе й довколишній світ.Людство знає безліч таких прикладів. Взірцем є життя Лесі Українки, яка знаходила мужність протистояти недузі й творити. Завдяки наполегливості, наперекір болю, за свій короткий вік вона встигла зробити стільки, що вистачило б на кількох. Усі Лесині твори насичені внутрішньою силою, яка особливо потужноо струменить із поезії «Contra spem sperо!».

Великим випробуванням для людини є також нерозуміння її близькими. Особливо важко, коли родина не підтримує тебе у втіленні покликання, у дорозі до мети. Катерина Білокур – художниця від Бога – мусила пройти це випробування. Родина не схвалювала її захоплення, мовляв, головне призначення селянки – працювати в полі. Однак вона витримала всі образи, розвивала свій талант і досягла успіху. Її полотна на виставці українського мистецтва в Парижі високо оцінені майстром пензля Пабло Пікассо!

Отже, як бачимо, будь-яка проблема дає нам можливість стати кращими, однак її не можуть реалізувати ледачі й слабкодухі, це під силу тільки сміливим і наполегливим людям, здатним до праці й боротьби.»

Тези :

 1 «Найщасливіша та людина, яка потрібна всім»,

2. «Щастя—у праці».

3. «Щастя за гроші не купиш».

4. «Щастя—в коханні».

5. «Щастя— у подоланні себе, у самовдосконаленні».

 6 «Якщо хочеш бути щасливим — будь ним».

Відомий поет Омар Хайям дав таке визначення щастю: «Щасливий той, хто жив хоч би хвилинку!» Отже, саме життя є щастям. Матеріальний добробут дає відчуття задо­волення, комфорту, але не щастя. Той, хто бачить щастя в цьому, збіднює своє життя, перетворює його на існування. Відчуття щастя дає людині творчу працю, творчість, мета яких— ствердження ідеалів добра, краси, справедливості.

Розуміння щастя нікому не може бути нав'язано, кож­на людина має право на своє уявлення про щастя, кожен вибирає його сам. Щастя — це сама людина, багатство її внутрішнього світу, характер її світогляду, духовність або меркантильність інтересів і потреб.

 Творче завдання «Як стати щасливим»

- Що людина має робити, щоб відчувати себе щасливою? Викладач записує відповіді на класній дошці.

Щоб стати щасливим, ти маєш:

1.   По-доброму ставитись до інших, завжди бути готовим допомогти людині, яка потребує твого співчуття, поради або допомоги.

2.   Будь-яку працю перетворювати на творчість.

3.   Пам'ятати, що гроші важлива складова твого життя, але не головна.

4.   Дарувати щастя людині, яку любиш і цінувати її щире ставлення до тебе.

5.   Постійно працювати над вдосконаленням власної осо­бистості.

6.   Сприймати життя оптимістично.

 Домашнє завдання

Написати    есе «З чого зіткане щастя? », використовуючи подані вище тези і творче завдання

 

11.10.2022 Українська мова  

 Урок 12

Тема :Уживання слів у фразеологізмах відповідно до їх стилістичного забарвлення

        Українська мова багата на виражальні засоби, які дають змогу змалювати образ, відтворити пейзаж, радість, смуток, возвеличити людину, засудити негативні риси її. Серед чисельних перлин синонімів, антонімів, метафор, які роблять мову гарною та образною, гнучкою та експресивною, передають найменші порухи нашого серця, серед цих перлин виділяють стійкі сполуки -фразеологізми, що виражають думки й сподівання мовців, їх побут, історію, культуру, єднають різні покоління. 

          Щодо  походження терміну ”фразеологія” (від грец. phrasis –вислів і logos – поняття,вчення) - це розділ мовознавчої науки, що вивчає сталі звороти мовлення й склад фразеологічних одиниць і висловів мови, властивих їм семантичних і структурних ознак, закономірностей, функціонування в мові та мовленні.

            Фразеологія як самостійний розділ лексикології вперше була введена в лінгвістику швейцарським стилістом Шарлем.Баллі на початку 20 століття.

Фразеологізм -- одиниця мовлення, що складається з двох або більше компонентів і характеризуєься відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю лексичного складу та будови.

Фразеологізмам, на відіну від слів і вільних словосполучень, властиві такі ознаки:

1)    семантична неподільність;

2)    відтворюваність у готовому вигляді;

3)    наявність емоційно-експресивного забарвлення;

4)    за складом – це сполучення двох і більше слів, що можуть мати переносне значення;

5)    стійкість граматичних категорій і усталеність порядку слів;

6)    спільність синтаксичної функції для всіх його компонентів.

 Групи фразеологізмів за семантичною (смисловою) злитістю:

  -- фразеологічні зрощення (ідіоми); найстійкіші, семантично неподільні сполучення слів, загальне значення яких не випливає із значення їхніх компонентів (пекти раків – червоніти

   --фразеологічні єдності– це семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких умотивоване значенням компонентів: біла ворона, прикусити язика, дихати на ладан)

  -- Фразеологічні сполучення – це фразеологізми, до складу яких входять слова, з яких одне є вільним, а друге – з так званим зв’язаним значенням, причому цілісне значення фразеологізму випливає із значення компонентів: брати участь, насупити брови, покласти край

  -- Фразеологічні вислови – це окрема група, стійкі за своїм складом і значенням звороти, які складаються із слів з вільним лексичним значенням проте в мовленні такі вислови відтворюються як усталені. До них відносять прислів’я та приказки, крилаті вислови, афоризми.

Походження фразеологізмів української мови:

Ø Народна мова та усна народна творчiсть:

заварити кашу – брехати, дати гарбуза – вiдмовити, пасти заднiх – вiдставати.

Ø Антична мiфологiя:

дамоклiв меч – нависла загроза, ахiллесова п’ята – вразливе мiсце, сiзiфова праця – даремна i важка праця, троянський кiнь – прихована загроза.

Ø Бiблiйнi вислови:

альфа i омега – початок i кiнець, вавилонське стовпотворiння – велелюдне мiсце.

Фразеологічні синоніми – це фразеологізми, що позначають той же предмет або явище дійсності, виражають те саме поняття, але увиразнюють та відтіняють його різні сторони.

        Фразеологічні синоніми об’єднуються в синонімічні ряди.

Фразеологічні антоніми – це фразеологічні одиниці з протилежними значеннями.

 Фразеологізми можна вважати антонімічними за таких умов:

-         усталені словосполучення мають протилежне, контрастне значення;

-         обидва фразеологізми виражають одну логічну сутність або явища одного плану, означаючи дію, ознаку, указуючи на обставини дії тощо;

 

Дібрати синоніми до фразеологізма « і слід пропав»:

            --  Як у воду впало, і слід прохолов, і слід простиг, і сліду не стало, як корова язиком злизала, тільки й бачили, як водою змило, як крізь землю провалився.

Завдання

Перекладіть українською мовою.

1.У ленивой пряхи и про себя нет рубахи –

треба прясти, щоб руб’ям не трясти, з лежі не буде одежі, з спання не купиш коня, хто ледащо, тому їсти нема що.

2. Держать нос по ветру –

тримати ніс за вітром; чути, відкіль вітер віє.

3. Винтиков не хватает в голове –

не вистачає клепки в голові, не має хто гаразду в голові, несповна розуму.

 Дібрати фразеологізми-антоніми:

Вдарити лихом бо землю	кури не клюють
Пекти раків	сміятися на кутні
Розбити глека	Валиться з рук жити чужим розумом
Сушити зуби	білий як смерть
Як кіт наплакав	ніс повісити
Намотати на вус	друзі не розлий вода
Горить уруках	жити чужим розумом
Хоч в ухо бгай	в одне вухо впустив, а в інше випустив

 

До поданих фразеологізмів доберіть синонімічні слова. Встановіть відповідність.

 

1. Пускати півня                                        1. Далеко               

           2. Замилювати очі.                                   2. замовкнути

           3. За тридев’ять земель.                          3. вигідно

           4. Утратити свідомість.                           4. удосвіта

           5. Прикуси язика.                                     5. здоровий.

           6. Брати гору.                                            6. знепритомніти

           7. Вільний птах.                                        7. багато

           8. На руку ковінька.                                  8. обманювати,

           9. Кров з молоком.                                    9.незалежний

          10. Ні світ ні зоря.                                     10. перемагати

          11. Зарубати на носі.                                 11. підпалювати

          12. Хоч греблю гати.                                 12. запам’ятати                                 

 

      Наведені фразеологізми перепишіть, згрупувавши їх за значенням.

1. Ні риба ні м'ясо. 2. Обдерти як липку. 3. До гарячого ще приском сипнути. 4. Бити в барабани. 5Стелитися під ноги. 6. Ні пава ні ґава. 7. Останню сорочку зняти. 8. Бити на сполох. 9. Ходити на задніх лапках. 10. Дзвонити в усі дзвони.  11. Оливи до вогню долити. 12. Пустити з торбами.

        До фразеологічних висловів відносять: прислів’я та приказки: Козача потилиця панам не хилиться. Аби розум, щастя буде; крилаті вислови: Світ ловив мене, та не спіймав (Г.  Сковорода). Хто бере  — усе той тратить; хто дає  — усе придбав (Шота Руставелі); афоризми: Борітеся  — поборете (Т.  Шевченко).

За стилістичними властивостями фразеологізми поділяють на такі групи:

1)    розмовні: товкти воду в ступі; тягти кота за хвіст; бути на побігеньках; давати прочухана; за онучу збити бучу; наступити на пробку; втерти носа; на козі не під’їдеш; курям на сміх. Уживання таких фразеологізмів надає мовленню невимушеності, оскільки більшість із них має грубувато-знижене забарвлення;

2)  книжні: перейти рубікон; співати дифірамби; здати в  архів; обходити гострі кути; наріжний камінь; в’їхати на білому коні; стрітися на вузькій стежці. Уживання таких фразеологізмів надає мовленню вишуканості, засвідчує освіченість мовця, більшість із них має урочисто-піднесене, «високе» забарвлення;

3)  стилістично нейтральні: господар становища; милувати око; закласти фундамент; стати лавами; сприятливий ґрунт. До стилістично нейтральних належать і  так звані номінативні фразеологізми, що є  назвами явищ (рослин, наукових понять тощо): Роси випали сльозами над петровими батогами (Д.  Чередниченко)

ЗАВДАННЯ 

1.     Прочитайте. Визначте прислів’я, афоризми, крилаті вислови.

Душі своєї не зрікаюсь, весь вік повторювать повинен: «Караюсь, мучусь і не каюсь!» (П. Осадчук) 2. Життя прожить — не поле перейти… Хтось плуга тягне, хтось іде за плугом (В. Слапчук). 3. Бувайте здорові та, не питаючи броду, не лізьте у воду, бо втопитесь!

 

2. Прочитайте. Укажіть фразеологізми стилістично нейтральні, розмовні та книжні.

1. Загальновідомо, що кожна національна культура має в своєму арсеналі елементи інших культур, але ж не вони визначають її суть. 2. Життя прекрасне, поки ти пливеш, змагаючи і рифи, й вал дев’ятий (В. Грабовський). 3. В дорозі начеб не барився, набачивсь, намотав на вус… І так немовби оновився, коли додому повернувсь (В. Бров ченко). 4. Поки я на коні, буде слатись мій шлях. Ви коня не дражніть, бо він дасть по зубах (П. Осадчук). 5. У двослівних назвах рослин, утворених за допомогою прикметників кінський, собачий, заячий, вовчий і под., міститься вказівка на дикорослість рослини, непридатність її для людини: собача м’ята, заяча капуста, кінський щавель, жаб’яча кислиця (Л. Москаленко). 6. Про доброго козака так і кажуть: характерник. Гострий слух, соколині очі, відвага, гумор, кмітливість, уміння вийти сухим з води… (Ю. Хорунжий)

 

 

14.10.2022 Українська література  

 Урок 12

Тема: Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін.

Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М. Кропивницького та М.Старицького. Родина Тобілевичів та український театр. Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами.

 1.Опрацювати теоретичний матеріал за підручником «О. Борзенко ,Українська література , 10 кл.»   Стор.54-56  за посиланням

https://shkola.in.ua/1698-ukrainska-literatura-10-klas-borzenko-2018-stand.html

2.Виконати завдання настор.56 – перші три запитання.

 Або

за підручником «О.Авраменко, Українська література  , 10 клас» за посиланням

https://pidruchnyk.com.ua/392-ukrayinska-lteratura-avramenko-paharenko-10-klas.html

стор.61-63

 

 14.10.2022 Українська література  

 Урок 13

Тема: Іван Карпенко-Карий(І. Тобілевич). Життєвий і творчий шлях. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів:трагікомедія («Сто тисяч», «Мартин Боруля»), сатирична комедія («Хазяїн»), соціально-психологічна драма («Безталанна»), історична трагедія («Сава Чалий»). І.Карпенко-Карий і «театр корифеїв». Драматургічне новаторство письменника. Значення творчості І. Карпенка-Карого

 

 Життєвий і творчий шлях драматурга

Іван Карпович Тобілевич народився в селі Арсенівка Бобринецького повіту, що на Херсонщині, в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Мати його була кріпачкою, яку майбутній батько Івана викупив з неволі, а потім одружився з нею. Дружина письменника розповідає, що його батько й мати «знали напам’ять багато віршів і пісень Шевченка, і вони були першими учителями своїх дітей, прищепивши молодим серцям гарячу любов до поета». Мати, Євдокія Зінов’ївна, ще дівчиною не раз бачила вистави «Наталки Полтавки» у виконанні мандрівних труп на півдні України. Про ці вистави вона із захопленням розповідала своїм дітям, пробуджуючи в них інтерес до театру. У своєму нарисі «Южнорусский народный театр» Іван Тобілевич розповідав: «На початку 50-х років, я дуже добре пам’ятаю, що гості, які бували у мого батька, наспівували «Віють вітри», «Видно шляхи полтавськії», «Петруся» і часто цитували фрази Шельменка і Возного, а матуся моя, яка не вміла читати, знала напам’ять «Наталку Полтавку» — скільки ж разів вона її бачила на сцені!»

Не випадково, з пошани до матері Микола і Марія вибрали собі театральні псевдоніми Садовських (дівоче прізвище Євдокії Зінов’ївни), а Панас — псевдонім Саксаганський, на честь містечка Саксагані, звідки мати була родом. В одинадцять років Іван Тобілевич вступив до Бобринецької повітової школи, яку закінчив через три роки. На цьому його офіційна освіта й закінчилася через брак коштів. Довелося йому йти в 14 років працювати спочатку писарчуком, потім канцеляристом. У Бобринці був аматорський театральний гурток, і молодий Тобілевич активно включився в його діяльність.

1865 року повіт було переведено до Єлисаветграда. Туди переїхав і Іван Карпович, одержавши підвищення до столоначальника, а потім до секретаря міської поліції. Служба давала засоби для існування, а душа належала театрові й літературі. Єлисаветград став театральним осередком. Туди з гастролями часто приїжджали відомі театральні трупи, радував виставами й аматорський гурток, а улюбленцем публіки був Іван Тобілевич. Він, до речі, так захопився п’єсою Т. Шевченка «Назар Стодоля», що взяв прізвище героя — Карий — собі за псевдонім, а дітей своїх назвав Назаром та Галею.

Займався Іван Карпович і громадською роботою. Як свідчить С. Тобілевич, він «написав багато статей і фейлетонів у місцевій пресі, де малював живими фарбами злиденне життя міської бідноти, всі темні її сторони, бідність, хворобу, темряву, і це зворушувало найбайдужіших». Іван Карпович брав активну участь у гуртку місцевої різночинної інтелігенції, за що потім, 1883 року, його звільнили зі служби як людину політично неблагонадійну. І. Тобілевич вступив до трупи М. П. Старицького й нарешті зайнявся улюбленою справою. 1884 року під час гастролей йому раптом було наказано виїхати з міста через заборону проживати в Україні й у великих містах Росії. Довелося Карпенкові-Карому як політичному засланцеві проживати у м. Новочеркаську під пильним «гласним наглядом» поліції — з допитами та обшуками й висилками. Щоб заробити на прожиття, він змушений був працювати в кузні, у палітурній майстерні. Три роки заслання, хоч і важкі для драматурга, не минули марно. Тут він написав п’єси «Безталанна», «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля». Ці твори, поряд із написаними раніше в Єлисаветграді, засвідчили появу в українській літературі нового талановитого драматурга.

Уже в перших своїх п’єсах І. Карпенко-Карий свідомо уникав шаблонів, прокладав нові шляхи в українському драматичному мистецтві. І. Франко писав: «Цензурна заборона, що не допускала на українську сцену інтелігентів і змушувала письменників обертатися виключно в селянській сфері, та заборона, що стількох українських драморобів звела на пусті шаблони, на пережовування все тих самих мотивів кохання, співів, танців та пиття горілки, були для Івана Карповича принукою до заглиблення в душу народу, до зусильної обсервації найрізніших сторін народного життя, розкривала перед ним щораз інші, щораз ширші перспективи того життя і надавала кожній його драмі більший, пекучий інтерес».

Незважаючи на цензурні утиски, деякі п’єси І. Карпенка-Карого почали друкуватися й виставлятися на сцені, завойовуючи широку популярність.

У 1887 році драматургу дозволили залишити Новочеркаськ і оселитися на хуторі Надія біля Єлисаветграда. Повернувся він і на сцену. Спочатку брав участь у трупі Садовського, а потім разом із Саксаганським очолив окреме театральне товариство. Іноді до товариства приєднувались Заньковецька, Кропивницький, Садовський, і тоді ансамбль корифеїв вражав глядача високою майстерністю сценічного відтворення кращих п’єс української драматургії. Одружений був з Надією Тарковською, мав чотирьох дітей. На честь дружини заклав хутір Надія. Рано повдовів. Удруге одружився зі співачкою трупи Старицького Софією Дітковською. В особі дружин мав щирих і вірних друзів. Про Карпенка-Карого написано кілька художніх творів, зокрема «Дуби шумлять» І. Пільчука.

І. Карпенко-Карий писав на різноманітні теми, використовуючи й різні жанри драматичних творів: трагікомедії («Сто тисяч», «Мартин Боруля»), сатиричну комедію («Хазяїн»), соціально-психологічну драму («Безталанна»), історичну трагедію («Сава Чалий») та ін. Помер письменник у 1907 році, похований біля хутора Надія, в якому 1969 року був відкритий його літературно-меморіальний музей.

 У чому виявилося новаторство І. Карпенка-Карого як драматурга?

 

    Видатний учений, літературознавець О Єфремов зазначав, що новаторство І. Карпенка-Карого як драматурга виявилось у тому, що він “пив з власної чарки”, топтав свою стежку в літературі, першим виступивши “за межі шаблону – отієї етнографічної, з неодмінним коханням у центрі, драми й дав початки серйозної комедії, цінної і з громадського, і з художнього погляду”. Від драматургії І. Карпенка-Карого повіяло таким свіжим вітром, що той повів одразу вловили і критика, і глядачі (бо ж драма найперше ставилася на сцені) не тільки в Україні,

а й за її межами. Так, під час гастролей українського театру в Москві 1901 року газета “Театральные известия” дала таку лаконічну, але точну характеристику художньому почерку драматурга:

..Малороссийский он Островский,

Фотограф родины своей.

Его перо лишь правдой дышет.

И чужд ему совсем шаблон…

Он также славно пьесы пишет,

Как и играет славно он.

Якщо кожен з цих, хай і не зовсім вправних, рядків проілюструвати фактажем, то вийде найпереконливіший літературний портрет письменника.

Основні свої твори І. Карпенко-Карий написав у 80-ті pp. XIX ст., тобто у той час, коли в суспільстві відбулися

глибокі зміни, набули розвитку нові, капіталістичні відносини. Почалося інтенсивне класове розшарування, що з усіма своїми наслідками дало про себе знати і в Україні. Основний клас тогочасного суспільства – селянство розділився на дві неспівмірні кількісно верстви: “хазяїв” та “голоту”.

З першої виокремилися капіталісти-аграрії, які, скуповуючи землю і визискуючи на ній селянина, зосереджували в своїх руках чималий капітал, а з “голоти” почав формуватися сільський пролетаріат, який цілком відривався од землі й переходив на становище вічних наймитів та наймичок. Умови і спосіб життя нових суспільних верств формували у кожної з них і новий світогляд, психологію, мораль.

Ці нові явища тогочасного життя в найтиповішому, найхарактернішому їх вияві І. Карпенко-Карий зображує надзвичайно сильно й художньо переконливо. Не пориваючи а національною театральною традицією (бо ж у центрі зображення так само залишається народне життя й народні типи), він усе ж таки виводить українську драматургію з кола хатніх, особистих проблем, головну увагу зосереджуючи на громадських питаннях і настроях, на економічному розвитку народного життя.

Новий матеріал вимагав і нової жанрової форми, тому І. Карпенко-Карий звертається до жанру проблемної, “серйозної комедії”, збагативши тим самим не тільки ідейно-тематичну, а й жанрову палітру української драматургії. У таких починаннях драматург не був самотнім, тому І. Франко назвав його лише “одним із батьків новочасного українського театру”. Так, Панас Мирний до драматичного жанру звернувся тому, що побачив відсутність поступу “драматической литературы, пробавляющейся или стариною (Котляревским, Квиткою), или кривлянием”.

Нові проблеми звучали і в окремих творах М. Старицького та М. Кропивницького. Але найглибший і найточніший аналіз вони здобули у драматургії І. Карпенка-Карого.

Нові соціальні типи зображені драматургом у таких п’єсах, як “Бурлака”, “Розумний та дурень”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Усі вони представляють яскравий тип “хазяїна”, що вже стоїть над сільським загалом і почав запускати пазурі в тіло бідного селянина, випивати, як павук, його життєву силу. Старшина Михайло Михайлович, Михайло Окунь, Калитка і нарешті Пузир – все це різні обличчя многоликого глитая, типи нових господарів, які, відповідно до свого капіталу, знаходяться на тому чи іншому щаблі соціальної драбини. Але якщо перші два ще тільки ступили на стежку наживи, а Калитка орудує тисячами, хоч і не вийшов ще з мужицької “лінії”, то Пузир володіє великою капіталістичною машиною із десятками і навіть сотнями найманих робітників. Постаті новоявлених бізнесменів, пузирів і калиток змальовані автором в усій оголеності їх “комерчеських” інтересів, життєвих намірів та дій.

Найдосконаліше процеси наступу капіталізму на село, його могутню і водночас руйнівну силу зображено в “серйозній комедії” “Хазяїн”. У центрі драматичної дії – грошові пристрасті капіталістичного світу, “стяжания без жодної іншої мети, стяжания для стяжания”, як зауважував сам автор у листі до сина. Основним об’єктом зображення послужило “хазяйське колесо” мільйонера Пузиря, яке “одних даве, а другі проскакують”, що символізує собою всю систему тогочасного капіталістичного господарства.

У його круговерть підхоплені і хазяї, господарі життя (Пузир, Золотницький), і їхні підручні, деморалізовані слуги капіталу (Ліхтаренко, Феноген, Маюфес), і чесні дурні, що не можуть прижитися в царстві хижаків (Зозуля), і “дешеві робітники”, які врешті-решт протестують, пробують, хоч і марно, боротися з непереможним наступом капіталу.

Надзвичайно ретельно автор простежує весь механізм “хазяйського колеса”, закони, логіку й філософію життя тих, хто його обертає, найяскравіше змальовуючи світ хижаків-власників. У цьому світі, як показує письменник, все продається, навіть інтереси ближнього; все тримається на розрахунку, на голому грошовому інтересі, на шахрайстві й здирстві. Автор оголює хижацьку сутність мільйонера, ділка-“плутократа”, який “йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору”.

Він “обмане, обікраде, заріже, ограбить, чортові душу продасть – аби гроші!”. Для нього немає “ні сорому, ні честі”, він неперебірливий у засобах досягнення наживи – “аби бариш, то все можна!”. Єдине, що може протистояти йому,- то це така ж “дика, страшенна сила”.

За такими ж законами і мораллю живуть і підручні Пузиря, яких викохав не тільки він сам, а й “підходящий” суспільний грунт. “З усього… треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть, тягни!” – такий девіз їхнього існування. В суспільстві експлуатації та наживи, обману й шахрайства на найвищому рівні (бо ж “тут вор у вора краде”) така поведінка не лише виправдовувалася, а й узаконювалась. Та, звісно, лише щодо “хазяїв”, господарів життя.

Такої оголеної соціальної критики й такого гострого викривального пафосу до І. Карпенка-Карого українська драматургія не знала.

Новаторськими в основі своїй були також авторські висновки до зображеного в драмі. Вони звучали не прямо, а опосередковано, через систему характеристик і сюжетних ситуацій. Ці висновки прийнятні й для сьогоднішнього дня, настільки глибоко та всебічно аналізує автор процеси зародження й функціонування капіталу. У підтексті драми чітко простежується думка, що як окреме капіталістичне господарство, так і суспільна система, в якій і мораль, і політика, і етика переводяться у грошовий еквівалент, де бізнес існує заради бізнесу, в основі своїй є самознищу-вальна, саморуйнівна.

Адже руйнується основа основ – людина, нівелюється людське, духовне в ній. А ставши бездуховною, вона ніколи не зможе почуватися щасливою.

Важливо, що новаторство І. Карпенка-Карого щодо змісту, постановки проблеми, загальних висновків гармонійно доповнюється і новизною форми, засобів драматургічного вирішення. Це передусім “серйозна комедія”, отже, вже сама природа жанру диктувала свої закони й вимоги. Це і відсутність дешевих комічних ефектів, що створювалися клоунадою, розважальними сценічними трюками. Комізм ситуацій і образів досягається за допомогою слова. В центрі сценічного розвитку – не дія, а думка, передана у діалозі, розмові або в окремій репліці.

Саме вони давали змогу відтворити найтонші відтінки ситуацій, найрізноманітніші нюанси характеру героя, його внутрішнього світу. Для драми попереднього часу, соковито декорованої етнографічними експонатами, розбавленої пісенно-музичним елементом, це було незвичним. І драматург навіть побоювався, що його твір, розрахований передусім на вдумливого глядача, на роботу мислі, а не на бездумне споглядання, можуть не сприйняти, що він може “бути скучним” для глядачевого залу. Певною мірою так і було, бо нове завжди на перших порах викликає спротив.

Але драми І. Карпенка-Карого виховували нову театральну аудиторію, формували її естетичні смаки. І в цьому також виявилося новаторство талановитого драматурга.

 

Домашнє завдання:

 

1.Опрацювати теоретичний матеріал за підручником «О. Борзенко ,Українська література , 10 кл.»   Стор.57-59  за посиланням

https://shkola.in.ua/1698-ukrainska-literatura-10-klas-borzenko-2018-stand.html